Вишиванка у Краматорську: від історії до сучасності
Старовинні чи сучасні, з бабусиних скринь чи з дизайнерських колекцій – у третій четвер травня в Україні вдягають сорочки, бо відзначають день вишиванки. Цьогоріч це свято відбудеться вп’ятнадцяте. Зазвичай українці незалежно від того, де вони нині проживають, вбираються у вишиванки.
Вишиванка крізь роки
Музей історії Краматорська розташувався у двох будівлях. Перша – по вулиці Академічній, друга – по Марата. Тут на другому поверсі Дитячої художньої школи розмістився зал палеонтології. Зокрема, у ньому вже відомі авдиторії макети мамонта та щелеп мегалодона. Крім цього, є рештки інших древніх тварин та скам’янілості. Однак, нині нас цікавить зала з етнографічною колекцією. Тут і знаряддя праці, і керамічний посуд, і рушники, і сорочки. Одна зала не може вмістити усе багатство, каже директорка Музею історії Краматорська Наталія Волошина. Етнографічну залу жінка називає однією з потужних на Донеччині.
У Краматорську Музей історії міста з’явився у 1967 році на громадських засадах і лише через 20 років став державним. Однак, етнографічну колекцію почали збирали вже за часів незалежної України.
«У нас велика колекція рушників, їх понад 300. Також є велика колекція старовинних сорочок. Річ у тім, що багато часу було втрачено, бо не зберігали, не формували колекції. У нас були такі випадки, коли зі сміття принесли викинутий рушник. Ми його привели до ладу і він став частиною нашої колекції», – каже Наталія Волошина.
Експозиція в етнографічній залі Музею історії міста
Експозиція в етнографічній залі Музею історії міста
Експозиція в етнографічній залі Музею історії міста
Експозиція в етнографічній залі Музею історії міста
Експозиція в етнографічній залі Музею історії міста
Серед експонатів здебільшого післявоєнні сорочки 60-70-х років. Серед технік переважно хрестики, а також гладь. Зшиті сорочки здебільшого вручну, але трапляється й машинний рядок. Деякі експонати, що нині зберігаються у музеї, дарували мешканці Краматорська та сусідніх сіл: Малотаранівки, Ясногірки, Старої Петрівки. Деякі ж експонати купували.
«У нас є намисто з натуральних коралів, якому понад сто років. До нас прийшло подружжя і подарувало. Вони навіть своїх імен не назвали. Ось такий був випадок. А ще колись нам ставили питання: чи є у вашій колекції донецький мотив в орнаменті. Ми всі їм роз’яснюємо, що формування, заселення нашого регіону відбувалося з різних регіонів України. Тут мешкали люди з різних куточків України, тому вони сюди привозили те, що в них було. Тож в нашій колекції представлені різні регіони України: Сумщина, Львівщина, Тернопільщина», – зазначає директорка Музею історії Краматорська Наталія Волошина.
До дня вишиванки у музеї співробітники роблять фотосесію у сорочках, які є у фондах, а також облаштовують фотозони.
Вишита сорочка і сучасна мода
Вишиванка – одяг на кожен день, впевнена дизайнерка сучасного етноодягу Вероніка Романькова. У Краматорську жінка має власну майстерню з ремонту та пошиття одягу «Пані». За декілька місяців до дня вишиванки дизайнерка запустила проєкт «6 історій етноодягу для повсякдення від пані Веронічки». Для усіх охочих підібрали образи для фотосесії. Дизайнерка впевнена, що такий одяг може бути повсякденним.
«Із задоволенням мене підтримали у проєкті «6 історій етноодягу для повсякдення від пані Веронічки» чоловіки, жінки, діти, з якими ми робили світлини і веселі відеосюжети. Для цього не треба суперобладнання, а тільки свій телефон і велике бажання. Це моя своєрідна народна дипломатія для популяризації вишитого одягу на кожен день», – каже Вероніка Романькова.
Образи проєкту «6 історій етноодягу для повсякдення від пані Веронічки», фото надані Веронікою Романьковою
Образи проєкту «6 історій етноодягу для повсякдення від пані Веронічки», фото надані Веронікою Романьковою
Образи проєкту «6 історій етноодягу для повсякдення від пані Веронічки», фото надані Веронікою Романьковою
Образи проєкту «6 історій етноодягу для повсякдення від пані Веронічки», фото надані Веронікою Романьковою
Образи проєкту «6 історій етноодягу для повсякдення від пані Веронічки», фото надані Веронікою Романьковою
А ще дизайнерка додає, що нині є попит не лише на нові, а й на збереження старих вишиванок та рушників. Декілька разів до майстерні Вероніки приносили такі сімейні реліквії на реставрацію.
«Було два випадки, коли ми робили репліки старовинних сорочок. Одна із вишиванок належала жінці із Запоріжжя. Її онука, яка зараз мешкає у Краматорську, принесла нам до майстерні вишиванку і ми зробили репліку тільки із сучасної тканини, але фасон та орнамент зберегли», – розповідає дизайнерка.
Попри декілька сотень технік вишивки та різноманіття орнаментів у різних куточках нашої країни, вишиванка об’єднує у собі спільною культурою та історією захід та схід України.
Ірина Мартинова
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
