Долі жителів Донеччини в постановках унікального театру
Люди, які були змушені виїхати з окупованих міст, школярі з Миколаївки, мешканці прифронтовій Попасній стали одночасно і героями, і акторами вистав Театру переселенця. Цей театр заснував в 2015 році в Києві німецький режисер Георг Жено (Georg Genoux) разом з українськими драматургами і військовими психологами.
Документальний театр запрошує на сцену героїв реальних подій – солдат, лікарів, школярів, волонтерів, які побували в зоні бойових дій. У першому спектаклі «Де Схід?» брали участь переселенці з Донбасу, які захотіли поділитися з глядачами своїми трагічними історіями.
Заради наступної постановки «Миколаївка» драматург Наталія Ворожбит і Георг Жено вирушили в невелике місто під Слов’янськом, де 13 учнів зруйнованої школи №3 виконали свої відверті монологи. Пізніше за сценарієм п’єси було знято однойменний фільм.
Наступний, новий проект німецький режисер і український драматург вирішили здійснити в місті Попасна в Луганській області. Це буде вистава під назвою «На всю гучність».
В інтерв’ю Deutsche Welle один з авторів проекту, режисер Георг Жено пояснив, чому обрано саме таку назву, і як мистецтво може допомогти примиренню:
“ У Попасній ми помітили, що люди в повсякденному житті – в таксі, під час розмов з дітьми, в кафе – роблять музику голосніше, щоб не чути вибухів. У виставі йдеться про те, що місцеві жителі сприймають ці жахливі події як щось буденне. Вони, як і ми з вами, просто живуть з особистими радощами і трагедіями, переживають перше кохання, хвороби … Війна йде, але їхнє життя триває, ніби нічого й не сталося.
Найголовніше в таких проектах – подружитися з людьми. Це не можна зробити штучно, ми дійсно довіряємо один одному. У Попасній я був вперше. В іншому маленькому місті Миколаївці я працюю вже два роки і планую ще чотири. Мені здається, не можна щось почати, а потім просто кинути. Для Миколаївки ми вже знайшли партнерську школу у Відні, зараз шукаємо і для Попасної.
З драматургом Наталею Ворожбит і всією нашою командою ми часто буваємо на сході України, щоб попрацювати зі школярами. Я ще ніколи не зустрічав такого дружелюбності з боку підлітків як до нас, так і один до одного.
Так, тут багато говорять про причини війни. У трупі існують різні думки з цього приводу. Саме тому важливо, що в нашому театрі ми створюємо простір, де ці погляди можна озвучити без пострілів.
Якби всі українські театри, які є частиною громадського простору і фінансуються за рахунок податків, реагували на реальні події, можна було б багато чого змінити. Вже точно більше, ніж за допомогою зброї”.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
