Фоторепортаж з Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів

На фото та відео з місць активних бойових дій видно, що головна водна “артерія” регіону обміліла. Чим це може загрожувати – журналісти АКМЦ поцікавилися в експерта з екологічної безпеки.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

У населеному пункті було зафіксовано перевищення аміаку майже в три рази. Це селище – Червоний район очисних споруд, найближчі житлові будинки знаходяться на відстані кілометру.

Сморід мешканці селища почали відчувати ще в березні 2017- го року,  в липні, аби його позбутися екологами було прийняте рішення засипати другий біопруд із відходами, роботи почали в тому ж місяці. Взимку цього року неприємного запаху в селищі не було. Весною жителі почали знову відчувати неприємний запах і тому звернулися  до Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, щоб вони відібрали проби повітря.

Для того, щоб ліквідувати цю проблему, ще в минулому році, екологами було вирішено засипати  біопруд грунтом. Зараз роботи до кінця не виконані.

Представники влади пояснюють таку ситуацію непростими умовами робіт у цій зоні: «Вода всередині стоїть, це ж біопруд був, тому його не так легко засипати. Якби було сухе, вже б засипали. Вода стоїть два метри, її засипаєш, воно провалюється, вбирається тому шар треба великий насипати, тому довго йде» – каже  директор Костянтинівського міського водоканалу Аркадій Демченко.

 Точну дату, коли буде засипаний біопруд Аркадій Демченко не назвав. В прокуратурі щодо цього відкриті  кримінальні провадження. Чекають на результати експертизи від Харківського інституту імені Бокаріуса.

Юлія Дерека

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

«При плануванні та веденні бойових дій турбота про довкілля перебуває, напевно, на останньому місці, незважаючи на ті довготривалі негативні наслідки, що матимуть вплив на усі складові навколишнього природнього середовища та населення». Так починається аналітичний звіт Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) «Оцінка екологічної шкоди та пріоритети відновлення довкілля на сході України». А які найбільш суттєві зміни уже відбулися у природному середовищі Донецької області у зв’язку із чотирирічними бойовими діями та до чого вони призведуть найближчими роками з точки зору місцевих експертів, які мають багаторічний досвід професійної роботи у сфері екології? За коментарем проект FreeСХІД.ua звернувся до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області Сергія Буфістова, який працює у Державній екологічній інспекції з 1996 року.

Що залишилося на непідконтрольній території Донеччини, та чи знаємо ми, в якому стані?

В оновленому Міністерством екології та природних ресурсів України переліку 100 найбільших забруднювачів довкілля, опублікованому у 2018-му році – 16 об’єктів, розташованих на території Донецької області. Так ото ж: із цих 16-ти, які увійшли до цього переліку, 5 розташовані на сьогодні, нажаль, на тимчасово непідконтрольній території, а всі інші – на території, контрольованій Україною.

Розумієте, там залишилися три великих металургійних підприємства, чотири дуже великих коксохіма, два хімічних заводи: «Стирол», Горлівський хімзавод, який завжди був великою проблемою. Далі – багато біологічних комунальних очисних споруд, шахти, інші підприємства. Ви знаєте, не можна ж поділити, провести якусь рисочку: от це наша територія, це – тимчасово неконтрольована територія. Бо в природі все взаємопов’язане. І неважливо, де саме знаходиться той чи інший об’єкт, він впливає на якість навколишнього середовища нашої області і взагалі – сходу України – комплексно.

Для того, щоб здійснювати якісь дії, треба мати правдиву інформацію. Так от навіть інформація з того боку, з неконтрольованого, яка є, по-перше, дуже суперечлива. По-друге, її ми не можемо назвати достовірною як з юридичної точки зору, так і наукової. Зараз немає і не може бути офіційного обміну інформації – достовірної і правдивої. От у чому справа. А тому впливати з цього боку на те, що робиться там – ну, якби могли, так там би цього уже і не було.

Крім того, є проблеми і тут, які накопичувалися десятиліттями. На території всієї області реконструкція очисних споруд побутових стоків не здійснювалася десятиліттями. В аварійному стані у нас споруди очисні у Слов’янську, Добропіллі і так далі. Про селищні очисні споруди я взагалі мовчу!

Яка небезпека криється у відстійниках на лінії зіткнення?

