Рівень води в Сіверському Донці впав, але не критично

На окупованому Донбасі на промислових підприємствах зафіксовано небезпечне перевищення рівня шкідливих речовин у повітрі. Через відсутність заміни фільтрів ситуація погіршується, що створює серйозну загрозу для життя та здоров’я людей.

Про це повідомляють активісти руху “Жовта стрічка”, пише Антикризовий медіа-центр.

За їхніми даними, на десятках працюючих заводів у Маріуполі, Донецьку та Авдіївці окупаційна влада не контролює стан пилогазоочисних систем і не проводить їхню заміну.

Робітники свідчать, що рівень формальдегіду та пилу в цехах перевищує допустиму норму у 4–5 разів. На тлі цього у лікарнях окупованих територій Донеччини й Луганщини фіксується зростання кількості пацієнтів із хронічним бронхітом та онкологією дихальних шляхів.

Попри публічні звернення, окупаційна адміністрація відповідає, що коштів на заміну фільтрів немає, тому підприємства продовжують працювати у «воєнному режимі». Це загрожує довкіллю та здоров’ю тисяч людей, які мешкають у промислових районах Донбасу.

Добропільське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства «Компанія «Вода Донбасу» повідомляє про тимчасове припинення подачі води у зв’язку з аварією на високовольтних лініях електропередач.

Про це повідомляє пресслужба Добропільської міської військової адміністрації, пише Антикризовий медіа-центр.

Знеструмлено водонасосну станцію «Золотий Колодязь» та ВНС м. Добропілля. Через це водопостачання у місті тимчасово призупинено.

У «Воді Донбасу» зазначають, що подача води буде відновлена після відновлення електропостачання та нормалізації технологічних процесів.

У населеному пункті було зафіксовано перевищення аміаку майже в три рази. Це селище – Червоний район очисних споруд, найближчі житлові будинки знаходяться на відстані кілометру.

Сморід мешканці селища почали відчувати ще в березні 2017- го року,  в липні, аби його позбутися екологами було прийняте рішення засипати другий біопруд із відходами, роботи почали в тому ж місяці. Взимку цього року неприємного запаху в селищі не було. Весною жителі почали знову відчувати неприємний запах і тому звернулися  до Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, щоб вони відібрали проби повітря.

Для того, щоб ліквідувати цю проблему, ще в минулому році, екологами було вирішено засипати  біопруд грунтом. Зараз роботи до кінця не виконані.

Представники влади пояснюють таку ситуацію непростими умовами робіт у цій зоні: «Вода всередині стоїть, це ж біопруд був, тому його не так легко засипати. Якби було сухе, вже б засипали. Вода стоїть два метри, її засипаєш, воно провалюється, вбирається тому шар треба великий насипати, тому довго йде» – каже  директор Костянтинівського міського водоканалу Аркадій Демченко.

 Точну дату, коли буде засипаний біопруд Аркадій Демченко не назвав. В прокуратурі щодо цього відкриті  кримінальні провадження. Чекають на результати експертизи від Харківського інституту імені Бокаріуса.

Юлія Дерека

«При плануванні та веденні бойових дій турбота про довкілля перебуває, напевно, на останньому місці, незважаючи на ті довготривалі негативні наслідки, що матимуть вплив на усі складові навколишнього природнього середовища та населення». Так починається аналітичний звіт Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) «Оцінка екологічної шкоди та пріоритети відновлення довкілля на сході України». А які найбільш суттєві зміни уже відбулися у природному середовищі Донецької області у зв’язку із чотирирічними бойовими діями та до чого вони призведуть найближчими роками з точки зору місцевих експертів, які мають багаторічний досвід професійної роботи у сфері екології? За коментарем проект FreeСХІД.ua звернувся до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області Сергія Буфістова, який працює у Державній екологічній інспекції з 1996 року.

Що залишилося на непідконтрольній території Донеччини, та чи знаємо ми, в якому стані?

В оновленому Міністерством екології та природних ресурсів України переліку 100 найбільших забруднювачів довкілля, опублікованому у 2018-му році – 16 об’єктів, розташованих на території Донецької області. Так ото ж: із цих 16-ти, які увійшли до цього переліку, 5 розташовані на сьогодні, нажаль, на тимчасово непідконтрольній території, а всі інші – на території, контрольованій Україною.

Розумієте, там залишилися три великих металургійних підприємства, чотири дуже великих коксохіма, два хімічних заводи: «Стирол», Горлівський хімзавод, який завжди був великою проблемою. Далі – багато біологічних комунальних очисних споруд, шахти, інші підприємства. Ви знаєте, не можна ж поділити, провести якусь рисочку: от це наша територія, це – тимчасово неконтрольована територія. Бо в природі все взаємопов’язане. І неважливо, де саме знаходиться той чи інший об’єкт, він впливає на якість навколишнього середовища нашої області і взагалі – сходу України – комплексно.

Для того, щоб здійснювати якісь дії, треба мати правдиву інформацію. Так от навіть інформація з того боку, з неконтрольованого, яка є, по-перше, дуже суперечлива. По-друге, її ми не можемо назвати достовірною як з юридичної точки зору, так і наукової. Зараз немає і не може бути офіційного обміну інформації – достовірної і правдивої. От у чому справа. А тому впливати з цього боку на те, що робиться там – ну, якби могли, так там би цього уже і не було.

Крім того, є проблеми і тут, які накопичувалися десятиліттями. На території всієї області реконструкція очисних споруд побутових стоків не здійснювалася десятиліттями. В аварійному стані у нас споруди очисні у Слов’янську, Добропіллі і так далі. Про селищні очисні споруди я взагалі мовчу!

Яка небезпека криється у відстійниках на лінії зіткнення?

