Молодіжний центр у селищі Клебан-Бик

У прифронтовому Краматорську місцеві жителі збираються на вечори настільних ігор, аби ненадовго відпочити від війни, тривог і постійної напруги. Зустрічі влаштовують у просторі ГО «Клуб рибалок України».

Через безпекову ситуацію організатори не публікують адресу та час проведення заходів. Втім, кажуть, що завжди раді новим людям, яким потрібне спілкування та підтримка.

На вечорах збираються люди різного віку. Тут грають у настільні ігри, знайомляться, спілкуються та намагаються хоча б на кілька годин повернути собі відчуття нормального життя. Організатори зазначають, що у прифронтовому місті такі зустрічі стали важливою емоційною підтримкою для багатьох учасників.

Як працює цей простір у Краматорську та чому люди продовжують приходити сюди попри постійні обстріли – дивіться у відео Антикризового медіа-центру.

Простір «Без Меж» у Краматорську понад два роки був місцем зустрічей, підтримки та спілкування для жителів міста. Тут проводили творчі вечори, заняття з акторської майстерності, танцювальні гуртки, арт-майстерки та психологічні консультації. Для багатьох відвідувачів простір став місцем, де можна було відчути підтримку, знайти однодумців і хоча б ненадовго відволіктися від війни.

Втім, через погіршення безпекової ситуації у Краматорську громадська організація «Фонд розвитку громади» ухвалила рішення релокувати простір до Кропивницького.

Відвідувачка простору Тетяна розповідає, що нещодавно почала відвідувати заняття з акторської майстерності та одразу відчула зміни у власному емоційному стані.

«Надихаєшся — і не так страшно стає бути самій вдома», — говорить жінка.

За словами організаторів, останні дні роботи простору у Краматорську проходять особливо емоційно. За два роки «Без Меж» став для багатьох містян не просто місцем дозвілля, а простором довіри та підтримки.

Керівниця проєкту ГО «Фонд розвитку громади» Олена Костенко зазначає: рішення про релокацію ухвалили через постійні ризики для безпеки учасників та команди.

Постійні відвідувачі зізнаються: їм важко прощатися з простором, який став важливою частиною їхнього життя у прифронтовому місті. Тут люди знаходили підтримку, нові знайомства та можливість хоча б на кілька годин відволіктися від тривог і обстрілів.

Попри переїзд, команда «Без Меж» планує продовжити роботу вже у Кропивницькому та створювати безпечний простір для людей, які через війну були змушені залишити свої домівки.

Маріупольську серію магнітів почали виробляти в сімейній майстерні Woodlike з Костянтинівки. Родина Поколенків надихнулись малюнками художниці з Маріуполя Анастасії Пономарьової . Тепер ці магніти прикрашають вільний простір у Дніпрі Little Mariupol.

Творчість як арт-терапія

Анастасія Пономарьова з Маріуполя – художниця не за фахом, а за покликом душі. Взагалі вона шкільна вчителька географії та біології, засновниця освітнього простору в рідному місті, де вчили робототехніці, проводили різні заходи та фестивалі, а також дитяча ілюстраторка.

Автор: Анастасія Пономарьова

З охопленого війною Маріуполя жінка разом з родиною встигла виїхати першої ночі, з 24 на 25 лютого. Її будинок у мікрорайоні Східний – крайній. Події 2014 року навчили перестерігатись.

Тож часу не гаяли, коли рф напала на Україну і в Маріуполі почались обстріли. Відразу спустились у підвал. Вже навіть тоді місто то відкривали, то закривали на проїзд, але виїхати все ж таки вдалось. Спочатку перебували в Дніпрі, потім поїхали до Дрогобича.

Малювання стало для Анастасії своєрідною арт-терапією, щоб пережити те, що відбувається в Україні. Взагалі в неї три серії малюнків, пов’язаних з війною. Першу серію зробила в Дніпрі. Малювала, як бачила війну. Ці малюнки зацікавили дитячу письменницю Галину Вдовиченко, так з’явились Теплі казки з Настіними ілюстраціями. Ці лікувальні казочки для дітей знайшли партнерську підтримку, авторки надрукували листівки, щоб роздавати дітям.

Автор: Анастасія Пономарьова

Друга та третя серія пов’язані з Маріуполем. За запитом від маріупольців Анастасія почала малювати найбільш визначні місця.

«Було понад 100 запитів, довелось рандомно обрати 30. Половину малюнків уже зробила», – розповідає художниця.

Нічого з того, що намалювала Анастасія, вже нема, знищене окупантами. Встояла тільки Вежа. Для маріупольців ці малюнки – шматочки пам’яті.

Автор: Анастасія Пономарьова

Третя серія – маріупольські мотанки. Ця тема художниці наснилась, хоча до того не мала такого досвіду. Анастасія малює мотанки, поєднуючи з фотографіями місцевого автора Євгенія Сосновського. Виходять цікаві малюнки, сповнені особливим сенсом. Одна з таких мотанок стала символом для вільного простору Little Mariupol у Дніпрі, який відкрив Кирило Долімбаєв.

Автор: Анастасія Пономарьова

Малюнки для магнітів

Художниця дозволяє безкоштовно користуватись її малюнками для власних потреб. Якщо для комерції – то з благодійною складовою.  З таким закликом Анастасія звернулась через соцмережі, а допис побачила Наталя Поколенко, яка разом з чоловіком розвиває родинну майстерню WoodLike.

