Виклики агробізнесу на Донеччині: досвід підприємства з Краматорської громади

25026
коментарі відсутні

Виклики агробізнесу на Донеччині: досвід підприємства з Краматорської громади

Аграрний бізнес на Донеччині працює в умовах постійних ризиків і випробувань. Втрачене поголів’я худоби, зруйновані приміщення, заміновані поля, пожежі від прильотів, неврожай через негоду, відсутність відшкодувань та недостатні дотації від держави усе це стало частиною щоденної реальності для ТОВ “Крамагросвіт”. 

Історія підприємства почалася з активів шахти Засядька, разом із людьми, які там працювали. Спершу бізнес розділили на два напрями – рослинництво (“КЗТС Машинінг”) і тваринництво (“Крамагросвіт”). У 2016 році їх об’єднали під одним керівництвом, а вже наприкінці 2018-го бізнес “КЗТС Машинінг” продали. Відтоді “Крамагросвіт” працює як самостійне господарство за принципом повного циклу виробництва. Він охоплює всі етапи: вирощування зернових, технічних і кормових культур, розведення великої рогатої худоби, виробництво молока, переробку власної сировини у цеху та постачання продуктів жителям області.

Директор ТОВ “Крамагросвіт” Сергій Курінний в інтерв’ю журналістці Антикризового медіа-центру розповів, як працює підприємство в умовах війни, які виклики долає та чи має підтримку від держави аграрний та фермерський бізнес на Донеччині.

 

“В нашій країні споживач залишається на узбіччі”

 

У чому, на вашу думку, перевага повного циклу?

Я сумніваюся, що вона є, через недосконалість законодавства. Розумієте, якщо ми займаємося виробництвом органічної продукції, дотримуємося стандартів і не розбавляємо молоко водою чи іншими домішками, то все одно опиняємося на полицях магазинів поруч із тими, хто це робить. Чув про підприємства, де взагалі немає молока – лише сухе, рослинні жири та різноманітні замінники. У них собівартість продукції значно нижча через те, що їхнє молоко ненатуральне. Ця проблема порушувалася неодноразово, але результату немає досі.

Коли ми почали постачати натуральне молоко в магазини, одразу помітили, що наша продукція стоїть на полицях поряд із дешевими підробками. Внаслідок високої собівартості виробництва знизити ціну ми не можемо, бо треба або в нуль працювати, або у збиток. Кілька років так і робили. Фальсифікати коштують значно дешевше. Ця проблема існує десятиліттями й фактично не вирішується, бо виробники підробок впливають на процес ухвалення відповідних рішень. Хоча Держпродспоживслужба проводить перевірки, здається, що реальна якість продуктів для кінцевого споживача не є її пріоритетом. У багатьох країнах світу молоковмісні продукти мають чітке маркування – специфічний колір упаковки, який відрізняє їх від натуральних продуктів. У нас такого підходу немає, і це комусь вигідно. В нашій країні споживач залишається на узбіччі, а недобросовісний бізнес має можливості обходити вимоги ДСТУ (Державний стандарт України – ред.).

Виклики агробізнесу на Донеччині: досвід підприємства з Краматорської громади - Фото №1

Як це позначалося на підприємстві?

Ми укладали договори з магазинами, бачили, що наше молоко продається поруч із ненатуральним, але дешевшим. Ми не могли знизити ціну через високу собівартість. У результаті тваринництво було радше соціальною програмою. Прибуток приносило рослинництво. Тваринництво – ні, бо держава так до нього ставиться.

Приблизно з 2016 до 2020 року було все одно, чи переробляти продукцію самостійно, чи продавати її на заводи — прибутку це не давало. Зараз же ситуація кардинально змінилася. Якщо продовжувати співпрацю з молокозаводами, де закупівельна ціна залишилася низькою (18-19 грн за кілограм), тож говорити про якусь вигоду взагалі не доводиться.

Починаючи з 2023-2024 років, ситуація суттєво змінилася. Якби ми лишилися на старій моделі і просто продавали молоко на молокозаводи, то фінансові втрати були б настільки значними, що довелося б закривати бізнес. З іншого боку, якщо ми переробляємо молоко власноруч у своєму молочному цеху, то після обробки і випуску готової продукції його вартість доходить приблизно до 42-43 гривень за кілограм. Так, при цьому ми маємо додаткові витрати — заробітна плата працівників, електроенергія, упаковка та фасування. Але загалом це дає нам можливість отримати прибуток.  І саме з 2024-2025 років бізнес почав приносити дохід.

Ми зосередилися на торгівлі через власні кіоски та мережу, відмовившись від масової реалізації на молокозаводи та магазини, як це було до війни. Наразі магазини займають лише 10% від загального обсягу продажів, що для нас несуттєво. Основний акцент зробили на кіоски та виїзну торгівлю, через які продаємо 90% молочної продукції. Це вигідніше, оскільки покупці цінують якість нашої продукції.

