Мільярдні борги та заморожені тарифи: як “Донецьктеплокомуненерго” зберігає в теплі прифронтові міста Донеччини

“Донецьктеплокомуненерго” нині єдине підприємство, яке одразу опалює три прифронтові міста Донеччини: Краматорськ, Слов’янськ і Дружківку. Воно подає тепло для десятків тисяч людей в умовах щоденних обстрілів, багатомільярдних боргів і без жодної прямої фінансової підтримки від держави. Тарифи заборонили підвищувати, але компенсувати різницю центральна влада не поспішає – підприємство працює за економічно необґрунтованими тарифами вже з 2022 року. Мільярдні борги накопичуються з обох боків: перед постачальниками та від споживачів.

Генеральний директор обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” Віталій Кощей розповів журналісту Антикризового медіа-центру Павлу Піскуну, як вдається працювати у складних умовах прифронту і що станеться, якщо підприємство зупиниться.

“Немає жодної котельні, яка б не постраждала від обстрілів”

Як ви оцінюєте нинішній стан “Донецьктеплокомуненерго“, в яких умовах зараз працює підприємство?

Якщо можна, я б хотів це питання залишити на останок. Тому що відповідь на нього, гадаю, ви отримаєте під час нашого спілкування. Якщо сказати загалом, то підприємство нині в критичному стані. Як фінансово, так і фізично, і морально. Реально тяжко, тому що люди дійсно втомлені від умов, в яких вони працюють. Тож я відповіддю на це питання вкінці нашої розмови підбив би певний підсумок.

Можемо й так скорегувати. Ви щойно сказали про втому працівників, а скільки співробітників на підприємстві працює зараз? Чи вистачає кадрів?

Фахівців дійсно не вистачає. Наразі на підприємстві працює 1104 людини. До повномасштабного вторгнення мали 2859 співробітників. Але ми тут маємо розуміти, що просто порівнювати ці цифри не можна, адже до повномасштабного вторгнення ми опалювали й Волноваху, й Ольгинку, і Мирноград, і Селидове, і Українськ, і Костянтинівку, і Часів Яр. Нині ми працюємо лише в трьох містах Донеччини: Дружківці, Слов’янську та Краматорську.

Як долаєте проблему нестачі фахівців?

Основні працівники нашого підприємства, варто відзначити, – це жінки. Машиністки котлів, апаратниці. Кожна котельня – це мінімум п’ять жінок. І працювати їм в умовах, коли щодня обстріли – дуже важко. Особливо цього опалювального сезону в Дружківці – там “сталеві” жінки.

Обстріл – чоловіки якомога швидше приїжджають, а жінка на місці вже підмітає розбите скло у котельні й каже: “Нумо, зашивайте, бо мені дує тут”. І котельня працює. У нас є всеукраїнська асоціація “Укртеплоенерго”, до неї входять усі тепловики – і у всіх наразі дефіцит кадрів катастрофічний.

Почали говорити про обстріли, а наскільки сильно постраждало підприємство від початку повномасштабного вторгнення?

У тих містах, де ми працюємо зараз (Дружківка, Слов’янськ, Краматорськ), немає жодної котельні, яка б не постраждала від обстрілів. Мінімум – вибиті шибки, максимум – повністю зруйнована котельня у Дружківці. Нині там просто груда каміння. Вона забезпечувала теплом понад 4000 квартир. І у Слов’янській котельні теж пошкодження були. Майже щодня працівники зашивають вікна після прильотів. І теплові мережі теж латаємо.

Який відсоток потреб покривають виплати підприємству з державного бюджету, обласного, яка оплата від населення?

Оплата від усіх споживачів за опалювальний сезон 2025-2026 року складає 32 %. Від населення – 29 %, 65 % – юридичні особи, зокрема бюджетні організації та інші споживачі. З цих 35 %, які ми отримуємо, – 65 % у нас автоматично списується на погашення боргів перед “Нафтогаз Трейдинг”. Якщо порахувати, то для нашої діяльності, виплати зарплати, оплати електричної енергії, води, матеріалів, палива, залишається до 14 % від нарахувань за спожите тепло абонентами. Держава нічого не виплачує, не компенсує і не фінансує. Однак після великих обстрілів і визнання надзвичайної ситуації в енергетиці зараз виплачують безпосередньо людям, які працюють на відновленні, по 20 000 гривень після обстрілу об’єктів.

Держава встановила мораторій на підвищення цін на теплопостачання, натомість обіцяла компенсувати різницю між реальним тарифом, яким він має бути, й тим, який діє для населення.

Чи сплачують вам цю різницю?

