У Селидівській школі шиють матраци для піддонів
У Селидовому почали шити матраци на піддони для укриттів, з такою ініціативою до містян звернувся керівник Селидівської громади Руслан Суков.
Місцева влада придбала понад 2 тис. піддонів, які роздали по найпростішим укриттям, організованим у підвалах та інших пристосованих приміщеннях.
А щоб людям було трохи комфортніше перебувати в укриттях під час повітряних загроз, вирішили шити матраци. До роботи долучились учителі трудового навчання, працівниці дитячих садків та шкіл.
Коли в громаді зголосили збір гуманітарної допомоги для біженців, місцеві жителі принесли багато постільної білизни. З цієї тканини вирішили шити матраци. Долучились вчительки трудового навчання, робітники шкіл та дитсадочків.
Швейну майстерню організували на базі однієї з місцевих шкіл, в кабінеті трудового навчання для дівчат. Два роки тому школа отримала нове сучасне обладнання: швейні машинки стали в нагоді для пошиття матраців.
«Спочатку вирізаємо простирадло за розмірами піддону. Потім накладаємо п’ять шарів синтепону, його обрізки надала обласна адміністрація. Трохи складніше працювати з клаптиками, аніж з цільним шматком. Але добре, хоч це маємо, – розповідає Євгенія Теницька. – Потім робимо стьобаний матрац, прошиваємо декілька разів, щоб закріпити синтепон».
Лише частину роботи виконують на швейних машинках, решта – ручна робота. За день встигають зробити до 18 готових матраців. Місцева влада дала гроші, за них купили нитки та голки. Решта всього – з гуманітарки.
Кожного дня приходить різна кількість волонтерок, готових долучитись до шиття. Кістяк – 14 жінок, які в швейній майстерні працюють постійно. Усі вони вміють шити.
Євгенія Теницька – вчителька з 38-річним стажем. Вона господарка кабінету трудового навчання, де шиють матраци. Приходить раніше за інших, готує столи до роботи, розкладає тканину. Євгенія Вікторівна сама з села Гостре Курахівської громади.
До школи в Селидове звикла їздити за багато років. З початком військових дій до села нема чим їхати. Треба йти пішки до Курахівки – до п’яти кілометрів, а вже звідти їхати до Селидового. Останнім часом жінка переїхала до міста, живе в рідних.
«Я тут потрібна, так довше можу бути корисною, а не витрачати час на дорогу», – каже вчителька.
Фото надані Селидівською міською радою
Ольга Нікуліна, «ЗмІнИ.Схід»
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
