Чи складно лікарям-переселенцям знайти роботу: медики з Краматорська діляться своїм досвідом
Близько 4 тисяч медиків з початку повномасштабного вторгнення стали переселенцями у своїй країні. На новому місці їм довелося стикнутися з низкою проблем. Серед них – працевлаштування. На сайті Міністерства охорони здоров’я України створили портал вакансій медичних працівників. Він покликаний допомогти з працевлаштуванням лікарів на новому місці. На ньому, зокрема, публікують вакансії медичних установ. Та частіше самі лікарі на новому місці самостійно намагаються знайти роботу. Двоє медиків з Краматорська поділилися з нашими журналістами своїм досвідом працевлаштування.
Як лікарі-переселенці намагались знайти роботу на новому місці
Григорій Касрашвілі – лікар-хірург та комбустіолог, тобто лікує опіки, обмороження та рани від вогнепальної зброї в тому числі. Медик – двічі переселенець. Спершу переїхав з Донецька до Краматорська, де викладав на катедрі хірургії Донецького національного медичного університету та за сумісництвом працював в опіковому відділенні КНП № 3. Має стаж роботи 13 років.
Через повномасштабне вторгнення Григорій разом з родиною вирішили переїхати у більш безпечне місце, тож як сумісника лікаря звільнили. Спершу сім’я перебралася до Ужгорода. Григорій каже, що на Закарпатті не побачив перспектив як лікар, тож спершу сам поїхав до Києва, аби влаштуватися, а потім і родину перевіз до столиці.
«Стикнувся з тим, що у Києві булo два комбустіологічних відділення у міській та обласній лікарнях. В обласній ще під час COVID-19 закрили відділення та так і не відкрили. А у міській лікарні не вистачало ставок. З вересня 2022 року я шукав роботу, працював у приватних клініках. А зараз другий тиждень працюю у хірургічному відділенні у клінічній лікарні № 4», – розповів Григорій.
Нині лікар працює лише як хірург та й надалі планує залишатися в Києві.
Самостійно знайшов роботу в новому місті й лікар-анестезіолог з Краматорська Костянтин Маслов. До повномасштабного вторгнення чоловік був завідувачем відділення анестезіології КНП № 3. Загалом працює лікарем з 2006 року.
Через повномасштабне вторгнення Костянтин вирішив переїхати з Краматорська у більш безпечне місце. Лікар каже, що його дружина та дочка виїхали в Чехію, а він мав влаштувати брата з інвалідністю. Для переїзду Костянтин обрав Житомир, оскільки там були його знайомі. Знайти роботу лікар-переселенець намагався на новому місті близько пів місяця як самостійно, так і через знайомих.
«Звертаєшся до лікарень, але кажуть: місць нема. Проблема в тому, що у лікарнях, якщо шукати онлайн, то на сайті можуть бути вакансії, а можуть – ні. Тобто заклади на власний розсуд розміщують інформацію. Зрозуміло, що якщо в них є гострий дефіцит кадрів, то вони виставляють вакансії», – зазначає Костянтин.
Лікар додає, що медикам-переселенцям шукати роботу потрібно самому: йти в лікарню, розмовляти з відділом кадрів чи з головним лікарем. Це все займає як час, так і кошти. Близько пів року Костянтин пропрацював в обласній лікарні Житомира, а в грудні 2022 мобілізувався до лав ЗСУ, бо вже мав досвід служби. Нині чоловік фельдшер евакуаційної бригади. Його дочка та дружина, яка є лікарем-бактеріологом, повернулися з Чехії в Україну. Костянтин каже, що цікавився, чи є робота для його дружини. Для пошуку користувався порталом вакансій медичних працівників від МОЗ, але жодного вільного місця у комунальних закладах не знайшов. І вже без сайту чоловік поцікавився вакансіями у приватних підприємствах, які там були. Костянтин зазначає, що за кордоном, зокрема, в Чехії, на сайті лікарні виставляють вакансії та оклад медиків.
Пошук роботи самостійно та через спеціальний портал
Проблему працевлаштування медиків-переселенців порушували під час засідання ради ВПО у Києві, каже Юлія Володченко. Жінка переїхала з Краматорська до столиці та входить до складу ради переселенців Оболонського району. На засідання запрошували представників адміністрацій лікувальних закладів, питали, чи користуються ресурсом від МОЗ, але отримували негативну відповідь, а лікарі-переселенці самі приходять до медичних закладів, спілкуються і влаштовуються на роботу.
«Ми прагнемо до цифровізації. Тим більше в умовах війни і цих всіх міграцій всередині країни, аби лікар прийняв рішення, чи переїжджає він у більш безпечний Київ і буде мати там роботу. Він не повинен приїхати з Краматорська, бігати по лікарнях і питати, де його можуть взяти. Краще зайти на сайт за допомогою Інтернету і отримати там всю інформацію щодо закладів Києва. Та щось у цьому процесі не врахували: У Міністерстві охорони здоров’я сайт створили, гроші виділили, а просування цього ресурсу зробити не спромоглися: аби усі заклади знали про цей ресурс, розуміли його важливість і розміщували саме там вакансії», – каже Юлія.
На думку жінки, порталу можна було б зробити додаткову промоцію через Інтернет чи телебачення, запустивши інформаційні відеоролики. Костянтин Маслов також має думки щодо того, як зробити сайт більш дієвим та корисним.
«Є пакети медичної допомоги, які заключають лікарні з НСЗУ. Є пакет «Інсульт», «Хірургічна допомога» і якщо НСЗУ зробить графу, що обов’язковою умовою є відображення в реальною часі наявних вакансій та загалом кількість ставок у лікарні. Аби ця інформація була відображена на сайті лікарні або на якомусь розділі сайту Міністерства охорони здоров’я», – зазначає лікар-анестезіолог.
Якби вакансії можна було б продивитися заздалегідь, то як Костянтин Маслов, так і Григорій Касрашвілі кажуть, що, можливо, обрали б інші міста для переїзду.
Дивіться також: Що потрібно пам’ятати переселенцю під час пошуку роботи
Ірина Мартинова
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
