Жіноча ділова палата України опікуватиметься підприємницями, що змінили місце діяльності

У 2025 році в Україні зафіксували понад 12 тисяч релокацій бізнесу. Водночас Донецька область опинилася серед регіонів, де кількість компаній скоротилася – за рік область втратила 155 підприємств.

Про це повідомляють в аналітичному центру Opendatabot, пише Антикризовий медіа-центр.

За даними аналітиків, у 19 регіонах України протягом року кількість компаній скоротилася. Серед них і Донецька область, де зафіксовано відтік 155 підприємств.

Частина бізнесів із Донеччини змінила місце реєстрації та переїхала до інших регіонів. Зокрема, страхова компанія «АСКО ДС» релокувалася з Донецької області до Києва.

До переліку великих компаній, які змінили юридичну адресу, також увійшла ДТЕК Курахівська ТЕС. Підприємство з доходом понад 8,21 млрд гривень перенесло реєстрацію з Донецької області до Запорізької.

Повний аналіз релокації компаній, статистику переміщень бізнесу між регіонами та перелік найбільших підприємств, які змінили місце реєстрації, можна переглянути у дослідженні аналітичної платформи Opendatabot за посиланням.

Відома слов’янська кав’ярня «ПростоКава» релокувалася з Донеччини до Івано-Франківська й тішить містян вишуканими напоями та десертами. Ще півтора року тому власниця закладу Юлія Долгопольська та її подруга і партнерка Алла Мініна обговорювали плани на майбутнє, міркували над тим, в якому напрямку розширятись, де відкрити ще одну (а може, й не одну) кав’ярню.

Але війна несподівано та безжально втрутилася в ці плани. Замість розширення довелося закрити успішний бізнес у Слов’янську та їхати світ за очі заради здоров’я та спокою своїх рідних. Потім пережити всі складнощі вимушеного переміщення, втім не скласти руки, а продовжити улюблену справу на новому місці.

Креативний підхід до справи

Першу кав’ярню у Слов’янську, на вулиці Університетській, Юлія Долгопольська відкрила у травні 2016 року. Алла Мініна працювала там адміністраторкою. Наступного року було відкрито другу залу, але не під потреби кафе, а як виставковий простір для виробів ручної роботи.

«Юля сама дуже творча людина, в якій насправді «золоті руки» – за що ні береться, все в неї виходить перфектно. ЇЇ вироби виставлялися на місцевих ярмарках і були відомі у Слов’янську. Відкривши шоурум у кав’ярні, Юля хотіла підтримати інших майстрів, дати їм можливість демонструвати та продавати свої вироби. Так ми поєднали кав’ярню з креативним простором», – розповіла Алла Мініна.

Покупці могли відвідати заклад, подивитись на товари ручної роботи, щось придбати та випити смачної кави з десертами. Тут часто проводили творчі майстер-класи, різноманітні зустрічі, колективні перегляди фільмів, святкували дні народження та сімейні свята. 

Кав’ярня «ПростоКава» у Слов’янську

Поступово бізнес розширявся, партнерки відкрили кав’ярню з фірмовою назвою «ПростоКава» у сусідньому Краматорську, а також мікроточку «Кава з собою» у Слов’янську на вулиці Шевченка. Ще була невеличка пекарня, в якій виготовляли десерти та вишукані кондитерські вироби. Кулінарну справу самотужки опанувала Юлія Долгопольська, хоча за фахом вона юрист і раніше працювала в банківській сфері. ЇЇ десерти були настільки популярні, що їх замовляли навіть інші заклади.

Авторські десерти від Юлії Долгопольської

Через карантин та локдаун, що затягнувся, довелося тимчасово закрити заклади, а потім так склалися обставини, що на момент початку повномасштабного вторгнення російських військ залишилася працювати лише маленька кав’ярня на Шевченка.

Складні етапи вимушеного переміщення

Як і багатьох інших, війна застала подруг зненацька. Спершу розгубилися, бо не знали, що робити, як убезпечить родини та врятувати бізнес. Але ж продовжували працювати у Слов’янську аж до 8 квітня. В цей день російські терористи вдарили по краматорському залізничному вокзалу та вбили безвинних людей.

«Це було останньою краплею, після якої ми ухвалили рішення виїжджати зі Слов’янська. У нас там склався дуже дружний колектив, всі ми були як одна родина. Тож і евакуюватись вирішили разом. Спочатку виїхали до Кропивницького, ближче до дому, бо старенькі матусі, які були з нами, не витримали б довгої дороги. Також всі розраховували на швидке повернення. Потім на деякий час перемістилася до Закарпаття, де в той час знаходилася Юлія Долгопольська», – згадує Алла непростий шлях евакуації.

