Відновлення Святогірська очима архітектора зі Львова
Львівська архітектурна майстерня «ArchiWood Group» долучилась до Всеукраїнського відкритого архітектурного конкурсу на найкращий проєкт відновлення соціальних будівель і прилеглих територій, зруйнованих внаслідок війни «Urban Renaissanse – 24». Про те, як дізнались про конкурс, чому вирішили взяти участь та яким бачать відновлення Святогірська, зокрема будинків та музичної школи, архітектори з західної частини України, журналісти АКМЦ поговорили з СЕО компанії «ArchiWood Group» і головним архітектором проєкту Ярославом Терлецьким.
Як ви дізнались про конкурс проєктів з відновлення Святогірська і чому вирішили взяти участь?
Про конкурс дізнались випадково, коли побачили оголошення на архітектурному сайті «Іzba». Над проєктом працювали вдвох — я та Ольга Солонинка. Зазвичай у нас багато роботи, проте саме у той час було невеличке вікно, тож вирішили спробувати. Але найголовніше те, що долучаючись до такого проєкту ми можемо зробити свій внесок у ту ситуацію, яка є сьогодні в нашій країні. Чим ще, якщо не на фронті, не воюємо, ми можемо бути корисними? Можемо поділитися своїми знаннями та багаторічним досвідом та долучитися таким чином до відновлення деокупованого міста Донеччини.
Чи вистачало часу на підготовку та подання проєкту, адже це доволі тривала та копітка робота?
Часу дійсно було дуже мало, до того ж термін подання проєктів вже пройшов. Але було велике бажання і все одно вирішили спробувати. А коли зателефонували, то з’ясували, що конкурс продовжили. Ура! Працюємо!
У нас вже були деякі заготівлі, кілька з них ми представляли ще Львівській міській раді навесні 2022 року. Але тоді це було якось не на часі, і ми їх просто відклали. А коли побачили конкурс, дістали, подивились на них. Виділили для себе десь два тижні та адаптували під умови конкурсу і з урахуванням задач та особливостей Донеччини.
Читайте також: «Urban Renaissanse – 24» – можливість для відновлення Святогірська
Ви особисто знайомі з Донеччиною?
До війни, десь з початку 2012 року, у нас було кілька проєктів в Донецькій області. Був, скажімо так, бізнес-партнер, з яким проєктували та будували приватні будинки. Не всі міста зараз можу згадати, але у Часовому Яру точно проводили роботи. І в Криму працювали. Я їздив туди, спілкувався із замовниками, просто з людьми й можу сказати, що напевно, 95% — це були дуже хороші, відкриті, щирі та порядні люди. А потім почалась війна і наш партнер обрав не Україну, скажімо так. З того часу стосунки розірвані, ми не спілкуємось і, звісно, вже не працювали на Донеччині…
Перед тим, як подавати проєкт на конкурс, я переглянув кілька відео та інтерв’ю про Святогір’я, про його стан після деокупації. Мені потрібно було зрозуміти, наскільки там все зруйновано, в яких масштабах, адже з цього вже буде випливати те, що можна запропонувати для відновлення.
Якщо говорити про відновлення міста, то які рішення вам здаються найбільш актуальними саме зараз?
Дивіться, завдяки цим відеоматеріалам про Святогірськ ми змогли приблизно побачити масштаби не тільки руйнування, а й уявити якесь найближче майбутнє. За тими відео, інтерв’ю та розмовами можна зробити висновок, що зараз життя в Святогірську більше змістилося у приватний сектор, тому що багатоповерхівки не мають постачання газу, води, подекуди й електрики. Частково щось зруйновано, щось розграбовано. Тож люди, хто має можливість, переміщуються в приватні будинки.
При цьому багато хто хоче повернутися і жити у квартирі, а це складно зробити, тому що є відкритим питання інженерного забезпечення. Відповідно, я думаю, що якась частина людей повернулася б зараз або одразу після припинення бойових дій десь поряд, якби для них були створені умови для цього повернення.
