АКМЦ-online: Реформа освіти та формування громадянської компетентності

Ще одне місто успішно долучилося до єдиної системи відкритих бюджетів шкіл – OpenSchool.in.ua in UA. Дана система – це проект, що співфінансує Антикорупційна ініціатива ЄС.

Чим відрізняються принципи шкільної освіти в Україні та в Литві, що з позитивного досвіду нам варто перейняти, а що вже впроваджується в рамках освітньої реформи, Антикризовому медіа-центру розповіла директор краматорської ЗОШ № 4 Ірина Каракулова. У складі делегації керівників шкіл Донецької області вона відвідала Литовську Республіку, побувала в муніципальних і приватних школах у Вільнюсі та Тракаї.

 – Ірина Анатоліївна, що в литовських школах вразило більш всього?

Є багато відмінностей від української середньої освіти, але найбільш вразила повна комп’ютеризація освітнього процесу у школах. На уроках активно використовуються 3-D технології. В кожному класі є мультимедійні дошки, проектори, мультиборди. Таке обладнання тільки но почало з’являтися у наших школах, а для них це давно вже норма.

В розпорядженні кожного вчителя є комп’ютер, який він використовує як для проведення навчальних занять, так і для заповнення електронного журналу. У литовських школах ще декілька років тому відмовились від паперових журналів для оцінок учнів, замінивши його на електронний варіант.

До електронного журналу мають доступ вчителі, саме до свого предмету, директор школи та батьки. Однак батьки можуть переглянути сторінки з оцінками лише своєї дитини. Також вони можуть залишити повідомлення вчителю, або задати питання, або висловити побажання, і отримати відповідь в електронній формі. Це дуже зручно. Сподіваюсь, незабаром і в Україні запровадять електронні журнали.

 – Литовська Республіка – член Євросоюзу, як це відображається на освітньому процесі?

Як і в загальноосвітніх школах європейських країн, у Литві навчання ділиться на три етапи – начальна ланка, прогімназія і гімназія. Ці заклади навіть можуть бути розташовані у різних будівлях. Щоб потрапити до гімназії після середньої ланки, учні здають електронні тести. І тільки високі результати, а не бажання батьків чи дітей, дозволяють перейти на наступний рівень шкільної освіти. А значить, вступити до вишу.

Решта оволодівають професійно-технічною освітою, яка також знаходиться на високому рівні. Так держава дбає про підготовку робочих кадрів. Зараз у Литві великій дефіцит робочих рук, багато людей виїхало працювати за кордон. Тому така практика цілком доцільна. До речі, концепція Нової Української Школи передбачає саме такій підхід.

   – Як діти асимілюються у європейське середовище?

Перед усім ми звернули увагу на те, що учні вільно спілкуються як рідною литовською мовою, так і англійською. Загалом у школі вивчають дві іноземні мови, але англійська обов’язкова з першого класу. Причому урокам англійської виділяється 5 годин на тиждень, а класи діляться на три групи. Тобто якщо у класи в середньому 25 учнів, то англійську вони вивчають у складі 8-9 осіб. З п’ятого класу підключають другу іноземну. Це одна з європейських мов – французька, німецька, іспанська або, за бажанням батьків, російська.

Мене зацікавив такий підхід до вивчення іноземних мов, тому що я є викладачем англійської та німецької. Наші вчителі також володіють новітніми методиками, і нам було що презентувати зі своїх наробок. Наразі освітня реформа дає педагогам академічну свободу у виборі методів викладання та використання авторських програм. Але нам не вистачає учбових часів, оскільки програма передбачає всього два-три часи іноземної мови на тиждень, та гарних підручників, які коштують занадто дорого.

 – Який вигляд мають литовські школи, чи відрізняються приватні від муніципальних?

Всі школи, де ми побували, мають дуже гарне матеріальне забезпечення. І не існує різниці між приватними та комунальними закладами. Навіть у маленькому Тракаї з населенням 5 тисяч жителів школа якісно відремонтована і оснащена сучасним обладнанням.

Всі будівлі термомодернізовані, внутрішні приміщення уявляють собою новітні освітні середовища – комфортні для учнів та вчителів. Це відчувається одразу, починаючи з гардеробу та завершуючи класними кімнатами. У багатьох школах існує таке поняття, як “класи без кордонів” – тобто урок може розпочатись за партами, а завершитись у холі або на подвір’ї. Усюди є елементи безбар’єрності та пристосування для навчання дітей з особливими фізичними потребами.

В цілому, якщо порівняти з нашими школами, то лише одиниці можуть стати в один рівень з литовськими. Тому не може не тішити те, що Донеччина поступово просувається в цьому напрямку, відкриваючи опорні школи, які повністю відповідають сучасним освітнім вимогам.

Навіть наша школа, хоча і не є опорною, цього року отримала одразу три сучасних кабінети – фізики, географії та лінгафонний для вивчення іноземних мов. Крім того, в рамках Нової Української Школи, нас забезпечили двома комп’ютерами та інтерактивною дошкою для перших класів.

   – За який рахунок йде фінансування шкіл у Литві?

