Про медіаосвіту в Україні

Керівниця Кризового медіа-центру “Сіверський Донець” розповідає про роботу колективу в евакуації, поточні проєкти, долучення до документування злочинів Росії та налагодження нових партнерств.

Відстежуйте події, що відбуваються в Україні, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Про Робоклуб з Вугледару зніматимуть документальне кіно. Хочуть розказати про можливості дітей для розвитку, про варіанти диверсифікації економіки та важливість участі молоді в міжнародних проєктах і конкурсах.

Робототехніка для молоді

До початку широкомасштабного вторгнення у шахтарському місті успішно розвивався гурток «Робоклуб Вугледар», де школярі займались робототехнікою та програмуванням.

Громадська активістка Анна Теличко, яка вісім років тому переїхала до Вугледару з окупованого Донецька, зуміла з часом вибудувати цілу мережу робоклубів. Окрім Вугледару такі гуртки відкрились у Кураховому, Волновасі, Новотроїцькому. Учні представляли Донеччину та всю Україну на міжнародних змаганнях з робототехніки, звідки привозили призові місця.

Чекали на поїздку в березні до Маріуполя, де мали пройти змагання, а також зустрічі по стартап-проєктам.

Робоклуб Вугледар на фестивалі в Києві. Джерело: Робоклуб Вугледар

Війна змінила усі плани

Усе змінилось 24 лютого поточного року. Вугледар обстріляли першого ж дня війни, влучили в будівлю лікарні, поруч загинули люди. Анна Теличко разом з родиною відразу виїхали з Вугледару, надто близько знаходиться місто від лінії зіткнення. Спочатку переїхали до більш тихого Мирнограду. А коли на Донеччині почали закликати до евакуації, то виїхали на захід України.

З перших днів війни громадські активісти та волонтери почали допомагати людям, що залишались жити у Вугледарі. Тут закрились магазини та аптеки, людям ніде купити їжу та ліки, пропав зв’язок, вода та світло. Місто постійно потерпає  від обстрілів.

Джерело: Волноваська РДА

Волонтерство заради вугледарців

Команда співробітників, тренерів та сім’ї учнів освітнього центру «Робоклуб Вугледар», хто виїхав до безпечного місця, почали активно займатись волонтерською діяльністю, організовуючи доставку гуманітарних вантажів для мешканців міста.

Джерело: ФБ Анни Теличко

За цей час у рамках діяльності ГО «Територія сталого розвитку», яку очолює Анна Теличко, було доставлено більше 20 тон найнеобхіднішої допомоги. Це продукти харчування, питна вода, засоби гігієни, генератор, повербанки, ліхтарики та навіть термінал Starlink від Ілона Маска.

Джерело: ФБ Анни Теличко

Робоклуб з Вугледару – нове життя у безпеці

Приміщення освітнього центру «Робоклуб Вугледар» було зруйноване внаслідок обстрілу, навчальне обладнання втрачене. Вщент усе розбите у Волновасі. Новотроїцьке – під окупацією і що там з робоклубом, поки невідомо. Частину комплектів для занять робототехнікою вдалось вивезти з Курахового.

Пряме влучання в робоклуб у Вугледарі. Джерело: ФБ Павла Кириленка

Продовжуючи працювати на гуманітарному напрямку, Робоклуб з Вугледару продовжує навчальний процес. Діти готуються до змагань, а дорослі розмірковують, як організувати «живе» навчання та посилити дистанційне.

Робототехніка – це дрібна моторика, набагато ефективніше проводити живі заняття. При цьому по всій країні лунає сирена, ситуації з обстрілами непередбачені. Складно організувати навчальний процес. До того ж, треба приміщення, де розміститись робоклубу в евакуації. Відновити заняття команда Робоклубу Вугледара має намір у Ровенській області.

Відкриття робоклубу в Новотроїцькому. Джерело: A-robot

Кіно про робототехніку

Нещодавно команда Робоклубу отримала неочікувану звістку – проєкт увійшов до числа переможців конкурсної програми Civil Pitch 2.0  та стане учасником Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA 2023.

«У нас з’явилась ще одна можливість розповісти про місто Вугледар, про робототехніку і програмування, про розвиток дітей, про учасників дитячих команд, які представляють Україну на міжнародних змаганнях і, нажаль, про війну у нашій рідній Україні», – каже авторка проєкту Анна Теличко.

Джерело: Фб Анни Теличко

Тепер команда зніматиме документальне кіно «Робототехніка у шахтарському містечку», яке покажуть під час фестивалю наступного року.

