Допомога волонтерів в евакуації людей з Донеччини

Всеукраїнську онлайн-школу для волонтерів проводить волонтерська мережа «Volunteer Community».

Наразі розпочалася реєстрація вже на 9-й за рахунком безкоштовний онлайн-курс для волонтерів, що дає базові знання з основ волонтерської діяльності та напрямів волонтерства.

Пройти курс можуть усі українці, незалежно від віку, навичок, досвіду у волонтерській діяльності та міста проживання.

За словами координаторки освітніх програм і супервізії міжнародної волонтерської мережі «Volunteer Community» в Україні Дар’я Єфіменко, цього разу головний акцент в навчанні зроблено на волонтерській етиці і проблемах вигорання й втоми під час кризи.

«Ми хочемо виробити у волонтерів розуміння екологічного волонтерства по відношенню до себе і людей навколо, дати розуміння, що піклування про себе – не менш важливе, ніж про інших і, що ми не можемо допомогти, не шкодячи собі, якщо наш ресурс перебуває на «нулі»», – зазначила вона.

Тож, учасники курсу Всеукраїнської онлайн-школи для волонтерів зможуть дізнатися, як:

• розпочати свій волонтерський шлях;
• допомагати з більшою користю людям, не шкодячи собі;
• не втомлюватися від волонтерства та бути максимально ефективним;
• сформувати якісну команду волонтерів;
• працювати з людьми кризових категорій.

Навчання стартує 27 березня.

У програмі 7 тематичних інформаційних блоків та 3 неформальні зустрічі за напрямами волонтерської діяльності. Учасники зможуть поспілкуватися з однодумцями та поставити запитання лекторам і менторам курсу.

Заняття триватимуть 60-80 хвилин двічі на тиждень у записі, тож переглянути їх можна у будь-який зручний час.

Після закінчення курсу видається сертифікат.

Ірина Міщенко

Тетяна та Ольга з Нью-Йорка, що на Донеччині, Лариса з луганського Сєвєродонецька та ще зо два десятки інших переселенців щодня, як на роботу, приходять до волонтерського центру «Зміст», аби зробити свій внесок у перемогу України.

У кожної свій біль, що принесла війна, свої втрати, своя історія вимушеного переселення та облаштування на новому місці. Але спільним для них є бажання допомогти нашим бійцям, які нині на передовій. Саме тому жінки весь свій час та старання віддають волонтерській справі. Щодня їх працьовиті, невтомні руки плетуть маскувальні сітки та пакують речі для військових, які потім відправляються на передову.     

Прийшли по допомогу та залишилися волонтерити

Тетяна з українського Нью-Йорка розповідає свою історію. Жінка разом зі своїм чоловіком покинули рідний дім не з міркувань власної безпеки, а щоб допомогти онуку. 26 лютого хлопець їхав з Харкова, де він навчався у виші, додому. Автобус потрапив під щільний обстріл російських військ. Тоді загинуло багато людей. Юнак дістав важкі поранення, втім вижив. Спочатку його доставили до лікарні в Чугуєві, а через місяць волонтери перевезли на лікування до Полтави.

«На той час його мати з двома молодшими доньками-близнючками вже евакуювалася до Німеччини. Тоді у нас в Нью-Йорку ставало все гарячіше, тому вона вирішила вивезти їх у безпечне місце. А ми з чоловіком поїхали в Полтаву, щоб провідати та підтримати онука. Думали, що побудемо з ним та повернемося додому. Однак, не судилося – сусідка повідомила, що обстріли селища стають все потужнішими та не припиняються ні на мить», – розповідає Тетяна.

Тетяна з українського Нью-Йорка плете маскувальні сітки

Так подружжя й затрималось у Полтаві вже майже на рік. Коли їхали, то власних речей брали з собою мінімум. З нуля довелося облаштовувати побут на новому місці. Перший прихисток надали у церкві «Хліб життя», а потім подружжю запропонували житло у Полтаві. Нині вони живуть у трикімнатній квартирі разом із господарями, сплачують тільки за комунальні послуги. Зізнаються, що для них, двох пенсіонерів, це цілком прийнятний варіант.

З першого дня перебування на Полтавщині родина займається волонтерською діяльністю. Спочатку вони допомагали організації «ADRA»: роздавали хліб та пакували продуктові набори. А одного разу прийшли в організацію «Зміст», щоб і самим отримати гуманітарний набір. Побачили, що тут допомагають українській армії, та одразу запропонували свої послуги.

