Чому людей рятувати стало не престижно?

У Костянтинівці, що на Донеччині, екстрена медична допомога — це не просто про лікування, а й про виживання. Щоденна робота парамедиків проходить під звуки вибухів, а дорога до пацієнта — під прицілом ворожих дронів.

До повномасштабної війни у Костянтинівці було дев’ять бригад екстреної допомоги. Зараз — лише одна, але її можуть підсилити інші підстанції Донеччини у разі потреби. Більшість фахівців виїхали або переведені й лишилися ті, хто не уявляє себе без цієї роботи. Серед них Наталія Балик, з якою поспілкувалися журналісти Антикризового медіа-центру. Вона 15 років працює на «швидкій» і продовжує виїжджати на виклики, попри ризики та загрози для життя.

Звичайний ранок, який ледь не став останнім

На черговий виклик до хворого із бронхіальною астмою Наталія разом із водієм прибула 7 травня цього року. Ситуація здавалася звичною, поки у двір не влетів ворожий дрон і не влучив у машину «швидкої».

«П’ята ранку. Було спокійно, нічого не віщувало біди… Аж раптом, щойно зайшли з колегою у двір, то почули вибух. Тоді одразу ж вибігли, бо водій залишився в машині. На щастя, він встиг вибігти до того, як відбувся удар», — розповідає Наталія.

Парамедики врятувалися буквально дивом: дрон пробив лобове скло, пройшов крізь кабіну, пошкодив устаткування і вилетів через підлогу.

Після цього розпочався мінометний обстріл. Наталія з водієм змушені були ховатися за будинком, чекаючи на евакуацію. Але навіть поліція не наважилася виїжджати на місце під таким вогнем. Зрештою медики пішки дісталися безпечнішої вулиці, де їх підібрали колеги на броньованій машині. Через кілька хвилин після втечі у машину влучив другий дрон — вона повністю згоріла.

«Що мене тут тримає? Рідне місто, рідна станція. У мене цьогоріч, якраз 5 травня, було 15 років роботи. А 7 травня мало не вбили», — каже Наталія.

Це був перший цілеспрямований удар по цивільній «швидкій» у місті та, як виявилося, не останній. На подвір’ї станції швидкої допомоги стоять понівечені автівки. Колись це були повноцінні медичні машини, тепер — залізяччя з пробитими дахами та вигорілими салонами.

Обстріли тривають щоночі, найчастіше — між четвертою та шостою годинами ранку. За словами Наталії, були випадки, коли дрони прилітали кілька разів поспіль: по машинах, двору, навіть у саме приміщення. Тож працювати стало небезпечно не лише на викликах, а й просто перебуваючи на станції. Але медики продовжують виїжджати на виклики, рятувати людей. Навіть коли немає гарантій, що вдасться повернутися.

Не лише втрати, а й те, що надихає

Попри війну, іноді трапляються й дива. Наталія пригадує випадок, коли в машині народилася дитина. У жінки почалися перейми дорогою до Покровська, й бригада змушена була зупинитися прямо на блокпосту.

«Ми забрали молоду дівчину з села Березівка. Це були її треті пологи. На трасі Костянтинівка-Покровськ (яка у вкрай поганому вже стані), раптово почалася родова діяльність. Ми зупинилися на блокпосту Покровському. Уявляєте ситуацію, коли їдуть машини, стоять військові та цивільні, а зовсім поряд — крики? (усміхається). Але у нас народилася здорова та гарна дівчинка», — розповідає парамедик.

Такі моменти, за її словами, дають сили. Як і ті випадки, коли встигаєш врятувати людину у критичному стані, хоча й не завжди це можливо. Один із найтяжчих спогадів — жінка, яка вийшла у двір погодувати котів і потрапила під обстріл. У неї була повна ампутація стопи та розірваний таз. Медики зробили все можливе, але вона померла дорогою до лікарні. На жаль, таких випадків багато. На щастя, врятованих життів у рази більше.

Що буде завтра — не знає ніхто

Ситуація у місті щодня погіршується. У Костянтинівці продовжують працювати кілька невеликих продуктових крамниць та аптек — у кожному районі ще можна знайти хоч якийсь магазин, де є найнеобхідніше. Стихійні ринки майже зникли, лише іноді хтось виходить і продає щось зі свого городу — кілька кілограмів картоплі чи огірків, але це радше виняток.

