Гарантовані медичні послуги первинного рівня

Нестача сімейних лікарів, інформаційна закритість медичної сфери та «радянський» менеджмент гальмують медичну реформу на місцях – так вважає Галина ПОМАЗАН з Курахового. 

Переселенка з Донецька, Галина десять років працювала медичною сестрою в інтенсивній терапії, а зараз веде сторінку в соцмережі та створює громадську організацію задля відстоювання прав пацієнтів.

ЛІКАРІ — НЕ БОГИ

Коли у вісімнадцять років обираєш білий медичний халат, то, скоріш за все, тебе веде мрія допомагати, бути корисним, рятувати життя.

В цей час все, що ти знаєш про медицину: ін’єкції, інфузії, перев’язки і мужні люди у синіх хірургічних костюмах пліч о пліч, — розповідає Галина про вибір професії. – А після першої втрати пацієнта і сліз безпорадності усвідомлюєш, що лікарі — не боги. Коли часто стикаєшся зі смертю, настає емоційне вигоряння, професійна деформація, а іноді і повне розчарування в професії. До того ж і лікарі, і медичний персонал завжди під тиском — і керівництва, і пацієнтів.

На початку війни жінка працювала у блоці інтенсивної терапії кардіологічного відділення однієї з міських клінічних лікарень Донецька. Разом з родиною вона була змушена повернутися до Курахового і деякий час працювала у міжнародній гуманітарній організації «Лікарі без кордонів» у складі бригади, що виїжджала до прифронтових сіл і містечок, надавала первинну допомогу пацієнтам з хронічними захворюваннями і гострими респіраторними інфекціями.

Мені подобалась там працювати. На першому місці — потреби пацієнта. У всіх членів команди були свої обов’язки, при цьому кожен у бригаді був важливий, до його порад дослухалися, а ідеї сприймали, — пригадує Галина.

УТАЄМНИЧЕНА МЕДИЦИНА

Громадську діяльність жінка розпочала кілька місяців тому, коли у Кураховому різко збільшилася кількість хворих на COVID-19, а міська лікарня не справлялася з потоком пацієнтів. Колишня медсестра тоді звернулася до обласного департаменту охорони здоров’я, Національної Служби Здоров’я України (НСЗУ), обласної прокуратури щодо ситуації у лікарні і неспроможності керівництва організувати прийом і лікування хворих, забезпечити лікарів захисними масками, розв’язати питання нестачі молодшого медичного персоналу… А як отримала відповіді, почала поширювати інформацію з роз’ясненнями на фейсбук-сторінці «Пацієнти. Реформа. Як діяти? Курахове. Донеччина. Україна». Наразі активісти розміщують там повідомлення з офіційних джерел, а також поради від медпрацівників: як обирати сімейного лікаря та укладати з ним угоду, як отримати електронне скерування до профільного спеціаліста та електронний рецепт за програмою «Доступні ліки». На сторінці можна дізнатися про наявність у місцевій лікарні медикаментів та про закупівлі, які вона здійснює.

Про те, що у місті проблеми з отримання медичної допомоги були і до пандемії, Галина знала не з чуток:

— У мене є родичка з хронічним захворюванням, яка має право отримувати безоплатні препарати за програмою «Доступні ліки». Але, коли вона зверталася до лікарів, їй чомусь призначали препарати не з затвердженого переліку, а ті, які треба придбати власним коштом. Лише тоді, коли я супроводжувала її до лікаря, виписували рецепт на безоплатні ліки.

За словами жінки, реалізацію медреформи на місцях гальмує насамперед відсутність інформації. Медичні заклади у невеликих містах не мають власних сайтів або груп у соцмережах, аби донести до пацієнтів бодай основний зміст реформи.

До того ж багато в реформуванні медичної сфери залежить від керівництва лікарень, наявності технічних засобів та бажання перетворень:

— У реєстратурі нашої лікарні до сьогодні значиться лише стаціонарний номер телефону. Вже три місяці впроваджують онлайн-запис на прийом до лікаря, але поки всі записуються телефоном. Перелік платних послуг можна отримати за письмовим запитом або запитати в реєстратурі, онлайн з ним ознайомитись неможливо. Також неможливо дізнатися онлайн результати лабораторних досліджень.

КОНКУРЕНЦІЯ ЗАМІСТЬ ЛІЖКО-МІСЦЬ

На думку колишньої медсестри, через те, що медреформу на місцях інколи саботують, люди не завжди розуміють її безумовні досягнення, наприклад, що пацієнти тепер не «прикріплені» до лікарень за місцем проживання.

До реформи на певну кількість населення у лікарнях створювали відповідну кількість ліжко-місць. Від їх кількості залежав обсяг бюджетних коштів, які отримувала лікарня. Але від такого «розмазування» грошової субвенції по ліжко-місцях якість медичної допомоги не покращувалася. Не в кожному населеному пункті потрібні багатопрофільні лікарні. До того ж, у сфері медичної допомоги існувало таке поняття, як ліжко-день: пацієнта тримали в стаціонарі певну кількість днів, не враховуючи показання до знаходження у лікувальному закладі. Але у європейських країнах такого немає. Навпаки, вважається, що чим менше днів пацієнт провів у лікарні, тим ефективніше допомога, яку йому надали, — розмірковує Галина.

