Про фінансову спроможність Бахмутської та Соледарської громад

Пропагандисти рф поширюють історію про «9-річну партизанку» з Бахмута, яка нібито самотужки вивела з ладу український танк.

Про це повідомили у фейсбуці Центру протидії дезінформації.

За інформацією, державне російське інформагентство випустило інтерв’ю з чоловіком та дитиною зі схованими обличчями. Герої сюжету стверджують, що дівчинка залізла в танк Збройних Сил України і «заклинила йому башту». Після цього українські військові нібито побоялися зізнатися командиру і поїхали на бойове завдання у несправному танку і його одразу підбили.

«Історія є неправдоподібною. Сама дитина зізнається: не памʼятає, що такого вона зробила, щоб вивести з ладу бойову машину», – йдеться у повідомленні.

Також у Центрі протидії дезінформації повідомляють, що неможливо випадково спричинити таку поломку поворотного механізму башти танку, яку екіпаж не зміг би швидко виправити.

Ганна Бокова прокинулась від вибухів у Бахмуті 24 лютого 2022 року, а вже наступного дня змушена була покинути рідне місто разом із чоловіком та трьома дітьми. Нині вона живе в Німеччині: залишається головою громадської організації «Бахмутська Фортеця», редагує два сайти – і досі шукає відповідь на питання, де тепер її дім.

Історія Ганни Бокової  – у матеріалі журналістів «Антикризового медіа-центру».

Бахмут – Німеччина

Я з Бахмута, з Донеччини. Працювала журналісткою і редакторкою сайту «bahmut.in.ua». Також є головою громадської організації. Напередодні повномасштабного вторгнення ми готували фінальний захід великого проєкту. Наша команда важко працювала. Вже все було готово: до нас їхали спікери, гості. Та 24 лютого ми прокинулися від вибухів і змушені були скасувати захід. Наступного дня з чоловіком і трьома дітьми ми виїхали з Бахмута, бо за кілька днів знайомий із СБУ  попередив мене, що насувається серйозна загроза – і я маю виїхати, бо у «списках» тих, за ким «прийдуть».

Тиждень ми були у Чернівцях, потім пару місяців у Румунії, і там зрозуміли, що про повернення до Бахмута не може йтися. І ми поїхали в Німеччину.

Незвична турбота від держави

Для мене в Німеччині було незвично те, що держава піклується про людей. Коли ми приїхали, нам безплатно дали трикімнатну квартиру. Зараз ми живемо в чотирикімнатній, за яку платить держава. Також ми отримуємо соціальну допомогу та соціальне медичне страхування. Якщо хтось з родини хворіє і лікар виписує ліки, ми за весь рецепт платимо всього п’ять євро. За медикаменти для дітей – нічого. Тобто тут дуже високий рівень допомоги країни щодо забезпечення соціально неспроможних людей. В Україні я не відчувала такої підтримки.

Старші діти одразу пішли до німецької школи, а молодша – у дитсадок. Тут зовсім інша система освіти. Діти не зубрять інформацію, а навчаються аналізувати її.

Фото: Ганна Бокова

У Німеччині дуже високий рівень громадянської освіти. Тут у кожній громаді є вільний громадський простір, і якось я була на дебатах і бачила програму, яка ранжує політичні сили за твоїми соціальними вподобаннями, щоб було легше визначитись з вибором. Я подумала, як було б добре використати такий інструмент і в Україні, а потім зрозуміла, що це неможливо, бо наші політичні партії незрілі, вони не мають чіткого курсу.

Соціальні питання Німеччина розв’язує на всіх рівнях і служби слідкують за тим, щоб людина інтегрувалася і якомога швидше йшла працювати. Однак не у всіх це так виходить. Комусь мова не дається, особливо людям за 40. Хтось побоюється, що все одно в іншій країні не досягне прийнятного для себе рівня, який був в Україні.

Тут можуть бути затримки на всіх рівнях: визнання документів, очікування курсів. Це може тривати півроку. А хто не склав екзамен з першого разу, йде на перездачу, і це також займає час.

Культурна дистанція

У Німеччині дуже багато людей з інших країн з різними культурними і релігійними традиціями. Одні володіють німецькою мовою, а інші взагалі її не вчать. Для нас це новий досвід – жити серед великої кількості різних національностей. В Україні не було такого сильного соціального розриву щодо рівня життя, мови, культури, релігії. Гадаю, німців це теж напружує. І хоча вони намагаються максимально виступати проти расизму та націонал-соціалістичних рухів, тримаються трошки осторонь від людей інших національностей. Якоюсь мірою це стосується й українців. Зовнішньо вони не проявляють агресії або несхвалення, але я відчуваю певну дистанцію на культурному рівні.

