Через ворожі обстріли Донеччини загинули дві людини та шість поранені (фото)
Окупаційні війська рф 23 травня атакували вісім населених пунктів. Ворог пошкодив понад 40 житлових будинків.
Про це повідомили у пресслужбі Головного управління Національної поліції Донецької області.
Протягом доби ворог атакував Дружківку, Костянтинівку, Краматорськ, Миколаївку, Слов’янськ, селища Малотаранівка і Черкаське, а також село Новофедорівка. Окупанти пошкодили 42 житлові будинки.
Наслідки ударів противника:
- по Краматорську ворог завдав 10 ударів: бомбою «КАБ-250», артилерією, FPV-дронами, БпЛА «Молнія-2». Є загиблий, двоє жителів дістали травми. Окупанти пошкодили чотири багатоквартирні і два приватні будинки, підприємство. Крім того, вранці 24 травня росіяни атакували ринок і житловий сектор міста;
- у Костянтинівці окупанти ударом БпЛА «Молнія-2» вбили цивільну людину, ще одного жителя поранили. Руйнувань зазнав приватний будинок;
- у Дружківці, по якій окупанти били FPV-дронами, троє поранених. Ворог пошкодив супермаркет;
- у Миколаївці обстрілом росіяни знищили багатоквартирний будинок, у Малотаранівці – автомобіль;
- у Черкаському окупанти пошкодили 34 приватні будинки, цивільний транспорт.
Краматорська громада за добу пережила дев’ять атак дронів: пошкоджені будинки, авто та інфраструктура (фото)
Протягом 11 червня російські війська дев’ять разів атакували Краматорську громаду безпілотниками різних типів. Унаслідок ударів пошкоджено житлові будинки, автомобілі, заклад освіти, об’єкт критичної інфраструктури та лінію електропередач.
Про це повідомив Олександр Гончаренко, начальник Краматорської міської військової адміністрації.
Минулої доби, 11 червня, російські війська здійснили дев’ять дронових атак по території Краматорської громади.
Перший удар FPV-дроном окупанти завдали близько 00:30 по житловому будинку в приватному секторі. Через пів години безпілотник типу «Молнія-2» атакував ще один район приватної забудови, пошкодивши два будинки.
О 05:30 FPV-дрон на оптоволокні влучив в автомобіль у багатоквартирному секторі. Уже за сорок хвилин ще один безпілотник атакував один із мікрорайонів міста. Внаслідок удару пошкоджено автомобіль медиків та багатоповерховий будинок.
Опівдні російський дрон вдарив по автомобілю у спальному районі Краматорська. О 17:30 під удар потрапив заклад освіти.
Увечері атаки продовжилися. О 19:42 FPV-дрон пошкодив автомобіль у приватному секторі. О 22:20 безпілотник «Молнія-2» влучив у житловий квартал, пошкодивши будинок і вуличну лінію електропередач.
Останній удар зафіксували о 23:40. Безпілотник атакував об’єкт критичної інфраструктури. Також пошкоджень зазнала багатоповерхівка.
На щастя, внаслідок усіх атак ніхто не постраждав.
Наразі аварійні бригади відновлюють пошкоджені комунікації, а профільні служби документують наслідки чергових російських обстрілів.
Окупанти втратили запаси пального після удару по Маріуполю
Українські військові в ніч на 12 червня уразили логістичний склад російських військ у тимчасово окупованому Маріуполі. Також під удар потрапили цистерни з паливно-мастильними матеріалами, які використовували окупаційні сили.
Про це повідомляють у Маріупольській міській раді.
У ніч проти 12 червня Сили оборони України завдали удару по логістичному складу російських військ у тимчасово окупованому Маріуполі.
Про результати бойової роботи повідомили у Генеральному штабі Збройних сил України.
Крім складу, українські військові уразили цистерни з паливно-мастильними матеріалами. Цю інформацію підтвердив командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді.
За попередніми даними, окупаційні війська могли втратити частину запасів пального, які використовували для забезпечення підрозділів на півдні України.
Ураження логістичних об’єктів та запасів пального ускладнює постачання російських військ, а також впливає на їхню здатність підтримувати бойові дії на окупованих територіях.
Маріуполь залишається одним із ключових логістичних вузлів російської армії на півдні України. Через місто окупанти перекидають техніку, боєприпаси, паливо та особовий склад до інших захоплених районів.