Банкомати не працюють: останні термінали «ПриватБанку», які ще діяли у місті, остаточно закрили тиждень тому. Відділення пошти також практично не функціонують.

Нестабільна й ситуація з водопостачанням — у деяких районах вже давно повністю відсутня вода, десь подається погодинно. Цілодобового водопостачання, звісно, немає. Електрика є, якщо немає пошкоджень після обстрілів. Якщо ж мережу таки обірвало, люди можуть бути без світла добу-дві, але енергетики намагаються якнайшвидше все відновлювати.

Газ також є не скрізь — усе залежить від того, чи вціліли магістралі та розподільчі системи.

Зазвичай ситуація трохи краща в центрі міста. Натомість на околицях — особливо тих, що ведуть у бік Часового Яру чи Покровська, ситуація критична: ані світла, ані води, ані газу. Комунальним службам туди добиратися надзвичайно важко, а відновлювати інфраструктуру немає сенсу — щойно все відремонтують, знову прилітає снаряд і все руйнує. Попри це, там продовжують жити люди. Поки не прилетить…

«Коли бачиш, що людині легше — це відчуття ні з чим не порівняти»

У деякі села, що ближче до Покровська та Торецька, бригади «швидкої» вже не виїжджають, хоча люди дзвонять. Медики просять їх, аби ті евакуювалися самостійно або зверталися до військових, щоб їх вивезли хоча б до межі міста. Там вже «швидка» може під’їхати та забрати. Броньованого транспорту в медиків немає.

Попри все, парамедик Наталія Балик намагається бути оптимісткою, хоча й проводить паралелі з Торецьком, де також працювала півтора року.

«Один в один. Так само знищується місто, знищуються комунікації, люди. Все повторюється», — каже вона.

Читайте також: Авіаудар по Костянтинівці: загинули троє людей, ще один поранений

У серпні Наталія планує відпустку і каже: можливо, не повернеться. Але не тому, що не хоче — а тому, що  ситуація дуже змінюється і підстанцію можуть перевести на більш безпечну територію. Такі реалії війни.

«Я фанат цієї роботи. Мені справді подобається допомагати. Коли бачиш, що людині легше — це відчуття ні з чим не порівняти», — каже вона.

Слова Наталії прості, без прикрас. Але в них — правда про щоденну роботу українських медиків, які на передовій рятують не лише тіла, а й гідність.

Ірина Міщенко

Фото надані Наталією Балик

У кілометрі від лінії розмежування знаходиться Світлодарська багатопрофільна лікарня планового лікування. У 2015 році заклад зазнав руйнувань через обстріли. Нині більшість пошкоджень відновили.

Медична сестра із дієтичного харчування Тетяна Шуплєцова показує оновлений кілька років тому харчоблок. Зараз тут окремі кімнати для приготування м’яса та хліба, а також приміщення з плитою та для видачі страв. Загалом можуть готувати на 120 людей тричі на день.

Відбудувати зруйнований 2015-ого року харчоблок допоміг Червоний Хрест. Тут не лише зробили ремонт, а й закупили необхідне обладнання.

«У 2019 році тут нічого не було – будівля без вікон, без дверей, без опалення, без нічого. У 19-ому році Червоний Хрест зробив нам тут все. Купив нам всі прилади, які тут є, зробив ремонт», – розповіла Тетяна Шуплєцова.

До війни Світлодарська лікарня підпорядковувалася Дебальцевому, там же залишилася й вся документація. Через це медичний персонал рік не отримував заробітну плату. Аби вирішити цю проблему у Світлодарську створили новий заклад. Нині у лікарні отримують фінансування за укладеними договорами з Національною службою здоров’я.

Щоденно у медичному закладі мають до 250 відвідувачів. Лікарня приймає пацієнтів від Майорська, що під Горлівкою, до Воздвиженки під Троїцьким на Луганщині – це близько 45 км.

«У нас розтягнута територія, а знаходиться одна наша лікарня планового лікування. Наступна – це Бахмут. Бахмутська лікарня – екстреного лікування. Ковід… Коли саме хвиля на піці своїй була, так у нас і Краматорськ, і Мирноград, і Покровськ – звідусіль привозили наших пацієнтів», – каже головна медсестра Світлана Кукурян.

