У Торецьку “Електронна черга” покращила сервіс та зняла напругу в УСЗН

Поки ви відпочиваєте та готуєтеся до святкування Різдва, ми підготували для вас невелику добірку матеріалів на тему культури. Зокрема, згадали, які зміни відбулися в музеях області у 2021-ому.

Так, Покровський історичний музей оновив свою експозицію. Докладніше можна переглянути тут:

У старій земській школі у селі Нескучне створили експозицію «Від фантома до реальності. Крок другий». Що там зробили, можна подивитися:

Якщо більше подобається читати, то у цьому матеріалі знайдете інформацію про зміни, які відбулися в музеях Покровська та Нескучного – Простори взаємодії: як змінюються музеї Донеччини

Зберегти власні експонати намагаються у Часовоярському історико-краєзнавчому музеї. Цього року він став комунальним. Якщо ще не читали про це, то переходьте сюди – Зберегти експонати: історія Часовоярського історико-краєзнавчого музею

А от у Іллінівській громаді пропонують онлайн-екскурсії шкільними музеями:

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Новим викликом 2021 року для Іллінівської сільської громади стала медицина. Усі медичні заклади в Іллінівській громаді, якими раніше займався Костянтинівський район, сільська рада забрала під своє фінансування. Тут збудували нові сільські амбулаторії та зберегли усю мережу пунктів здоров’я – так стали називатись ФАПи.

Мережа медичних закладів в Іллінівській громаді

У 2021 році Іллінівська сільська громада створила власний Центр первинної медико-санітарної допомоги. Мережа медичних закладів у громаді представлена п’ятьма амбулаторіями та десятьма пунктами здоров’я. Дві амбулаторії – абсолютно нові, на їх будівництво виділяли гроші з державного бюджету. Такі нові будівлі з’явились у селах Іллінівка та Клебан Бик.

«Щоб залучити молодих спеціалістів працювати в сільській медицині, у них має бути заробітна платня не менше 30 тис. грн, – розмірковує Іллінівський сільський голова Володимир Маринич. – Наразі нашим лікарям платять до 20 тис. грн., медсестрам – до 10 тис. грн. Через велику відстань між селами лікарі за день, буває, їздять по 100 кілометрів».

За медичними послугами другого рівня жителі Іллінвської громади їдуть до сусідньої Костянтинівки. Транспортне сполучення з містом налагоджене добре, відстань невелика. Від Іллінівки за гарної погоди можна пройти навіть пішки. Швидка допомога також їде з міста, відстань до найдальшого села – до 35 кілометрів.

З місцевого бюджету на утримання медицини витратили за рік 4,5 млн грн. Про це розповідає секретар Іллінівської сільської ради Валентина Троян, вона кураторка медичного напрямку. Амбулаторії – це первинний рівень медичних послуг, їх забезпечує Національна служба здоров’я України, але грошей від держави не вистачає на всі потреби. З держбюджету первинка отримала 6,5 млн грн.

Медичні заклади та допомога у віддалених селах

Не збираються у селах закривати фельдшерсько-акушерські пункти. Упевнені, що первинну допомогу жителі віддалених сіл мають отримувати у своєму селі, а не їхати до амбулаторії, щоб зробити укол чи поміряти тиск. Національна служба здоров’я не платить заробітну плату медперсоналу ФАПів, зарплата та утримання лягли на місцевий бюджет.

Попри це, усі десять пунктів здоров’я у селах Іллінівської громади продовжують функціонувати. У 2021 році ремонтували чотири з них. Частину – за гроші з місцевого бюджету, частину – завдяки донорській підтримці.

Рівна доступність до медичних послуг для усіх жителів громади – такий підхід в Іллінівської сільської ради. Деякі медичні заклади потребують оновлення меблів і техніки, ці питання вирішуватимуть на початку 2022 року.

