Сильна демократична Україна – вигідний партнер для США

Донецька ОВА не отримувала офіційних повідомлень від агенція USAID щодо зупинення фінансування проєктів у регіоні.

Про це повідомила директорка департаменту інвестиційно-інноваційного розвитку і зовнішніх відносин Донецької ОВА Оксана Головко, пише Суспільне.

«На сьогоднішній день від виконавців проєктів, які фінансуються USAID інформації про припинення фінансування ми не отримували», — сказала посадовиця.

Як повідомляла раніше Донецька ОДА, наприкінці 2024 року USAID запустила програму з підтримки звільнених та прифронтових громадах для мікро-, малих і середніх підприємств в сільськогосподарському, харчовому та переробному секторах у Донецькій області. Програмою передбачено допомогу допомогу із закупівлею систем крапельного поливу, тепличного обладнання, сільськогосподарської техніки, зберігання та переробки продукції тощо.

За інформацією, що була підтверджена пресслужбою агентства, Агентство федерального уряду США USAID призупинило фінансування всіх програм та проєктів без винятків після директиви Держдепу про аудит на 90 днів.

Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) запускає 5-річний проєкт Rehab4U вартістю 13 млн доларів для реабілітації українців після війни. Крім того, заплановано виділення $237 млн на гуманітарну допомогу, а також $825 млн для енергосистеми України.

Про це повідомила адміністраторка USAID Саманта Павер під час візиту в Україну, передає Укрінформ.

Вона зазначила, що в Україні понад 250 000 людей потребують реабілітаційної підтримки. Саме тому USAID вирішило запустити нову програму Rehab4U з бюджетом $13 млн, яка допоможе українцям відновитися після поранень.

Крім того, USAID продовжує підтримувати 830 медзакладів по всій Україні, постачаючи медобладнання і препарати, поки Росія атакує лікарні.

Саманта Павер також оголосила про зобовʼязання надати 825 млн доларів для енергетичної системи України цієї зими, оскільки «російський диктатор Володимир Путін знову готовий використовувати холод, як зброю». За її словами, це вдвічі більше, ніж було проінвестовано минулої зими.

«Ці ресурси дозволили нам підтримати тих, хто ремонтує і захищає критичну інфраструктуру», — відзначила адміністраторка Агенції.

Вона також оголосила про виділення додаткових $237 млн на гуманітарну допомогу через USAID та Державний департамент США. Кошти спрямують на забезпечення життєво необхідних речей, таких як їжа, житло та медичні послуги для українців всередині країни та біженців.

«Важливо, що це також допоможе домогосподарствам підготуватися до холодів, наближення яких ми відчуваємо вже сьогодні. Теплі ковдри, постільна білизна, зимовий одяг», — додала адміністраторка USAID.

Сьогодні, 25 вересня, у Посольстві США в Україні відбулась зустріч представників Донецької обласної адміністрації з представниками Регіональної місії USAID. Під час зустрічі було презентовано декілька блоків, які важливі для регіону, і пріоритетні проєкти по цих блоках.

Про це повідомив в.о. начальника Донецької ОВА Ігор Мороз.

Він зазначив, що Донеччина – «одна з чотирьох областей України, що охоплені вогнем з лінії фронту, і що поза своєю волею були протиправно «вписані» кремлем до російської конституції». За таких умов регіон має широкий спектр викликів та проблем, про які йшлося на зустрічі.

За його словами, було презентовано декілька пріоритетних блоків. Зокрема:

• «Першочергова допомога», і напередодні опалювального сезону 2023 – 2024 років, на першому місці – забезпечення паливом;
• «Ранній розвиток»;
• «Допомога донеччанам, які перебувають за межами області»;
• «Розбудова нової Донеччини».

Читайте також: На Донеччині радянські школи трансформують у сучасні освітні заклади

Він додав, що останній блок питань планується обговорювати у колі найбільших донорів та інвесторів. Водночас підкреслив, що «тема інвестування наразі для нас закрита».

«І хоча ми усвідомлюємо, що зі зрозумілих причин тема інвестування наразі для нас закрита, оскільки триває війна, – тим не менш ми вже сьогодні градуювали найважливіші потреби регіону для потенційного їх вирішення. Адже кожна така зустріч з представниками міжнародних організацій все одно має бути векторно направлена на їх мандат та їх можливості. Сьогодні ми транслювали нашим партнерам те, що вони насправді у змозі безпосередньо вирішити, і що для нас важливо з ними проговорити. І нам це вдалося!», – зазначив Мороз.

В.о. начальника Донецької ОВА також додав, що вже є результати сьогоднішньої зустрічі – область отримає ноутбуки для вчителів та учнів, які змушені навчати та навчатися у дистанційному режимі.

«Вже сьогодні у другій половині дня відбулась робоча зустріч з представниками Проєкту «Демократичне врядування у Східній Україні» (DG East) щодо придбання близько 2 тисяч ноутбуків вчителям та учням шкіл Донецької області для навчання в режимі онлайн».

