«Мам, я в Україні!»
Це перші слова нашого Захисника після повернення з російського полону.
На відео він одночасно плаче і посміхається. Це сльози болю, пережитого у неволі, і водночас – сльози полегшення. Сльози повернення додому.
«Я вдома, на своїй рідній неньці Україні…» На очах – сльози радості, полегшення і повернення до життя.
Але навіть у цей момент він говорить не про себе: «Допоможіть іншим хлопцям повернутися додому, бо їх також ждуть».
Кожен такий дзвінок, кожне повернення – це чиясь врятована доля і знову почуте слово «мамо».
Після чотирьох років російського полону Захисник Маріуполя нарешті вдома.
Увесь цей час його тримала одна мрія – обійняти своїх дітей.
На руці воїна – татуювання з портретом доньки. Воно щодня нагадувало, заради кого потрібно вистояти.
Сьогодні вся Україна має одну спільну мрію — дочекатися вдома всіх наших Захисників і Захисниць.
Джерело відео: Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.