Законодавство України дозволяє поєднувати роботу з сімейними обов’язками
Реалізувати себе професійно та мати дітей – цілком можливо. Якщо людина офіційно працевлаштована, держава надає їй додаткові соціальні гарантії для виконання родинних обов’язків. Особливі умови та пільги, у порівнянні з іншими співробітниками, передбачені для вагітних жінок, одиноких матерів і батьків, усиновителів, прийомних батьків, а також батьків, які мають дітей до 3-х років і дітей з інвалідністю.
Окремі положення Кодексу законів про працю України забезпечують працівникам право мати належні умови роботи та одночасно виконувати сімейні функції. Скористатися особливими пільгами можуть як матері, так і батьки. Найбільше преференцій мають робітниці, які є вагітними або мають маленьких дітей, та матері або батьки, які виховують дітей самі.
Нічні та надурочні роботи, відрядження
Вагітних і жінок, які мають дітей до 3-х років, не можна залучати до роботи у нічний час, змушувати працювати наднормово або у вихідні дні, направляти у відрядження. Дана норма міститься у статті 176 Кодексу законів про працю.
Якщо жінка має дітей віком від 3 до 14 років, надурочна робота та відрядження можливі лише за її згодою – ст. 177 КЗпП.
Жінок, які мають дитину з інвалідністю або дитину до 6-ти років, а також вагітних заборонено тимчасово переводити на іншу роботу, якщо немає їхньої згоди на таке переведення.
Додаткові відпустки
Жінки мають право на оплачувану відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, що триває 126 календарних днів або 140 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів (ст. 179 Кодексу). При цьому чоловікам породіль за бажанням обов’язково надається відпустка тривалістю 14 днів, але без збереження заробітної плати.
Якщо жінка бажає, то після відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами вона може взяти відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Цю відпустку повністю або частинами може оформити батько дитини чи іншій родич, а також один з усиновлювачів чи опікунів дитини.
Особи, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, за бажанням можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. Після закінчення декретної відпустки працівники мають повернутися на своє колишнє місце роботи.
Згідно зі статтею 182-1 Кодексу законів про працю, окремі категорії батьків мають право один раз на рік взяти додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
Додаткова відпустка надається:
- жінкам, які працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років,
- мають дитину з інвалідністю,
- жінкам, які усиновили дитину,
- одиноким матерям чи батькам дитини з інвалідністю,
- особам, які взяла під опіку дитину з інвалідністю.
Якщо існують одразу декілька підстав для такої відпустки, її тривалість може бути збільшена до 17 днів.
Захист від звільнення
Роботодавець за своєю власною ініціативою на має права звільняти вагітних працівниць, жінок, які мають дітей віком до 3 років, одиноких матерів з дітьми до 14 років або з інвалідністю. Винятком може бути повна ліквідація підприємства, але в такому випадку звільнення можливо за умови обов’язкового подальшого працевлаштування.
Також заборонено встановлювати випробувальний термін для вагітних та одиноких матерів з дітьми до 14 років і дітьми з інвалідністю. Така норма Кодексу законів про працю також є додатковою гарантією проти звільнення.
Гнучкі умови праці
На неповний робочий день або неповний тиждень можуть розраховувати вагітні, жінки з дітьми до 14 років або з інвалідністю, жінки, які доглядають за хворим членом сім’ї за відповідним медичним висновком.
Жінки, що працюють і мають дитину віком до 1,5 років, окрім загальної обідньої перерви, можуть брати додаткову перерву для годування дитини – кожні три години по 30 хвилин. Для матерів, в яких двоє і більше грудних дітей, тривалість додаткової перерви збільшується до 1 години. Причому ці перерви на годування мають бути включеними у робочий час і оплачуватись за середнім заробітком.
Лікарняний на захворілу дитину
У разі хвороби дитини батьки можуть скористатись допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Згідно з Законом про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ст. 22), допомога по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня хвороби дитина, але не більше 14 календарних днів. Під час лікування у стаціонарних умовах допомога виплачується за весь час перебування з хворою дитиною у лікарні.
Зазвичай лікарняні на дитину оформлюють матері. Однак це може зробити й батько, який виховує дітей без матері або якщо їхня матір знаходиться на тривалому лікуванні, а також опікуни та прийомні батьки (ст. 186-1 КЗпП).
Світлана Денисенко, «Донеччина. ЗмІнИ»
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