Читайте також: В Україні запустили кампанію для психологічної підтримки дітей в укриттях

Стати донором нескладно. Зараз треба багато крові, аби рятувати поранених військових та людей, які потрапляють під обстріли. Розкажу про власний досвід, як я вперше стала донором.

Сподівання без результатів та чому вирішила стати донором

Віддавати свою кров у невідомість ніколи не мала бажання. Якщо допомагати, то конкретній людині  – так я думала в молоді роки. А одного разу до редакції міської газети, де я працювала, принесли оголошення: 9-річна дитина терміново потребує багато крові 3-ї групи, позитивний резус фактор.  Це було …..надцять років тому, ще до того, як інтернет став широко розповсюдженим.

І ось для цього хлопчика я вирішила піти здати кров. Зателефонувала до Станції переливання крові, щоб записатись та дізнатись деталі. За станом здоров’я протипоказань не було, але з’ясувалось, що я не можу стати донором, бо маю недостатню вагу – 50кг. “Ось погладшаєте, приходьте”, – сказали мені на Станції. Я  засмутилась і припинила свої намагання стати донором.

Другий порив поділитись кров’ю прийшов на початку цього березня. Тоді в Краматорську дали оголошення, що треба багато крові. Тоді також не пішла, боялись обстрілів, бо могли вгатити по місту скупчення людей. А вже коли в мирному та спокійному Кропивницькому скрізь по місцевих пабліках розкидали оголошення, що потрібна кола для військових ЗСУ, то вже зібралась з духом та вирішила йти. Ваги тепер вистачало, щоб стати донором.

Квест з чергами на три години

Здати кров виявилось справжнім квестом, витримати який ще треба мати сили. Оголошення розповсюдили в п’ятницю і спочатку з’ясували, що в суботу Станція переливання крові не працює. Треба чекати понеділка. Читаю про підготовку: певна дієта, не можна гостру, солону, надто солодку їжу. Не варто звечора пити каву. Алкоголь взагалі під забороною на три дні. Певні ліки також. Йти на процедуру треба натщесерце, але якщо ніяк, то можна трохи каші на воді та несолодкий чай – за декілька годин до процедури.

В коридорі була купа людей, які прийшли здати кров саме на потреби ЗСУ. Доведеться вистояти декілька черг. Перша – до реєстратури, де заведуть картку донора. Щось на кшталт амбулаторної медичної картки.

Усі наступні черги перетікають одна в одну, швидкість залежить від потреб, навіщо ти стоїш в тій черзі.  Після реєстратури здаєш кров. Перевіряють групу та резус фактор, а також загальний стан крові: гемоглобін, тромбоцити та гематокрит Перевіряють через спеціальне обладнання, результати готові за декілька хвилин.

З цими результатами стаєш в нову чергу, до медсестри. Вона перевіряє тиск та можна поміряти вагу, якщо її не знаєш. Також міряє температуру та рівень кисню в крові.

В одному кабінеті приймають медсестра та лікар. Але після медсестри виходиш з кабінету та стаєш в нову чергу, до лікаря. Ця черга рухається повільніше, бо в лікаря більше питань, аніж в медсестри.

У першу чергу лікар знаходить вас у базі донорів, куди ваші дані занесли в реєстратурі. Саме тут, у лікаря, подальша  черга може зменшитись. Бо за результатами аналізів навіть підготовлена людина може відсіятись. Наприклад – через низький гемоглобін або низький тиск чи за інших обставин. Тобто тільки після трьох черг людина може отримати відмову та піти додому.

Лікар проводить опитування, ці всі питання є в анкеті донора. Вони про загальний стан здоров’я, перенесені хвороби, ліки, які доводиться приймати на постійній основі. У жінок лікар питає про те, коли востаннє були «критичні дні». Саме лікар фіксує скільки крові можна забрати в конкретної людини. Багато чого залежить від того, чи вперше ти донор чи робиш це регулярно. Мені визначили «дозу» в 468 мл.

Нарешті стати донором – вперед до процедури

Отримала від лікаря свій дозвіл та свою норму та пішла далі. Чесно кажучи, що після лікаря черги не буде. Та ні. Нова черга на підготовку до забору крові. Через кількість медиків водночас беруть кров у чотирьох донорів. То треба чекати коли звільняться місця.

Поки стоїмо в черзі, уже перезнайомились. Жартуючи, називаю цей кабінет «чистилищем». Там треба вдягнути бахіли, помити руки аж по лікоть та обов’язково випити чай з печивом. Чай дуже солодкий. Медсестричка слідкує, аби печиво обов’язково було повністю з’їдене. Чаю мені не вистачило, попросила ще, люб’язно налили. Тільки після цього дозволяють піднятись до зали, де забирають кров.

Там багато крісел, але приймають лише чотирьох. Так розумію, через кількість медперсоналу. Нарешті, доходить черга і до мене. Радію, що зранку трохи поснідала дозволеними харчами,  бо тільки в чергах простояла три години з гаком!

