На адміністративну реформу чекає перегляд у майбутньому. Проте слід враховувати думки мешканців громад під час майбутнього реформування ТГ. Таку думку висловив керівник ГО «Агенція відновлення та розвитку» Олександр Солонтай. В інтерв’ю з фахівцем говоримо, чому важливо дослухатися до людей під час відновлення області та що буде з громадами після перемоги.
Наскільки, наприклад, важко переконати буде, скажімо, владу до діалогу з людьми, бо ми подеколи бачимо, що влада не хоче чути громадськість, їхньої думки, що потрібно робити на своїй території?
А інколи хоче. Я знаю багато випадків, коли різна влада на різному рівні веде цілий ряд консультацій з приводу концепція відновлення, план відновлення, стратегія громади, стратегії відновлення та розвитку, попри те що вони близько до зони бойових дій, попри те, що у них запроваджені там інколи військові адміністрації, попри те, що у них там втрачене місцеве самоврядування і у них там взагалі-то ну якби можна сказати встановлене президентське правління і там невідома доля ще війни, невідома доля бойових дій. Але, наприклад, військова адміністрація Нововоронцовської громади Херсонської області пише листи різних міжнародним партнерам, у тому числі і про те, щоби окрім матеріальної допомоги, окрім техніки, в тому числі про те, що організовувати діалоги з мешканцями, організовувати роботу з мешканцями, щоб почути думки людей і врахувати це в планувальних документах. Або Святогірська громада, наприклад, де теж запроваджена військова адміністрація, звернулися до міжнародних партнерів і зараз отримала підтримку по написанню стратегії розвитку громади, попри те, що Святогірськ був і в зоні бойових дій, і окупований і деокупований, і лінія фронту поруч, і деякі населені функції пункти чують щодня, як то кажуть виходи і прильоти. І попри те, що лише частинка людей повернулася, але навіть ту невелику частинку людей, яку є військова адміністрація, не місцеве самоврядування військова адміністрація, яка сама по собі це таке дивне формування, трохи авторитарного типу, але воно втягує людей в діалоги, в розмову про те, що і як потрібно робити, от і як розвивати свою територію, які в людей є побажання. А в той же час я дуже часто знаю, що певні органи, тобто обрані на виборах, реально люди проголосували і реально так воно і сталося, але вони на людей махнули і керують без діалогу, без врахування громад більшості тощо. Звичайно загалом нам потрібно самоврядування, де військовій адміністрації те самоврядування, яке залежно від людей і щоби люди безпосередньо йому якби направляли і вказували. Але зараз маємо дуже дивні трансформації по країні, тобто інколи маємо збережене місцеве самоврядування, інколи маємо здавалось би встановлену президентську вертикаль військову адміністрацію, але завдяки людському фактору, завдяки тому, що людину призначили на посаду ту, яка або виходить з громадськості, або поважає взагалі громадськість і поважає активних волонтерів, громадян, благодійні фонди, церква, конфесії, що там є в тій місцевості. Він взагалі поважає активних людей, і він активно залучає, втягує, попри те що, там нема демократичного процесу голосування, ради тощо. Тобто це такий людський фактор і все-таки на місцях має визначальне значення
Ви казали, що варто оновлювати загалом громади, відбудовувати, а не населені пункти. Чому так?
Тому що люди, тому що люди. Може бути так, що населений пункт зруйнований і сенсу відбудовувати саме в цьому місті, саме такі будиночки і таких квартали нема ніякого. Це лише будівельне сміття залишилося, але люди як спільнота, відбудова громади того, ким вони є, чим вони займаються або ким вони мріють бути, оце варте уваги. Приведу приклад економічного відновлення. Люди жили на території до приходу окупації, займалися виробництвом взуття, станом на сьогодні у них нема нічого, у них втрачений завод, він зруйнований. У них втрачене виробництво, втрачена економіка, втрачений ринок побуту і так далі. Але питання до людей. Ці люди хочуть вчитися, знати і вміти, як виробляти крафтове взуття, взуття, можливо, кооперативом цехом, можливо, взяття ручної роботи, для військових цілей чи, навпаки, для цивільних. Вони далі, ці люди думають про те, щоб обновитися у темі виробництва взуття. Якщо вони думають, хочуть, бажають – велика кількість міжнародних партнерів їм допоможе і освітою, і грантом на власну справу, і ветерани, які повернуться організують підприємства ветеранів, і бренд зроблять громади, яка попри те, що зараз тимчасово перебуває в окупації, але саме там будемо купляти взуття, щоб підтримати їх, бо це наші, які вийшли з окупації, які не змирилися ворогу, показали, як то кажуть все, що потрібно показати, і почали робити те, що вони робили, незважаючи на окупацію і чекають звільнення своєї території. А коли буде звільнена територія спробують створити заново, можливо, взуттєві фабрики або, можливо, його робити не будуть. Люди мають думати і ухвалювати, хочуть вони те, чи як ми з вами говорили, уже прийшов окупант зруйнував залишки радянської економіки, їм не дуже милий був цей вид діяльності і до того, а вже тепер кінцево вони з ним попрощалися і більше взуття вони навіть цю сторінку не хочуть повертатися до цієї теми, а хочуть і дальше що вони хочуть, наприклад, з технікою працювати, як ми з вами говорили чи з продуктами, чи так само працювати з одягом і так далі, ну з іншим одягом, тобто щось для ніг, але наприклад там підуть в справу там пошиття панчох, в’язання тощо, тощо. Тобто на мою думку, люди – це громада, це спільнота. Вони мають об’єднуватися, ми маємо дбати про реалізацію їхніх бажань, і на цьому вибудовувати власне сучасну українського громаду, а територія, будівлі, населені пункти, то всьо додається.