Деякий час подруги оговтувалися від пережитого, не маючи моральних сил поновлювати бізнес. Та й практично не уявляли, як це зробити на новому місці, оскільки все обладнання залишилося у Слов’янську. З собою взяли лише одну кавомашину.

Релокація за державною програмою

Десь у червні вирішили діяти. Ініціаторкою поновлювання бізнесу була Юлія – наш енерджайзер, як її називає Алла. Подруги написали купу заявок на отримання допомоги з перевезення обладнання та продовження підприємницької діяльності, але жодної відповіді не отримали. Потім дізналися про державну програму релокації бізнесу, до якої звернулися, а згодом дізналися, що їх в неї внесли.

«На той час ми й гадки не мали, де будемо працювати. Відкрили сайт з оголошеннями про здачу в оренду нерухомого майна та побачили, що найбільше пропозицій надходить з Івано-Франківська. Так ми всі опинилися на Прикарпатті. Підшукали складське приміщення для вивезеного зі Слов’янська обладнання, винайняли квартири для співробітників та почали облаштовуватись на новому місці», – розказала Алла Мініна.            

За програмою релокації зі Слов’янська вивезли лише обладнання пекарні: три кондитерські печі, сушарку, кондитерський принтер та дещо з сировини. Однак все, що було в кав’ярні, залишилося там, як символ повернення додому. Забігаючи наперед, скажемо, що з грудня 2022 року мінікав’ярня на Шевченка у Слов’янську поновила свою роботу.

Як завойовували прихильність франківців 

Першою продукцією, що почали виготовляти слов’янські підприємниці в Івано-Франківську, були їхні фірмові десерти. Зокрема, макаруні – вироби з мигдального борошна з різними начинками. Поклали в них все своє вміння й душу та запропонували до реалізації у місцеві кав’ярні. Дівчат ввічливо зустрічали, уважно вислуховували, але за різних причин відмовляли. Втім Юля та Алла не здавалися та змінили тактику – просували свої вироби через соцмережі.

Макаруні від слов’янських майстринь

«Першою відгукнулася кав’ярня Пана Персидського. ЇЇ власниця Ірина замовила десерти та запропонувала співробітництво. І хоча в неї була своя пекарня, вона вирішила підтримати нас, переселенок. У жінки чоловік зараз воює на фронті, сама вона займається волонтерством, допомагаючи ЗСУ. ЇЇ доброта поширилася й на нас, за що ми дуже вдячні пані Ірині», – зазначила Алла.

За рекомендацію Ірини клієнтами підприємниць з Донеччини стали чотири заклади Івано-Франківська. Однак все ж таки хотілося пригощати своєю випічкою відвідувачів власного кафе, разом зі своїми напоями. Не дарма кажуть, що думки матеріалізуються. Саме в цей момент надійшло погодження їх заявки на відновлення релокованого бізнесу.         

«Ми так зраділи, що не передати словами. Одразу почали підшукувати приміщення для кав’ярні й доволі швидко знайшли підходяще, на вулиці Шевченка, як і наша точка у Слов’янську. Такий збіг виглядав добрим знаком. Приміщення розташоване у підвалі, має два виходи, тобто його можна використовувати як сховище. В момент, коли лунає сигнал тривоги, в ньому абсолютно безпечно, тож ми можемо продовжувати обслуговувати наших гостей. Це додатковий плюс», – зауважила Алла.

Саме приміщення було у пристойному стані. Невеличкий косметичний ремонт підприємниці зробили самотужки. З орендодавцем теж пощастило. За той місяць, поки готували кав’ярню до відкриття, він не взяв орендної плати. Попередній орендар за помірну ціну та на виплат продав меблі та деякі елементи декору.

Інтер’єр  зробили у своєму фірмовому стилі – на стіни у теплому кольорі умбра, додали дерев’яні панелі, провели зовнішню електропроводку на стінах. Обладнали два зали для відвідувачів та встановили обладнання для пекарні. Коли Юлія випікає продукцію, аромат розноситься по всьому приміщенню та приваблює клієнтів.

«Відкрили кав’ярню 21 вересня. Для нас це була дуже знакова та зворушлива подія. До того ж, з нами радість розділили наші рідненькі – колишні відвідувачі, які перемістилися з Донеччини в інші регіони країни. Приїхали навіть з Києва, Чернівців, Тернополя, Дрогобича тощо. Це було так приємно – зустріти земляків. Тієї миті ми зрозуміли, що попередні шість років роботи не були марними, і що зараз ми теж все робимо правильно», – поділилася Алла Мініна.

