З Донецька до Соледара. Чим займається «Ізоляція» у новому житті
Культурний фонд «Ізоляція» з’явився у Донецьку у 2010 році. Через початок військових дій був змушений переїхати до Києва, а їх «донецький» простір став тюрмою, де бойовики так званої. «ДНР» катували незручних для них людей.
Відтоді у назви «Ізоляція» – два значення. Так називають і в’язницю в Донецьку, і культурний фонд, який продовжив змінювати українське суспільство за допомогою мистецтва та культури.
Київське переселення
У Києві з 2014 році «Ізоляція» почала робити багато подій, щоб привернути увагу до культурних інституцій, які залишилися на сході України.
Перший художній проєкт після переїзду називався «Захоплення». Згодом стартував проєкт «Донбаські студії», присвячений подіям на Донеччині. Були й інші ідеї. З 2019 року запустили «Гуртобус», який став їздити з виставкою та інтерактивною програмою містами України, у тому числі Донецькою областю.
Головними річними проєктами «Ізоляції» стали резиденції – це коли художники, письменники та митці збираються на місяць та працюють над визначеною темою.
Автор фото: Культурний фонд «Ізоляція»
Повернення на Донеччину
Минулого року «Ізоляція» повернулась на Донеччину та відкрила офіс у Соледарі.
«Довгий час розмірковували про повернення на Донбас і розширення роботи в регіонах. Завдяки проєкту Гуртобус ми побачили, наскільки важливим для України є процес децентралізації, і як багато перспективних ініціатив з’являється за межами великих міст», – розповідає директор з розвитку фонду «Ізоляція» Михайло Глубокий.
Активніше діяти вирішили у 2020 році, саме під час розквіту пандемії. Розпочали дослідження для того, щоб зрозуміти, на якій громаді сконцентрувати свої сили та ресурси. Врешті-решт зупинились на Соледарській міській громаді.
Саме тут у 2010 році створили перший масштабний проєкт фонду «Ізоляція» та китайського художника Цая Гоцяна. Його назва «1040 м под землей». Художник створив портрети шахтарів на полотні за допомогою пороха та вогню. Шахтарі соляної шахти Соледара брали участь у цьому проєкті.
«Нас привабило багато факторів, серед яких багатий грунт для дослідницьких та художніх проєктів, цікава історія міста та територіальної громади, великий туристичний потенціал, наближеність до окупованої території, відсутність інших інституцій, з якими могла б створитися штучна конкуренція, – згадує Михайло Глубокий. – У 2020 році ми провели дослідження, поспілкувалися з місцевими людьми, активістами, працівниками освіти та владою міста і зрозуміли, що вибір був вдалим».
Після переїзду до Соледарської громади «Ізоляція» більше не планує проєктів у Києві. За словами Михайла, у них фактично немає центрального офісу. Усі події та проєкти «Ізоляція» планує в Соледарській громаді, або в ширшому плані на сході України. Є більш глобальні проєкти. Серед них, наприклад, «Гуртобус», який їздить усією Україною.
Менеджери, що розуміють схід
Менеджерами культурного фонду «Ізоляція» в Соледарі стали місцеві жителі. Михайло Кулішов – переселенець з Горлівки, з початком війни переїхав до Бахмуту. Він багаторічний дослідник гірничопромислового Донбасу, краєзнавець та спелеолог, знає історію регіону.
Наталя Тищук – жителька Соледара. Вона вчителька української мови та літератури зі школи № 13. Ще до переїзду «Ізоляції» в місто, займалась різними проєктами для школи та громади в цілому. Тому коли з’явилась можливість доєднатись до команди «Ізоляції», з радістю погодилась.
«Для мене особисто це більше можливостей втілювати проєкти розвитку, приєднатись до кола однодумців, – каже Наталя. – Співпрацювати з «Ізоляцією» розпочала з моменту її створення, а згодом повністю перейшла до команди, стала менеджеркою».
Культурні перетворення в Соледарській громаді
З появою «Ізоляції» в Соледарі культурне життя невеликого міста змінилось, сюди почали приїжджати митці на резиденції, відбуватись культурні події, з’явились нові вуличні локації, які прикрашають місто.
Культурний фонд «Ізоляція» працює за декількома напрямками. Це ленд-арт, креативні індустрії, музика, урбанізм.
«З січня до серпня поточного року «Ізоляція» в Соледарі провела резиденцію «Заземлення». Паротягом місяця приїжджали художники та майстри з різних куточків України, загалом Соледар відвідали 19 митців», – розповідає Михайло Кулішов.
Перший витвір сучасного мистецтва в місті – флюгер «Потоки Пермського моря». Саме звідти йде прадавня історія Соледара та покладів солі. Його зробив одеський митець, частини об’єкту рухаються завдяки повітрю, чим і нагадують морські рухи.
Завдяки «Ізоляції» в місті з’явились нові зони для селфі та відпочинку. Це яскраво жовта скульптура «Янгол», лава з переробленого пластику, яка роздає вай-фай. Кришки з пластикових пляшок збирали школярі місцевої школи, загалом на лавку витратили близько 10 кілограмів тих кришок.
У приміщенні фонду, який оселився в будівлі гуртожитку на вул. Паркова,1 – виставка робіт фотографій, вишитих нитками. До Соледара приїздила художниця з Франції, зробила світлини, а потім вже вдома вишивала. На виставці – фотокопії її творінь. Презентація виставки відбулась у Соледарі, згодом вона поїде до Києва.
Біля будівлі «Ізоляції» з’явились скульптури «Люди-Риби», їх виготовив київський автор. А забиті вікна будівлі місцевого Палацу культури прикрасили «екологічними» муралами. Їх видрукували на спеціальній плівці, яка з часом вицвітає та зникає повністю.
«Тим самим ми хотіли показати соледарцям, що треба цінувати мистецтво, поки воно існує та доступне», – пояснює задум Михайло Кулішов.
Сільські території Соледарської громади «Ізоляція» охопила відеопоказами – фільми демонстрували в Гуртобусі, який за графіком виїжджав до населених пунктів.
Автор фото: Культурний фонд «Ізоляція»
За словами Наталі Тищук, у кожному селі по-різному сприймати таку ініціативу. На відвідуваність також впливала пора року, коли автобус з’являвся в селі. Найактивнішими були жителі сіл Яковлівка та Міньківка.
Ольга Нікуліна, «ЗмІнИ.Схід»
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