У Добропіллі з-під завалів після удару російської бомби врятували 90-річну жінку (фото)
У Добропіллі бійці батальйону «Кара-Даг» врятували 90-річну жінку, яка опинилася під завалами після російського авіаудару. Військові почули її голос із засипаного підвалу, деблокували та евакуювали до безпечного місця.
Про це повідомляють у МВС України.
У Добропіллі бійці 4-го батальйону 15-ї бригади «Кара-Даг» 1-го корпусу НГУ «Азов» врятували 90-річну Лідію Григорівну, яка опинилася під завалами власного будинку після російського удару.
Попри постійні обстріли, жінка не наважувалася залишити рідну домівку. У свої 90 років вона щоразу відкладала рішення про евакуацію, сподіваючись пережити небезпеку вдома.
Під час чергового масованого обстрілу Лідія Григорівна сховалася в підвалі. Саме в цей момент російська бомба влучила в будинок. Уламки засипали укриття, і жінка опинилася під завалами.
Українські військові почули її благання про допомогу. Бійці розібрали завали, дістали пенсіонерку з-під уламків, надали першу допомогу та евакуювали бронеавтомобілем у безпечне місце.
Наразі Лідія Григорівна перебуває під наглядом медиків.
Життя після полону: як жителька Донеччини пережила ув’язнення в окупації та повернення в Україну (відео)
Жовте, зелене та без листя – усе це про одне дерево за ґратами вікна. Саме за цим деревом Юлія Дворніченко визначала час у донецькому слідчому ізоляторі. У березні 2021 року жінку разом із чоловіком затримали представники окупаційних силових структур і звинуватили у «шпигунстві». Журналістці Антикризового медіа-центру Юлія Дворніченко з Чистякового розповіла про допити, в’язницю та повернення з полону в Україну.
«Вивозила дітей, щоб вони побачили різницю між окупацією та Україною»
До 2014 року Юлія виховувала двох синів у Торезі (місто у 2016 році українська влада перейменувала на Чистякове – ред.). Після окупації міста родина вирішила виїхати до Маріуполя.
«У 2014 році ми виїхали. Перший чоловік помер у Маріуполі і я з двома синами просто фізично не могла знімати житло, годувати їх та працювати. Мені не вистачало коштів. Тож вирішила повернутися додому, бо там хоча б своє власне житло мала. Я почала перевозити людей на підконтрольну Україні територію. Іноді вивозила своїх дітей, щоб вони бачили різницю між окупацією та Україною, аби знали, де є правда, а де зло. У мене було коло друзів, з якими спілкувалася відкрито. Усі інші – «раша форевер», – розповіла Юлія Дворніченко.
До помешкання Юлії та її другого чоловіка вночі 9 березня 2021 року прийшли представники окупаційних силових структур. Подружжя звинуватили у «шпигунстві». За словами жінки, силовики перевернули дім догори дриґом, чоловіка побили, після чого обом надягнули пакети на голову й повезли до «Ізоляції». Нині це катівня у тимчасово окупованому Донецьку, а до 2014 року в будівлі колишнього заводу ізоляційних матеріалів діяла артплатформа.
«Усе перевернули (у житлі – ред.). Забрали всі гаджети – навіть дитячий фотоапарат і шкільні флешки. Коли ми з чоловіком сиділи в полоні в «Ізоляції», вони приїжджали додому й виносили наші речі. Коли нас затримали, сини спочатку залишилися самі. Згодом, уже в «Ізоляції», мені принесли папери про те, що дітей оформлюють до сиротинця. Я сказала: «Я підпишу все, що завгодно. Тільки не віддавайте дітей до сиротинця». Я підписала згоду, після чого дітей забрала під опіку подруга», – розповіла Юлія.
«Поламали віру в маму»
Юлія згадує, що коли до неї зайшли силовики окупаційної влади, вона не могла повірити, що це відбувається насправді.