Водночас цей бізнес все одно не порівняти з рослинництвом. Там десять людей можуть дати вп’ятеро більше, ніж сто людей у тваринництві. Тому ніхто не хоче цим займатися. Ми залишилися останніми в Донецькій області, хто тримає тварин.

 

“Де тут державний підхід”

 

Війна сильно вплинула на господарство?

Звісно. Ще у 2022 році ракета влучила по молодняку – мінус 38 голів. Один корпус був зруйнований.

Виклики агробізнесу на Донеччині: досвід підприємства з Краматорської громади - Фото №2

Довелося вивозити худобу, щоб не втратити все. Із 550 корів залишилося 100. Ризикнув їх залишити, бо потім відновити бізнес “з нуля” — це нереально, та й були вкладені значні гроші у молочний цех, а його закриття стало б кінцем. Та й важко, боляче було дивитися, як вивозять цих корів, як все закривається. Щойно наші погнали окупантів і стало зрозуміло, що вони до нас не зайдуть, одразу почали працювати над відновленням поголів’я.

Виклики агробізнесу на Донеччині: досвід підприємства з Краматорської громади - Фото №3

Так, тоді було надзвичайно складно, до того ж зруйнувалися зв’язки з молокозаводами – Куп’янським та Костянтинівським. Ферма була у важкому становищі. Але з часом вдалося наростити поголів’я телят, телиць, нетелів (молоді телиці до першого отелення – ред.) та вдалося стабілізувати процес повного оновлення. Зараз маємо 118 корів.

Виклики агробізнесу на Донеччині: досвід підприємства з Краматорської громади - Фото №4

А як із державною підтримкою?

Її фактично немає. Зокрема дотації на корів розподіляють несправедливо. У 2022 сказали, що дадуть по 5300 гривень на корову. Подали документи та отримали відповідь: “Якщо у вашій громаді не буде війни, тоді дамо”. У Донецькій області війна, значить, нам не можна, хоча інші регіони отримали дотації. Аналогічно відмовили й у 2023, 2024 роках.

 У 2025 році нам знову не дали підтримку, бо в нас, “багато” корів: “Ви нарощуєте поголів’я з 22-го року. Було 100, а тепер стало 118?  Якби було 99, вам би дали дотацію по 7000 на корову”. Пояснюю, що раніше у Слов’янському районі було 19 000 корів і  в Краматорську 4 000, тобто загалом 23 000. Зараз на цій самій території всього 118 голів, а нам кажуть, якби було менше, то дали б.  Де тут державний підхід, вибачте?

Виклики агробізнесу на Донеччині: досвід підприємства з Краматорської громади - Фото №5

Наскільки кращою є ситуація з рослинництвом?

2022 рік — війна, обстріли, заміновані поля, пожежі від обстрілів. У 2023 році рясні дощі допомогли отримати рекордні врожаї. Зернова кукурудза дала 117,2 центнера з гектара, найвищий результат у регіоні. Кукурудзу на силос зібрали у кількості 330 центнерів з гектара, і силос був високої якості. Також вдалося виростити сіно й сінаж люцерни, що забезпечило харчування до літа 2025 року. Проте 2024 рік був складним через літню та осінню засуху. Вологи бракувало навіть у глибоких шарах ґрунту, що унеможливило посів озимого ріпаку й значно скоротило площі озимої пшениці.

У 2025 році засуха стала критичною: на 1 квітня метровий шар ґрунту містив лише 45 мм вологи замість норми у 150 мм, а опадів за сезон випало всього 38% від багаторічних середніх норм. Соняшник показав найнижчий урожай — до 11 центнерів з гектара.

Виклики агробізнесу на Донеччині: досвід підприємства з Краматорської громади - Фото №6

Незважаючи на труднощі, тримаємось, дивимось, як пережити поточний рік і думаємо про наступний. Плануємо роботу далі, готуємось до нового сезону. Поки є можливість, то працюватимемо.

Виклики агробізнесу на Донеччині: досвід підприємства з Краматорської громади - Фото №7

Які результати показуєте попри випробування? Які плани на майбутнє?

Цьогоріч на фуражну корову ми отримали рекордний надій молока, навіть до війни ми так не доїли: 7 400 кг молока за рік. І прирости м’яса – 840 г добового приросту. Такого також не було. Працюємо. Займаємось.

А взагалі стратегія зараз одна – вижити в цій ситуації. Щоб всі виробництва працювали, люди залишилися, зберегти колектив. Наразі коштів на розвиток немає. Врожай пшениці нині по 25 центнерів, а раніше був по 55-58. Соняшника отримуємо по 10,5, а раніше було по 25. Тож якісь великі плани під питанням.