«У той же день я залишилась у волонтерському центрі «Зміст» і разом з іншими почала плести сітки. Чоловік продовжує допомагати в «ADRA», а я тут працюю. Нам обом хочеться хоч трішечки допомогти нашим хлопцям на передовій і тим самим наблизити нашу перемогу», – підкреслила Тетяна. 

Поруч із нею працює Ольга, яка теж приїхала з Нью-Йорка. Її син з першого дня великої війни пішов в армію добровольцем. Нині він на передовій боронить нашу землю. Його дружина, як волонтер, активно допомагає ЗСУ. Не залишилася осторонь і мама бійця.

Ольга з Нью-Йорка допомагає синові захищати Батьківщину

«Мене з селища вивезли військові, можна сказати, під обстрілами. Приїхала до Полтави, бо звідси родом був мій батько і тут є родичі. Одразу ж почала шукати якісь волонтерські центри, щоб допомагати плести сітки. Бо як мама, я у такий спосіб захищаю свого сина та його побратимів на фронті», – розповіла Ольга.  

У Центрі «Зміст» зібралися однодумці

Лариса із Сєвєродонецька виїжджала наприкінці березня. Тоді місто  вже постійно обстрілював ворог. Каже, що остаточно вирішили евакуюватися після того, як з чоловіком попали під залп із «Градів». Жінка так перелякалася, що навіть зараз згадує цю подію з тремтінням рук і сльозами на очах.

Лариса з Сєвєродонецька долучилася до волонтерства

«На той час сєвєродонецький завод «Азот» проводив організовану евакуацію мешканців міста. Нас привезли спочатку в Черкаси, а в червні ми переїхали до Полтави. Тут я познайомилася з жінками, які ходили до волонтерського центру «Зміст» плести маскувальні сітки. Тож вирішила, що теж зможу бути корисною у цій благодійній справі. Так і ходжу сюди, як на роботу, щодня, з ранку до вечора. Головне, що всі тут однодумці, які своєю працею наближають нашу перемогу», – зазначила Лариса.    

Волонтерський центр «Зміст»

Тонни необхідних речей на передову та тисячі маскувальних сіток – такий внесок у перемогу зробили та продовжують робити волонтери центру «Зміст». Потреба в маскувальних сітках настільки велика, що доводиться складати чергу на виконання замовлень. 

«Важливою частиною нашої роботи є допомога Збройним Силам України. Ми збираємо та відправляємо на фронт ліки, термобілизну, спальні мішки, шкарпетки, предмети гігієни, одноразові душі, чай, каву та інше – все за запитами, що до нас надходять. Перелік потреб для військових я розповсюджую у соцмережах. На них відгукуються благодійні організації, підприємці чи звичайні люди. Вони приносять все до нас, а ми пакуємо та відправляємо до військових частин», – розповіла Вікторія Рудім, відповідальна за волонтерський напрямок ГО «Зміст».

Вікторія Рудім, відповідальна за волонтерський напрямок ГО «Зміст»

Окрім цього, військовим потрібні маскувальні сітки. Це доволі важка та кропітка робота, утім, багато людей бажають допомогти армії. Вже склався майже постійний склад волонтерів та волонтерок, це понад двадцять осіб, які не залишилися осторонь і вважають за необхідне зробити свій внесок у перемогу. Більшість з них – переселенці з різних куточків України, але є і місцеві мешканці. Хтось приходить постійно, хтось – час від часу. Буває, що матусі приводять своїх дітей до гуртків, що розташовані поруч, а поки чекають – долучаються до корисної справи.

Тканину для сіток приносять люди, але її недостатньо. В основному матеріали доводиться купувати, а іноді ще й фарбувати в потрібні кольори (для кожного сезону різні). Цим теж займаються волонтери, до того ж самі відправляють вантаж на передову.

Світлана Денисенко

З перших днів війни Центр громадських ініціатив, спільно із партнерами та волонтерами, Перечинською громадою та владою на Закарпатті допомагає переселенцям, які переїхали до Перечинської громади через повномасштабний наступ окупантів.

Як розширили вектори активностей

Діяльність у гуманітарній сфері не була раніше притаманна Центру громадських ініціатив. Благодійний фонд більше працював із супроводом неурядових організацій. Зараз команда поєднує сталі напрямки та безпосередньо роботу з людьми, які потребують допомоги.

«Протягом 25 років ми активно працювали над розвитком громади, громадянського суспільства. 24 лютого змінило життя всіх українців і нашої організації. Коли почали приїжджати переселенці,  зосередили діяльність на вирішення питань, пов’язаних з війною», – розповідає Андрій Вишняк, керівник БФ «Центр громадських ініціатив».

