Американській експерт в галузі кар’єрного росту для жінок, фахівець із міжнародного бізнесу Ранія Андерсон завітала до України, щоб провести ряд зустрічей зі студентками ВУЗів, з внутрішньо переміщеними особами, з діловими жінками, а також з тими жінками, які або бажають щось змінити в своїй кар’єрі, або взагалі намагаються лише побудувати цю кар’єру. На Донеччині вона відвідала Слов’янськ і Краматорськ, де, за її словами, отримала незабутні враження від наших пані. У своєму щільному графіку Ранія знайшла час для інтерв’ю Антикризовому медіа-центру, де також презентувала свою книгу «Мене не спинити: шість звичок жінок у країнах, що розвиваються».
Ранія Андерсон – тренер-консультант керівних кадрів у компаніях усього світу. Завдяки глибокому переконанню, що жінки відіграють ключову роль у глобальному економічному зростанні, а також невпинному бажанню викорінити гендерну нерівність та сприяти процвітанню жінок, у 2010-му році вона заснувала онлайн платформу «The Way Women Work» (Так працюють жінки) з порадами щодо кар’єрного зростання, яку щодня відвідують сотні жінок із усіх куточків світу. Пані Андерсон сама з родини, яка була переміщена. Тому під час зустрічей вона розповідає про те, як знайти нові можливості та як досягнути успіху у нових обставинах.
– Пані Ранія, розкажіть про мету вашого приїзду до України.
Р. А. Мені поталанило, що це вже вдруге, коли я подорожую по Україні. Тому для мене велика повага не лише бути в Україні, а і в вашому чудовому місті. Я приїхала сюди від американського посольства. Бо коли я була тут першого разу в минулому році, то я також зустрічалася з жінками. Ми розмовляли про їх плани, про їх бізнес, працевлаштування, тощо. І тоді ці зустрічі визвали велику зацікавленість: велика кількість людей приходила, задавали запитання, просили порад тощо. Але цього разу я приїхала для того, щоб мати змогу зустрітися ще з більшою кількістю жінок, але також, що досить важливо, і з чоловіками. Отже, коли я буду зустрічатися з чоловіками, то я буду з ними розмовляти про те, що треба робити для того, щоб підтримати своїх жінок.
– Ваша діяльність полягає в тому, що ви намагаєтесь якось боротись з гендерною нерівністю. На Ваш погляд, як впливає гендерна нерівність на розвиток економіки, на розвиток суспільства? Чому це важливо, і як можливо нівелювати цю різницю? Можливо, є якась особиста причина, що ви займаєтесь цим питанням?
Р. А. По-перше, я зацікавилася цією тематикою тому, що по всьому світу жінки є тим активом, який менш за все використовується за для досягнення подальшого розвитку світової економіки. Чомусь люди вважають, що я займаюся цим питанням через те, що я хотіла б допомагати іншим жінкам. Але насправді – ні, жінкам не потрібна допомога, ми і так спроможні. Але сам світ потребує допомоги. Для того, щоб світ зрозумів вартість, яку жінки приносять у світ.
Про це я пізніше відповім, але спочатку про себе. Я сама виросла в родині внутрішньо переміщених осіб. Відповідно, ми багато переїжджали, і я пожила в багатьох країнах світу. Я з дитинства стала свідком нерівноправності між хлопчиками та дівчатками, а пізніше – і між чоловіками та жінками. Тому спочатку я вирішила зосередити свою увагу саме на тій тематиці, про яку ви запитали – гендерній нерівності.
Але перед тим я хотіла б розказати, що ми вірно робили по всьому світу. Уряди багатьох країн почали приймати законодавчо-нормативні бази, великі підприємства та корпорації почали запроваджувати корпоративні політики, які спрямовані на подолання гендерної нерівності. Крім того, ми витрачаємо значні кошти для того, щоб проводити освітню програму для жінок. Я зокрема долучаюся часто-густо до такої роботи, ну і надрукована моя книга саме є прикладом такої роботи.