Є ще такі проблеми, що виникають на лінії розмежування. Теж, нажаль, через ведення бойових дій вплив може здійснюватися дуже обмежено. От є у нас таке підприємство ПрАТ «Бахмутський аграрний союз». І є в нього очисні споруди. Це таке виробництво, де дуже велике поголів’я свиней, звичайно, є відстійники рідких відходів. І ці відстійники знаходяться не те, що у «сірій зоні», вони знаходяться зовсім на лінії зіткнення. І тому, якщо там щось станеться – то оці рідкі відходи від вирощування свиней потраплять у річку Кодемка. А та впадає в річку Бахмут, яка є притокою Сіверського Дінця. Ви розумієте, що таке свинячі фекалії підуть по цим річкам у основне джерело питної води Донбасу?! Оскільки підприємство знаходиться на лінії вогню, треба тільки сподіватися, що вистачить здорового глузду всім не гатити туди чимось дуже важким.

Болота та солончаки – прогноз щодо майбутнього місцевості, де припинено відкачування шахтних вод.

Є ще така величезна проблема, яка пов’язана з водопостачанням і не тільки. Зараз за тією інформацією, якою ми володіємо, на неконтрольованій території закриваються шахти, і в першу чергу йде припинення відкачування шахтних вод. Зупиняються водовідливи. За даними геологів, на території Центрального – це Горлівсько-Єнакієвський, Донецько-Макіївський, Торезько-Сніжнянський вуглепромислові райони – можуть виникнути умови, коли здійснення відкачування шахтних води стане уже і неможливим. Через гідравлічний зв’язок між шахтами ті з них, які продовжують роботу, не зможуть приймати додаткові об’єми води з шахт, що затоплюються. А значить, теж будуть затоплюватися, і вимушені будуть припинити роботу.

Шахтна вода – дуже, дуже високо-мінералізована. При заповненні порожнин, піднімаючись догори, ця вода все одно знайде десь вихід, так? І от поки буде підніматися, досягне отих водоносних горизонтів, з яких живляться колодязі, свердловини і так далі. І вода з цих питних горизонтів, змішавшись з шахтною, стане непридатною для питного, а, може й для господарського користування. Далі вода, досягнувши уже поверхні, буде десь виливатися, так? І це призведе до підтоплення дуже великих площ. За даними геологів, при одночасному затопленні всіх шахт Центрального вуглепромислового району – це Горлівсько-Єнакієвський промвузол – площа підтоплених територій збільшиться у два рази і матиме 65% площі регіону. Що це значить? Це, по-перше, значне погіршення якості води у водоносних горизонтах, яке призведе до її непридатності. Друге: підтоплення – це болото. Це призведе до руйнування споруд, інфраструктури. По-третє: оскільки вода дуже мінералізована, то навіть коли ми її – ну, колись! – приберемо та все це осушимо, то ми отримаємо просто солончаки, на яких взагалі нічого не ростиме ще дуже багато років.

Я вам скажу так: я не можу озвучувати цифри [коли відбудеться затоплення територій], і навряд чи зараз знайдеться серйозний фахівець, який вам буде називати точні цифри. Прогнози можна робити на основі порівняння з якимись ситуаціями, які вже були. Тобто зараз ніхто вам не може сказати, це буде 10, 20 чи 50 років, з якою швидкістю вода буде підніматись, до якого горизонту, до чого це спричинить – можна тільки прогнозувати. Але ж, знаєте, прогнози – то таке діло невдячне.

Тож як запобігти розвитку негативних сценаріїв у розв’язанні екологічних проблем Донеччини?

Звичайно, є питання – як тому запобігти. Я скажу – є технології, є відкачка та інші засоби консервації шахт. Але, по-перше – то все дуже затратне, ну, знаєте, скільки зараз коштує електроенергія, щоб насоси працювали. А, по-друге, щоб оце все робити, необхідно припинення війни. Інакше неможливо реалізувати будь-які розумні і навіть фінансово підкріплені плани.