Сконтактували з Анастасію та вирішили робити маріупольську серію магнітів. Обрали 8 малюнків художниці.

Автор: Анастасія Пономарьова

Серед них – Нільсон, Вежа, будинок з годинником, Азовсталь. Зробили першу партію, написали про це на своїй сторінці в Фейсбуці, тегнувши й художницю. З цього моменту й стартували замовлення.

Такі магніти на сувеніри почали замовляти маріупольці, які виїхали, але вони тужать за рідним містом, а також інші люди, які бували у справах в Маріуполі і хочуть запам’ятати місто, яке невпинно розвивалось.

«Придбати магніти можна серією, всі 8 штук, ми не продаємо по одному, це такий комплект», – розповідає Наталія Поколенко.

Автор: Анастасія Пономарьова

Прибуток від продажу маріупольських магнітів вирішили направляти на підтримку волонтерського хабу в Маріуполі, який готував до відкриття Кирило Долімбаєв. Один комплект магнітів родина підприємців подарувала Кирилові.

Автор: Кирило Долімбаєв

Готуючись до відкриття вільного простору Little Mariupol, він і сам замовив у майстерні велику партію цих магнітів, на подарунок тим, хто прийде на відкриття. Прибуток від цього замовлення  знов повернувся йому, як благодійний внесок від родинної майстерні.

WoodLike має намір продовжити кооперацію з художницею. Новою темою для магнітів можуть стати мотанки Анастасії зі світлинами  Маріуполя.

Автор: Анастасія Пономарьова

Дивіться також: Освітня резиденція «Вільний простір – Little Mariupol»

Символіка на згадку

Серед нових ідей родинної майстерні – створити харківські магніти з малюнками Держпрому, які наразі популярні для друку на футболках.

Взагалі тематика рідних міст, які наразі потерпають від окупантів, популярна серед любителів сувенірної продукції.  Одного разу в місцевому пабліку виклали фото брелка, де в українському гербі закодована назва Авдіївки. І написали: «Авдіївка в серці кожного з нас».

У коментарях люди почали питати, де можна таке замовити. Звісно, родина Поколенків відразу впізнали свою роботу та залишили коментар з контактами їх майстерні. Місцева активістка з Авдіївки Євгенія Васильєва, з якою затоваришували під час проведення фестивалю «З країни в Україну». Вона замовила партію таких брелків, щоб прибуток від реалізації спрямовувати на благодійні цілі.

Автор: Наталя Поколенко

Читайте також: Як сувенірна майстерня WoodLike переїхала з Донеччини до Києва

«Тема Донеччини на наших магнітах стала ще більш популярною, коли до нас в Україну прийшла велика війна. Це символіка Донецької області, магніти з надписами «Я з Донеччини», «Хочу додому» та інші. Географія замовників – з усієї України. Це Львівщина, Київщина, Франківщина, Хмельниччина – усі регіони, куди рятуючись від війни виїхали жителі Донеччини і тепер сумують за рідними містами, домівками».

Автор: Наталя Поколенко

Ольга Нікуліна, «ЗмІнИ.Схід»

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Виїзний мітап-тренінг організували як один із заходів проєкту #ТатоХаб_Хмельницький

Слідкувати за анонсами інших заходів можна через сторінки проєкту у соцмережах:

Інстаграм, Телеграм, Вайбер

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Майже усі стіни невеликого приміщення завішані дитячими малюнками на різну тематику: тут і природа, і люди, і тварини.

Так виглядає художня студія «Дарина арт» у Чернівцях. Як мінімум, щоп’ятниці тут відбуваються безкоштовні заняття для дітей-переселенців. Однак, засновниця студії Олеся Блажієвська зазначає, що хоче робити для них більше. Є, наприклад, плани, як розвивати своїх відвідувачів.

За професією Олеся провізор і 17 років пропрацювала у сфері фармації. З початку повномасштабного вторгнення жінка звільнилася з роботи та разом з 9-річною дочкою Дариною поїхала в Румунію. Там прожили місяць, а потім повернулися в Чернівці. Олеся згадує, що румунські волонтери дуже багато допомагали українцям. Зокрема, для дітей влаштовували майстер-класи для адаптації малечі у чужій країні.

«І чим ми могли їм віддячити: ми з дітьми малювали малюнки і їм дарували. І ці емоції надихнули мою дочку, вона питала: «Хто ці люди? Хто вони, які  нам допомагають?»Я відповідала: «Це волонтери». І вона тоді сказала, що хоче бути волонтеркою. От у нас і з’явилася така фантазія, що ми приїдемо додому, коли буде мир і спокій, почнемо волонтерити, працювати у такій сфері. Ми повернулися додому через місяць тому, що батько Дарини пішов на війну і тут було більш-менш спокійно», – згадує засновниця художньої студії «Дарина арт» Олеся Блажієвська.

Після повернення додому майже одразу знайшли приміщення, яке орендують безкоштовно у місцевому торговельному центрі. Перший майстер-клас, який влаштували для дітей-переселенців, був із розпису великодніх яєць. Олеся згадує, що малювали крашанки ще й після свята.

Нині для дітей щоп’ятниці в «Дарина арт» проходять безкоштовні заняття. Однак, є ідея для великого проєкту – «Колір як ліки», завдяки якому можна було б розвивати маленьких гостей міста.

Що це за проєкт, говоритимемо із засновницею художньої студії «Дарина арт» Олесею Блажієвською.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!