Нові виклики стали поштовхом до пошуку нових напрямків діяльності. Це  питання надання гуманітарки для людей, які приїжджали у нашу громаду, на Закарпаття, забезпечення найнеобхіднішим. Це облаштування місць проживання в дитсадках і школах, які не були пристосовані до того, що там будуть жити люди.

Активізували фандрайзингову кампанію, стали шукати донорські організації, залучати й місцеві ресурси, які могли.

Людям почали надавати продуктові набори, засоби гігієни, одяг, забезпечуючи базові потреби. А з часом вирішили допомагати також з психологічною адаптацією та проживанням горя від втрат, з чим люди не могли самостійно впоратись.

Для базових потреб переселенців

Комунікуючи та узгоджуючи план дій між владою, команда фонду працювала над покращенням умов перебування у місцях компактного перебування в Перечинській громаді. Залучаючи фінансування від міжнародних донорів та небайдужих благодійників, купували розкладушки, пральні машинки, холодильники, побутову техніку для кухні.

Робота з прихистками триває, бо поставатимуть нові виклики та потреби, такі як організація опалювального процесу в чотирьох прихистках, які продовжують працювати на території Перечинської громади. А у випадку нової хвилі переселення людей: оперативне розгортання нових просторів для тимчасового розміщення людей.

Соціальна адаптація переселенців

Уже на початок весни прийшло розуміння, що люди, які їдуть на Закарпаття та до Перечинської громади, потребують не тільки харчування та проживання, їм потрібна й соціальна адаптація.
Так народились нові проекти. Спочатку були мобілізовані місцеві волонтери, які могли надавати такі послуги для переселенців.

Працюючи з донорами, Центр громадських ініціатив почав залучати фінансування, надавати послуги з психологічної та правової допомоги, послуги з соціальної адаптації.

Залучивши фахових психологів до роботи та консультування переселенців, сприяли психологічній стабілізації людей. Послуги  юридичного супроводу переселенців дозволили людям оперативно вирішувати питання щодо оформлення довідок чи документів, отримання допомоги від міжнародних організацій.

Активні переселенці самі підказали – треба залучати й людей з категорії ВПО.  Після оголошення через соцмережі провели організаційну зустріч. Прийшли люди, готові включитись в процес, волонтерити, надавати підтримку іншим переселенцям.

Місцеві та люди з числа ВПО відразу включились в процес розвантаження, пакування, роздачі, приходили на перший поклик навіть уночі. Активні ВПО, які приїхали в Перечин з Києва, Одеси, Краматорська, включились у процес проведення майстер-класів, консультацій.

«Ми чітко розуміємо, маючи зворотній зв’язок, що пішли правильним шляхом. Це дало можливості переселенцям  познайомитись з громадою, з особливостями регіону, дало змогу самим ВПО познайомитись між собою і спільно вирішувати проблеми які в них є», – коментує Андрій Вишняк.

Спільні заходи для інтеграції

Перший інтеграційний загальноміський захід, що поєднав майстер-класи та благодійну ініціативу Центру по збиранню пожертв на придбання компресору для військових, пройшов 24 липня. У програмі були розпис екологічних торбинок та виготовлення прикрас у техніці канзаші, написання листів нашим захисникам та виступ спеціальної гості – песика Баффі.

«Особисто, не очікувала, що прийде так багато людей. Була приємно вражена. Працювати із дорослими та дітками, які через творчість проявляють себе, мені завжди подобалось. Я тому і запропонувала, свого часу, команді Центру громадських ініціатив проводити заняття з малювання та охоче проводжу ці заходи», – розказує Анна Скороходова, волонтерка Центру громадських ініціатив та майстриня з малювання.

Аби інформувати про майстер-класи, екскурсії, правові консультації та різноманітні заходи, ділитись корисним контентом, направляти оперативну інформацію щодо послуг та сервісів створили інформаційний канал Перечин. Спільно.

Рятуючись від війни

Наталя Агаджанян переїхала до Перечина з Дружківки.  Наважувалась на переїзд 69-річна жінка протягом місяця. Спочатку пані Наталю тримала пам’ять. Будинок будувала разом з чоловіком протягом трьох років, там і прожили все життя. Важко залишати родинну садибу. Донька довго вмовляла маму на переїзд.

«Одного дня, коли я почула від неї, що вона б віддала цей будинок та квартиру аби лише повернути татка, аби він був живий (він помер від хвороби у 2020 році), то я зрозуміла, що життя важливіше. Зібрала своє життя в один чемодан та рушила до доньки, яка вже із чоловіком та онукою переїхали до Перечина на Закарпаття», – розказує Наталя Агаджанян.