Проблема зупинки шахт існує, нажаль, не тільки на неконтрольованій території, але й на нашій території. Зокрема, є така шахта №2 «Новогродівська» державного підприємства «Укрвуглереструктуризація», на якій в кінці минулого року було припинено відкачування води. Людей, які обслуговували ті водовідливи, звільнили, і навіть не тільки припинили відкачування води, а й навіть демонтували те обладнання. Справа в тому, що ця шахта через підземні водоносні горизонти пов’язана з шахтою імені Коротченка. там же у Селидовому. на якій також зупинена відкачка шахтних вод. Через водоносні горизонти підземні оця шахта №2 «Новогродівська» зв’язана із нині працюючою шахтою «1-3» Новогродівська». І враховуючі, що ці всі шахти мають гідравлічний зв’язок, то повна зупинка водовідливної установки на шахті №2 «Новогродівська» призвела до значного припливу води до шахти Коротченка, і це все призведе до того, що… я вже не кажу про аварійну ситуацію на працюючий шахті, можливе затоплення її виробок, але це неминуче вже призводить до підтоплення частини міста Селидова в районі річки Солона. А якщо далі буде підніматися рівень води, то це вже не гіпотеза, це вже буде точно, і рахувати час підтоплення частини міста Селидова треба не десятиліттями. Тут уже точно можна сказати, що це не 50 років, і не 30.

Я намагався надати наскільки мені доступну коректну і достовірну інформацію про стан навколишнього середовища в Донецькій області, озвучив лише частину існуючих проблем для того, щоб населення області було обізнане з тими проблемами. Не для того, щоб когось налякати чи сказати – усе добре. Як є, так є! Крім того, вирішення екологічних питань на Донбасі залежить від активної громадської позиції тих, хто тут живе й взагалі від тих, кому не байдужа подальша доля і жителів Донбасу, і взагалі того, що зветься Донбас

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Припинення відкачки шахтних вод на копальні, де проводились ядерні вибухи, приведе до радіаційного забруднення великої території аж до Азовського моря. Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив заступник міністра з питань окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука. Такі висновки зроблено за підсумками наради щодо ймовірних загроз від затоплення шахти “Юнком”, про яке оголосила так звана “ДНР”. 

14 квітня терористи “ДНР” повністю зупинили відкачування води на шахті “Юнком” в Єнакієвому – так званому об’єкті “Кліваж”. До цього часу копальня була на вічній сухої консервації. Дізнавшись про жахливе рішення окупаційної влади, місцеві жителі вийшли на мітинг, але їх ніхто не послухав. Що буде далі, з’ясовувалось на нараді за участю фахівців і представників МінТОТ. 

Георгій Тука констатує, що на даний час реальною ситуацією з радіаційною безпекою на об’єкті “Кліваж” сьогодні не володіє ніхто, оскільки з моменту окупації “влада ДНР” не дає згоди на обстеження об’єкту міжнародними фаховими організаціями. При цьому фахівці стверджують, що існує висока ймовірність того, що після підняття рівня шахтних вод відбудеться забруднення річки Булавин і далі і Азовського моря.

“Висока вірогідність масових підтоплень на окупованій території Донецької області з можливими негативними наслідками для територій, які контролюються Урядом України. Без проведення комплексного обстеження, прогнозування наслідків затоплення шахти “Юнком” неможливе”, – зазначив заступник міністра.

Георгій Тука нагадав, що шахта “Юний комунар” (Юнком) запущена в роботу ще в 1911 році. Шахта відмічалась великою загазованістю. За період 1959 по 1979 роки на шахті зафіксовано 235 викидів газу, 28 з яких закінчились смертю шахтарів.

16 вересня 1979 року, з метою зниження напружень в гірничих масивах, проведено підземний ядерний вибух (об’єкт “Кліваж”) на глибині 903 метри. Внаслідок вибуху виникла порожнина (капсула) діаметром 5-6 метрів, навколо якої сформувалась зона зім’яття (зминання) і дроблення радіусом 20-25 метрів.

За офіційними даними, у період 1979-2000 роках рівень радіоактивності в породах та шахтних водах перебував на фоновому рівні. (За неофіційними даними, рівень радіоактивності шахтних вод перевищував фоновий рівень вдвічі, але, виходячи з політичних міркувань, цю інформацію вирішено було не виносити на загал.)

Останнє комплексне обстеження шахти “Юнком” відбулось в 1999 році. В 2002 році шахту, як неперспективну, вирішено було закрити. Фахівцями було розроблено три ймовірні проекти закриття шахти:

• затоплення;
• водовідведення на сусідню шахту “Комсомольська”;
• безпосередній водовідлив.

В 2005 році Віктором Януковичем було прийняте рішення зупинитись на третьому варіанті. Офіційний мотив – збереження робочих місць (біля 150 чоловік при вартості робіт біля 1 млн дол. США на місяць).

Організацією вибуху та моніторингом наслідків займались фахівці з РФ (“Арзамас-16”). Всі архівні документи зберігаються в Росії і всі листи з проханням надати інформацію залишились без відповіді.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!