В штат кав’ярні взяли на роботу Настю, яка впродовж п’яти років працювала з ними баристою ще у Слов’янську. Також запросили в команду Яну, переселенку з Миколаєва. Власниця бізнесу Юлія Долгопольська виготовляє смачні десерти та випічку, яку, як і раніше, замовляють інші кав’ярні. Алла Мініна виконує роботу адміністратора, іноді підміняє баристу за стійкою, допомагає Юлі в пекарні, веде документацію, придумує та організовує різні заходи.

На фото зліва направо: бариста Настя, адміністраторка Алла Мініна, власниця кав’ярні «ПростоКава» Юля Долгопольська

Поступово нову кав’ярню почали відвідувати місцеві мешканці. Проте напрацювати клієнтську базу, завоювати репутацію та постійних прихильників не так легко. Своєю фішкою «ПростоКава» старається зробити бездоганну якість продукції, ексклюзивні десерти та високий рівень обслуговування. Поступово наполеглива праця почала приносити свої результати. «ПростоКава» заявила про себе в Івано-Франківську на повну.

ПростоКава й не тільки

У кав’ярні «ПростоКава» гостей пригощають кавою за авторськими рецептами, багатьма видами ексклюзивних чаїв, какао, та глінтвейном. Для дітей пропонують окреме меню. Як і у Слов’янську, Юлія та Алла вирішили не обмежуватись лише виготовленням харчової продукції, а створили в кафе унікальну креативну атмосферу. 

Водночас дівчата міркували над тим, як допомогти нашим бійцям на фронті. Власні фінансові можливості бізнесу, що розвивається, обмежені. Тому вирішили йти іншим шляхом – через продаж у кав’ярні виробів ручної роботи. В соцмережі дали оголошення про приймання на продаж хенд-мейду. Вторговані гроші відправляли майстрам, які своєю чергою донатили їх на ЗСУ.

Також проводять майстер-класи. Місцева дівчина Зоряна спочатку приходила як відвідувачка, а згодом вирішила підтримати бізнес переселенок та їхнє волонтерське прагнення, запропонувавши проводити в кав’ярні заняття «Просто Глина в ПростоКава».

Плата за участь у майстер-класі «Просто Глина в ПростоКава» спрямовується на потреби ЗСУ

Потім започаткували майстер-класи з нейрографіки та розпису пряників, які швидко стали популярними, провели декілька вечорів поезії та презентацій книжок.

Майстер-клас з нейрографіки в кав’ярні «ПростоКава»

Також придбали книги для міні-бібліотеки, на кшталт тієї, що була у Слов’янську. Люди, які беруть читати книжки, часто на обмін приносять свої. Так поповнюється кава-бібліотека.

У Кав’ярні «ПростоКава» утворилася невеличка бібліотека

«Для мене Франківськ зараз, як другий дім. Тут настільки тепло, настільки люди привітні, відкриті та доброзичливі, що я почуваюся тут цілком комфортно. Однак я сумую за Слов’янськом і обов’язково хочу туди повернутись. Якщо завтра закінчиться війна, то післязавтра я буду у рідному Слов’янську. Але в Івано-Франківську кав’ярня обов’язково продовжить працювати», – запевнила Алла Мініна.

Фото надані Аллою Мініною 

Світлана Денисенко

Читайте також історію Слов’янської “Друкарні” Вижили самі та гуртують інших 

Матеріал підготовлено ГО “Антикризовий медіа-центр” в межах проєкту “Сприяння евакуації населення з територій ведення  активних бойових дій шляхом висвітлення теми  соціальної інтеграції ВПО до життя в цільових  приймаючих громадах України” за підтримки програми «Стійкість», яка упроваджується Фондом Східна Європа у консорціумі  неурядових організацій на чолі з ERIM (Франція) у партнерстві з Фундацією домів з прав людини,  Домом прав людини – Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом  Європейського Союзу.

Думки, викладені у цьому матеріалі, не обов’язково відображають позицію організацій-партнерів консорціуму та Європейського Союзу.

Підприємство закупило 20 в’язальних машинок. Гроші у позику їм дали партнери. Нині обладнання у процесі налагодження. Перші чоловічі шкарпетки тут планують випустити вже цього місяця.

Відстежуйте події, що відбуваються в Україні, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Переселенка з Донеччини Олена Брюховець разом з партнерами з Харчового крастеру Східної України перевезла виробництво до Франківщини. Там уже пригощають місцевих власними смаколиками, готують до відкриття цех з напівфабрикатів та сироварню.