Медсестра виявилась дуже приємною, весь час заспокоювала мене, хоча я й не хвилювалась зовсім. Щохвилини питала, чи не турбує мене щось, чи не кружляє голова. Все було добре, я просто дивилась як тече кров. Уся процедура тривала не більше 20 хвилин. Потім відпустили, але сказали ще півгодини тримати заклеєним місце проколу.

Винагорода за випробування

Це ще був не кінець пригоди. Крокую до реєстратури, вони роблять якусь примітку. Розписуюсь на бланку, що здавала кров саме для ЗСУ. У списку на той день я була 65-ю. Ще залишалось 5-7 людей. Питають, чи потрібне звільнення з роботи на два дні. Кожному донору дають таку довідку за потреби.

Далі знову йду до «чистилища».  Там мені пропонують обід у місцевому кафе. Донора треба годувати після забору крові. Звертаю увагу, що переважна більшість відмовляється від обіду. Я вирішую пройти весь шлях до кінця, тим більше все одно хочу їсти.

Мені дають талон на одноразове харчування і я йду до сусіднього кафе за своїм обідом. Там годували борщем з м’ясом та свіжою капустою( на той час капуста були найдорожчим інгредієнтом у страві),  дефіцитною гречкою( її в магазинах взагалі не було!), смаженю рибою та салатом зі свіжих овочей, і ще компот. Усе свіже і смачне. На талоні була вартість обіду – 75 грн. Для себе підраховую, що це може коштувати дорожче.

На цьому моя пригода стати донором завершилась. Сказали, що через півроку можна знову здавати кров. Сподіваюсь, це був корисний досвід і комусь згодиться моя кров.

Ще більш детально про те, Як стати донором крові

Ольга Нікуліна, «ЗмІнИ.Схід»

«Розумний» одяг з підігрівом виготовлятимуть на швейному підприємстві «VELNA» в Українську, що входить до складу Селидівської громади. Смартодяг – результат кооперації швейного підприємства з Українська та «Східноукраїнського технокластера» з Краматорська. Вітчизняна одежа, кажуть, коштуватиме дешевше.

Закрійниця Марина Мацвейко слідкує за тим, як плотер друкує лекала. Дівчина працює на швейному підприємстві «Велна» півтора року. Опанувати нову для себе професію Марина змогла завдяки виграному компанією гранту. До цього дівчина працювала кравчинею на іншому підприємстві. Освоювала нове обладнання дистанційно.

«Плюс є програма, завдяки якій ми  можемо створювати лекала самостійно за своїм задумом, як нам треба. Старі лекала, які в нас залишалися, картонні, старі радянські, можливо, навіть хороші, ми можемо оцифрувати й внести в комп’ютер. І вони також будуть тут роздруковуватися чи програмуватися, аби йти на закрійний комплекс одразу», – каже Марина.

За словами співвласниці швейного підприємства «VELNA» Олени Німаніхіної, все це стало можливим завдяки грантам.

«Від USAID ми отримали грант – це програма дизайнерська і плюс плотер для роздрукування лекал. А на даний момент від облдержадміністрації – це грант на придбання розкрійного комплексу», – каже Олена.

Розкрійний комплекс на підприємстві очікують отримати у березні. Він має спростити та водночас пришвидшити роботу закрійниць. Компанія «Velna» представляє свій одяг на ринку понад 15 років. Протягом цього часу швейний цех підприємства розташовувався в Українську. До карантину тут шили одяг з трикотажу, а нині створюють щосезонні колекції з різних тканин. Так, кажуть, диктує ринок. Крім цього, найближчим часом на підприємстві планують шити «розумний» одяг. Куртку та жилет з підігрівом презентували торік. Як діє смартодяг, тестуємо на собі.

«Ось нагрівальний елемент. – Є тут трішки. – Зараз ми зачекаємо він розігріється. Він може нагрівати до  51 градуса».

Через декілька хвилин куртка нагріється до потрібної температури – 25 градусів. Смартодяг – результат кооперації швейного підприємства з Українська та «Східноукраїнського технокластера» з Краматорська. Разом вони розробили партію демісезонного верхнього одягу. Шитимуть його в Українську, а от китайські нагрівальні елементи замінять на вітчизняні. Керувати смартодягом можна за допомогою мобільного додатку, який розробили учасники «Східноукраїнського технокластера». Ідея такої одежі не нова, каже співвласник «Велни» Віктор Німаніхін, але український аналог коштуватиме дешевше.

Віктор Німаніхін – співвласник швейного підприємства «VELNA» розповів про додаткові функції смартодягу.

«У смартодязі можна багато. Це не лише стосується управління температурою. Там будуть використані різноманітні датчики, які показуватимуть вологість, температуру, показуватимуть газоаналізатори навколишнього середовища, повітря», – говорить Віктор.

Куртка та жилет – не єдині моделі смартодягу від українського бренду. Деталі того, що ще збираються випустити та які ще функції матиме «розумна» одежа, поки тримають у секреті.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!