Реформування вторинної ланки медицини стартує 1 квітня 2020 року. Запланований запуск реформи – це логічне продовження змін усієї галузі, який охопить спеціалізовану допомогу, реабілітацію, паліативну допомогу та програму “Доступні ліки”.
Що обов’язково потрібно зробити
Для старту медичним закладам потрібно виконати три основні обов’язкові умови, тобто до 1 квітня 2020 року вони повинні прийти з наступними вимогами:
- автономізація або зміна юридичної форми, перетворення з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства;
- комп’ютеризація або обладнання комп’ютером кожного робочого місця і підрозділу;
- реєстрація в електронній системі охорони здоров’я E-Health (спеціалізованої центральної бази даних), яка дозволяє робити у режимі онлайн запис на прийом, вести електронну картку, видавати лікарняні, направляти до інших спеціалістів тощо.
По Україні на автономію перейшли майже 86% медичних лікарень. Комп’ютеризовано менше половини закладів, тобто повністю укомплектовані необхідною технікою тільки 46%. У системі E-Health зареєстровано 60% установ.
Є ще один показник, який пов’язаний з роботою E-Health. Це реєстрація лікарів. Вона розпочалась у середині грудня цього року, тому загальна цифра 3%, яка свідчить про кількість зареєстрованих, не повинна дивувати або лякати. Поки що. Але час спливає швидко, до старту залишилось три місяці. І було б не погано, щоб реєстрація не відклалась на останні дні, як було з деклараціями: коли обрушили сайт Національного агентства по запобіганню корупції.
Роль місцевої влади у підготовчому періоді
Саме органи місцевого самоврядування – власники комунальних установ, які брали участь у формуванні їх матеріально-технічного оснащення. Тому важливими стають роль та участь місцевої влади щодо входження медичних установ у реформування 1 квітня 2020 року. Від спроможності місцевої влади швидко реагувати на запити медичних працівників та від її професійних підходів буде залежити, чи виконають лікарні обов’язкові умови. А це означає, чи зможуть вони стартувати 1 квітня за новими правилами, чи зможуть пацієнти здобути, а не втратити.
Справжнім викликом під час таких змін стане здібність місцевої влади створити оптимальну та дієздатну мережу лікарень. Бо може виявитись, що в межах якоїсь області у процесі реформування критично не вистачає, наприклад, установ для допомоги пацієнтам з серцевими чи судинними захворюваннями. Тому зараз формуються так звані майстер-плани, в яких враховано всі чинники – від кадрових до матеріально-технічної бази. Також складаються відповідні плани розвитку на наступний рік. Для допомоги у всіх цих питаннях створено 5 міжрегіональних департаментів НСЗУ – Центральний, Південний, Східний, Західний, Північний.
Хто перемагає у виконанні обов’язкових умов, а хто пасе задніх
Згідно з даними НСЗУ (Національної служби здоров’я України), на 1 січня 2020 року на першому місці по всій Україні – Полтавська область. Її загальна готовність становить 79,1%.
На другому місці Винницька область з 68,7%, на третьому – Харківська з 67,8%. Донецька область посіла п’яте місце з 64%.
Менше ніж 50% показують дві області. Це Закарпатська та Тернопільська, з 48,9% та % 45,1% відповідно. Останньою виявилась Чернівецька область, її загальна готовність становить 37,6%.
Якщо казати про рейтинг конкретних медичних закладів, то вже є три зі 100% готовністю:
- обласний спеціалізований клінічний диспансер радіаційного захисту населення, Вінниця;
- нікопольський пологовий будинок, Дніпропетровська область;
- районна лікарня Деражненської об’єднаної територіальної громади, Рівненська область.
По Донецькій області переглянути рейтинг готовності закладів до контрактування з НСЗУ можна тут. Дані постійно оновлюються, тож є можливість відслідкувати динаміку підготовки до реформування медицини другого рівня. Кращий за всіх показник у багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування міста Бахмут. Він становить 93,75%.
Далі йдуть три медичні установи з 87,5%:
- центральна міська лікарня, Селидіво;
- міська лікарня №1, Краматорськ;
- лікарня планового лікування, Волноваха.
Менше ніж 50% “наробили” десять медичних закладів:
- центральна районна лікарня, Лиман;
- міський наркологічний диспансер, Маріуполь;
- міський протитуберкульозний диспансер, Маріуполь;
- обласна дитяча лікарня, Слов’янськ;
- міська лікарня № 3, Часів Яр;
- обласний госпіталь для ветеранів війни, Святогірськ;
- центральна районна лікарня, Мар’їнка;
- міська лікарня, Сіверськ;
- міська лікарня № 9, медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту, Маріуполь;
- обласна клінічна психіатрична лікарня, Слов’янськ.
Всі ці установи у розділі “комп’ютеризація” мають позначки “в процесі” або “не відповідає вимогам”. Це саме та історія про роль та участь місцевої влади, яка відповідає за входження медичних установ у важливий процес реформування, яка повинна зробити аналіз матеріально-технічної бази та докласти зусиль щодо її покращення.
Червоним кольором позначені дві установи Донецької області, які значно відстають від решти установ:
- міська психіатрична лікарня №7, Маріуполь, 14%;
- міський шкірно-венерологічний диспансер, Костянтинівка, 6,2%.
Три кити успішного квітневого старту
Експерти зазначають, що для успіху реформи вторинної ланки медицини потрібні зміни у нормативно-правових актах, гроші та готовність медичних закладів. В частині змін у законодавстві з боку держави зроблено все необхідне. Уряд країни постійно звітує про великі гроші, які виділяються з державного бюджету на програми та реформу. Центральна влада наполягає, що багато чого залежить від місцевого рівня, на якому саме і буде визначена готовність медичних закладів. Але окрім матеріально-технічної бази велику роль має професійність, настрій та витримка самих медичних працівників.
Марина Романцова. “Донеччина. ЗмІнИ”
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!