Після переїзду до мирного Закарпаття ще протягом тижня  ніби «чула» сирену, відчувала виснаження від страху, якого натерпілась у Дружківці під час ракетних ударів.

 «Боліли вуха та був дискомфорт в голові. Ці відчуття зникли лише з часом. І допомогли не лише гарний сон та відпочинок, який я отримала в родині доньки, а й участь у майстер-класах з локальної кухні, які я почала відвідувати», – розповідає жінка.

Світлана не давала мамі сидіти вдома та постійно супроводжувала її на різні заходи.

«Донька казала, що якщо хочеться плакати – то плач, але вдома не сиди, відвідуй зустрічі та майстер-класи. Я так і робила. І тепер розумію, що в такий спосіб здобула нові знайомства, довідалась про місцеві традиції та кухню», – каже переселенка.

Молодіжний кемп

«Молодь єднає» – одна із ініціатив команди Центру громадських ініціатив, яка зібрала в спільне коло представників п’яти громад Закарпаття з числа місцевих жителів та переселенців.

Теплі вихідні дні стали гарним приводом для проведення молодіжного кемпу задля подальшого розвитку громад. Так можна ставитись до часу, виходячи із спільних інтересів та перспектив.

«Свого часу ідея створення Центру  народилась в дуже близькому до вашого колі молодих та спраглих до життя людей. І тепер, проводячи подібні заходи, наша команда сподівається на те, що в такий спосіб зародиться нова іскра, що запалить багаття громадського активізму, і це полум`я зможе зігріти всіх», – звернувся до учасників та учасниць кемпу Андрій Вишняк.

Сильний тил на Закарпатті

У Перечині в місцевому Будинку культури відкрили виставку «Закарпаття і війна». Локацію для цієї виставки обрали недаремно: саме тут вирує волонтерський рух, тут спільними зусиллями команди ЦГІ та Перечинської міської ради створюється волонтерський Хаб.

Починаючи з 24 лютого місцеві фотографи фіксували те, як живе Закарпаття в умовах війни. 50 фотографій стали експозицією нової виставки. Виставку організували у тісній співпраці з  Ужгородським прес-клубом та Центром культури і дозвілля.

 «Багато хто говорить, що Закарпаття – найзахідніший регіон, це тил нашої країни. І ми всі маємо розуміти, що сильний тил – це дуже важлива необхідність в часі війни для держави», – зазначив голова правління БФ «Центр громадських ініціатив» Андрій Вишняк.

Хаб у будинку культури

Уже скоро в Перечині відкриють волонтерський інтеграційний хаб. Ремонтні роботи в приміщенні добігають кінця.

Створення подібного простору для розвитку, дозвілля, взаємодії та громадянської активності можливе завдяки проєкту «Спільно до перемоги», який втілює Центр громадських ініціатив в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу.

«У Будинку культури на системній основі працював волонтерський центр, завдяки якому тимчасові переселенці отримували допомогу. На перших порах усі ми, волонтери та небайдужі люди, які майже щодня приходили до центру, думали виключно про потреби людей в гуманітарному плані», – розказує Елеонора  Попадинець , представниця команди благодійного фонду «Центр громадських ініціатив».

Усе частіше обговорювали питання: що робитимуть люди, які залишаться у Перечині до закінчення війни? Як переселенці контактують з місцевими жителями та де перетинаються найчастіше? Чи мають вони теми для спілкування?

Саме тоді почала народжуватись ідея створення на базі будинку культури волонтерського хабу, який залучав та допомагав би людям в саморозвиткові та створював умови для якісного дозвілля, а також допомагав у взаємодії місцевих і вимушених переселенців. Таким чином, відбувалась інтеграція та виростала співпраця ідеї для спільних проєктів. До команди Центру громадських ініціатив долучилась й Світлана Агаджанян, громадська активістка з Дружківки, сама двічі переселенка.

Уже добігають кінця ремонтні роботи в майбутньому просторі, хаб оснастять технікою та будуть проводити різні заходи та заняття, майстер-класи та дискусії. Відкриття хабу заплановане на початок жовтня.

Супровід громадських організацій

Понад 200 днів війни кардинально змінили діяльність організації. Якщо спочатку це була гуманітарна активність, то тепер ЦГІ намагається повернутись в русло стратегічної діяльності – сприяння розвитку інших громадських організацій.

Елеонора Попадинець, менеджерка з організаційного розвитку БФ «Центр громадських ініціатив» пояснює, що цього року дуже змінилась ситуація на Закарпатті, з’явились релоковані ГО зі своїм досвідом, які мають свої напрямки діяльності, свої цінності.

