Простори взаємодії: як змінюються музеї Донеччини
Музеї Донеччини продовжують розвиватися. Наразі тут є експонати, на які можна не лише дивитися, а й взаємодіяти з ними. Цієї осені принаймні два музеї Донеччини представили оновлені експозиції. Зокрема, це – Покровський історичний музей та Меморіальна садиба-музей Володимира Немировича-Данченка та Миколи Корфа. Що саме змінилося в них – дізнавайтеся з матеріалу.
Земська школа у Нескучному
Крізь великі вікна одноповерхової будівлі одразу кидається в очі мікроскопи та великі стенди за ними. Так виглядає частина нової експозиції «Від фантома до реальності. Крок другий» у Меморіальній садибі-музеї Володимира Немировича-Данченка та Миколи Корфа. Виставка розташовується у колишній земській школі, яку збудували 1895 року. Частину будівлі у 2018 році подарував місцевий меценат.
«Коли нам подарували, то тут було усе розбите і знищене: вибиті шибки, зірвана підлога. У 2019 році ми тут вирішили відкрити експозицію під назвою «Фантом» Це був наш перший експеримент, бо вирішили показати приміщення нереставроване. Ми лише зробили його безпечним. Тим самим ми показували, що люди дуже швидко звикають до історичних будівель і через те, що ми є байдужими до історії, яка поряд з нами, то часто втрачаємо цю історію назавжди», – розповіла керівниця проєкту «Від фантома до реальності» Марина Глушко та за сумісництвом голова ГО «Музейний підряд», яка і реалізувала його.
Експозиція інтерактивна та створена за підручником «Наш друг», який написав і за яким викладав Микола Корф для місцевих дітей у ХІХ сторіччі. На виставці минуле та сучасне тісно переплітаються. Зокрема, є друкарський прес і поряд 3D –принтер, ваги з гирями та електронні мікроскопи.
Усе це можна не лише побачити, а й взаємодіяти з ним. Інтерактивну експозицію у Нескучному створили за підтримки Українського культурного фонду та Державного агентства розвитку туризму. Отримали на це 510 тис грн.
«Будівлі земських шкіл сьогодні є актуальними. Декілька днів тому, переглядаючи новини на фейсбуці, побачила, що у наших сусідів, Запорізькій області, Гуляйполе, люди зібралися і врятували будівлю земської школи. Її хотіли розібрати і продати на будівельні матеріали. Коли я читала коментарі, то там писали: «Подивіться що роблять наші сусіди. Ось так вони використовують таку школу». Я зраділа, що ще хтось займається земськими школами. Та коли відкрила, подивилася, а там посилаються саме на наш проєкт. Ми вже трішечки надихаємо людей», – зазначила Марина Глушко.
Нині у музеї планують зробити ще один крок. Зокрема, хочуть викупити усю будівлю земської школи та квартиру вчителя. Вже мають візуалізацію, який вигляд матиме приміщення. У майбутньому у ньому облаштують культурно-мистецький центр, де розташують інтерактивну експозицію та виставку ХІХ сторіччя, а ще хостел для відвідувачів.
Музеї Донеччини: історія та побут українського села поглядом фотоаматора
Три хлопчаки-колядники із різдвяною зіркою на світлині зустрічають відвідувачів оновленого залу «Заселення краю та етнографія» Покровського історичного музею. Такою є одна з перших світлин фотоаматора Марка Залізняка. Народився він 1893 року в слободі Сергіївка Бахмутського повіту, нині Покровський район. На першу свою фотокамеру Марко Залізняк зібрав гроші завдяки колядкам.
На світлинах Марка Залізняка – життя українського села: від повсякденних побутових речей до трагічних картин голодомору та розкуркулення. Цікавість до фотоаматора проявляли не лише місцеві мешканці, а й у Міністерстві культури та в Інституті національної пам’яті.
На думку директорки Покровського історичного музею Ангеліни Рожкової, саме Марко Залізняк може стати однією з культурних візитівок міста. Для популяризації свого земляка у Покровську, зокрема, четвертий рік поспіль проводять фотофестиваль «Залізняк-fest». Цього року в місті пішли далі та поєднали світлини фотоаматора з музейними експонатами.
«До того це була зала «Заселення краю та етнографія». Але з точки зору естетичної привабливості та інформаційної наповненості вона була не такою, як сьогодні. Експозиція, присвячена Марку Залізняку, у залі була окремою», – розповіла Ангеліна Рожкова.
Підтримали реекспозицію зали Український культурний фонд та Державне агентство розвитку туризму. Заявником проєкту стала ГО «Патріоти українського Донбасу», а партнером – Покровський історичний музей. На оновлення зали отримали понад 700 тис грн. Роботи тривали близько 4 місяців.
«Ми граємо на відкритому/закритому просторі. Тобто у просторах з прихованою історією, інформацією ми трішки змінили атмосферу за допомогою, наприклад, світла. Або зробили простір-вікно, за яким ховаються предмети. Є різні архіви та предмети, які в процесі інтерактивних екскурсій будуть задіяні», – говорить науковий куратор виставки Дмитро Білько.
Зокрема, серед таких відкритих/закритих просторів – кімната, підсвічена червоними лампами, зі світлинами розкуркулених та голодуючих селян. Більше про певну частину виставки можна дізнатися завдяки QR-кодам, розміщеним у залі. Інформація там не лише українською, а й англійською та польською мовами.
А ще в експозиції є інтерактивні елементи: змішані зерна квасолі, гороху, пшениці, льону, які пропонують відвідувачам розсортувати та покласти у правильні ящички; а також зіставити предмети одягу за назвою на картинці.
Читайте також: Виставка, присвячена боям за Краматорськ і Слов’янськ, відкриється у Донецькому обласному краєзнавчому музеї
Ірина Мартинова
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