Виклики агробізнесу на Донеччині: досвід підприємства з Краматорської громади - Фото №8

 

“Треба допомагати тим, хто реально знаходиться у скрутному становищі”

 

Яких, можливо, програм, з боку місцевої, обласної або центральної влади не вистачає для розвитку вашої справи?

Наш регіон зараз переживає дуже складний період, і нам дійсно потрібна підтримка у вигляді дотацій чи компенсацій. Я б запропонував, хоча б у ці важкі часи, переглянути систему оподаткування і зробити податки залежними від реального прибутку. Зокрема, необхідно враховувати реальний дохід господарств. Не можна порівнювати степові аграрні території з центральними, північними чи західними областями через нерівні умови для виробництва. Регіони півдня та сходу України стикаються з постійним дефіцитом вологи, тоді як у центрі, на півночі та заході України ця проблема практично відсутня. Наприклад, у 2023 році дощі нам забезпечили рекордний урожай в таких культурах, як кукурудза, що позитивно позначилося на показниках господарств. Але таких років мало. У звичайних умовах, коли вологи недостатньо (а це типова ситуація для півдня та сходу України), доцільно вводити різницю в оподаткуванні залежно від природних умов регіону. Тож справедливим рішенням було б сплачувати податки саме від реального прибутку, і податкова система має враховувати ці нюанси.

Щодо мінімального податкового зобов’язання, пропоную у складні часи для підприємств регіонів, які постраждали від війни і засухи, зменшити його до 50% від нинішнього рівня. Це дозволить підприємствам виживати в умовах важкої економічної і кліматичної ситуації.

Виклики агробізнесу на Донеччині: досвід підприємства з Краматорської громади - Фото №9

Або та ж програма про виділення компенсації на корову по 7 000 гривень, про яку вже говорив. Треба допомагати тим, хто реально знаходиться у скрутному становищі, прибрати правила з обмеженнями, зокрема щодо кількості. Постраждалі регіони, навпаки, потрібно стимулювати й робити все, щоб вони зростали, а не обмежувати.

Ще є обіцянка: на гектар ріллі мають виділяти по 1 000 гривень дотації, але це дуже мала сума для постраждалих господарств. Чому б не зробити по 4 000 гривень спеціально для постраждалих через війну? Немає сенсу давати ці кошти тим регіонам, які не зазнали втрат та збитків від військових дій та нестачі вологи, для вирощування врожаю. Ці підприємства і так виграють на підвищеній ціні внаслідок зменшення загального урожаю по країні. Нам потрібна підтримка для виживання зараз, а працювати та розвиватися ми зможемо згодом, як стабілізуємося.

Фінансова ситуація критична: ми не маємо можливості вкладати гроші в оновлення обладнання та закупівлю техніки. Лише від невчасної реалізації соняшника урожаю 2022 року, коли ми ще сподівалися, що війни не буде, втрати склали 21 млн грн. Потім втратили ще 30 мільйонів через пошкоджені приміщення та заміновані поля. У 2023 році почали трохи оговтуватися після всього цього, але у 2024 мороз вдарив по ріпаку й пшениці.

Ми не процвітаємо – ми виживаємо. Так, зарплату платимо, намагаємося утримувати її на достойному рівні. Купити нове обладнання чи трактор? Про це навіть мріяти складно. В країні взагалі не враховують, хто постраждав від війни, а хто ні.

 

Що можете сказати молодому фермеру з Донеччини, який тільки планує розпочати цей бізнес?

Тут земля то згоріла, то замінована, то зруйнована, є проблеми з логістикою. У 2022 році це було особливо відчутно – логістика буквально зупинилася, через страх сюди ніхто не їхав. Це створює величезну проблему, адже багато компаній припинили співпрацю з представниками Донецької області. Ми, наприклад, цього року хотіли продати ячмінь, знайшли вигідного покупця, але угода зірвалася тільки тому, що ми знаходимося на Донеччині. Через це економічні втрати для нас стають дедалі серйознішими.

Виклики агробізнесу на Донеччині: досвід підприємства з Краматорської громади - Фото №10

Що вас тримає в такій ситуації?

Люди. Вони тут народилися, тут їхні родичі, домівки. Ми завжди вчасно виплачували зарплати. А куди їм їхати? Держава нічого не дає. Поки є можливість – працюємо. Тут наші батьки поховані, тут наша земля, наші будинки. Поки що так, а далі видно буде.

Виклики агробізнесу на Донеччині: досвід підприємства з Краматорської громади - Фото №11

Лариса Мак


Матеріал створений у межах процесу розробки Стратегії розвитку Краматорської міської територіальної громади, має на меті підтримати учасників стратегічного планування, надати орієнтири для визначення пріоритетних напрямків розвитку громади та сформувати спільне бачення її майбутнього.  

Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.

 


Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!


0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

Новини

Відео

Аналітика