Фото: Ганна Бокова. Німеччина

У мене є волонтерська діяльність, і я спілкуюся з німкенею, яка мене дуже сильно підтримала, допомагаю їй у соціальних мережах. Це єдиний контакт, який тримаю з людиною з Німеччини. А так, здебільшого, ми спілкуємося з українцями з активної волонтерської спільноти.

Життя в невизначеності

Німці не дуже хочуть інтегрувати біженців у професійне середовище. Думаю, це пов’язано з тим, що не визначено правила подальшого перебування українців у Німеччині. Існують процедури, коли людина може перебувати тут за робочою візою, але німецькі компанії часом сприймають таку людину як баласт: її потрібно довго вчити, і ще невідомо, який буде результат.

Німеччина має визначити, що робити далі з українцями, і рішень поки що немає. Днями побачила інформацію щодо сирійців. Очільник Сирії заявив, що війна в країні закінчилася і люди повернуться відновлювати країну. І Фрідріх Мерц (федеральний канцлер Німеччини – ред.) схвалив ці заяви. Однак в інтерв’ю місцевій газеті голова сирійської діаспори в громаді, де я машкаю, сказав, що повернутися не так просто. Люди 10 років будували нове життя, а тепер мають повернутися і знову будувати?

Я дуже добре розумію сирійців. За чотири роки я вже вклалася в адаптацію в Німеччині. Мої діти тут навчаються. Для молодшої німецька вже рідна мова, старша навчається в найкращій гімназії і багато сил в це вкладає, як кожен у моїй родині. Ми всі вивчаємо німецьку. Я вже склала іспит і маю мовний сертифікат.

Є люди, які повертаються в Україну, але вони їдуть додому. Їм є куди: житло, родина, знайомі, все соціальне середовище. А якщо ми зараз поїдемо в Україну – то це буде нова громада і знову доведеться адаптуватися. Треба буде шукати гроші на проживання, налаштування побуту тощо. Для мене такий варіант неприйнятний. Якби можна було повернутися у свій довоєнний Бахмут, я б у Німеччині не жила.

Фото: Ганна Бокова. Німеччина

На жаль, нині відчуваю у своєму житті певну невизначеність. Це пов’язано з тим, що для роботи в моїй професії я повинна мати дуже високий рівень німецької, щоб вільно спілкуватися з людьми. У мене його немає і не уявляю, скільки часу потрібно витратити, аби на цей рівень піднятися. Навіть практики не мала, щоб зрозуміти, наскільки мій журналістський досвід релевантний і чи зможу тут пристосуватися. Наразі я відправляю резюме, це різні вакансії, але не знаю, чи взагалі вдасться мені тут реалізувати себе.

Якщо в мене не вийде знайти роботу, то думатиму про перенавчання. З цим може допомогти соціальна служба. Для мене особисто найбільший тягар у тому, що не можу тут бути собою.

Авторка тексту – Олена Костенко

Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.

Жителі Бахмута, які нині проживають у Дніпрі, можуть оформити грошову допомогу від благодійного фонду GEM — заявки прийматимуть лише два дні у спеціальному центрі підтримки.

Про це йдеться в оголошенні ТГ-каналу «З Бахмутом у серці. Дніпро».

У Дніпро розпочинається прийом заявок на грошову допомогу для внутрішньо переміщених осіб із Бахмута. Виплати надає благодійний фонд Global Empowerment Mission (Bof GEM).

Подати заявку можна у центрі підтримки переселенців «З Бахмутом у серці. Дніпро».

Хто може отримати допомогу

Фінансова підтримка передбачена для вразливих категорій населення, зокрема:

• людей віком від 60 років;
• осіб з інвалідністю I, II та III груп;
• родин із дітьми з інвалідністю;
• багатодітних сімей;
• одиноких батьків;
• опікунів;
• родин загиблих, зниклих безвісти або полонених;
• постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС;
• сімей із дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Де приймають заявки

Документи приймають за адресою:
📍 м. Дніпро, вул. Макарова, 1-Б
🕘 1 та 2 квітня з 09:00 до 15:00

Організатори застерігають, що прийом заявок можуть завершити достроково, тому радять не зволікати.

Які документи потрібні

Для подачі заявки необхідно мати:

• паспорт (або витяг із реєстрацією);
• ідентифікаційний код;
• довідку ВПО;
• документи, що підтверджують належність до вразливої категорії (або відповідне пояснення у заяві).

Бланки заяв можна отримати безпосередньо на місці.

Важлива умова для отримання коштів

Отримувачам потрібно самостійно відкрити банківську картку у ПУМБ, призначену саме для благодійних виплат. Інші картки для цього не підходять. Представники банку під час подачі документів працювати не будуть.