У Світлодарській лікарні змогли відбудувати майже все, що було зруйноване у 2015-ому році. Зокрема, відновили пошкоджені вікна та фасад, відбудували операційний блок. Здебільшого зробили це за кошти міжнародних партнерів. Нині зруйнованим залишається інфекційне відділення, яке розташоване окремо від головного корпусу лікарні. У 2015-ому туди влучив снаряд. Натепер інфекційне відділення діє у медзакладі, а відновити пошкоджений корпус тепер коштує 33 мільйони гривень.

«Перший раз проєктно-кошторисна документація була зроблена в 17-ому році, уже готова. Вартість тоді була 11 млн. Але у зв’язку зі збільшенням заробітної плати, підвищенням на матеріали та на все інше, ми торік зробили коригування тієї ПКД, виставлялися на ДФРР цього року… нічого абсолютно», – говорить в.о. директора Геннадій Гуржий.

Читайте також: Як працює терцентр у Світлодарській громаді

На даний час у Світлодарській громаді бракує сімейних лікарів. Натепер їх лише 11. Для залучення молодих спеціалістів тут затвердили програму місцевих стимулів. За нею планують або придбати житло, або підвозити лікарів до місця роботи. Не забули у програми й про можливість підвищення кваліфікації – за потреби лікарів готові відправляти на відповідні курси.

«Велика робота проводиться вже не один місяць з «Лікарями світу». Вони надали свої пропозиції, а ми включили їх до програми. Це дуже.. Не буду казати, який обсяг коштів, мотиваційні заходи для облаштування житла чи придбання якоїсь техніки, меблів для молодого лікаря, який приїде і тут буде працювати», – каже в.о. заступника керівника Світлодарської ВЦА.

Для залучення молодих спеціалістів у Світлодарській громаді планують співпрацювати з медичними вишами. Зокрема, не виключають можливості укладання тристоронніх угод між владою, інститутом і інтерном, аби він міг відпрацювати певний час.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Дві новозбудовані амбулаторії вже рік функціонують в Іллінівській громаді. Одна з них розташована в Іллінівці, інша – в Клебан-Бику. Будували їх за кошти державного бюджету. Загалом в громаді п’ять амбулаторій на менше ніж 10 тисяч людей. Аби кожен мешканець мав доступ до медичних послуг, в громаді утримують пункти здоров’я.

Олександр Смоляк працює лікарем 36 років. Він згадує, як у 1998 році в Іллінівці будували амбулаторію. Нині там розташовується центр надання адміністративних послуг.

Рік тому Олександр почав приймати пацієнтів у новій амбулаторії, яку збудували за кошти державного бюджету. У медзакладі зробили не лише сучасний ремонт, а й закупили нові меблі та обладнання, зокрема, пульсоксиметр, електрокардіограф, отоскоп тощо. Та найголовніше, за словами сімейного лікаря, комфортні умови як для медичного персоналу, так і для пацієнтів.

«Тепло дуже. Це дуже важливо тому, що в старій амбулаторії було весь час холодно. Температура взимку 11-12 градусів. Тобто неможливо покласти хворого без ковдри й почати капати. Це була така проблема», – каже Олександр Смоляк.

Нині у громаді діє 5 амбулаторій на 25 сіл, розповідає секретар Іллінівської сільської ради Валентина Троян. Рік тому тут утворили Центр первинної медико-санітарної допомоги, а також уклали  договір з НСЗУ. Окрім цього, аби майже 10 тисяч населення громади отримувало рівний доступ до медичних послуг, створили пункти здоров’я. Розташували їх у приміщеннях колишніх ФАПів. Нині таких у громаді 10. Утримують пункти здоров’я з бюджету громади.

«Ми медицину взяли рівно рік тому, коли райони були розформовані. І за цей рік відремонтували практично, крім двох закладів, майже всі ФАПи. У скільки коштів за один рік обходяться пункти здоров’я Іллінівській громаді? Скажімо так… Якщо з НСЗУ у нас фінансування десь близько 6,5 млн, то 4,5 млн додатково в цьому році виділила Іллінівська сільська рада», – говорить Валентина Троян, секретар Іллінівської сільської ради.

Іллінівський сільський голова Олександр Маринич каже, що цьогоріч ремонтуються відразу 4 ФАПи.