Робоклуб з Вугледару чекає на свого режисера

Заявку на участь у конкурсі Civil Pitch 2.0 команда роботклубу подавала в січні 2022 року. Мали намір розповісти про дітей у невеликому шахтарському місті, показати трансформацію вугільних регіонів, можливості для інновацій           та інвестицій. Дати зрозуміти, що навіть у таких умовах можна і треба шукати сучасні напрямки розвитку не тільки маленької території, а взагалі України.

На початку березня мали б відібрати учасників для воркшопів та пітчингу, а наприкінці березня оголосити та нагородити фіналістів. Але через повномасштабне воєнне вторгнення окупантів на територію України конкурсну програму Civil Pitch 2.0 довелося змінити, організатори скоротили пітчинги та воркшопи. Попросили трансформувати заявки з урахуванням поточної ситуації.

У результаті команда проєкту отримала 150 заявок, з яких журі обрало 4 проєкти, що отримають гранти на виробництво фільмів. Серед них – фільм «Робототехніка у шахтарському містечку».

Джерело: Docudays.ua

Довелось змінити концепцію й кіно «Робототехніка у шахтарському містечку». Хоча всі опинились у складних умовах, триває війна, аде дітям треба розвиватись, треба шукати напрямки ,як пережити ці часи. Хоча батькам  і складно, треба займатись розвитком дітей. Учасники та учасниці робоклубу виїхали та готуються до змагань з робототехніки та програмування. У фільмі хочуть показати й Вугледар, якщо за безпекової ситуації вийде туди поїхати. Місцеві жителі з нетерпінням чекають можливості повернутись та відбудовувати рідне місто.

Читайте також: Поліція Донеччини рятує мешканців Вугледара від голодної смерті

Умовою отримання фінансування є прем’єра готового фільму на 20-му Docudays UA у 2023 році. Крім фінансової підтримки, кожна команда отримає супровід від міжнародних тьюторів, які допоможуть пройти всі етапи створення фільмів. До кінця року має бути відзняте й документальне кіно «Робототехніка у шахтарському містечку». Команда чекає на свого режисера, який допоможе з кіно.

Ольга Нікуліна, «ЗмІнИ.Схід»

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

– Оплатити комуналку з телефона – легко!
– Зареєструватися у соціальних мережах – без питань!
– Електронний кабінет, застосунок “Дія” та чатбот – більше не є незрозумілими термінами. Ці електронні сервіси відкривають нові можливості.

«Новий час – нові віяння. Це необхідно в теперішній час користуватися і володіти новими технологіями»

Крім цифрової освіти населення, ще й велика сенсорна панель, посттермінал, одинадцять сучасних планшетів – гаджети, які були придбані в межах проєкту, що реалізує громадськість. Хто підтримав «Ініціативу знизу» розкажемо вже незабаром.

Слідкуйте за плейлистом проєкту! Та відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Опанувати нові технології під силу людині будь-якого віку. В громадах на сході України доводять: навіть літнім людям можна навчитися користуватися смартфоном та ноутбуком, використовувати можливості інтернету собі на користь. Особливо це стало в нагоді з настанням карантину та закриттям установ у зв’язку з пандемією COVID-19.

Комп’ютери для літніх людей

У Слов’янську на Донеччині курси комп’ютерної грамотності для людей поважного віку започаткувала місцева активістка Наталія Бондаренко. Мета –  розширити світогляд, покращити навички та вміння людей, старших за 50.

Спочатку курси були повністю на волонтерських засадах. У 2017 році Наталія прийшла до керівництва Центру культури та дозвілля і озвучила своє бажання щодо викладання комп’ютерної грамотності. Там її вислухали і підтримали, а також надали декілька комп’ютерів. На заняття Наталія брала ще й власний ноутбук. Проходили вони у приміщенні артпростору “Happy Hub” у тому ж Палаці культури.

Джерело: Вік щастя

Щоб зібрати бажаючих на навчання, активістка звернулася через соціальні мережі до дітей та онуків потенційних клієнтів. Саме вони мали передати своїм батькам та бабусям-дідусям, що в місті з’явилися такі курси для літніх людей.

«Любі сини та дочечки, онуки та онучки! Перекажіть своїм татам та мамам, дідусям то бабусям, що ми їх чекаємо», – такий допис Наталія поширювала в різних слов’янських групах у фейсбуці. І це спрацювало – на заняття прийшли 25 людей!

«Просила відвідувачів приносити на навчання ноутбуки. Сиділи вдвох,  а іноді втрьох за одним комп’ютером», – згадує Наталія Бондаренко.

 

Джерело: Вік щастя

Вона сама була тренеркою на тих курсах. Спеціальної освіти не мала. Вчила тому, що сама знає та вміє.  Викладала за програмою колег із Вінниці, які  розробили навчальний  курс для людей поважного віку.

