Безпечно, затишно та безплатно – так живуть переселенці у полтавському шелтері БО «Світло надії»
Перші переселенці у приміщення БО «Світло надії» почали прибувати вже на другий день війни
Ці два будинки на тихій вулиці у середмісті Полтави стали надійним прихистком для декількох сотень людей, що тікали від війни та шукали захисту у більш безпечних регіонах.
Хтось переночував та поїхав далі, а хтось затримався на декілька місяців. Всі вони знайшли у шелтері затишок та спокій, отримали та продовжують отримувати необхідні для життя продукти, одяг, інші речі, а також допомогу соціальних працівників та психолога.
Раніше це було кризове приміщення благодійної організації «Світло надії», в якому приймали жінок, постраждалих від домашнього насильства. З перших днів війни організацією було прийнято рішення, що усі їхні притулки будуть функціонувати ще й як шелтери для внутрішньо переміщених осіб та прийматимуть людей, які тікають від обстрілів.
Перші переселенці почали прибувати вже на другий день війни. Для їх прийому довелося швидко переобладнати приміщення, облаштувати в них додаткові спальні місця, встановити душові кабіни, пральні машини, обладнати тимчасову кухню.
«Таке переналаштування нашої роботи відбулося дуже швидко, оскільки ми раніше працювали з внутрішньо переміщеними особами, які шукали прихистку у 2014 році. Розуміли, що люди виїжджають з зони бойових дій налякані, розгублені, з мінімумом речей. Їх потрібно розмістити, нагодувати, надати елементарні побутові умови. Тож зволікати не було коли, ми знали, що та як робити», – згадує директорка притулку для жінок БО «Світло Надії» Вікторія Мірошниченко.
Впродовж великої війни були періоди, коли у шелтері одночасно проживали 57 осіб. Хоча попередньо притулок був розрахований всього на 30 осіб – жінок із дітьми, які зазнали домашнього насильства. Більшість з них у перші дні після масштабного вторгнення захотіли виїхати за кордон. Працівники притулку допомогли реалізувати ці наміри.
Звільнені місця швидко почали заповнюватись переселенцями з Харківської, Донецької, Луганської областей та інших регіонів, постраждалих від війни. Дехто затримувався ненадовго та прямував далі на захід.
А деякі родини мешкають тут вже по декілька місяців. Кажуть, що додому повертатись ще зарано, квартиру винаймати у Полтаві дорого, а тут вони живуть безплатно та забезпечені всім необхідним.
Наразі у шелтері проживають 33 особи, з яких 12 дітей. До них часто приїжджають волонтери, які влаштовують для малечі цікаві заходи та свята. З початком нового навчального року школярів забезпечили якісним інтернетом та за потребою – електронними пристроями для онлайн-навчання. На дворі для дітей встановлений ігровий майданчик.
Окрім безплатного проживання, людей забезпечують всіма соціально-побутовими послугами. У шелтері є кухні, в яких постояльці готують собі їжу.
«Харчові продукти нашим гостям надають безплатно. Якщо хочуть чогось іншого, то купують окремо», – розповіла соціальна працівниця Олена Долінська.
Є де попрати білизну – нові сучасні пральні машини знаходяться у вільному доступі. Та ще й видають миючи засоби, достатню кількість на родину.
У шелтері працюють три душові кімнати, постійно є гаряча вода. Людей забезпечують засобами особистої гігієни, милом, шампунем тощо.
Задля забезпечення функціонування шелтеру БО «Світло надії» залучає партнерську допомогу від донорів. За їх підтримки отримують та надають постояльцям продукти харчування, постільну білизну, одяг, ліки.
Описуючи життя переселенців у шелтері, Вікторія Мірошниченко не обходить стороною й проблеми, що пов’язані з їх невизначеним станом.
«Люди не бажають щось змінювати, лише очікують повернення додому. Проходять дні, минають місяці, а в їхньому життя нічого не відбувається. Вони не шукають роботу, хоча вакансії є. Після тривалої перерви їм буде важко відновити свій професійний та соціальний статус. Ми намагаємось це донести, але активності щодо працевлаштування, на жаль, не спостерігаємо», – зазначила керівниця шелтеру.
Також людям важко знаходитись разом в одному приміщенні, навіть якщо це єдина родина. Часто виникають сутички між рідними, які до війни звикли жити окремо. Для подолання кризових ситуацій з ними працює психолог. Взагалі психологічна підтримка потрібна кожному вимушеному переселенцю.
Психологиня шелтеру Юлія Краснікова говорить, що на початку люди із застереженням ставилися до роботи з нею. А згодом самі почали звертатися по психологічну допомогу.
Для перебування у шелтері у людей немає строкових обмежень. Вони можуть проживати в ньому стільки, скільки потрібно. Єдине виключення, якщо постоялець порушує правила – проявляє агресію стосовно інших чи зловживає алкоголем. У такому притулку, де поруч живуть багато різних людей, кожен має дотримуватись норм, щоб не заважати іншим.
Між тим наразі БО «Світло надії» резервує у шелтері місця для постраждалих від домашнього насильства. Бо це ганебне явище нікуди не зникло. Більш того, не поодинокі випадки, коли жінки-переселенки потерпають від чоловіків-агресорів. Тож під час війни кризове приміщення не втратило своїх головних функцій.
Читайте також: Осередок Гірської громади у Полтаві надає нові послуги вимушеним переселенцям
Світлана Денисенко, «ЗмІнИ. Схід»
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
