Що думають про ринок землі ті, хто її обробляє

Продаєте земельну ділянку? Або нарешті присвоїли їй кадастровий номер? Тоді вам потрібно отримати витяг з Держгеокадастру. До нотаріуса у цьому випадку йти не обов’язково. Достатньо мати доступ до інтернету та 10 хвилин часу.

Далі – пояснюємо покроково.

Відстежуйте змІнИ, що відбуваються на Донеччині, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Народні депутати України у ніч проти 31 березня ухвалили багатостраждальний закон про обіг сільськогосподарських земель, який скасовує мораторій на продаж землі, але не одразу і з багатьма обмеженнями.

Законопроєкт підтримали 259 депутатів із фракцій “Слуга народу”, “Європейська солідарність”, “Голос”, групи “Довіра”, а також кілька позафракційних. Жодного голосу за ринок землі не віддали депутати від “Батьківщини” та “Опозиційної платформи – За Життя”. Останні нещадно критикують саму можливість купівлі та продажу землі.

Натомість українські економісти розчаровані, оскільки вважають, що через численні обмеження закон не дасть поштовху економічному розвитку України, на який вони сподівалися після запровадження ринку землі.

Зокрема, колишній міністр економіки Тимофій Милованов вважає, що через трирічну заборону фірмам і компаніям купувати землю великі холдинги та олігархи приберуть її до рук за безцінь – через підставних осіб. У підсумку вийде щось на кшталт “ваучерної приватизації” 90-х. А економіст Сергій Фурса, хоч і вітає ухвалення закону, але називає ринок землі “історією про втрачений шанс для України”.

Ми максимально детально розповідаємо, що передбачає ухвалений закон, щоб ви мали можливість скласти свою особисту думку щодо цього питання.

Коли можна буде купувати і продавати землю

Закон щодо обігу земель сільськогосподарського призначення вносить зміни до деяких вже чинних законів. У першу чергу, до статей 130, 131 та 145 Земельного кодексу України, а також до статті 30 закону “Про Державний земельний кадастр”.

Ухвалений депутатами закон передбачає, що ринок землі запрацює 1 липня 2021 року – саме з цього дня можна буде її продавати та купувати. Але не всім.

Хто зможе купувати землю і скільки

Спочатку брати участь у ринку землі зможуть лише фізичні особи, тобто звичайні громадяни. Купувати можна буде лише до 100 га землі в одні руки.

З 1 січня 2024 року землю зможуть купувати юридичні особи – фірми та компанії. А ліміт на придбану землю підвищується до 10 тисяч га в одні руки. Якщо людина чи компанія придбають землі понад ліміту, то цей надлишок можуть конфіскувати на користь держави.

Банки не зможуть купувати землю, але законодавці дозволили їм брати її в заставу під час видачі кредиту. Якщо людина чи компанія не сплатять кредит, то земля перейде банку. Після цього банк має продати ці ділянки на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності.

Територіальні громади та держава зможуть купувати та продавати землю.

Чи зможуть іноземці купувати землю в Україні

Важливий нюанс: купувати землю зможуть лише громадяни України, а з 2024 року – фірми та компанії, створені за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади.

Закон передбачає, що питання щодо продажу землі іноземцям буде винесено на всеукраїнський референдум. Коли відбудеться цей референдум, закон не каже.

Хто не зможе купувати землю

Якщо референдум відбудеться і українці дозволять іноземцям купувати землю, то є категорії іноземних громадян та компаній, які у будь-якому разі не зможуть брати участь у ринку.

Ось вони:

• компанії, учасниками або кінцевими бенефіціарами яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;
• особи, які належать або належали до терористичних організацій;
• компанії, учасниками або кінцевими бенефіціарами яких є іноземні держави;
• компанії, у яких неможливо встановити бенефіціарного власника (контролера);
• компанії, бенефіціарні власники яких зареєстровані в офшорних зонах;
• іноземні громадяни та кампанії, проти яких Україна запровадила санкції;
• компанії, створені за законодавством України, але перебувають під контролем людей чи інших компаній, яких підозрюють у відмиванні брудних грошей.

Також закон забороняє продавати іноземцям землю, розташовану на відстані 50 км від державного кордону.

Чи можна продавати державну землю

Ні. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності забороняється.

Ще варто зазначити, що закон забороняє продаж і купівлю землі на території окупованих частин Донецької та Луганської областей, а також в анексованих Автономній Республіці Крим та Севастополі.

Скільки буде коштувати земля

До 1 січня 2030 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення не може бути меншою за їхню нормативну грошову оцінку.

Розрахунки, пов’язані зі сплатою ціни земельних ділянок, здійснюватимуться лише у безготівковій формі. Тобто, за кеш ви її не купите.

Орендарі, які працюють на землі і почали користуватися нею ще до 2010 року, мають першочергове право на викуп цих земельних ділянок з розстроченням платежу до 10 років і за ціною, що дорівнює її нормативній грошовій оцінці без проведення земельних торгів. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.

Закон вже чинний?