Це вже згодом  громадська організація «Фундація підтримки осіб старшого віку «Вік щастя» отримала перший грант на комп’ютерну техніку від USAID. Це дозволило відкрити повноцінний комп’ютерний клас.

Щастя будь якого віку

Наталія наголошує, що у  людей на пенсії життя не закінчується. Вони мають досвід, енергію та прагнення реалізовувати свою енергію. Це варто підтримувати. Саме тому заснували «Вік щастя», щоб допомагати літнім людям в особистісному розвитку, залучати їх до освітніх проєктів.

Створили Центр розвитку дорослих, у якого було багато напрямів роботи з людьми поважного віку. Серед ключових здобутків – Школа  активного громадянина, лекції з психології, медіаграмотності, здорового харчування, зустрічі з відомими людьми, пілатес, бальні танці,  басейн та скандинавська хода.

Джерело: Вік щастя

Навесні поточного року Центр розвитку дорослих переїхав у нове, велике приміщення. Будівля звільнилася після того, як управління соціального захисту переїхало до Прозорого офісу. Тепер Центр розвитку дорослих має аж 100 квадратних метрів площі, комп’ютерний клас з офісом, велику залу для проведення заходів, тренінгів та зустрічей.

«Це результат синергії  громадської організації, місцевої влади та донорів із Програми ООН із відновлення та розбудови миру», – зазначає керівниця фундації «Вік щастя». – Разом зробили ремонт, встановили обладнання та меблі. Тепер тут можна проводити освітні та культурні заходи, навчатися комп’ютерній грамотності. Центр відкритий для будь-яких ініціатив».

 

Джерело:  Вік щастя

Освітні курси та уроки на сматрфоні

Маючи досвід навчальних курсів для літніх людей, свою освітню діяльність «Вік щастя» вирішив модернізувати. Відтепер навчатимуть користуватися смартфонами та планшетами.

«У багатьох літніх людей є смартфони, але вони тільки телефонують ними, не використовують усі можливості мобільного пристрою. А ми навчимо, як заплатити комунальні платежі, як зайти в онлайн-банкінг, як зателефонувати по відеозв’язку подрузі. Потреби людей в 55 та в 70 років уже різні, будемо орієнтуватись у першу чергу на авдиторію. Це будуть повністю практичні заняття»,  – каже Наталія Бондаренко.

Джерело: Вік щастя

Фундація «Вік щастя» намагається надати більше можливостей для літніх людей. Тут впевнені, що освітні потреби людей старшого віку – це не тільки комп’ютерні навички. «Вік щастя» досліджує  освітні потреби, аби  створити такі курси, які були б цікавими для них.

Саме тому уклали угоду зі Слов’янським педагогічним університетом, який розробить курси для дорослих: з української та англійської мов, психології, IT, міжособистісних відносин тощо. Наберуть групи і восени почнуть навчання. Тренерами будуть викладачі з педагогічного університету. По завершенню слухачі отримають сертифікат від навчального закладу.

Онлайн–послуги для всіх

У сучасному світі кожна людина хоча б на базовому рівні потребує навичок володіння смарт-технологіями: користуватися телефоном, сплачувати послуги через інтернет, бути убезпеченим від загроз комп’ютерного шахрайства.

Саме тому у вересні минулого року в публічній бібліотеці міста Щастя на Луганщині стартував проєкт «ОНЛАЙН-ПОСЛУГИ ДЛЯ ВСІХ». Його головна мета – наближення інтернет-освіти та інтернет-послуг до  людей пенсійного віку, з інвалідністю та вразливих верств населення.

Джерело: Щастинська ВЦА

Потреба доступу до інтернет-освіти обговорювалася на засіданнях Робочої групи з громадської безпеки та соціальної згуртованості, яка працювала в Щасті. Навчальний проєкт націлений на ґрунтовну залученість громадян до прийняття рішень у громаді. Його автором стала молода громадська організація «Територія щастя».

Реалізація проєкту «ОНЛАЙН-ПОСЛУГИ ДЛЯ ВСІХ» стала можливою завдяки Програмі ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Джерело: Щастинська ВЦА

Щастинська бібліотека вже мала два облаштовані  комп’ютерні місця – техніку отримали в межах проєкту «Сучасна бібліотека як простір для громадськості». У межах нового проєкту з онлайн-послуг додали ще ноутбук.

Практичні заняття проходили в читальному залі бібліотеки. Слухачі знайомилися з основами користування інтернетом, вчилися налаштовувати «особистий кабінет» для сплати комунальних послуг,  знайомилися з порталом держпослуг та пройшли багато цікавих курсів, аби навчитися користуватися інтернетом.

