Воля до перемоги. Спортсмени з Бахмута готуються до Чемпіонату світу

Пропагандисти рф поширюють історію про «9-річну партизанку» з Бахмута, яка нібито самотужки вивела з ладу український танк.

Про це повідомили у фейсбуці Центру протидії дезінформації.

За інформацією, державне російське інформагентство випустило інтерв’ю з чоловіком та дитиною зі схованими обличчями. Герої сюжету стверджують, що дівчинка залізла в танк Збройних Сил України і «заклинила йому башту». Після цього українські військові нібито побоялися зізнатися командиру і поїхали на бойове завдання у несправному танку і його одразу підбили.

«Історія є неправдоподібною. Сама дитина зізнається: не памʼятає, що такого вона зробила, щоб вивести з ладу бойову машину», – йдеться у повідомленні.

Також у Центрі протидії дезінформації повідомляють, що неможливо випадково спричинити таку поломку поворотного механізму башти танку, яку екіпаж не зміг би швидко виправити.

Спортсмени з Луганщини візьмуть участь у міжнародному турнірі зі стрибків у воду, який триватиме з 22 до 26 квітня у Дрездені. У змаганнях виступлять представники 16 країн.

Про це повідомили у пресслужбі Луганської обласної військової адміністрації.

Упродовж п’яти днів спортсмени виборюватимуть медалі у 15 дисциплінах. Нагороди розіграють, зокрема, у стрибках з метрового та триметрового трамплінів, а також вишки серед дівчат і хлопців вікових груп А та В, у синхронних стрибках з триметрового трампліна, вишки та змішаних командних змагань.

До складу збірної України увійшли 13 спортсменів. Серед них троє представників Луганщини: Аліна Бурсова, Діана Шевченко та Єгор Ткаченко.

Ганна Бокова прокинулась від вибухів у Бахмуті 24 лютого 2022 року, а вже наступного дня змушена була покинути рідне місто разом із чоловіком та трьома дітьми. Нині вона живе в Німеччині: залишається головою громадської організації «Бахмутська Фортеця», редагує два сайти – і досі шукає відповідь на питання, де тепер її дім.

Історія Ганни Бокової  – у матеріалі журналістів «Антикризового медіа-центру».

Бахмут – Німеччина

Я з Бахмута, з Донеччини. Працювала журналісткою і редакторкою сайту «bahmut.in.ua». Також є головою громадської організації. Напередодні повномасштабного вторгнення ми готували фінальний захід великого проєкту. Наша команда важко працювала. Вже все було готово: до нас їхали спікери, гості. Та 24 лютого ми прокинулися від вибухів і змушені були скасувати захід. Наступного дня з чоловіком і трьома дітьми ми виїхали з Бахмута, бо за кілька днів знайомий із СБУ  попередив мене, що насувається серйозна загроза – і я маю виїхати, бо у «списках» тих, за ким «прийдуть».

Тиждень ми були у Чернівцях, потім пару місяців у Румунії, і там зрозуміли, що про повернення до Бахмута не може йтися. І ми поїхали в Німеччину.

Незвична турбота від держави

Для мене в Німеччині було незвично те, що держава піклується про людей. Коли ми приїхали, нам безплатно дали трикімнатну квартиру. Зараз ми живемо в чотирикімнатній, за яку платить держава. Також ми отримуємо соціальну допомогу та соціальне медичне страхування. Якщо хтось з родини хворіє і лікар виписує ліки, ми за весь рецепт платимо всього п’ять євро. За медикаменти для дітей – нічого. Тобто тут дуже високий рівень допомоги країни щодо забезпечення соціально неспроможних людей. В Україні я не відчувала такої підтримки.

Старші діти одразу пішли до німецької школи, а молодша – у дитсадок. Тут зовсім інша система освіти. Діти не зубрять інформацію, а навчаються аналізувати її.

Фото: Ганна Бокова

У Німеччині дуже високий рівень громадянської освіти. Тут у кожній громаді є вільний громадський простір, і якось я була на дебатах і бачила програму, яка ранжує політичні сили за твоїми соціальними вподобаннями, щоб було легше визначитись з вибором. Я подумала, як було б добре використати такий інструмент і в Україні, а потім зрозуміла, що це неможливо, бо наші політичні партії незрілі, вони не мають чіткого курсу.

Соціальні питання Німеччина розв’язує на всіх рівнях і служби слідкують за тим, щоб людина інтегрувалася і якомога швидше йшла працювати. Однак не у всіх це так виходить. Комусь мова не дається, особливо людям за 40. Хтось побоюється, що все одно в іншій країні не досягне прийнятного для себе рівня, який був в Україні.

Тут можуть бути затримки на всіх рівнях: визнання документів, очікування курсів. Це може тривати півроку. А хто не склав екзамен з першого разу, йде на перездачу, і це також займає час.

Культурна дистанція

У Німеччині дуже багато людей з інших країн з різними культурними і релігійними традиціями. Одні володіють німецькою мовою, а інші взагалі її не вчать. Для нас це новий досвід – жити серед великої кількості різних національностей. В Україні не було такого сильного соціального розриву щодо рівня життя, мови, культури, релігії. Гадаю, німців це теж напружує. І хоча вони намагаються максимально виступати проти расизму та націонал-соціалістичних рухів, тримаються трошки осторонь від людей інших національностей. Якоюсь мірою це стосується й українців. Зовнішньо вони не проявляють агресії або несхвалення, але я відчуваю певну дистанцію на культурному рівні.

