“З нами Бог і Україна”. Виставка унікальної вишивки триває у Костянтинівці
Авторка робіт Людмила Огнева родом з Донецька, за освітою радіофізик, а за покликанням – дослідник, що вправно володіє голкою. Жінка, попри свій поважний вік їздить Україною і презентує історію своєї батьківщини такою, якої її ніхто не знав.
«Поряд. Поруч» – війна у фотопроєкті полтавця Ігоря Ткачова
Незламна фортеця Бахмут, звільнений Лиман, тимчасово окупований Сєвєродонецьк – ці та інші віхи війни зафіксував у своїх роботах полтавський фотограф-документаліст Ігор Ткачов. Майже від самого початку повномасштабної війни він працює в регіонах, де точаться активні бойові дії, де фронт впритул наближається до домівок, в яких продовжують жити цивільні люди.
Фотовиставка проходить у мистецькому просторі «Містохаб» у Полтаві за адресою вулиця Спаська, 10, та триватиме до 28 січня. Під час відкриття у відвідувачів була можливість поспілкуватись з автором.
Автор світлин Ігор Ткачов
«Я давно займаюсь фотографією. До війни багато подорожував світом, знімав людей та природу. 24 лютого мене не було в країні, але я вирішив повернутись, щоб документувати те, що тут відбувається. Тобто це, так би мовити, новинна ціль. Інша мета моєї роботи – історична, щоб через декілька поколінь люди достеменно знали, що коїлося в Україні», – розповів Ігор Ткачов.
Його світлини дуже різні, втім усі проникнуті атмосферою тривоги та болю. Разом з тим є почуття надії та любові до ближнього. Фотографії не мають підписів, бо цей жах відбувається в багатьох регіонах України та однаково відгукується в серці кожного з нас.
Попри те, що роботи не підписані, автор пам’ятає кожну світлину – коли та де вона була зроблена.
«Дивлячись на ці фотографії, ми відчуваємо біль і жах. Бо наші батьки військові, зараз несуть службу на східному фронті. Тому ми дуже гостро відчуваємо, що ми є частиною історії, що війна близько. Добре, що у Полтаві проходять такі ініціативи, що люди можуть побачити справжні події та зрозуміти, що насправді відбувається», – прокоментували виставку полтавки Катерина та Анна.
Ігор Ткачов наразі працює для французької агенції новин AFR, через яку його правда про війну потрапляє до новинних ресурсів всього світу. Він знімає війну в Україні, і ці документальні кадри бачать на всіх континентах.
Автор показує війну без купюр і без прикрас. Розбиті дома, де ще вчора жили люди, сміялися та гралися діти. Повсякденні робота військових, медиків, енергетиків. Місцеві, що місяцями укриваються по підвалах. Вбиті та поранені, гектари нових кладовищ. Невимовна радість та емоції людей у звільнених від окупації містах.
«Тиждень тому я був у Бахмуті та Соледарі. Наразі це найгарячіші точки фронту. Але там й досі залишаються місцеві. У Соледарі я зняв жінку, яка декілька місяців живе у підвалі. Вона навідріз відмовилася виїжджати та напевно, зараз вже опинилася під окупацією», – зазначив Ігор Ткачов.
Майстер назвав свою виставку «Поряд. Поруч», тому що війна набагато ближче, чим здається в тій же Полтаві. Кожного дня росія тероризує нашу країну, кожного дня гинуть невинні люди та діти. І кожен має усвідомити це. Фотографії дають можливість осягнути весь масштаб трагедії, що відбувається.
Світлана Денисенко
Обличчя героїв через фотооб’єктив фронтового волонтера
Мужні військові на передовій, відважні медсестри, справжній танковий бій та квітучі троянди біля розтрощеного будинку – у Краматорську відбулася презентація фотокниги волонтера, фотографа Дмитра Муравського «Через війну. Погляд волонтера», яка була видана в рамках проекту «Коли закінчиться війна…».
Унікальне видання містить понад 300 фотографій, зроблених на передовій. Фотограф зафіксував без прикрас життя і бойову справу бійців там, куди не дозволяють приходити з відеокамерою тележурналістам. Незважаючи на ризики, він ішов у бій і знімав його.
Бізнесмен у мирному житті, Дмитро Муравський з самого початку війни на сході допомагав українським військовим як волонтер. Потім пішов служити водієм в підрозділ Цивільно-військового співробітництва СІМІК. Часто буваючи в зоні активних бойових дій, він знімав все що бачив. Показував фотографії своїй родині, друзям, волонтерам, військовим. Роботи дивували своєю правдивістю, відвертістю та справжнім патріотизмом. Минулого року Дмитру запропонували зібрати всі світлини в одну книгу.
«Це було важко зробити, адже у мене на той час було декілька тисяч фотографій, і кожна з них – це життя людини. Тому довелося запросити фоторедактора, якій відібрав 280 робіт і впорядкував їх послідовність, – розповів Дмитро. – Я додав короткі текстові коментарі, з тих що робив під час зйомок на передовій».
За задумом автора книга «одягнута» у справжній піксель, що робить її впізнаваною та неповторною. Камуфльовану тканину навмисно трохи потерли в друкарні, щоб обкладинка ще більше нагадувала про наших бійців.
Книга вийшла з друку в серпні цього року, перші презентації пройшли у Києві та у Львові. «Зараз ми приїхали до тих людей, які стали героями цього видання. На двох екземплярах книзі ми вирішили зібрати факсиміле тих, кого зображено на фотографіях. Ми вже були в Авдіївці на позиціях 72 бригади, і тепер можна побачити їх підписи під фото», – зазначив Ярослав Павловський, координатор проекту «Коли закінчиться війна…».
На презентацію в Краматорську прийшли представники Штабу АТО, мама закатованого бойовиками Степана Чубенко, дружина колишнього полоненого волонтера Едуарда Кулинича та інші, кого торкнулась ця війна. «Мешканці Краматорська знають, що таке війна, причому знають не по фотографіях. Тому дуже приємно чути від них слова подяки за те, що мі говоримо мовою фото про ту біду, яка увійшла в їхні домівки. Цієї миті ми розуміємо, яку важливу справу робимо», – підкреслила співавторка проекту Оксана Гаврилюк.