Поки що ні. Щоб ухвалений депутатами закон про ринок землі набрав чинності, його мають підписати спікер парламенту та президент України. Але наступного дня після ухвалення у Верховній Раді зареєстрували п’ять проєктів постанов щодо скасування результатів голосування через нібито порушення регламенту. Спікер не може підписати документ, поки депутати не розглянуть і не відхилять ці постанови.

Окрім того, деякі опозиційні політики – наприклад, Юлія Тимошенко –  погрожували подати позов до Конституційного суду щодо визнання закону неконституційним. Тож противники ринку землі будуть боротися до останнього.

Олексій Ладика, “Донеччина. ЗмІнИ”

З якими проблемами найчастіше стикаються ветерани, намагаючись реалізувати своє законне право на володіння землею?

Який алгоритм дій для пошуку вільної ділянки та її оформлення?

До яких маніпуляцій вдаються місцеві ради, щоб відмовити ветеранам?

Відповідає Едуард Маліков, юрист-волонтер.

Дивіться більше відео з відповідями на важливі питання у добірці Питання-Відповідь

Відстежуйте змІнИ, що відбуваються на Донеччині, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

У січні 2018 року український Уряд мав у планах запустити ринок земель сільськогосподарського призначення. Ця реформа викликала багато дискусій, в котрих прибічники та супротивники впровадження ринку вдавалися і до серйозних аргументів і до відвертих маніпуляцій. Врешті, обидві сторони стали користуватися однією схемою доказу своєї правоти, при цьому одна й та ж логіка призводить до протилежних висновків. Ще в червні точилися гарячі дебати за цією темою.

Між тим, за даними агенції Інтерфакс-Україна, Президент Петро Порошенко на початку липня під час зустрічі з головою МВФ Крістін Лагард попросив зняти питання про запуск ринку землі з порядку денного, і пані Лагард погодилася.

Отже, наразі пристрасті навколо ринку землі поки що вщухли.

Але все одно, як усі розуміють, буде треба вирішувати цю проблему. Рано чи пізно. Тому маємо час на щільну підготовку та уважне вивчення усіх аргументів як однієї сторони (за ринок), так і іншої (проти продажу землі).

Для початку слід звернути увагу на дані голови Асоціації фермерів та приватних землевласників України Івана Томича: нерезиденти України вже орендують понад 12 млн га або 36% площі ріллі (30 країн світу – в основному громадяни ЄС, США та Китаю), які взяті юридичними особами , а в тіньовому обігу вже перебуває близько 9 млн га земель (27% ріллі).

Асоціація фермерів та приватних землевласників Дніпропетровської області вважає, що перед запровадженням ринку землі, треба вирішити перш за все проблему встановлення реальних власників землі. Для цього, пропонують в Асоціації, необхідно «негайно провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення з установленням їх власників, за якими схемами та якою ціною придбана, кількість орендарів (за яких умов укладені угоди про оренду, на який термін, умови перегляду норм орендної плати тощо)». Тобто, одержати чітку картину проблем у земельних відносинах. Крім того, в Асоціації вбачають ще кілька проблем, котрі ставлять під сумнів ефективність запровадження ринку землі:

1) у селян немає коштів, щоб брати участь у купівлі земель;

2) через відсутність механізму укладання угод дрібні, середні і навіть значна частина великих господарств продають свою продукцію трейдерам за цінами, які можуть бути в 1,5-10 разів нижчою від ринкових;

3) рейдерство (тільки у 2016 р. близько 7 тис. спроб рейдерських захоплень фермерських господарств), вбивства фермерів тощо;

4) іноземці за мінімальних кредитних ставок (до 2,5 %) легко орендують українську землю, тоді як українці за ставки 20-30% цього зробити не можуть.

5) загроза змови агрохолдингів, створення «сімейних» асоціацій фермерів.

Опитування поодиноких фермерів Дніпропетровщини дало майже ті ж самі результати, що і позиція Асоціації. Об’єднаний меседж опитування виглядає так:

«Ринок землі має бути. Але перед тим треба вирішити проблеми, і в першу чергу – проблему довіри до правосуддя».

Як підтвердження реальності цих побоювань, бачимо ситуацію в селі Бережинка Кіровоградської області. Розв’язання цієї кризи може служити маркером вчасності введення ринку землі – в залежності яким боком підуть події.

Між тим, соціологічна група «Рейтинг» в одному із опитувань в червні 2017 року кілька питань приділила проблемі введення ринку сільськогосподарської землі. То ж, за даними цього опитування, 74% респондентів проти впровадження ринку землі. Що цікаво, що такої позиції однаково дотримуються люди, що живуть в селах в містах, різного статку, різних політичних вподобань, різного віку та з різною освітою – за усіма параметрами проти впровадження нині ринку землі десь від 72 до 78 відсотків.

Маємо сподівання, що ця більшість українців все ж таки усвідомлює необхідність ринку землі, але, разом з тим, тверезо оцінює ризики та схиляється до відтермінування проведення цієї реформи.