У 2021 році. Кошти проходили, але ми їх не бачили. Ми папери підготували, відвезли в Київ і гроші пішли “Нафтогазу Трейдингу”. Так гасили заборгованість різниці в тарифах, яка виникла з 2012 року. Зараз діє тариф, який був до 24 лютого 2022 року, тобто ми працюємо за економічно необґрунтованими тарифами.

А який має бути тариф, щоб підприємство функціонувало нормально?

Зараз тариф діє 1930 гривень 10 копійок за гігакалорію. І ми рахуватимемо вже новий за законом у червні. А на червень 2025 року тариф складає 3176 гривень 66 копійок. Він затверджений, але не застосовується. Враховуючи, що електрика здорожчала майже удвічі, бензин, дизпаливо, заробітну плату з січня підняли, то новий буде приблизно 4000. Нині коштом виключно місцевих громад та обласного бюджету ми й виживаємо.

Якби держава і споживачі виконували свої обов’язки, то ми не зверталися б до бюджетів за допомогою та виділенням коштів. Водночас ми розуміємо, що фінанси з бюджету – це гроші наших же людей, які працюють і живуть в громаді. І замість того, щоб витратити кошти на облаштування укриттів, ремонт доріг, шкіл – ці гроші використовують на оплату боргів тих, хто не платить.

Питання щодо боргів. Я його розділю на дві частини. Перша стосується заборгованості “Донецьктеплокомуненерго” перед постачальниками, зокрема, “Нафтогаз Трейдинг”. Інша – споживачів та держави перед вами. Які це цифри?

Перед “Нафтогаз Трейдинг” у нас борги – два мільярди 990 мільйонів гривень. За розподіл природного газу – понад 106 мільйонів, за електроенергію – понад 30 мільйонів. А щодо того, хто нам винен, то станом на 1 березня 2026 року заборгованість споживачів усіх категорій становить три мільярди гривень. У нас за 2023 рік приріст боргу склав 393 мільйони. За 2025 – майже 226 мільйонів гривень.

Наші люди працюють, їм треба платити зарплату. Потрібно ремонтувати труби, котельні після обстрілів. На це теж треба гроші, вони ж не падають з неба. Нам ніхто нічого не дає безплатно. І переселенців можна зрозуміти, адже виїхали – треба платити за оренду, але і тут необхідно платити за тепло.

В Україні діє постанова Кабінету Міністрів № 206, яка забороняє стягувати заборгованість за комунальні послуги. Є проблема щодо непоінформованості населення про свої можливості, що люди мають повідомити підприємство-надавача послуг про те, що вони виїхали та не проживають у квартирі…

Тут треба кожний випадок розглядати окремо. Звісно постанова для ВПО працює. Але будинок отримує тепло, він зберігає квартиру в житловому стані: у людей не перемерзає холодна вода, каналізація. Тобто послуга теплопостачання надається – і за неї треба платити. Але є люди, які прикриваються статусом ВПО, коли в них борги накопичилися ще до 24 лютого 2022 року.

Ми подаємо позов до суду на весь борг, людина надає довідку ВПО, судовий наказ скасовують. Тоді ми прибираємо частку “після 22 року” і знову подаємо: адже людина жила до 2022 року, то має заплатити.

Наприклад, минулого опалювального сезону ми  постачали майже повністю тепло у Костянтинівку. (Там лише шість невеличких котелень не працювали через небезпеку). Так і виходить, що ми опалювали, платили за газ та його розподіл, електричну енергію, а жителі не платили й тепер борг. Для людей діє постанова. А борг підприємству ніхто не скасовує. І “Донецьктеплокомуненерго” після повномасштабного вторгнення втратило майже 65 % своїх потужностей. Ми не отримуємо доходи з міст, які нині окуповані або є зоною активних бойових дій.

Читайте також: “Комунальні борги і арешти рахунків переселенців з Донеччини: що каже закон і як захищатися”

Але натомість підприємство і не витрачає на ті міста ресурси, наприклад, Костянтинівку, Мирноград?

Не витрачаємо, але борги свої сплачуємо. Я ж вам наводив приклад, що ми опалювальний сезон відпрацювали, а населення заплатило лише 12 % від наших затрат. З нами судяться, зокрема “Нафтогаз Трейдинг” постійно. Для населення інфляційної пені немає. Після 2022 року ми не маємо права її застосовувати в судових наказах. А “Нафтогаз Трейдинг” з нас вимагає штрафні пені. Ми повинні заплатити, бо нам ніхто не списав ті борги: Волноваха, Часів Яр, Мирноград, Селидове. Наприклад, якби у нас спитали: “Скільки газу для Костянтинівки ви взяли?” Ми б відповіли, що на 200 мільйонів. А нам: “Добре, через 90 днів після закінчення воєнного стану ми повернемося до цього питання”. Але ж такого немає.