«У цьому році ми ремонтуємо 4 ФАПи: три за власні кошти, один – ми виграли міжнародний проєкт GIZ. У сумі в цьому році ми вкладаємо десь 2 млн грн в ремонт ФАПів. Мільйон – це громада і мільйон сто – це проєкт GIZ, – розповідає Олександр Маринич.

Володимир Шалімов – один із лікарів у громаді, який веде прийом у пунктах здоров’я. Він завідувач амбулаторії у Клебан-Бику. На день йому доводиться приймати пацієнтів у трьох населених пунктах. Працювати у новій амбулаторії Володимир почав рік тому. До цього прийом вів у старій будівлі. У новому медзакладі за проєктом передбачено й житло для лікаря. Нині ж воно пусте. Сам Володимир живе у Костянтинівці й каже, йому так зручніше. Лікар сподівається, що будівлі колишньої амбулаторії у Клебан-Бику в громаді знайдуть використання.

«Стара будівля знаходиться на консервації. Хотілося, щоб там було якесь соціальне помешкання для мешканців громади й громад, які є сусіди з нами. Будівля добра. Там всі комунікації цілі», – говорить Володимир Шалімов.

Нині мешканці Іллінівської громади отримують послуги первинної ланки медицини. За спеціалізованою допомогою їм доводиться їхати у сусідні міста.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

• Як пацієнт в Торецьку може отримати паліативну допомогу?
• Які документи потрібні?
• Що входить в пакет паліативної допомоги?

Відповідає Катерина Водяницька – терапевт поліклінічного відділення КНП «Сіверська багатопрофільна лікарня планового лікування».

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Багатопрофільна Сіверська міська лікарня цьогоріч працює по-новому. Задля того, щоб мешканці отримували якісні медичні послуги, залучають медиків, пропонуючи високу зарплату та житло. Окрім того, тут вже з’явились нові фахівці та послуги.

Мешканка села Різниківка Тетяна Федорова одинадцять років має групу інвалідності. Щоосені та щовесни жінка проходить курс лікування. Тетяна каже, що усіма умовами у Сіверській лікарні задоволена.

«Порівняти з іншими лікарнями, не буду називати, де я була, і приїхала сюди – тут я у раю. Вже о пів на дев’яту гарячий супчик принесли, чай гарячий. Усе гаряченьке. Вони такі уважні», – розповідає Тетяна Федорова.

Як Сіверська міська лікарня вирішує проблеми

Сіверська міська лікарня – заклад, в якому надають вторинну медичну допомогу. З початку цього року тут запрацювали по-новому. Зокрема, з власності районної ради лікарню передали на баланс громади. Раніше медичний заклад мав договір з НСЗУ. Однак через невиконання певних умов тут не отримували фінансування.

Тож громада взялася до вирішення проблеми. Нині ж у лікарні мають усе необхідне: і фахівців, і обладнання.

«У нас додалися лікарі-анестезіологи. У нас є УЗД-апарат, тобто ми можемо хворим більш широко робити діагностику. Через те, що у нас збільшилася кількість лікарів, ми розширили пакети», – розповів Олександр Головня, завідувач неврологічного відділення.

Серед нових пакетів у Сіверській лікарні – паліативна допомога. Її почали надавати з літа цього року. За словами Катерини Водяницької, терапевта поліклінічного відділення КНП «Сіверська багатопрофільна міська лікарня», на місяць обслуговують 20 пацієнтів.

Читайте також: Змінився порядок видачі рецептів на отримання інсулінів

Поки що проблеми з медициною у громаді повністю не вирішені. Наразі уся первинна ланка знаходиться на балансі районної ради. У Сіверській громаді працюють над тим, аби мешканці отримували якісні медичні послуги.

«На сьогодні первинка, так звана, знаходиться в районі. Нам вони її не передають. Ми вже сьогодні оформлюємо ліцензію на другий рівень для надання первинної медико-санітарної допомоги. І все буде безпосередньо під контролем нашої громади і, відповідно, мешканців нашої громади», – розповідає Сіверський міський голова Андрій Черняєв.

Аби залучити фахівців, у громаді діє програма місцевих стимулів. Молоді лікарі, які влаштовуються на роботу до сіверської лікарні, отримують одну зарплату від НСЗУ та ще дві з місцевого бюджету. За потреби медикам готові виділяти й житло.

Читайте також: Сіверськ без сміття. Як громада планує покращити ситуацію з відходами

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!