Але чого нам бракує зараз – ми не спілкуємося з лідерами, керівниками, чоловіками по такому питанню: що ви як керівники та як чоловіки можете зробити для того, щоб дійсно посприяти забезпеченню рівних прав? Ми проводимо освітні програми для жінок і навчаємо їх, як їм треба співпрацювати з чоловіками, але ми не навчаємо чоловіків, що їм треба робити для того, щоб співіснувати з жінками. А я вважаю, що обидва напрямки роботи є важливими, тому що ані жінки не кращі за чоловіків, ані чоловіки не кращі за жінок, але лише разом ми стаємо кращими людьми. Адже зібрана по всьому світу статистика свідчить про це: якщо в корінному складі будь якої організації, відомства чи підприємства знаходяться як жінки так і чоловіки, то ця компанія краще приймає більш ефективні рішення, що дозволяє їй заробляти більше грошей, що в свою чергу дозволяє більше інвестувати в інновації.
– Ви багато їздите і знаєте ситуацію в світі. Скажіть, чи впливає національний менталітет на саму присутність гендерної нерівності, і як з цим питанням в Україні?
Р. А. По-перше, звичайно, культурні особливості будь-якої країни та народу, який там мешкає, впливають на ставлення до жінок. І в цьому напрямку Україна краща, ніж багато країн світу. Зокрема, Міжнародний економічний форум, який проводить дослідження серед найбільш просунутих економік світу і вимірювання рівня гендерної нерівності, надає результати, згідно з якими Україна знаходиться десь посередині.
Це непогано, особливо для такої країни як Україна, де в минулому притаманним було відчувати залежність від держави і від державних установ влади, в результаті люди звикли, що їх проблеми буде вирішувати хтось інший, а не вони самі. На додаток до цього, в Україні існують ще такі проблемні явища, як корупція, військові дії, економічний занепад. Це призводить до того, що люди не готові поки-що покладатися виключно на себе, не готові допомагати самі собі – вони все ще очікують, що хтось прийде і їм допоможе.
Однак там, де є загроза, там є і можливість. Українці кмітливі, розумні люди. Тому я впевнена, що якщо все стане належним чином, то вони будуть людьми, які будуть придумувати світові нові чудові ідеї. Але для цього потрібно, щоб народ звик до того, що треба ризикувати, треба бути більш підприємцями, треба брати відповідальність на себе.
– Як ми з Вами вже говорили, в Україні є внутрішньо переміщені особи, серед яких дуже багато жінок, що вимушені адаптуватись до нових умов життя і шукати працевлаштування. Відомо Вам про цю категорію жінок?
Р. А. Звичайно, ці звички і правила, які прописані в цій книжці, зможуть допомогти і цим жінкам також. Я не буду казати, що я можу уявити себе на місці тієї великої кількості українських жінок, які опинилися в таких скрутних обставинах. Але я дійсно проводила співбесіди з великою кількістю жінок, які також потрапляли не в такі, але в інші також скрутні обставини. Тут головне – зрозуміти, що важко зараз. Буде легше, якщо пройти процес цілком, а для цього треба мати ці шість звичок для того, щоб в кінці цього шляху дійсно подивитися назад і побачити, шо зрушення на краще є.
– Які підказки Ви можете залишити внутрішньо переміщеним особам, як поводитися в новому для себе оточенні?
Р. А. На жаль, багато людей залишаються в минулому, вони постійно думками там, звідки вони були вимушені поїхати. Але життя продовжується і потрібно все-таки просуватися вперед. Саме таке рішення дуже важко приймати людям, які були вимушені переїхати. Але, якщо почати про це думати, то можливості виникатимуть навкруги постійно. Отже, потрібно просто не заплющувати очі, і кмітливо роздивлятися навкруги, бачити ці сигнали і хапатися за такі можливості.