Від туризму до фермерства

У позаминулому житті Олена Брюховець займалась туризмом у Донецьку. Її фірма організовувала автобусні тури до Болгарії, кожні три дні возили  туристів, а також дитячі групи і творчі колективи. Справа поступово розвивалась, автобусні тури вже купували 85 туристичних агентств. Мали замовлення й у 2014 році, але через військові дії та окупацію Донецька Олена була змушена покинути домівку.

Приїхали до Мирнограду, сподівались перечекати в друзів, коли можна буде повернутись до українського Донецька. Не судилось. Очікування затягнулось аж на 10 місяців, стало зрозумілим, що поки ніхто нікуди не повертається.

Новий бізнес довелось вибудовувати з нуля. Спочатку думали над виготовленням тротуарної плитки, але справа не пішла, бо не було попиту. Згодом подружжя зайнялось тваринництвом. Купили та довели до ладу хату в приватному секторі міста, збудували там ферму.

«Ми вирощували свиней, індиків, качок, кроликів, нутрій, продавали фермерську продукцію, – розповідає Олена. – Згодом почали виробництво напівфабрикатів. Відкрили декілька точок продажу нашої продукції. Так з’явилось підприємство «Лавка фермера». Ми займались вирощуванням агропродукції, виробництвом кондитерських виробів, виготовленням сирів».

Окрім Мирнограду відкрили магазин також у Дружківці.  Вирощувати тварин та вести виробництво, яке поступово розширювалось, було складно. Тому Олена почала купувати сировину в інших фермерів.

У буфеті мирноградської лікарні Олена відкрила буфет. Це був соціальний проект з приготування гарячих обідів для пацієнтів та лікарів по низьким цінам.

Олена Брюховець – керівниця ГО «Харчовий кластер Східної України», разом з партнерами займалась виготовленням та продажем місцевої продукції. Серед останніх перед великою війною активностей кластеру – соціальний проєкт «Мандруй за смаком», це був гастротуристичний маршрут.

Імунітет до переселення

Коли на Донеччині розпочалась масова евакуація, довелось виїжджати й Олені. Спочатку це була Дніпропетровщина, але швидко прийшло розуміння про те, що зі сходу треба релокувати виробництво.

«Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, ми не розгубилися адже вже вдруге переселяємося через війну, тому у нас уже є досвід і «імунітет». Ми зосередилися і одразу зрозуміли, що нам треба робити», – каже Олена.

Не хотіли їхати далеко від дому, розглядали Черкаську або Київську області. Через Асоціацію громад Київської області зробили запит, почали пропонувати різні майданчики для переміщення. Поїхали дивитись з партнеркою, ті варіанти не підходили, бо вимагали вкладення чималих грошей.

Коли уважно перечитали умови для релокації від Мінекономіки, то зрозуміли, що там пропонують релокацію тільки в 5 областей на заході України. Отже, Івано-Франківськ, куди переїхало виробництво, виник саме через ці умови. Раніше на Франківщині Олена не була, їхали умовно кажучи в нікуди.

«Релокацію проводили через Укрзалізницю. Нам виділили вагон під завантаження обладнання, цей вагон уже поїхав, а мої партнери відправились автівкою до Франківська шукати приміщення, де ото все розвантажимо. Вагон їхав два тижні, десь «загубився» в дорозі, але його все ж таки знайшли та доставили, усе приїхало ціле та неушкоджене», – розповідає Олена.

Так до Івано-Франківська переїхали чотири підприємця з Харчового кластеру Східної України. Олені довелось залишити на Донеччині законсервовану ферму та частину обладнання. У Франківську знайшли приміщення, додатково орендували гараж.

«Поки це приміщення – як стартовий майданчик. Коли налагодимо виробництво, будемо розширюватись. Уже відкрили кав’ярню та пекарню,  попереду відкриття сироварні та цеху з напівфабрикатів», – розповідає жінка.

У місті, яке має певну кавову культуру та розгалужену мережу таких закладів, підприємці зі сходу ризикнули відкрити власну кав’ярню, де продають смаоклики власного виробництва.

Таку ж кондитерку пропонують й іншим закладам, де варять каву. Через війну попит на такі заклади знижується, людям не до смаколиків, але усе ж таки до кав’ярні приходять, зазначає Олена.

Фото надані Оленою Брюховець

Ольга Нікуліна, «ЗмІнИ.Схід»

Відстежуйте події, що відбуваються в Україні, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

ПростоКава – це бізнес зі Слов’янська, який змушений був релокуватися на захід України.

Масштабування було у планах власників ще минулого року. Вони розмірковували, де б відкрити новий заклад. Але не очікували, що доведеться переїжджати аж так далеко.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!