Сфера освіти є пріоритетним напрямком державної політики Литовської Республіки. Кожен мешканець щомісяця спрямовує на освіту 2 відсотки свого доходу – чи то на конкретну школу, чи то взагалі до бюджету.

Це достатня сума для гарного забезпечення навчальних закладів. Принаймні, там не доводиться звертатись по допомогу до спонсорів, або до батьків, щоб придбати щось необхідне для навчання. При тому всі шкільні заклади мають фінансову автономію. Муніципальні управління освіти лише надають методичну допомогу.

 – Чи існує у Литві дефіцит вчительських кадрів?

Так, там навіть не вистачає директорів. Тому, наприклад, на три невеличкі школи може бути один директор. Але держава підтримує працівників освіти матеріально. Заплата вчителя складає приблизно 900 євро, плюс повний соціальний пакет. Також фінансову підтримку мають студенти педагогічних вузів. Однак і вимоги до вчителів доволі високі. Вони повинні підтверджувати свою кваліфікацію шляхом періодичної атестації.

 – Як там організовано шкільне харчування, прибирання приміщень?

Харчування учнів відбувається цілком за рахунок батьків, тобто воно не безкоштовне. Також батьки самі вибирають постачальника їжі до школи, таким чином визначаючись з ціною. Ані вчителі, ані директор, ані муніципалітет не втрачаються у цей процес, а тільки забезпечують умови харчування. Варто додати, що шкільні столові виглядають дуже привабливо – що саме приміщення, що меблі, що посуд.

Щодо прибирання, то там немає штатних техробітників. Батьки обирають клінігову фірму, а школа укладає з нею договір на прибирання приміщень і території, сплачуючи за роботу зі свого шкільного рахунку.

 – Скільки часу литовські діти проводять у школи, чи працюють там шкільні гуртки?

Завдяки позаурочної зайнятості учні можуть перебувати у школи майже весь день, до 17-ї години. Там дуже популярна така форма навчання, як “школа повного дня”. Після уроків учні обідають, потім з ними займаються соціальні педагогі та працівники різноманітних гуртків. Така форма позашкільної освіти дуже зручна для батьків, оскільки відпадає потреба возити дитину до якогось закладу, щоб розвивати її здібності. Все можна отримати у своїй школі.

 – Що з цих “цікавинок” можна запровадити у школах Донецької області?

Після поїздки до Литви нас запросив до себе голова Донецької облдержадміністрації Олександр Куць. Під час зустрічі директори шкіл запропонували створити у якості пілотного проекту Школу повного дня. Готовність розробити відповідні програми для своїх навчальних закладів висловили керівники Бахмутської школи-ліцею №11 та Новосілківської школи №2.

Навчальний візит директорів шкіл Донецької області до Литви відбувся завдяки перемовинам між ДонОДА та Сеймом Литовської Республіки в рамках проекту “Допомога у сфері освіти регіонам східної України, які постраждали від конфлікту: “На шляху до змін”.

 Матеріал підготовлено в рамках проекту “Маяк” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
This project was supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine.
The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government. 

На початку 2018 року Донецький обласний краєзнавчий музей (ДОКМ) вже презентував результати своєї діяльності широкому загалу. Цьогоріч хочемо закріпити цю практику. Музей – це відкрита інституція, покликана служити людям. Тож співробітники ДОКМ запрошують журналістів та громадськість відвідати брифінг «Відкритий музей: підсумки 2018 року».

На цьому заході презентуватимемо предмети археології, що були знайдені минулого року, а також обговорюватимемо здобутки музею та проблеми, що постали перед музейниками торік. Насамкінець оприлюднимо плани на рік прийдешній та відповімо на запитання публіки.

Спікери:

Катря Філонова – В.о. генерального директора Донецький обласний краєзнавчий музей
Віталій Циміданов – начальник сектора охорони пам’яток археології, історії та культури;
Юрій Коваль – старший науковий співробітник

Голова відділу освіти Краматорська Марина Мозольова пояснює деякі нюанси стосовно автономії шкіл згідно з реформою освіти

Прес-конференція Громадянської мережі ОПОРА щодо дочасного старту кампанії з виборів Президента у Донецькій області.

Передвиборча кампанія чергових виборів Президента України офіційно розпочнеться 31 грудня, проте ще з літа потенційні кандидати почали говорити про свій план долучитися до цього процесу. Донеччина не стала виключенням. Різноманіття білбордів із представниками політичних сил, візити до регіону потенційних кандидатів, роздача подарунків для малечі та організація святкових заходів на фоні партійної символіки, – все це та багато іншого нагадує про початок майбутньої кампанії.

27 грудня, під час заходу, координаторка спостереження за виборами від ОПОРИ у Донецькій області Анастасія Прокопенко та комунікаційниця мережі ОПОРА в Донецькій області Світлана Агаджанян розкажуть про:
• прояви дочасної агітації в області;
• політичну «благодійність» партій напередодні старту виборчого процесу;
• випадки непрямої агітації з ймовірним використанням бюджетних ресурсів