То треба будувати приватні будинки чи багатоповерхівки з комунікаціями для більшого заселення людей?
Думаю, це має бути щось середнє між приватним сектором з окремими будинками та багатоквартирними, але не багатоповерховими. Тобто це невеликі двоповерхові будинки для тих, хто хоче повернутися, але не має змоги, скажімо, самостійно відновити собі житлові умови. Тож першочергова ідея — все-таки створити їм ці умови, щоб люди змогли туди повернутися і забезпечити у новому житлі найголовніші первинні потреби такі, як вода, світло, газ, тепло.
Якою може бути окремо взята вулиця Святогірська на ваш погляд?
Я б її розглядав як вулицю, яка буде складатися з таких зблокованих будинків. І у кожному такому будинку буде вісім квартир. Знаєте, є одна дуже цікава формула, яка дозволяє людям максимально знати один одного, спілкуватися і комунікувати. Не потрібно робити багатоквартирні будинки там, де немає великої кількості населення, однак не варто й відгороджуватись високим парканом приватного будинка. Тут якраз можна знайти золоту середину.
Мені, коли планував проєкт, думалось про те, що на другому поверсі такого будинку можуть жити ті, хто може швидко ходити сходами. А от людям старшого віку або родинам з маленькими дітьми більше підійде перший. Такою бачилась ідея з формуванням цих будиночків і вулиць.
Читайте також: Святогірськ, Богородичне, Тетянівка: чого потребують люди зараз та яким бачать відновлення
Ви також подали проєкт відновлення музичної школи у Святогірську, яку російські ракети просто стерли з землі. Розкажіть про неї трохи, бо це дійсно єдиний такий заклад був у місті.
Тут найперше потрібно розуміти, якою вона може бути з огляду на те, скільки людей виїхало, скільки дітей залишилось і скільки може повернутися. На мій погляд, школа має проєктуватися таким чином, щоб її можна було адаптувати під інші соціальні потреби. Тобто, якщо у нас вже достатня кількість дітей чи охочих вчитися в музичній школі, то проєкт може бути адаптовано під музичну школу або школу мистецтв. Якщо сьогодні нам потрібно, щоб це був шпиталь чи лікарня, то це також можна зробити. Або якийсь реабілітаційний центр…
Читайте також: «Тут було все, щоб надавати якісну допомогу»: що стало з госпіталем для ветеранів у Святогірську?
Тобто первинно ми проєктували школу мистецтв, але конструкція будівлі має мінімум якихось внутрішніх колон і можна це все перегородками поділити під потрібну функцію. Припустимо, міська влада Святогірська каже, що для музичної школи саме зараз цього приміщення забагато і нам треба, ну умовно, два класи, а все інше давайте адаптуємо там під якусь іншу функцію. Це можна робити без проблем.
Концепція, що представлена в проєкті — це двоповерхова будівля. Чому? Бо це оптимальний варіант і за вартістю, у тому числі. Скажімо, якщо робити одноповерхову, тоді вийде дуже велика вартість метра квадратного, а робити три поверхи і більше — це вже питання комунікації (сходи, ліфти, доступність тощо). Водночас при підсиленні фундаментів вона може бути масштабована в 3 або 4 поверхи, просто для потреб міста, наскільки я це розумію, нині більше двох не потрібно. Крім того, хоч у конкурсі не було умови щодо укриття, у проєкті можна передбачити підвальне приміщення.
Читайте також: У Святогірську хочуть відбудувати зруйновану музичну школу
Яку мрію вам хотілося б втілити на Донеччині, зокрема у Святогірську?
Хочеться зробити щось невелике, але дуже класне і круте, щоб люди це бачили, щоб вірили, надихалися! Так, щоб вони відчули, що Україна справді повернулася, що є зміни на краще. Не потрібно робити велике, грандіозне зараз, бо і лінія фронту близько, і багато ризиків, але щось невелике і класне треба обов’язково зробити.
Ірина Мішенко
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