Ще таке питання, що з урахуванням того, що деякі населені пункти можуть бути невідбудовані, як можливо зміняться територіальні громади, межі територіальних громад чи буде укрупнення? Бо до повномасштабного вторгнення чула, що деякі громади хотіли укрупнювати, чи зараз це питання буде актуальним?
Буде ревізія звичайно. Це питання має потрійну актуальність. Дивіться, воно має потрійно актуальність. Перша актуальність, і до речі я відчуваю розуміння у народних депутатів з комітету місцевого самоврядування державного будівництва, тобто ті, які будуть ухвалювати, як то кажуть документи, готувати для парламенту. Там теж з ким спілкувався з представників міністерств, урядовців різних міністерств. Да у нас є, наприклад, зараз Міністерство відновлення, а також і Міністерство реінтеграції. Так тобто це два різних міністерства. От наприклад, Міністерство економіки діалог теж був з різних міністерств розуміють цю тему. Перше в результаті бойових дій чисельність, склад певних населених пунктів змінився. Склад громади змінився. На часі ревізія. Другий аргумент і так була би потрібна за підсумками першого етапу адміністративної реформи, а тут ще й війна додала швидкість цієї ревізії. Третій момент у нас є територія, які були в окупації з 2014-15-го років: Крим, Севастополь там адміністративна реформа була відсутня, Донецьк, Луганськ лише частково мали адміністративно територіальну реформу. Відповідно зараз війна по тій території теж діє, тобто є потрійна потреба потрійна потреба здійснити ревізію адміністративно-територіальної реформи, принаймні у тих частинах України, в яких були бойові дії, окупації і деокупації, звільнення території тощо. Тому ця тема надзвичайно актуальна. Ми однозначно будемо до цієї теми одразу по закінченню воєнного стану всі дружно суспільством повертатися. І тут знову ж таки важливий аспект буде потрібний максимальне залучення громадськості, обговорення з людьми, розуміння людьми, щоби врахувати ті чисельні помилки, які будуть в 20-му році і ті чисельні позитивні практики, які були власне у 20-му році, вірніше навіть коректніше сказати з 15-го по 20-й рік, тому що територіальна реформа йшла п’ять років власне спочатку процесом утворення, об’єднаних громад, потім просто територіальних громад. Потім додалася районна реформа, власне ми фактично продовжимо цю реформу після воєнного стану. І наприклад, скажімо, там 2015-2025, наприклад. От так що це просто реформа продовжиться в часі.
А як, скажімо, ці громади заново формувати? Як людям, наприклад, доносити, що ви маєте укрупнитися, бо це вас врятує, бо подеколи при формуванні громад були такі запеклі бої, що хтось не хоче бути з кимось, тому не брали в громаду? Як потім вести цей діалог?
Ну дивіться, от у тих громадах, які будуть утворюватися нових, у них поняття більші, менші, чисельніші, малочисельніші, конфігурація село-місто, село-село – от всі ці дискусійні питання та інші у них буде практика, тобто вони вже буде практика того, як пожили громади 2015-го, а решта 2020 року станом на зараз 24-й рік, всі практики, усі дискусії мають проходити навколо аргументів. Тобто якщо там грубо кажучи хтось буде виступати і казати, я пропоную, щоби наша сільська об’єднувалась з такою сільською дальше чекаю від нього приклад, бо наприклад там у Хмельницькій чи в Кіровоградській області утворилась така Тосінська громада з такою-то численністю населення, стежкою дистанцією до крупного міста і в результат такий пішли таким шляхом. Або наприклад, буде виступати хтось і казати, а я виступаю за те, щоби зберегти нашу маленьку громаду малочисельної, невеличкою там і так далі тому що і дальше. Хай називає приклад, бо там, наприклад там в Одеській чи Волинській області отака то громада з такою-то чисельністю населення змогла там, приклади того зробити, і ми підемо таким же шляхом. Тобто я би дуже хотів, щоби на відміну від попередніх періодів, коли не було можливості при дискусіях посилатися на приклади українських громад, які або вирвались вперед, розвинулися, або провалилися, от щоби ця вже наступна дискусія була чітко на аргументах, на прикладах українських населених пунктів, українських громад, українських перемог і поразок.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