Що можу порадити – перш за все придивитися, які потреби існують у місцевих мешканців, які поки-що ніхто не задовольняє, і заповнити цю нішу. Інша порада – проводити наради, на які можна запрошувати окремо просто жінок, або спільні наради чоловіків і жінок. І проводити те, що називають мозковий штурм, тобто обговорювати, які є варіанти змінити життя на краще, куди дивитися, до кого звертатися, куди бігти. Але при цьому не забувати, що потрібно також надавати допомогу зусиллям інших людей. І проводити якомога менше часу з тими людьми, які ставляться до всього дуже негативно, навіть не спілкуватися з такими людьми. Замість цього, чому б не спілкуватися з людьми, які оптимістично налаштовані.
– Ці поради для вимушених переселенців – вони універсальні, і для чоловіків, і для жінок: переселившись на нове місце, не опускати руки, дивитися, куди можливо застосувати свої здібності?
Р. А. Так, дійсно, мої поради – вони не по конкретних фактах, вони більше поради, як сприймати процес змін. А якщо це процес, то відповідно зміни можуть трапитись як у жінок так і у чоловіків.
– Ваша діяльність в Україні передбачає тільки навчальні компоненти – семінари, тренінги, спілкування? Чи якусь практичну допомогу, наприклад фінансову, Ви можете надати жінкам для того, щоб вони розвивали свої ідеї, проекти?
Р. А. Моя основна робота тут полягає в тому, щоб надати жінкам розуміння того, що вони самостійно можуть допомогти собі. Звичайно, я усвідомлюю масштабність проблеми, а саме нестачу фінансових ресурсів. І звичайно, моя основна робота і можливість надання фінансової допомоги – це два напрями, які можуть розглядатися разом, але американське посольство в Україні мене запросило для того, щоб допомогти українським жінкам розбудувати свою спроможність і почати допомагати собі самим більше, ніж шукати будь-які нагоди для надання фінансової допомоги.
– Ось Ви говорили про Україну, що вона знаходиться в середині рейтингу. Як на Ваш погляд, чи з’явились позитивні зміни в плані гендерної рівності в Україні за останні роки?
Р. А. Я вважаю, що українські жінки кожного дня просувають це питання, особливо, я вбачаю велику долю оптимізму у молодих жінок. Отже, багато жінок, які зараз по новому ставляться і до кар’єри, і до роботи, і до того, як вони можуть допомогти навіть своєму урядові. Я знаю велику кількість прикладів того, як жінки навіть повертались із-за кордону, починали працювати на державній службі, для того, щоб мати змогу якимось чином допомогти країні. А це – саме ті приклади, які вселяють в мене оптимізм.
– Мені інколи здається, що проблема гендерної нерівності – вона трішечки надумана, тому що на початку незалежності України, коли падало економічне зростання, жінки на своїх плечах вивезли і сім’ї, і економіку також. Невже настільки необхідно навчати наших жінок? Мені здається, що скоріше всього, необхідно навчати чоловіків, аніж жінок?
Р. А. Так і є, ви вірно все підмітили. Ось чому зараз до моєї програми включена складова і спілкування з чоловіками. Крім того, я і на власні очі бачу приклади того, про що ви казали. А саме, я бачила жінок, які працюють в уряді. Отже, коли в країні точиться війна, коли чоловіки йдуть на фронт, жінки займають їх місце. Звичайно, це – погано, але це нагода для жінок отримати все ж таки своє місце. Крім того, є багато чоловіків-заробітчан, які поїхали за кордон заробляти кошти. Звичайно, звільнилися робочі місця, і хто їх зайняв – звичайно, жінки.
– Ви сказали, що гендерна рівність впливає на розвиток економіки. Якщо взяти, наприклад, Саудівську Аравію, де жінки не мають особливого впливу, але держава досить таки розвинута. Як це можливо зрозуміти?
Р. А. Головна причина в тому, що в них є нафта, тому й потужна економіка. Але вже зараз майбутній король докладає багато зусиль, щоб змінити роль жінок в їх королівстві. Оскільки коли обваляться ціни на нафту, і якщо до цього часу вони не зможуть забезпечити диверсифікацію своєї економіки, тобто створити нові робочі місця і для жінок також, то їх економіка просто впаде. І до речі, рівень освіти жінок в Саудівській Аравії – один з найвищих у світі. Навіть по таким точних наукам як інженерія, математика, фізика, технологія. Але вони сидять вдома. Ось тому зараз країна намагається звільнити діловий клімат в бік того, щоб надавати більше спроможності та можливості жінкам працевлаштуватися.