«Цей проект дає можливість нам подивитись на ситуацію, яка вона є, оновити свій стратегічний план, розуміти, як далі рухатись і допомогти іншим громадським організаціям щодо питань здійснення основної діяльності, внутрішнього моніторингу. Ми підтримуємо ініціативні групи, надаємо консультації, – каже Елеонора. –  Багато ініціативних груп хочуть зареєструватись як ГО, особливо це актуально для невеликих громад, де є переселенці, де вони бачать, що мають можливість змінити своє життя на краще»

Більшість організацій, як і Центр громадської активності, раніше ніколи не займались гуманітарними питаннями. Зусилля спрямовані на допомогу ГО, як правильно розробити внутрішні правила, як  поводитись з гумдопомогою, як визначити, кому найбільше треба гуманітарна допомога та у який спосіб її роздавати– саме ці питання намагаються вирішити.

Читайте також: Від жінки до жінки: на Закарпатті відновлює роботу Рада жінок Донеччини

Фото: БФ Центр громадських ініціатив

Ольга Нікуліна, «ЗмІнИ.Схід»

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Зусиллями волонтерів триває відбудова закинутого дитячого табору в селі Мартинківці Хмельницької області на березі річки Збруч. Після реконструкції тут облаштують центр реабілітації переселенців з Маріуполя та їх родин.

Масштабне будівництво відбувається за ініціативи маріупольської громадської організації «Заходи», яка після окупації міста релокувалася на Хмельниччину.

Опинившись на новому місці, організація долучила до своїх лав інших активістів з Донецької області. Всі разом вони стали частиною проєкту «Все буде добре. Хмельницький», що опікується переселенцями та сприяє їх інтеграції у приймаючу громаду.

Було прийняте рішення облаштувати простір, в якому маріупольці, які пережили окупацію та вирвалися з-під обстрілів, мали б змогу відпочити, відволіктися від сумних думок, адаптуватися у мирному житті від жахів війни, відновити психологічний стан.

Для розміщення центру придивилися підходящу будівлю колишнього дитячого табору, оформили безоплатну оренду на три з половиною роки та почали шукати джерела фінансування. За попереднім кошторисом, потрібно було забрати приблизно 7 млн грн.

Першій відгук надійшов від всеукраїнської платформи «Будуємо Україну разом», яка погодила конкурсну заявку щодо підтримки в облаштуванні центру реабілітації.

«До роботи долучилася молодіжна організація «Будуємо Україну разом», яка провела вже декілька змін БУР-табору. Я так само зверталася і до міжнародних фондів, і до українських підприємців, і до українців з проханням зробити донат. Збір коштів продовжується, бо ремонт ще не закінчено, а потім ще потрібно закупити меблі», – розповіла координаційна менеджерка ГО «Заходи» Марія Кутнякова.

Весь ремонт відбувається силами волонтерів, які працюють впродовж декількох змін БУР-табору. У двоповерховій занедбаній будівлі вистачає роботи. Організатори долучають до неї як професійних будівельників, які керують процесом, так і звичайних юнаків і дівчат, які відсутність досвіду компенсують працьовитістю та бажанням долучитися до благодійної справи.

Одночасно з ремонтом будівлі активісти дбають про благоустрій навколишньої території. І також розраховують на небайдужих людей. По вихідних у Хмельницькому оголошують збір на толоку з розчищення та прибирання прибудинкової ділянки. Відгукується багато людей, особливо молоді.

Учасників толоки забезпечують безоплатним проїздом до Мартинківців та назад, харчуванням та незабутніми емоціями. Згодом прилеглу ділянку берега річки Збруч, територію пірса та пляжу переобладнають у місця відпочинку, розваг та прогулянок для відвідувачів центру реабілітації.

Частина приміщень у будівлі вже відремонтована та обладнана меблями. Загалом майбутній центр реабілітації зможе одночасно приймати десь 250 людей. Сюди, за планами благодійників, вимушені переселенці зможуть приїздити на відпочинок цілий рік.

Світлана Денисенко, «ЗмІнИ. Схід»

Фото: ГО «Заходи», «Все буде добре. Хмельницький»

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Волонтерський штаб захисту України в Чернівцях допомагає як військовим на усій лінії фронту, так і мирним мешканцям. Наші журналісти спитали, що потрібно, аби стати волонтером штабу та чим можна допомогти.

Більше про потреби можна дізнатися на Телеграм-каналі Волонтерського штабу.

• Що потрібно зробити, аби стати волонтером штабу захисту України?

Відповідає Володимир Дорош – координатор Волонтерського штабу захисту України

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!