«Я казала їм: «Покажіть докази. З чого ви взяли, що ми – українські шпигуни?» Вони відповідали, що докази знайдуть потім. А далі просто вибивають показання – і, звичайно, ти вже «шпигун». Фізично неможливо витримати той біль, який тобі завдають, а морально – ти постійно думаєш про дітей. В «Ізоляції» 99 % людей підписують, що вони нібито терористи чи шпигуни. Нас із чоловіком розлучили від початку, щойно вивезли з квартири. Було дві машини. Спочатку привезли мене – роздягли, били, катували. Потім привезли чоловіка. Я чула, як він кричав: його катували в камері навпроти. Після цього нас утримували в різних камерах».
Юлія Дворніченко згадує, що під час ув’язнення її підтримувала думка про дітей.
«Я надіялася й вірила, що сини мене чекають і що я їм потрібна. Дітей я бачила лише раз. Коли підписала цю згоду, їх привезли до мене. Я їхала з пакетом на голові, у кайданках. Уже перед зустріччю з дітьми зняли все. Я бачила синів буквально п’ять хвилин. Мені сказали: «Ты должна сказать детям, что ты остаёшься надолго». Я відповіла, що не буду цього казати, але мені довелося сказати синам, що я надовго. Було багато сліз – усі плакали й не вірили, що це відбувається насправді. Пам’ятаю, як старший сказав: «Мама, ти ж усе можеш, зроби щось». А я відповіла: «Я вже нічого не можу». Тоді, здається, їм поламали віру в маму. Раніше діти завжди знали: мама може все, допоможе в усьому. А тут мама сама потребувала допомоги».
В «Ізоляції» жінка пробула місяць. Далі її перевели до СІЗО в Донецьку – як пояснили їй, для роботи зі «слідчими». Юлія згадує, як у камері визначали час.
«Коли мене перевели до Донецького СІЗО, то там нам всім з дівчатами запам’яталося дерево. Ми бачили його жовтим, без листя, зеленим. Тільки так орієнтувалися. Не розуміли, який день чи місяць, але тільки факт, як мінялося дерево. А ще пам’ятаю, коли мене з дому забирали, то ще сніг був. А потім мене на якийсь допит повезли і побачила, як квітла кульбабка. Я зірвала її і дівчатам в камеру принесла. Вони: «Вау!» Для мене теж було так страшно перескочити оцей момент, коли вже трава зазеленіла».
«Сидячи в «Камазі» із зав’язаними очима і руками, сподівалися на обмін»
Юлії нічого не пояснили, коли 15 жовтня 2022 року прийшли до камери та наказали збирати речі. За словами жінки, разом із нею були переважно ті, кого обвинувачували за так званими політичними статтями.
«Ми сходили на прогулянку, повернулися і нам сказали, кому збирати речі. Нас у кімнаті 14 і всі були конкретно політичні дівчата. Ніхто не казав, куди відправлять. Нам говорили рашики, що це нас везуть етапом до російських тюрем. Але всередині сподівалася, сидячи в «Камазі» із зав’язаними очима і руками, що це все-таки обмін. І так і сталося», – згадала Юлія Дворніченко.
Юлію Дворніченко обміняли 17 жовтня 2022 року. Тоді в Україну повернули 108 жінок, з них 12 – цивільних, інші – військовослужбовиці. Проте тут у Юлії не було родичів – вона зв’язалася з двома синами, які залишалися в окупації.
«Старший син був у Москві. Він там переховувався від мобілізації в «днр». Молодший – у Чистяковому під опікою подруги. Старшому було 18 років, він зміг взяти на себе опіку і вивезти молодшого. Але це ризик. Вони їхали через Європу. Мені допомогли вивезти дітей у Міністерстві реінтеграції. З дітьми зустрілася на Південному вокзалі Києва. Тоді була масштабна атака: і ракети, і «шахеди». Пам’ятаю, що у нас був зв’язок із ними. Сказала синам встановити додаток про повітряні тривоги. Діти були шоковані, бо за весь час, який вони прожили в окупації, не знали, що таке повітряна тривога», – зазначила Юлія.
Вона додала, що на тимчасово окупованих територіях дітей навчали за російською програмою, зокрема була і пропаганда.
«Молодший, коли в мене був з ним іноді зв’язок телефоном, казав: «россия – большая, великая страна, которая нам помогает». Рік і сім місяців я була в полоні і два місяці ми боролися за повернення дітей. І за цей рік і дев’ять місяців вони просто з дитини зробили оцього рашиковського зомбака. Коли молодший сюди приїхав, була атака і ми пішли в укриття, він сидів і плакав.