А чи зверталися до профільного міністерства з цією проблемою та як її вирішувати?

Павле, не тільки зверталися, а й спілкувалися та зустрічалися. А відповідь: “Ми вас розуміємо, але допомогти нічим не можемо”.

“Якби механізм блокування запровадили років 10 тому, то боргів нині не було б”

Термін позовної давності в Україні становить три роки. Якщо вам споживачі протягом трьох років не заплатили та ви не змогли в них домогтися сплати боргу, не отримаєте тих коштів. А з “Нафтогаз Трейдинг” така сама ситуація? Які можуть бути наслідки, наприклад, чи можуть вам вимкнути газ?

Мають право. “Нафтогаз Трейдинг” – це постачальник газу для теплових підприємств. І у них, умовно, є дві з половиною тисячі контрагентів, теплових підприємств України. У нас же (навіть з обмеженими можливостями, без окупованих міст, де вже не працюємо) – 120 000 контрагентів, особових рахунків. Як ви думаєте, аби “Нафтогазу Трейдингу” кожні три роки встигати подавати позов, скільки потрібно юристів? У мене теж юристи працюють, але моїм фахівцям потрібно опрацювати 120 000 особових рахунків.

За яким критерієм на підприємстві вирішують подавати позов до суду на боржника, що на це впливає?

Перший – термін позовної давності, три роки. Ми намагаємося охоплювати. Другий – сума. І я вам скажу, що у пенсіонерів зазвичай невеликі борги. У більш заможних споживачів може бути до 80 000 гривень. Тобто людина років 10 взагалі не платила.

А чи є досудове врегулювання конфлікту?

По-перше, ми окремо розносимо квитанції тим, у кого борги. Там, де суми великі, – з попередженням. Але ми не зобов’язані це робити. Ми щомісяця надаємо квитанцію, де написано, скільки нараховано. Також є окремий стовпчик – борг.

По-друге, у кожній квитанції написані й телефон, і електронна адреса нашого підприємства – є можливість звернутися щодо реструктуризації. Але у нас є умова: показати свій намір – заплатити 25 % від боргу одним платежем, а інше – за три роки, ми відтермінуємо та підпишемо договір. І до речі щодо реструктуризації – це теж наше право, а не обов’язок. Але в основному ми йдемо на зустріч тим, хто просить. Однак якщо людина місяць не заплатила, то все – відправляємо до виконавчої служби. Їм нині дали механізм блокувати картки. Я скажу вам так: якби цей механізм запровадили ще років 10 тому, то нині боргів не було б. Ми вже всі їх опрацювали б.

Зокрема 206-та постанова відкрила можливість людям надавати довідку ВПО постачальнику. Скільки ваших споживачів цим скористались?

Дуже мало. В основному довідки присилають, коли вже отримали рішення суду або коли арештували рахунки. Розумієте, у нас є і на сайті вся інформація, і у кабінеті споживача, але люди зазвичай нічого не роблять, поки вже не станеться.

Коли ви отримуєте від споживачів довідку ВПО, якимось чином позначаєте цей особовий рахунок чи все одно подаєте на неї до суду і вже потім розбираєтесь?

Ні, у нас є база даних. Там зробили окремий стовпчик. Розумієте, коли ми подаємо на людину до суду, то збираємо всі нарахування, всі докази, потім акт підключення дому, факт надання цієї послуги. Коли наш фахівець готує документи, він відкриває програму і бачить: є позначка, що абонент надав довідку ВПО. Далі дивиться, до якого періоду борг. Якщо у нього до 22 року 30-40 тисяч заборгованості, то подавали до суду щодо цього боргу. Нам теж немає сенсу платити даремно судовий збір.

У нас були випадки, коли ми подали до суду позов, там визнали борг, виконавча служба стягнула гроші, а потім людина через час з’явилася та надала довідку. Тоді ми повертаємо гроші назад. Хоча з них 65 % вже пішли “Нафтогазу Трейдингу”. Але це закон, людина має довідку, хоч і запізно її надає, вже після виконання всіх дій.

Хочу уточнити: наприклад, на людину подали позов до суду за борги, і виконавча служба арештувала рахунки абонента (йдеться про тих, хто не попередив підприємство “Донецьктеплокомуненерго” про статус внутрішньо переміщеної особи). Чи правильно я розумію, якщо людина надасть довідку ВПО вже після арешту рахунків, то рішення про стягнення боргу скасують? І арешт з рахунків знімуть?