Джерело: Іллінівська сільська громада

Амбулаторія в селі Іллінівка

Олександр Смоляк – сімейний лікар Іллінівської амбулаторії. Профілактика хронічних захворювань та лікування гострих станів – його основні напрямки роботи з пацієнтами. У амбулаторіях проводять усі маніпуляції: уколи, крапельниці, щеплення, надають іншу первинну допомогу.

У лікаря 1250 підписаних декларацій. Це не тільки сільські жителі, є пацієнти також з Костянтинівки. З 36 років лікарського стажу уже 22 роки працює в Іллінівці, хоча сам – з міста.

Раніше амбулаторія була в одній будівлі з сільською радою, але приміщення не були повністю пристосовані для медичного закладу. Коли переїхали до нової амбулаторії, збудованої поруч, умови для роботи та пацієнтів змінились на краще. Тут не тільки теплі кабінети й нові меблі. Додалось також нове обладнання, якого раніше не було в лікаря. В основному усе для проведення діагностики.

Амбулаторія в селі Клебан Бик

Володимир Шалімов – завідувач амбулаторії в селі Клебан Бик. Лікарем працює вже 32 роки, саме в цьому селі – третину стажу. Рік тому переїхав до нової будівлі. «Земля і небо», – каже у порівнянні з минулими умовами.

Сімейний лікар обслуговує 2500 пацієнтів з 19 населених пунктів громади. Їздять до нього з Дружківської, Торецької та Костянтинівської міських громад. На виклики по громаді їде в радіусі 30 кілометрів, за день устигає об’їздити 3-4 села.

Радіє, що в новій амбулаторії у нього з’явилось сучасне обладнання для обслуговування пацієнтів на дому. Це і кардіограф, і пульсоксиметр і обладнання для визначення рівня цукру. Є в амбулаторії також нові валізи для першої невідкладної допомоги.

На стару будівлю Катеринівської лікарні, де раніше розміщувалась амбулаторія, у громади є плани. Тут можна розмістити паліативне відділення, яке обслуговуватиме кілька громад. На його відкриття громада потребує додаткових джерел фінансування.

Ольга Нікуліна, «ЗмІнИ. Схід»

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Пані Галина живе у будинку на вулиці Партизанській у Сергіївському старостинському окрузі понад 35 років. Весь цей час родина користувалася водою з колодязя на власному подвір’ї. А років п’ять тому вода почала зникати, тож її не вистачало для побутових потреб.

Декілька місяців тому на вулиці Партизанській проклали водопровід. Родина Галини підвела воду і до себе в будинок.

«Раніше користувалися водою з колодязя. Потім вода пропала. Погано було без води. Місяць тому нам провели воду… Раніше трохи. Тепер звичайно добре. Вода є всюди, не закінчується», – каже Галина.

«Забезпечити усіх мешканців водопостачанням – одне з першочергових завдань в Андріївській громаді», – каже її голова Олена Нікітіна.

Нині майже все село Андріївка забезпечене водою. Прокладають мережі й у Сергіївці. Водопроводи у громаді роблять за рахунок місцевого бюджету.

«У нас залишиться ще три найбільші вулиці. Це вулиці Вишнева, Лісна та Свободи. Тому ми бюджетом на 2022 рік виділили кошти у розмірі 2,4 млн для того, щоб завершити будівництво водопровідних мереж в селі Сергіївка», – розповідає голова Андріївської ТГ.

Дбають в Андріївській громаді й про свердловини. Саме з них мешканці отримують воду. Загалом у громаді чотири свердловини й нині більшість з них ремонтують коштом місцевого бюджету.

«По вулиці Садова в с. Сергіївка у нас будівництво водонапірних башт та станції питної води як раз за рахунок бюджетних коштів: це 10% на 90%. 90% дає обласний бюджет. Маємо надію, що роботи на початку 1 кварталу 2022 року закінчаться» – додає Олена Нікітіна.

