Переселенець з Донецька змінив архітектуру на незвичайне рибне господарство
Станіслав Коваль розводить унікальних японських коропів в селі Яблунівка Іллінівської об’єднаної територіальної громади та бере активну участь у суспільному житті.
Архітектор за фахом, Станіслав до війни жив і працював у Донецьку, але змушений був покинути рідний дім і перебратися на нове місце. Сім’я Ковалів вибрала мальовниче село на Донеччині – Яблунівку неподалік від Костянтинівки. Після переїзду довелося змінити рід занять. Оскільки досвіду роботи в сільському господарстві у Станіслава з дружиною не було, вони вирішили організувати ферму з розведення японського коропа, або по-науковому коропа коі.
«У дитинстві я захоплювався акваріумними рибками, тому ця сфера мені знайома. Ось і вирішив зайнятися розведенням декоративного коропа. Просто зараз дитяче захоплення стало більш масштабним. Звичайно, це не промислові обсяги, скоріше – невеликий бізнес, який приносить задоволення», – говорить Станіслав.
Втім, і турбот у фермера чимало. На подвір’ї він поставив кілька великих басейнів, частина з них знаходиться в спеціально побудованій теплиці. Встановлено складна система циркуляції, аерації та фільтрації води.
У кожному басейні живе риба певного віку – від спритних мальків до дорослих особин з півметра завдовжки. Одного з них, найбільшого, Станіслав кличе Фердинандом і годує з руки. Це одна з тих риб, яких Коваль мальками вивіз у 2014 році з окупованого Донецька. Слідом за Фердинандом за кормом підпливають і інші риби. При цьому вони видають характерний плямкаючий звук, за що їх називають «свинями».
«Японський короп невибагливий в їжі, – коментує Коваль. – Їсть спеціальний корм, а також звичайну людську їжу, наприклад, борщ і макарони. Так що особливих проблем з цим немає».
Самі коропи, хоча і декоративні, але теж цілком їстівні. Однак в родині Ковалів яскравих червоно-сірих красенів в гастрономічних цілях не використовують.
Станіслав продає японських коропів по оголошеннях в інтернеті. Їх купують теж не для їжі, а для домашніх ставків і басейнів. «Це разові продажі, ціна малька стартує від 30 гривень, – каже фермер. – Набагато складніше переправити рибу покупцеві. Ми пакуємо рибу в пластиковий пакет, додаємо трохи води й закачуємо кисень. В таких умовах вона може прожити кілька днів. Однак пошта відмовляється приймати живий вантаж, тому відправляємо посилки поїздами або автобусами».
Основна проблема на фермі виникла з водою. Будь-яке рибне господарство, навіть таке невеличке, вимагає достатньої кількості води, а на Донеччині, як відомо, мало джерел доброї питної води. Тому Станіслав використовує власні свердловини. Але вода в них занадто насичена солями, що може погубити рибу.
«Я не став купувати спеціальні фільтри, а вирішив скористатися досвідом природи. Для цього в відкритих басейнах висадив лілії, які є природними очисниками. Воду для критих басейнів пропускаю через вазони з болотними рослинами, які прибирають з води всі солі», – ділиться досвідом Коваль.
Дивно, але риба спокійно переносить зимові морози. «Карпи зимують в неопалювальній теплиці. І іноді поверхня води покривається скоринкою льоду. Я просто сколюю лід, щоб наситити воду киснем. Цього достатньо, щоб риба перезимувала», – розповідає Станіслав.
Крім басейнів з японськими коропами, на подвір’ї Ковалів стоять кілька вуликів. Так сім’я переселенців опановує ще однією новою для себе справою – бджільництвом.
Оселившись в Яблунівці, Станіслав Коваль став активним членом громади. Він обраний депутатом сільради, до нього часто звертаються за професійними порадами при написанні проектів розвитку, які готує Іллінівська ОТГ на отримання фінансування з обласного та державного бюджетів, а також за міжнародними грантами.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