Цікаво, що саме приклад Саудівської Аравії ви навели зараз. Тому що в книжці, зокрема, ви можете прочитати, що є багато інтерв’ю, які я брала саме у жінок цієї країни. Тому, якщо ви вважаєте, що Саудівська Аравія – це дуже важка країна для життя жінок, то це саме говорять ті жінки, які користуються шістьма звичками, щоб покращити своє становище в житті.
– В Вашій книзі – шість звичок жінок у країнах, які розвиваються. Це для чого – щоб бути успішною, чи бути затребуваною?
Р. А. Так, це звички, які стосуються саме нашого ставлення до роботи. І я цей перелік шести звичок насправді винесла за результатами спілкування та співбесід з 250 жінками по всьому світові, з якими я зустрічалася. І протягом тих чотирьох років, що я збирала інформацію для своєї книги, я дійшла висновку, що звичайні жінки, такі як ми з вами, зможуть забезпечити успіх як в своєму приватному, так і в діловому житті, якщо вони призвичаються до цих шести звичок.
Тому, виходячи з такої великої зацікавленості, посольство (я їм вдячна за це) погодилося перекласти на українську і опублікувати мою книгу тут. І у такий спосіб багато з тих жінок, які не змогли особисто бути присутніми на зустрічах зі мною, могли б ті ж самі поради прочитати.
– Що послугувало поштовхом для написання цієї книги? Коли саме Ви збагнули, що недостатньо просто розмовляти про це, а варто все-таки це викласти на папері у вигляді книги для того, щоб підказати жінкам, що треба робити для того, щоб бути успішною?
Р. А. Щоб відповісти на питання, потрібно дуже довго розповідати історію, але спробую її стисло розповісти. Як я сказала, я народилася в країні, з якої мої батьки збігли через те, що там точилася війна. І в результаті вони переїжджали з країни в країну, і я в дитинстві бачила всі ці країни. Пам’ятаю, мені було 11 років, ми тоді жили в Індії. І кожного дня, коли я ходила до школи, то бачила велику кількість дівчаток, які залишалися вдома, вони до школи не ходили. Я пам’ятаю, що ще тоді в мене виникло запитання: як це так, в одних дівчаток є можливість навчатися, а в інших – немає.
Також я жила в країнах Ближнього Сходу, де побачила чисельні приклади того як ні у дівчаток, ні у жінок не було жодних нагод і шансів. Але мої батьки були переконані в тому, що в цьому житті можна всього досягти через важку працю. І в результаті завдяки моїм батькам я стала однією з тих нечисленних жінок на Ближньому Сході, в яких з’явилася можливість отримати освіту.
І лише тому я в результаті змогла спочатку забезпечити досить таки успішну кар’єру в банківській сфері, далі – відкрила свій власний успішний бізнес. Але це питання, яке в 11 років виникло, воно залишається в мене і тепер – чому деякі дівчата не мають такої можливості, яка була в мене. Далі, сім років тому, коли мені виповнилося 50 років, я взяла всі кошти, що заробила на той час на власному бізнесі, і почала витрачати їх на те, щоб подорожувати по світу і спілкуватися з жінками.
Тепер, формат книги – це не просто книга, там в кінці є практичні завдання. І будь-яка жінка, що дійсно хоче ці правила застосовувати в житті, просто повинна їх виконувати. І в результаті ти не просто читаєш книгу, а починаєш нею користуватися, як інструментом. Тому це була така довга дорога, яка продемонструвала мені, що ми, жінки, повинні розповідати іншим про ті складності, які нам доводиться долати на шляху саморозвитку. Отже, на виході ви бачите чудовий результат, і до речі, саме у вас, у вашому приміщенні я вперше потримала в руках і побачила український переклад своєї книги, і тому я все ще в захваті знаходжусь від цієї новини. І це стало можливим саме завдяки фінансуванню, яке виділило американське посольство в Україні.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!