Наразі без води у громаді залишиться ще 5 віддалених вулиць у Сергіївці. Кількість мешканців тут скорочується. За словами Олени Нікітіної, проводитимуть туди воду після того, як усе налагодять для центру та основних інфраструктурних об’єктів громади.

Читайте також: Не з колодязя, а з водогону подається вода в Андріївській громаді

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Інклюзивне навчання стає все більш затребуваним. Для ефективної соціалізації дітям з особливими освітніми потребами психологи рекомендують відвідувати школи й садочки. Переконують, що інклюзія в освіті потрібна для усіх учасників навчального процесу. Але це за умови, якщо інклюзія в закладі «справжня».

Інклюзивне навчання у Краматорську

Центр допомоги дітям з особливостями розвитку «Промінь» у Краматорську функціонує понад три роки. Його фахівці працюють у двох напрямках – розвиток мовлення та сенсорна інтеграція й нейрокорекція. На жаль, вони констатують, що малечі, яка потребує корекції у розвитку стає дедалі більше.

«Тут ми працюємо з дітками над їхнім сприйняттям навколишнього світу. Тобто, щоб вони нормально реагували на слух, на запах, на якісь дотики ззовні, тому що у багатьох із цим є проблеми. Тут ми працюємо й над формуванням вищих психічних функцій – це пам’ять, мовлення, мислення, уява дитини. З різними неврологічними, психологічними та психіатричними проблемами дітей зараз стає дедалі більше з року в рік», – розповідає засновниця центру «Промінь» Ганна Тузова.

Для ефективної соціалізації дітям з особливими освітніми потребами психологи рекомендують відвідувати школи і садочки. Переконують, що інклюзія в освіті потрібна для усіх учасників навчального процесу.

Читайте також: Інклюзивна освіта в Україні: основні принципи та цінності

Проблеми інклюзивного навчання

Але далеко не всі школи готові до інклюзії. Наприклад, з чотирьох їхніх вихованців, цьогорічних першачків, у школі нині навчається лише один. Решта була змушена відмовитися від занять у класі.

За словами засновниці центру «Промінь», інклюзивне навчання вкрай потрібно, але воно має бути справжнім та індивідуальним.

«Буває таке, що беруть дитину, припустимо, яка перебуває у достатньо важкому і психічному, і фізичному стані. До того ж, у неї є свої особливості сприйняття інформації, наприклад, наскільки швидко вона засвоює знання. А її просто кидають у цей котел… Це погано для дитини, оскільки вона, можливо, не переносить шуму шкільного дзвінка. Можливо, коли діти шумлять, у неї також починаються головні болі. Тобто виходить, що немає ось цієї домовленості. Ніхто дійсно не з’ясовує специфіки конкретної дитини, що їй можна, а що – ні.  Тобто якось більше робиться, мені здається, зараз «показушно» для загальної картинки, що ось інклюзія є, але насправді потреби самої дитини там мало з’ясовують», – підсумувала Ганна Тузова.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Одинокі пенсіонери наразі отримують допомогу на території Олександрівської громади, де функціонує стаціонарне відділення територіального центру соціального обслуговування. Раніше такі заклади називали будинком для людей похилого віку. Як Олександрівщина опікується тими, хто в поважному віці залишився на самоті та змушений був переїхати до стаціонару?

Одинокі пенсіонери почуваються як вдома

Михайло Чеботок – з Волновахи, йому 84 роки та зовсім немає рідних.  У травні цього року приїхав жити до Олександрівської громади. Його новим будинком стало стаціонарне відділення терцентру соціального обслуговування. Під одним дахом з ним живуть ще 30 людей похилого віку та з інвалідністю.

Найстарші підопічні стаціонарного відділення терцентру – одинокі пенсіонери Василь Тихий та Ольга Подушко. Їм по 92 роки. Половина з усіх мешканців цього дому – лежачі, за ними доглядає персонал відділення.