Контакти для довідок

Детальнішу інформацію можна отримати за телефоном:
093 813 80 26 (з 09:00 до 16:00)

Учень з Бахмута виборов третє місце на Всеукраїнській олімпіаді у Луцьку. Інтелектуальні змагання відбулися з 16 по 20 березня.

Про це повідомили у пресслужбі Донецької обласної військової адміністрації, пише Антикризовий медіа-центр.

У Луцьку відбувся третій етап Всеукраїнської олімпіади з математики, до якого долучилась й команда школярів з Донеччини. Серед переможців – учень 8 класу Бахмутської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 Олександр Левітов. Учень виборов третє місце.

“До олімпіади я хвилювався, адже це моя перша участь у змаганні всеукраїнського рівня, та ще й поруч сильні суперники з фізико-математичних ліцеїв. Тепер я пишаюся своїм результатом, але зупинятися не планую”, – розповів Олександр.

Крім Олександра, до команди з Донеччини увійшли Микита Теличко, учень 11 класу ліцею №2 (Покровськ), та Єлизавета Ігнатенко, учениця 8 класу ОЗЗСО (Мирноград).

Міста та села Донецької області знаходять нових партнерів у межах національного проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади». Зокрема Краматорськ має п’ять таких побратимів, кожен з яких надає прифронтовому місту різноманітну підтримку. Чим саме допомагають та яка мета такого партнерства – дізнавалися журналісти Антикризового медіа-центру.

Нові можливості “Пліч-о-Пліч”

Понад тисячу громад з усієї країни змогли знайти собі нових друзів та партнерів у межах національного проєкту “Пліч-о-пліч: згуртовані громади”. Зокрема така ініціатива передбачає співпрацю тилових, нині більш спроможних громад, з прифронтовими, такими, як Краматорська громада. За словами начальниці управління із забезпечення взаємодії з органами місцевого самоврядування Донецької обласної державної адміністрації Наталії Чукової, сам процес утворення партнерських зав’язків почався ще у 2024 році.

“Перші сім громад у нас (у Донецькій області – ред.) уклали меморандуми про співпрацю протягом грудня 2024-січня 2025 років. А саме законодавче підґрунтя цього проєкту з’явилося 31 січня 2025 року як постанова, яка запровадила “Пліч-о-Пліч: згуртовані громади”. Проєкт є експериментальним і розрахований на два роки, але, зважаючи на те, що досить успішно відбувається процес підписання меморандумів про співпрацю, то я маю надію, що він триватиме і далі”, – зазначила Наталія Чукова.

Багато громад Донеччини у межах проєкту мають не одну, а кілька громад-партнерів. Нині до процесу залучені 46 громад області. Це всі громади, що були підконтрольні українській владі станом на початок 2022 року.  До старту програми 20 громад перебували в окупації ще з 2014 року. Нині є ще кілька громад Донеччини, де готуються укласти відповідні партнерські угоди.

Краматорськ. Архів. 2024 рік

У процесі такого товариського об’єднання Донецька обласна адміністрація виступає як координатор. З ким саме підписувати меморандум, обирають представники місцевого самоврядування у самих громадах.

“В умовах місцевого самоврядування ми не маємо нав’язувати громадам якусь думку, з ким їм товаришувати. Під час першої та другої хвиль були пропозиції від Міністерства розвитку громад та територій України, які громади між собою поєднувати. Я вважаю, що мета цього проєкту, аби громади потоваришували. Об’єдналися одна з одною напряму і визначили, яка співпраця, підтримка від громади-партнера потрібна громаді-форпосту”, – розповіла начальниця управління із забезпечення взаємодії з органами місцевого самоврядування Донецької ОДА Наталія Чукова.

Повномасштабне вторгнення, постійні російські обстріли населених пунктів Донеччини розширили коло проблем та потреб людей у прифронтових громадах. Проєкт “Пліч-о-Пліч: згуртовані громади” створив нові додаткові можливості підтримки та взаємодії між населеними пунктами всієї країни. У Міністерстві розвитку громад та територій України акцентують увагу на кількох ключових напрямах співпраці. Зокрема мова про відновлення інфраструктури, гуманітарну допомогу, культурну та соціальну підтримку.

“Кожний меморандум містить перелік того, на чому ґрунтуватиметься майбутня  взаємодія. Наприклад, організація оздоровлення дітей. Ми розуміємо, що у нинішніх умовах на Донеччині зробити це неможливо. Натомість громади-партнери з задоволенням за свій кошт приймають наших дітей на відпочинок”, – зазначила Наталія Чукова.

Громади-партнери Краматорська – хто вони?

У межах національного проєкту “Пліч-о-пліч: згуртовані громади” Краматорськ має вже п’ять партнерів. Це громади з інших областей України. За словами секретаря Краматорської міської ради Ігоря Сташкевича, в основі вибору для укладання угоди – прагнення до співдружності.