Є ще такі проблеми, що виникають на лінії розмежування. Теж, нажаль, через ведення бойових дій вплив може здійснюватися дуже обмежено. От є у нас таке підприємство ПрАТ «Бахмутський аграрний союз». І є в нього очисні споруди. Це таке виробництво, де дуже велике поголів’я свиней, звичайно, є відстійники рідких відходів. І ці відстійники знаходяться не те, що у «сірій зоні», вони знаходяться зовсім на лінії зіткнення. І тому, якщо там щось станеться – то оці рідкі відходи від вирощування свиней потраплять у річку Кодемка. А та впадає в річку Бахмут, яка є притокою Сіверського Дінця. Ви розумієте, що таке свинячі фекалії підуть по цим річкам у основне джерело питної води Донбасу?! Оскільки підприємство знаходиться на лінії вогню, треба тільки сподіватися, що вистачить здорового глузду всім не гатити туди чимось дуже важким.

Болота та солончаки – прогноз щодо майбутнього місцевості, де припинено відкачування шахтних вод.

Є ще така величезна проблема, яка пов’язана з водопостачанням і не тільки. Зараз за тією інформацією, якою ми володіємо, на неконтрольованій території закриваються шахти, і в першу чергу йде припинення відкачування шахтних вод. Зупиняються водовідливи. За даними геологів, на території Центрального – це Горлівсько-Єнакієвський, Донецько-Макіївський, Торезько-Сніжнянський вуглепромислові райони – можуть виникнути умови, коли здійснення відкачування шахтних води стане уже і неможливим. Через гідравлічний зв’язок між шахтами ті з них, які продовжують роботу, не зможуть приймати додаткові об’єми води з шахт, що затоплюються. А значить, теж будуть затоплюватися, і вимушені будуть припинити роботу.

Шахтна вода – дуже, дуже високо-мінералізована. При заповненні порожнин, піднімаючись догори, ця вода все одно знайде десь вихід, так? І от поки буде підніматися, досягне отих водоносних горизонтів, з яких живляться колодязі, свердловини і так далі. І вода з цих питних горизонтів, змішавшись з шахтною, стане непридатною для питного, а, може й для господарського користування. Далі вода, досягнувши уже поверхні, буде десь виливатися, так? І це призведе до підтоплення дуже великих площ. За даними геологів, при одночасному затопленні всіх шахт Центрального вуглепромислового району – це Горлівсько-Єнакієвський промвузол – площа підтоплених територій збільшиться у два рази і матиме 65% площі регіону. Що це значить? Це, по-перше, значне погіршення якості води у водоносних горизонтах, яке призведе до її непридатності. Друге: підтоплення – це болото. Це призведе до руйнування споруд, інфраструктури. По-третє: оскільки вода дуже мінералізована, то навіть коли ми її – ну, колись! – приберемо та все це осушимо, то ми отримаємо просто солончаки, на яких взагалі нічого не ростиме ще дуже багато років.

Я вам скажу так: я не можу озвучувати цифри [коли відбудеться затоплення територій], і навряд чи зараз знайдеться серйозний фахівець, який вам буде називати точні цифри. Прогнози можна робити на основі порівняння з якимись ситуаціями, які вже були. Тобто зараз ніхто вам не може сказати, це буде 10, 20 чи 50 років, з якою швидкістю вода буде підніматись, до якого горизонту, до чого це спричинить – можна тільки прогнозувати. Але ж, знаєте, прогнози – то таке діло невдячне.

Тож як запобігти розвитку негативних сценаріїв у розв’язанні екологічних проблем Донеччини?

Звичайно, є питання – як тому запобігти. Я скажу – є технології, є відкачка та інші засоби консервації шахт. Але, по-перше – то все дуже затратне, ну, знаєте, скільки зараз коштує електроенергія, щоб насоси працювали. А, по-друге, щоб оце все робити, необхідно припинення війни. Інакше неможливо реалізувати будь-які розумні і навіть фінансово підкріплені плани.

Проблема зупинки шахт існує, нажаль, не тільки на неконтрольованій території, але й на нашій території. Зокрема, є така шахта №2 «Новогродівська» державного підприємства «Укрвуглереструктуризація», на якій в кінці минулого року було припинено відкачування води. Людей, які обслуговували ті водовідливи, звільнили, і навіть не тільки припинили відкачування води, а й навіть демонтували те обладнання. Справа в тому, що ця шахта через підземні водоносні горизонти пов’язана з шахтою імені Коротченка. там же у Селидовому. на якій також зупинена відкачка шахтних вод. Через водоносні горизонти підземні оця шахта №2 «Новогродівська» зв’язана із нині працюючою шахтою «1-3» Новогродівська». І враховуючі, що ці всі шахти мають гідравлічний зв’язок, то повна зупинка водовідливної установки на шахті №2 «Новогродівська» призвела до значного припливу води до шахти Коротченка, і це все призведе до того, що… я вже не кажу про аварійну ситуацію на працюючий шахті, можливе затоплення її виробок, але це неминуче вже призводить до підтоплення частини міста Селидова в районі річки Солона. А якщо далі буде підніматися рівень води, то це вже не гіпотеза, це вже буде точно, і рахувати час підтоплення частини міста Селидова треба не десятиліттями. Тут уже точно можна сказати, що це не 50 років, і не 30.

Я намагався надати наскільки мені доступну коректну і достовірну інформацію про стан навколишнього середовища в Донецькій області, озвучив лише частину існуючих проблем для того, щоб населення області було обізнане з тими проблемами. Не для того, щоб когось налякати чи сказати – усе добре. Як є, так є! Крім того, вирішення екологічних питань на Донбасі залежить від активної громадської позиції тих, хто тут живе й взагалі від тих, кому не байдужа подальша доля і жителів Донбасу, і взагалі того, що зветься Донбас