Фото: Ганна Бокова. Німеччина

У мене є волонтерська діяльність, і я спілкуюся з німкенею, яка мене дуже сильно підтримала, допомагаю їй у соціальних мережах. Це єдиний контакт, який тримаю з людиною з Німеччини. А так, здебільшого, ми спілкуємося з українцями з активної волонтерської спільноти.

Життя в невизначеності

Німці не дуже хочуть інтегрувати біженців у професійне середовище. Думаю, це пов’язано з тим, що не визначено правила подальшого перебування українців у Німеччині. Існують процедури, коли людина може перебувати тут за робочою візою, але німецькі компанії часом сприймають таку людину як баласт: її потрібно довго вчити, і ще невідомо, який буде результат.

Німеччина має визначити, що робити далі з українцями, і рішень поки що немає. Днями побачила інформацію щодо сирійців. Очільник Сирії заявив, що війна в країні закінчилася і люди повернуться відновлювати країну. І Фрідріх Мерц (федеральний канцлер Німеччини – ред.) схвалив ці заяви. Однак в інтерв’ю місцевій газеті голова сирійської діаспори в громаді, де я машкаю, сказав, що повернутися не так просто. Люди 10 років будували нове життя, а тепер мають повернутися і знову будувати?

Я дуже добре розумію сирійців. За чотири роки я вже вклалася в адаптацію в Німеччині. Мої діти тут навчаються. Для молодшої німецька вже рідна мова, старша навчається в найкращій гімназії і багато сил в це вкладає, як кожен у моїй родині. Ми всі вивчаємо німецьку. Я вже склала іспит і маю мовний сертифікат.

Є люди, які повертаються в Україну, але вони їдуть додому. Їм є куди: житло, родина, знайомі, все соціальне середовище. А якщо ми зараз поїдемо в Україну – то це буде нова громада і знову доведеться адаптуватися. Треба буде шукати гроші на проживання, налаштування побуту тощо. Для мене такий варіант неприйнятний. Якби можна було повернутися у свій довоєнний Бахмут, я б у Німеччині не жила.

Фото: Ганна Бокова. Німеччина

На жаль, нині відчуваю у своєму житті певну невизначеність. Це пов’язано з тим, що для роботи в моїй професії я повинна мати дуже високий рівень німецької, щоб вільно спілкуватися з людьми. У мене його немає і не уявляю, скільки часу потрібно витратити, аби на цей рівень піднятися. Навіть практики не мала, щоб зрозуміти, наскільки мій журналістський досвід релевантний і чи зможу тут пристосуватися. Наразі я відправляю резюме, це різні вакансії, але не знаю, чи взагалі вдасться мені тут реалізувати себе.

Якщо в мене не вийде знайти роботу, то думатиму про перенавчання. З цим може допомогти соціальна служба. Для мене особисто найбільший тягар у тому, що не можу тут бути собою.

Авторка тексту – Олена Костенко

Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.

Жителі Бахмута, які нині проживають у Дніпрі, можуть оформити грошову допомогу від благодійного фонду GEM — заявки прийматимуть лише два дні у спеціальному центрі підтримки.

Про це йдеться в оголошенні ТГ-каналу «З Бахмутом у серці. Дніпро».

У Дніпро розпочинається прийом заявок на грошову допомогу для внутрішньо переміщених осіб із Бахмута. Виплати надає благодійний фонд Global Empowerment Mission (Bof GEM).

Подати заявку можна у центрі підтримки переселенців «З Бахмутом у серці. Дніпро».

Хто може отримати допомогу

Фінансова підтримка передбачена для вразливих категорій населення, зокрема:

• людей віком від 60 років;
• осіб з інвалідністю I, II та III груп;
• родин із дітьми з інвалідністю;
• багатодітних сімей;
• одиноких батьків;
• опікунів;
• родин загиблих, зниклих безвісти або полонених;
• постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС;
• сімей із дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Де приймають заявки

Документи приймають за адресою:
📍 м. Дніпро, вул. Макарова, 1-Б
🕘 1 та 2 квітня з 09:00 до 15:00

Організатори застерігають, що прийом заявок можуть завершити достроково, тому радять не зволікати.

Які документи потрібні

Для подачі заявки необхідно мати:

• паспорт (або витяг із реєстрацією);
• ідентифікаційний код;
• довідку ВПО;
• документи, що підтверджують належність до вразливої категорії (або відповідне пояснення у заяві).

Бланки заяв можна отримати безпосередньо на місці.

Важлива умова для отримання коштів

Отримувачам потрібно самостійно відкрити банківську картку у ПУМБ, призначену саме для благодійних виплат. Інші картки для цього не підходять. Представники банку під час подачі документів працювати не будуть.

Контакти для довідок

Детальнішу інформацію можна отримати за телефоном:
093 813 80 26 (з 09:00 до 16:00)

Учень з Бахмута виборов третє місце на Всеукраїнській олімпіаді у Луцьку. Інтелектуальні змагання відбулися з 16 по 20 березня.

Про це повідомили у пресслужбі Донецької обласної військової адміністрації, пише Антикризовий медіа-центр.

У Луцьку відбувся третій етап Всеукраїнської олімпіади з математики, до якого долучилась й команда школярів з Донеччини. Серед переможців – учень 8 класу Бахмутської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 Олександр Левітов. Учень виборов третє місце.

“До олімпіади я хвилювався, адже це моя перша участь у змаганні всеукраїнського рівня, та ще й поруч сильні суперники з фізико-математичних ліцеїв. Тепер я пишаюся своїм результатом, але зупинятися не планую”, – розповів Олександр.

Крім Олександра, до команди з Донеччини увійшли Микита Теличко, учень 11 класу ліцею №2 (Покровськ), та Єлизавета Ігнатенко, учениця 8 класу ОЗЗСО (Мирноград).