Олена Спаська – переселенка з Донецька. Коли розпочались бойові дії, жінка залишилась одна та поїхала до Новодонецького, звідки родом. Через інсульт отримала інвалідність, перестала ходити. У будинку для людей похилого віку живе вже чотири роки. Приїхала на інвалідному візку і вже тут заново вчилась ходити.

«Ми тут як у дитсадочку! – ділиться враженнями жінка. – За нами гарний догляд, смачна їжа та головне – турбота».

Реконструкція та утеплення будівлі

Колись у цій будівлі була Очеретинська дільнична лікарня. Її вирішили реконструювати під розміщення відділення стаціонарного догляду для постійного проживання центру соціального обслуговування.

Гроші на проєкт термомодерніазації та реконструкції виділили з Державного фонду регіонального розвитку при співфінансуванні з місцевого бюджету Олександрівської громади. Вартість проєкту склала понад 11,6 млн грн.

За два роки реалізації проєкту тут замінили на нові енергоощадні 88 вікон, установили вхідні двері, повністю поміняли та утеплили покрівлю, поставили нові електрокотли, утеплили зовнішні стіни будівлі. Значну увагу приділили протипожежним заходам: обробили вогнезахистом, встановили внутрішні протипожежні двері, блискавкозахист. За гроші місцевого бюджету встановили протипожежну систему.

Одинокі пенсіонери та міжнародна допомога

Терцентр активно співпрацює з міжнародними організаціями. Ремонт та облаштування двох ванних кімнат стали можливими завдяки благодійному фонду New Way на суму понад 327 тис. грн.

За гроші місцевого бюджету зробили ремонт та частково замінили оснащення у пральні. Міжнародна організація з міграції надала дві професійні пральні та дві сушильні машини майже на 255 тис. грн. Це була допомога для боротьби з ковідом.

Для комфорту підопічних

Аби підопічні терцентру відчували себе як вдома, для них створюють комфортні умови перебування. У кімнатах в основному живуть по двоє одиноких пенсіонерів. Є також кімната відпочинку та кімната духовності. За станом здоров’я кожного слідкує лікар, який призначає курс лікування, медсестра, а цілодобово – ще й молодший медичний персонал. Разом з лікарем у стаціонарному відділенні працює 14 робітників.

«За ліки наші підопічні нічого не платять, є усе необхідне для надання першої медичної допомоги. Міряємо тиск, робимо уколи», – розповідає в.о. завідувачки відділення Вікторія Колієва.

Цієї осені на прилеглій території посадили фруктовий сад: черешні, сливи, яблука, груші, абрикоси… Усе дозріває у різний проміжок часу, тому свіжі фрукти з власного саду будуть увесь час на столах підопічних.

П’ятдесят можливих сусідів

«За положенням стаціонарне відділення може прийняти до 50 людей. За цей рік через нього пройшли 45 людей, – розповідає директорка Олександрівського терцентру соціального обслуговування Ірина Гребенюк. – Окрім мешканців Олександрівської громади, приймаємо також з Андріївської, Краматорської, Новодонецької та інших громад».

Якщо одинокі пенсіонери отримують мінімальну пенсію, то перебування для них у відділенні повністю безкоштовне. Якщо пенсія більше певного рівня, то частково оплачується. Також платним є перебування, якщо людина має прямих родичів, наприклад, дітей. Наразі в терцентрі п’ятеро людей перебувають на платній основі.

Читайте також: Допомога пенсіонерам, яким не вистачає стажу

Загалом у терцентру два відділення – цей стаціонар та відділення соціальної допомоги вдома. За поточний рік соціальні працівниці надавали допомогу вдома 164 жителям Олександрівської громади. У 2021 році на функціонування терцентру з місцевого бюджету виділили 4,1 млн  грн з основного фонду та ще 700 тис. грн – зі спеціального.

Ольга Нікуліна, «ЗмІнИ.Схід»

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!