Так, правильно.

Наскільки важливо для вас, аби переселенці були обізнані щодо положень постанови №206 і завчасно повідомляли “Донецьктеплокомуненерго” про свій статус та надавали довідки ВПО?

Важливо. По-перше, нам легше опрацьовувати питання щодо підготовки документів до суду. А по-друге, нам теж немає сенсу даремно витрачатися та платити судовий збір.

Не можемо здатися! Такий план – іншого немає!

Чи існує процедура зміни постачальника, якщо, наприклад, споживача не влаштовують умови або тарифи?

Тільки якщо весь будинок так вирішить. Наприклад, в ОСББ є загальні збори, голосування, підписаний протокол. Є міжвідомча комісія міської ради, яка розглядає документи. Тому будинок – можливо. Квартиру – ні.

Які сценарії майбутнього розвитку підприємства розглядали (злиття, ліквідація), якщо фінансова ситуація на “Донецьктеплокомуненерго” не покращиться?

Злиття? А з ким саме? З Краматорською ТЕЦ? Нам ні з ким зливатись, адже ми найбільше підприємство Донецької області. Ліквідація? Можливо. Але як тоді взимку житимуть ті люди, які нині залишаються у Краматорську, Слов’янську та Дружківці? Враховуючи наші зусилля і те, як важко нам дається кожен опалювальний сезон – можливо, ми б і погодилися. Але розуміємо: якщо нас не буде, то ані холодної води, ані каналізації в будинках теж не стане. Все замерзне. Щоб цього усього не трапилося – ми й працюємо. Плани стійкості розроблені.

Я вам скажу так, цієї зими Дружківка на генераторах працювала. Ви розумієте, як це котельня відпрацювала весь опалювальний сезон на генераторах. Увесь! Щодня машина їде з Дружківки за пальним, бо там немає автозаправних станцій, вони не працюють. Їдуть під захистом військових, поліції в інше місто, заправляються. Потім повертаються назад, розвантажуються теж під ворожими дронами.

Один водій досі в лікарні: ворожий дрон прилетів у машину. Нейрохірурги боролися, врятували йому життя. Іншого поранили буквально на минулому тижні – зашивав вікна у котельні. І до цього в Костянтинівці у мене п’ятеро загиблих. П’ятеро…

Скільки з початку повномасштабного вторгнення загинуло ваших співробітників під час виконання робочих обов’язків?

П’ятеро загинули, п’ятеро поранених. А скільки ще дівчат контужених після обстрілів котелень! Понад 20. Легкі контузії, десь уламок зачепив вухо. Тиждень відпочинуть, відновляться – і знову на роботу.

Ви говорили, якщо не буде опалення, а на вулиці -20° і підприємство під час морозів зупинить свою роботу, що тоді буде?

У нас є порядок, плани ліквідації аварійних надзвичайних ситуацій. Щодо температури є чіткий порядок і графік. Все залежить від того, який мороз на вулиці, тоді ми розуміємо, скільки маємо часу, аби злити воду з будинків, із системи опалення. Порожні труби не замерзнуть. А от холодну воду водоканал немає можливості злити – її можна тільки перекрити, зупинити постачання. Така ж ситуація і з каналізацією. Не буде опалення, то водопровідні труби і каналізаційні замерзнуть і полопаються. А відновити їх у короткі терміни не вийде.

Наприклад, у Дружківці, коли росіяни пошкодили газопровід, то ми там намагалися зберегти системи. Водоканал повідомляли, що немає опалення, всіх повідомляли, щоб діяли відповідно і зберегли свої системи.

А тепер повертаючись до вашого першого питання: в якому стані підприємство? У вкрай тяжкому. Великі борги як перед нами, так і ми маємо перед іншими. Немає механізму розв’язання цього питання. Ми майже незахищені від відключення енергоносіїв ніякими законними актами. Є про заборону відключення тільки об’єктів критичної інфраструктури, але під цей перелік не всі наші об’єкти підпадають.

Катастрофічно не вистачає працівників. У Дружківці на котельні допрацьовували всього два машиністи. Вкрай не вистачає слюсарів. Вони майже цілодобово чергують. А після чергування ще й аварійна ситуація через обстріл може виникнути. І вони виходять, бо замінити ніким.

Щодо майбутнього – готуємося до наступного опалювального сезону. Нинішній хочемо закінчити. Вже 1 квітня плануємо відпочити трошки, а потім знову до роботи. Такий план. Іншого немає. Ми не можемо здатися. Вивезіть усіх людей, тоді ми слідом поїдемо.

Павло Піскун

Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.