Краматорськ. Архів. 2024 рік

Перша громада, з якою почали співпрацювати, – Перечинська у Закарпатській області. Там прийняли релоковані підприємства з Краматорська, зокрема, ТОВ “Френдлі Вінд Технолоджі”. Тож і підписання самого меморандуму стало логічним продовженням вже наявної співпраці.

Читайте також: “Ми будуємо енергетику, що служить людям”: як нині працює підприємство вітроенергетичного устаткування з Донеччини

Другою громадою, з якою уклали угоду, стала Хустська також із Закарпатської області. Там надали прихисток переселенцям з Донеччини. Крім того, до цієї громади-партнера можуть релокувати Донбаську державну машинобудівну академію, нині таке питання розглядають. У підписаному меморандумі закріпили низку пріоритетних напрямків співпраці, зокрема, підтримку підприємництва та створення нових робочих місць, взаємодію в сфері освіти, культури, спорту та молодіжної політики. Також планують і обмін досвідом щодо розвитку місцевого самоврядування.

Бердичівська громада із Житомирської області – третя, з якою підписали меморандум про партнерство. Це відбулось під час реалізації третьої хвилі всеукраїнського проєкту. Угода передбачає обмін досвідом та реалізацію спільних соціальних і гуманітарних ініціатив. Крім того, тилова громада допомагає із забезпеченням пунктів незламності у Краматорську.

Четвертою громадою-партнером стала Стрийська. Меморандум охоплює різні напрямки: від ліквідації наслідків обстрілів у Краматорську до створення умов для розміщення переселенців на Львівщині.

Бориспільська громада з Київщини стала п’ятим партнером Краматорська. Зокрема така співпраця має об’єднати зусилля та допомогти громаді-форпосту із відновленням житлової та соціальної інфраструктури. Також угода сприятиме обміну досвідом та залученню ресурсів для розвитку.

“Громади стають партнерами завдяки зав’язкам, спільним зустрічам, дружнім відносинам. Це бажання долучитися до перемоги і допомагати. Наприклад, Бердичівська громада підтримує не тільки сам Краматорськ, а й допомагає бригадам, які у нас перебувають. Представники громади-партнера часто приїжджають з гуманітарними місіями до Краматорська”, – підкреслив секретар Краматорської міської ради Ігор Сташкевич.

Партнери за кордоном

Серед міст-побратимів Краматорська громада має не тільки українські населені пункти, а й друзів за кордоном. Зокрема Порі – місто у Фінляндії. З цією країною Краматорськ пов’язує співпраця у машинобудуванні, коли підприємства постачали продукцію для потреб фінської промисловості. Представники громад мали зустрічі. Обмінювались між собою досвідом, зокрема культурним та освітнім. Останній планують впроваджувати у Краматорських школах, коли це дозволить безпекова ситуація.

Крім того, у 2023 році начальник Краматорської міської військової адміністрації Олександр Гончаренко та мер Стемфорду, що у Сполучених Штатах Америки, Каролін Сіммонс підписали меморандум про встановлення між містами стосунків міст-побратимів.

Начальник Краматорської МВА Олександр Гончаренко та мер Стемфорда Каролін Сіммонс підписали меморандум. Фото: Краматорська МВА

За словами секретаря Краматорської міської ради Ігоря Сташкевича, міжнародне партнерство розширює горизонти та можливості співпраці.

“Коли громада виходить на міжнародну арену, донори завжди питають, з ким у вас партнерські відносини і як ви працюєте? Тобто має бути позитивна історія співпраці з багатьма містами. І я не маю на увазі лише фінансову складову, це набагато ширше співробітництво у різних напрямках. Це і навчання, і робота з громадськими організаціями, благодійними фондами, і психологічна допомога, і обмін досвідом” – наголосив Ігор Сташкевич.

Приклади міжнародного співробітництва є і в межах національного проєкту.

“Сіверська громада Бахмутського району у межах “Пліч-опліч” є партнером Оноківської громади Закарпатської області. Торік вони двічі їздили у Чехію з ознайомчим візитом. Оскільки Оноківська громада має партнерів за кордоном, вони запропонували представникам Сіверської громади долучитися. Торік у листопаді вони змогли укласти тристоронній меморандум. І тепер діти з нашої Сіверської громади у складі загальної делегації зможуть відпочивати за рахунок Чехії та громади Закарпатської області. Також планують співпрацю й у напрямку гуманітарної підтримки”, – розповіла начальниця управління із забезпечення взаємодії з органами місцевого самоврядування Донецької ОДА Наталія Чукова.

За інформацією Міністерства розвитку громад та територій України, цьогоріч у межах національного проєкту хочуть сфокусуватися  на посиленні спроможності саме прифронтових громад та розширенні міжнародної співпраці.

Марк Буруйко

Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії “QuartSoft”. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.