Джерело: Щастинська ВЦА

Практичні заняття в терцентрі

Літні люди все частіше прагнуть опанувати гаджети – ноутбук, планшет, смартфон. У їх молоді роки такої можливості не було – через відсутність техніки. Нині їм доводиться наздоганяти своїх дітей та онуків.  А при цьому долати власні психологічні перешкоди: люди літнього віку повільніше сприймають інформацію, не розуміють деяких процесів, сумніваються в собі тощо. Саме тому для людей поважного віку потрібен особливий підхід та темп навчання.

Уроки комп’ютерної грамотності проходять на базі територіальних центрів соціального обслуговування.  Наприклад, в Лисичанську на Луганщині обрали особливий підхід до своїх «учнів».

Джерело: Лисичанська ВЦА

У територіальному центрі розповідають, що заняття для підопічних проводяться в повільному темпі, щоб кожен встиг засвоїти отриманий матеріал. Групи формуються за віком, отримані знання часто повторюються під час занять, щоби закріпити вивчене. Навчальний матеріал виводиться на екран – це посилює сприйняття інформації.

Завдяки таким курсам підопічні центру отримують базові навички роботи на комп’ютері, розбираються, як користуватися електронними державними послугами, отримувати  консультації через інтернет, спілкуватися  за допомогою відеозв’язку з родичами з інших міст.

Послуги через жестову мову

Центр місцевої активності «Старе місто» працює в Краматорську на Донеччині. Тут опікуються літніми людьми та особами з інвалідністю. Окрема група підопічних – люди з порушеннями слуху.

Усі заходи цього простору супроводжуються перекладом на жестову мову, якщо серед учасників є така потреба. А коли геть усе закрили на карантин,  спілкуватися з такими людьми почали в онлайн-режимі.  Надавати роз’яснення за різними питаннями, організовувати консультації з представниками служб і установ, паралельно перекладаючи зміст жестовою мовою.

Джерело: Центр місцевої активності «Старе місто»

У Світлани були питання з приводу оплати за комунальні послуги. Не могла зрозуміти, чи є борги. За допомогою звернулася до «Старого міста». Жінці допомогли, надали пояснення з перекладом жестової мови, як сплатити та перевести з банківської картки. Світлана вдячна, що є такий проєкт, який допомагає людям з інвалідністю з порушеннями слуху.

Герману з Краматорська – 23 роки. Зіткнувся  з труднощами працевлаштування бо мав проблеми з оформленням певних документів.

Восени минулого року хлопець планував піти працювати, але від нього вимагали ІПР –  індивідуальну програму реабілітації, такий документ іноді просять надати роботодавці. Цей документ діє протягом двох років, потім треба оформлювати новий.

Герман згадує: коли прийшов до сімейного лікаря, той відмовився прийняти його без перекладача жестової мови. Коли хлопець запропонував  скористатись онлайн-допомогою, лікар відмовився.

У ті часи діяли жорсткі карантинні обмеження, знайти перекладача було великою проблемою. Куди звертався Герман – скрізь була відмова. Нарешті він звернувся до «Старого міста», і йому допомогли.

«Разом із перекладачем жестової мови ми вистоювали довгі черги в лікарні, аби потрапити на прийом. У лікарні декілька рівнів та декілька будівель, де навіть людині зі слухом складно розібратись. Але комісію треба було пройти. Перекладачі активно допомагали – телефонували, домовлялися, супроводжували», – розповідає  Герман.

Нарешті документи зібрали та передали на ВКК. Але в комісії попросили надати номер телефону, кому повідомити про результати. У родині Германа всі з порушеннями слуху, тому хлопець надав телефон перекладача.  Наодинці подолати всі перешкоди хлопець з порушеннями слуху не зумів би.

На екскурсію до установи

У цьому році Центр місцевої активності «Старе місто» запровадив екскурсії для людей з порушеннями слуху по соціальних та адміністративних установах.

Джерело: Центр місцевої активності «Старе місто»

Плануючи такі екскурсії, організатори переслідували декілька цілей. По-перше, показати, де саме знаходяться такі установи, робота яких зосереджена на наданні послуг. По-друге, познайомити з  безоплатними послугами для громадян та процедурами їх отримання. По-третє, усунути непорозуміння, які виникають під час звернень людей, що мають порушення слуху, до службовців, які не розуміють жестової мови.

З такими екскурсіями люди з порушеннями слуху побували в ЦНАПі, реєстраційній та міграційній службах, управлінні соціального захисту та інших установах. Коли є така можливість, то в «Старе місто» кличуть робітників служб та організацій, аби на базовому рівні навчити жестовій мові.

Джерело: Центр місцевої активності «Старе місто»

Авторка: Ольга Нікуліна

Стаття підготована у межах проєкту «Ініціатива знизу», що реалізується ГО «Антикризовий медіа-центр» за технічного адміністрування ЗУРЦ у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції