З ворожого полону звільнили працівника Донецької залізниці (відео)

Жовте, зелене та без листя – усе це про одне дерево за ґратами вікна. Саме за цим деревом Юлія Дворніченко визначала час у донецькому слідчому ізоляторі. У березні 2021 року жінку разом із чоловіком затримали представники окупаційних силових структур і звинуватили у «шпигунстві». Журналістці Антикризового медіа-центру Юлія Дворніченко з Чистякового розповіла про допити, в’язницю та повернення з полону в Україну.

«Вивозила дітей, щоб вони побачили різницю між окупацією та Україною»

До 2014 року Юлія виховувала двох синів у Торезі (місто у 2016 році українська влада перейменувала на Чистякове – ред.). Після окупації міста родина вирішила виїхати до Маріуполя.

«У 2014 році ми виїхали. Перший чоловік помер у Маріуполі і я з двома синами просто фізично не могла знімати житло, годувати їх та працювати. Мені не вистачало коштів. Тож вирішила повернутися додому, бо там хоча б своє власне житло мала. Я почала перевозити людей на підконтрольну Україні територію. Іноді вивозила своїх дітей, щоб вони бачили різницю між окупацією та Україною, аби знали, де є правда, а де зло. У мене було коло друзів, з якими спілкувалася відкрито. Усі інші – «раша форевер»,  – розповіла Юлія Дворніченко.

До помешкання Юлії та її другого чоловіка вночі 9 березня 2021 року прийшли представники окупаційних силових структур. Подружжя звинуватили у «шпигунстві». За словами жінки, силовики перевернули дім догори дриґом, чоловіка побили, після чого обом надягнули пакети на голову й повезли до «Ізоляції». Нині це катівня у тимчасово окупованому Донецьку, а до 2014 року в будівлі колишнього заводу ізоляційних матеріалів діяла артплатформа.

«Усе перевернули (у житлі – ред.). Забрали всі гаджети – навіть дитячий фотоапарат і шкільні флешки. Коли ми з чоловіком сиділи в полоні в «Ізоляції», вони приїжджали додому й виносили наші речі. Коли нас затримали, сини спочатку залишилися самі. Згодом, уже в «Ізоляції», мені принесли папери про те, що дітей оформлюють до сиротинця. Я сказала: «Я підпишу все, що завгодно. Тільки не віддавайте дітей до сиротинця». Я підписала згоду, після чого дітей забрала під опіку подруга», – розповіла Юлія.

«Поламали віру в маму»

Юлія згадує, що коли до неї зайшли силовики окупаційної влади, вона не могла повірити, що це відбувається насправді.

«Я казала їм: «Покажіть докази. З чого ви взяли, що ми – українські шпигуни?» Вони відповідали, що докази знайдуть потім. А далі просто вибивають показання – і, звичайно, ти вже «шпигун». Фізично неможливо витримати той біль, який тобі завдають, а морально – ти постійно думаєш про дітей. В «Ізоляції» 99 % людей підписують, що вони нібито терористи чи шпигуни. Нас із чоловіком розлучили від початку, щойно вивезли з квартири. Було дві машини. Спочатку привезли мене – роздягли, били, катували. Потім привезли чоловіка. Я чула, як він кричав: його катували в камері навпроти. Після цього нас утримували в різних камерах».

Юлія Дворніченко згадує, що під час ув’язнення її підтримувала думка про дітей.

«Я надіялася й вірила, що сини мене чекають і що я їм потрібна. Дітей я бачила лише раз. Коли підписала цю згоду, їх привезли до мене. Я їхала з пакетом на голові, у кайданках. Уже перед зустріччю з дітьми зняли все. Я бачила синів буквально п’ять хвилин. Мені сказали: «Ты должна сказать детям, что ты остаёшься надолго». Я відповіла, що не буду цього казати, але мені довелося сказати синам, що я надовго. Було багато сліз – усі плакали й не вірили, що це відбувається насправді. Пам’ятаю, як старший сказав: «Мама, ти ж усе можеш, зроби щось». А я відповіла: «Я вже нічого не можу». Тоді, здається, їм поламали віру в маму. Раніше діти завжди знали: мама може все, допоможе в усьому. А тут мама сама потребувала допомоги».

В «Ізоляції» жінка пробула місяць. Далі її перевели до СІЗО в Донецьку – як пояснили їй, для роботи зі «слідчими». Юлія згадує, як у камері визначали час.

«Коли мене перевели до Донецького СІЗО, то там нам всім з дівчатами запам’яталося дерево. Ми бачили його жовтим, без листя, зеленим. Тільки так орієнтувалися. Не розуміли, який день чи місяць, але тільки факт, як мінялося дерево. А ще пам’ятаю, коли мене з дому забирали, то ще сніг був. А потім мене на якийсь допит повезли і побачила, як квітла кульбабка. Я зірвала її і дівчатам в камеру принесла. Вони: «Вау!» Для мене теж було так страшно перескочити оцей момент, коли вже трава зазеленіла».

«Сидячи в «Камазі» із зав’язаними очима і руками, сподівалися на обмін»

Юлії нічого не пояснили, коли 15 жовтня 2022 року прийшли до камери та наказали збирати речі. За словами жінки, разом із нею були переважно ті, кого обвинувачували за так званими політичними статтями.

«Ми сходили на прогулянку, повернулися і нам сказали, кому збирати речі. Нас у кімнаті 14 і всі були конкретно політичні дівчата. Ніхто не казав, куди відправлять. Нам говорили рашики, що це нас везуть етапом до російських тюрем. Але всередині сподівалася, сидячи в «Камазі» із зав’язаними очима і руками, що це все-таки обмін. І так і сталося», – згадала Юлія Дворніченко.

Юлію Дворніченко обміняли 17 жовтня 2022 року. Тоді в Україну повернули 108 жінок, з них 12 – цивільних, інші – військовослужбовиці. Проте тут у Юлії не було родичів – вона зв’язалася з двома синами, які залишалися в окупації.

«Старший син був у Москві. Він там переховувався від мобілізації в «днр». Молодший – у Чистяковому під опікою подруги. Старшому було 18 років, він зміг взяти на себе опіку і вивезти молодшого. Але це ризик. Вони їхали через Європу. Мені допомогли вивезти дітей у Міністерстві реінтеграції. З дітьми зустрілася на Південному вокзалі Києва. Тоді була масштабна атака: і ракети, і «шахеди». Пам’ятаю, що у нас був зв’язок із ними. Сказала синам встановити додаток про повітряні тривоги. Діти були шоковані, бо за весь час, який вони прожили в окупації, не знали, що таке повітряна тривога», – зазначила Юлія.

Вона додала, що на тимчасово окупованих територіях дітей навчали за російською програмою, зокрема була і пропаганда.

«Молодший, коли в мене був з ним іноді зв’язок телефоном, казав: «россия – большая, великая страна,  которая нам помогает». Рік і сім місяців я була в полоні і два місяці ми боролися за повернення дітей. І за цей рік і дев’ять  місяців вони просто з дитини зробили оцього рашиковського зомбака. Коли молодший сюди приїхав, була атака і ми пішли в укриття, він сидів і плакав.

Я спитала чому.  Він сказав: «Меня обманывали. Теперь я вижу, кто на самом деле бомбит и стреляет». Я відповіла: «Так, синку, ти – молодець, що зрозумів. А скільки твоїх друзів залишаються в окупації, які вірять у це все?» Якщо, дай Боже, повернеться наша територія, ми стикнемося з цими дітьми, які прожили все своє життя в окупації, це буде дуже важко. Спочатку у 2014 році, пам’ятаю, вивчали українську мову. Навіть молодший йшов до школи – у них була українська мова там. А вже в другому класі сказали, що не буде, тільки факультатив, якщо наберуть достатню кількість заяв від батьків. Але нічого не було. Він десь чув українську мову в Маріуполі, коли приїжджав до діда та баби, але у місті здебільшого російською розмовляли».

«Полон не пройшов просто крізь мене»

Нині Юлія з синами живе у містечку Хансена на Київщині. Старший навчається у Покровському педагогічному коледжі на вчителя фізкультури і мріє стати тренером, бо сам колись займався вільною боротьбою. Молодший син ходить до школи. Спершу йому було важко перейти на українську мову. За словами Юлії, попри мовний бар’єр, булінгу в школі не було. Сама жінка пройшла кілька курсів з манікюру й потроху працює. Каже, що цим займалася ще до декрету. Юлія продовжує відновлюватися і морально, і фізично після полону.

«Розумію, що полон не пройшов просто крізь мене. Наслідків мільйон: панічні атаки, робота з психологом, бо сама не справляюсь з цим всім: і фізично, і морально. А так роблю все як і раніше, тільки стан тепер депресивний, бо розумію, що залишилось усе там. З часом квартиру заберуть, бо вже там їх забирають. Зараз я просто мама, яка має панічні атаки. Також є й те, що допомагає триматися, – організація «Нумо сестри». Це жінки з окупації, із полону. Ми одна одну підтримуємо, бо розуміємо максимально. У нас 60 жінок. Ми спілкуємося в чаті та іноді збираємося на ретритах», – зазначила Юлія Дворніченко.

А ще жінки, які пережили полон, чекають інших, хто ще залишається в окупації. У спільний чат скидають новини про обміни і сподіваються, що серед списків побачать своїх знайомих, з якими були.

Ірина Мартинова

Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.

Подкаст “Нариси про Донеччину”

З 2 травня Укрзалізниця запровадила нові правила повернення квитків: сума відшкодування залежить від часу до відправлення поїзда.

Про це повідомляюь у Міністерстві розвитку громад та територій України.

З 2 травня Укрзалізниця оновила правила повернення квитків на поїзди внутрішнього сполучення. Розмір відшкодування тепер залежить від того, за скільки часу до відправлення пасажир повертає квиток.

Якщо повернути квиток за 15–20 днів до рейсу, пасажир отримує повну вартість. За 10–14 днів відшкодування становить 90–95%, за 5–9 днів — 75%, за 1–4 дні — 50%.

Якщо квиток повертають менш ніж за добу до відправлення, але не пізніше ніж через годину після нього, відшкодовується лише вартість плацкарти — частина квитка, що відповідає за місце у вагоні.

Якщо продаж відкрили менш ніж за 20 днів до рейсу, шкала відшкодування змінюється відповідно до фактичного часу продажу.

Нові правила не застосовуються до військовослужбовців, які купують квитки через застосунок «Армія+». У разі повернення до відправлення поїзда їм компенсують 100% вартості.

Укрзалізниця пояснює зміни необхідністю заохотити пасажирів повертати квитки заздалегідь, щоб вільні місця швидше з’являлися у продажу. Також нова система має зменшити можливості для перекупників.

Із 25 квітня Укрзалізниця запроваджує динамічне ціноутворення на квитки у вагонах СВ та 1 класу Інтерсіті у внутрішньому сполученні. Вартість залежатиме від сезону, дня тижня, часу купівлі та заповненості поїзда.

Про це повідомляють у Міністерстві розвитку громад та територій України.

Укрзалізниця змінює правила продажу квитків у преміумсегменті. Із 25 квітня квитки у вагони СВ (люкс) та 1 класу поїздів Інтерсіті на внутрішніх маршрутах продаватимуть за динамічною ціною.

Новий підхід означає, що вартість поїздки змінюватиметься залежно від попиту та кількох додаткових чинників. Водночас ціни на квитки у плацкарті, купе та 2 класі Інтерсіті залишаться без змін.

Ціну формуватимуть за чотирма основними параметрами:

Сезонність. У періоди меншого попиту квитки коштуватимуть дешевше. У пікові місяці, зокрема в серпні, ціна зростатиме. Для цього передбачили 16 сезонних зон.

День тижня. Найвигідніше подорожувати у вівторок і середу. Найдорожчі квитки очікуються у п’ятницю та неділю, коли попит традиційно найбільший.

Завчасність покупки. Чим раніше пасажир придбає квиток, тим більше шансів отримати нижчу ціну. Перевізник розраховує, що це заохотить людей планувати поїздки завчасно.

Наповнюваність поїзда. Якщо вільних місць майже не залишиться, ціна зростатиме. Якщо ж перед відправленням місця будуть вільними, квитки можуть подешевшати.

В Укрзалізниці зазначають, що нововведення торкнеться менш ніж 10% пасажирів, адже більшість користується іншими класами вагонів.

Окремо перевізник анонсував індексацію приблизно на 20% тарифів у вагонах СВ міжнародних поїздів. Нові ціни на такі квитки застосовують до рейсів із датою відправлення від 18 квітня 2026 року.

Додаткові доходи від нової системи планують спрямувати на ремонт рухомого складу, покращення сервісів та соціальні програми.

Студенти можуть купувати квитки на приміські поїзди та City Express безпосередньо у застосунку Укрзалізниці.

Про це повідомили на своїй сторінці у фейсбуці АТ “Укрзалізниця”

Як придбати квиток:

• відкрити застосунок Укрзалізниці на телефоні (Android або IOS);
• обрати розділ “Приміські” або “Kyiv City Express” та точки відправлення і прибуття;
• обрати “Студентський квиток” замість повного;
• ввести серію та номер студентського – обов’язково;
• натиснути кнопку “Додати пільгу”;
• сплатити – і квиток підтягнеться зі знижкою.

Знижка за пільгою застосовується під час оплати.

Наразі онлайн-квитки для студентів доступні у 19 регіонах країни: Київська, Вінницька, Житомирська, Миколаївська, Одеська, Кіровоградська, Дніпропетровська, Чернігівська, Хмельницька, Черкаська, Львівська, Волинська, Тернопільська, Рівненська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Херсонська і Запорізька області.

Укрзалізниця запровадила нову послугу — відтепер пасажири з інвалідністю можуть придбати пільгові квитки онлайн без необхідності відвідувати залізничні каси.

Про це повідомляють в Укразалізниці.

В Україні спростили процес оформлення пільгових залізничних квитків для людей з інвалідністю. Раніше пасажирам доводилося особисто звертатися до кас на вокзалах, що створювало додаткові труднощі. Тепер ця послуга доступна онлайн.

Як зазначають у компанії, для впровадження сервісу знадобилося суттєво доопрацювати систему продажу квитків. Після тривалого тестування функція стала доступною для користувачів.

Як придбати пільговий квиток онлайн:

• оновити застосунок Укрзалізниці;
• у профілі обрати функцію «Додати пільгу» та ввести номер посвідчення;
• за потреби активувати опцію «Людина на кріслі колісному».

У разі виникнення проблем із додаванням пільги пасажирам рекомендують звернутися до органів соціального захисту.

Після підтвердження пільги користувачі отримують доступ до спеціальних місць у вагонах, адаптованих для людей з інвалідністю. Такі купе насамперед призначені для пасажирів, які користуються кріслом колісним, але також доступні для осіб із порушеннями опорно-рухового апарату та тих, хто використовує інші засоби реабілітації — протези чи милиці.

Відповідні вагони автоматично відображаються першими серед доступних варіантів під час бронювання квитків.

Крім того, зберігається можливість оформлення заявки на спеціальний вагон через окремий онлайн-сервіс.

Наразі Укрзалізниця має 54 вагони з інклюзивними купе, а також окремий спеціалізований вагон, розрахований на одночасну подорож до восьми пасажирів, які користуються кріслом колісним або іншими засобами реабілітації.