Я спитала чому. Він сказав: «Меня обманывали. Теперь я вижу, кто на самом деле бомбит и стреляет». Я відповіла: «Так, синку, ти – молодець, що зрозумів. А скільки твоїх друзів залишаються в окупації, які вірять у це все?» Якщо, дай Боже, повернеться наша територія, ми стикнемося з цими дітьми, які прожили все своє життя в окупації, це буде дуже важко. Спочатку у 2014 році, пам’ятаю, вивчали українську мову. Навіть молодший йшов до школи – у них була українська мова там. А вже в другому класі сказали, що не буде, тільки факультатив, якщо наберуть достатню кількість заяв від батьків. Але нічого не було. Він десь чув українську мову в Маріуполі, коли приїжджав до діда та баби, але у місті здебільшого російською розмовляли».
«Полон не пройшов просто крізь мене»
Нині Юлія з синами живе у містечку Хансена на Київщині. Старший навчається у Покровському педагогічному коледжі на вчителя фізкультури і мріє стати тренером, бо сам колись займався вільною боротьбою. Молодший син ходить до школи. Спершу йому було важко перейти на українську мову. За словами Юлії, попри мовний бар’єр, булінгу в школі не було. Сама жінка пройшла кілька курсів з манікюру й потроху працює. Каже, що цим займалася ще до декрету. Юлія продовжує відновлюватися і морально, і фізично після полону.
«Розумію, що полон не пройшов просто крізь мене. Наслідків мільйон: панічні атаки, робота з психологом, бо сама не справляюсь з цим всім: і фізично, і морально. А так роблю все як і раніше, тільки стан тепер депресивний, бо розумію, що залишилось усе там. З часом квартиру заберуть, бо вже там їх забирають. Зараз я просто мама, яка має панічні атаки. Також є й те, що допомагає триматися, – організація «Нумо сестри». Це жінки з окупації, із полону. Ми одна одну підтримуємо, бо розуміємо максимально. У нас 60 жінок. Ми спілкуємося в чаті та іноді збираємося на ретритах», – зазначила Юлія Дворніченко.
А ще жінки, які пережили полон, чекають інших, хто ще залишається в окупації. У спільний чат скидають новини про обміни і сподіваються, що серед списків побачать своїх знайомих, з якими були.
Ірина Мартинова
Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.
Подкаст “Нариси про Донеччину”
Росіяни вбили двох жителів Донеччини та поранили ще чотирьох: наслідки обстрілів за добу
Протягом 11 червня російські війська 1 606 разів обстріляли Донеччину. Внаслідок атак загинули двоє людей, ще четверо зазнали поранень. Під вогнем опинилися десять населених пунктів області.
Про це повідомляють у пресслужбі Поліції Донеччини.
11 червня російська армія завдала 1 606 ударів по лінії фронту та житловому сектору Донеччини. Поліція зафіксувала обстріли десяти населених пунктів області.
Під вогнем перебували Білозерське, Дружківка, Краматорськ, Слов’янськ, Біленьке, Олексієво-Дружківка, Шабельківка, Веселе, Мирна Долина та Самійлівка.
Внаслідок російських атак загинули двоє людей, ще четверо дістали поранення. Руйнувань зазнали 18 цивільних об’єктів, серед яких вісім житлових будинків.
У Дружківці російські військові вбили людину, яка працювала на городі. Ще двоє цивільних отримали поранення через удар FPV-дрона. У місті пошкоджено багатоквартирний будинок та автомобіль.
Ще одна людина загинула в селі Веселе Покровського району внаслідок атаки російського FPV-дрона.
У Слов’янську поранення отримали двоє людей. Також пошкоджено об’єкт інфраструктури.
По Краматорську російські війська випустили шість безпілотників, переважно FPV-дронів. Внаслідок атак пошкоджено багатоквартирний будинок, три приватні оселі, заклад освіти та два цивільні автомобілі.
У Самійлівці дрон «Молнія-2» пошкодив приватний будинок і автомобіль. У Шабельківці зазнала руйнувань одна оселя, у Біленькому та Мирній Долині пошкоджено автомобілі.
У Білозерському російський обстріл пошкодив гараж.
Правоохоронці продовжують документувати наслідки російських атак на Донеччині.