На її погляд, є у реалізації реформи і свої мінуси. Не завжди працюють маршрути пацієнтів з екстреними показаннями для госпіталізації — інфарктами, інсультами, травмами. Згідно з цими маршрутами, швидка допомога має везти пацієнтів в той заклад, де нададуть високоспеціалізовану допомогу, а не до найближчої лікарні.

Проблемою для невеликих міст і сіл залишається нестача сімейних лікарів. Ще на початку реформи було визначено оптимальну кількість пацієнтів, яка має бути в одного лікаря первинної ланки: у педіатра — 900 пацієнтів, у сімейного лікаря — 1 800. Якщо кількість пацієнтів перевищує ліміт — держава застосовує понижувальні коефіцієнти під час оплати понадлімітних декларацій.

У нашому місті всі сімейні лікарі перевищують ліміт укладених декларацій. Тож люди змушені шукати сімейного лікаря в інших селах та містах. Через це не працює головний принцип реформи – «гроші ходять за пацієнтом». Тобто лікарі не зацікавлені у нових пацієнтах. А якби у лікарні працювали не шість, а десять лікарів, то вони б конкурували і були зацікавлені у підвищенні рівня медичного обслуговування. Аби залучити нових фахівців, треба впроваджувати на рівні громади програми з підтримки. Зацікавити молодих спеціалістів може безоплатне житло, премії, бонуси, допомога з переїздом, — каже Галина.

 

КОНТРОЛЬ ГРОМАДИ

Інертність та вичікувальна позиція головних лікарів — прямий шлях до закриття медичних закладів. Адже пошук шляхів збереження робочих місць, залучення пацієнтів, підвищення заробітної плати персоналу можуть здійснити лише керівники медичних закладів. Натомість ефективний менеджмент та пацієнтоорієнтованість мають подолати усі проблеми медичної галузі на місцях, вважає Галина Помазан.

Зокрема, вона розповідає, що до неї часто звертаються люди літнього віку щодо можливості запровадження платного виклику сімейного лікаря до пацієнта:

Зараз лікар вирішує: приходити на виклик до пацієнта чи запрошувати його на огляд в амбулаторію. Але є пацієнти, які готові оплатити домашній візит лікаря. А чому б і ні, якщо є попит? Ми плануємо виходити з пропозицією запровадження подібної послуги до директора новоствореного центру первинної медико-санітарної допомоги у Кураховому.

Активісти, які опікуються правами пацієнтів та консультують їх онлайн, вже склали статут майбутньої громадської організації. Планується, що її представники увійдуть до складу майбутньої спостережної ради при лікарні.

Ірина ДИМИТРОВА/Громада Схід №3 (36) 2021

Марина МАРКІТАН, консультантка, 41 рік: 

– Вже два роки не можу укласти декларацію з сімейним лікарем у Кураховому, бо їх у нас не вистачає. За моїми приблизними підрахунками, без сімейного лікаря залишилося 30% знайомих, серед яких пенсіонери і переселенці. Хтось знайшов лікаря у іншому місці, але я цього зробити не можу. Через хронічну хворобу змушена звертатися до лікаря часто, проте не можна постійно відпрошуватися з роботи, аби поїхати до іншого села чи міста. Не розумію, з якої причини не приймають на роботу сімейних лікарів, якщо їх не вистачає – до центру зайнятості заявки на сімейних лікарів від нашої амбулаторії не подавалися. Медична реформа задумувалася з такою метою, аби людина могла обрати лікаря, якого вважає найкращим. А мене фактично повністю позбавили медичного обслуговування! Доньці нещодавно виповнилося 19 років, попередня декларація була укладена з педіатром. Тепер їй потрібно переукласти її з «дорослим» лікарем-терапевтом, але всі вони вже мають граничну кількість декларацій. Неодноразово зверталася на «гарячу лінію» НСЗУ, МОЗу, писала звернення до обласного департаменту охорони здоров’я… І буду робити це й далі, бо маю право отримувати медичні послуги там, де вважаю за потрібне.

Галина ВАСЕНОК, бариста, 30 років:

– Не скажу, що з початком реформи зменшилися черги в амбулаторії чи поліклініці. Для мене це важливо, бо сидіти в черзі з маленькою дитиною складно. Але серед плюсів те, що сімейні лікарі охоче дають номер мобільного і консультують телефоном або через Вайбер. Тепер не потрібно йти до лікаря з якогось незначного питання. Записатися на прийом можна не лише через реєстратуру, де часто буває зайнято, ай зателефонувавши медсестрі в амбулаторії. Також зручно користуватися електронними направленнями, яке видає сімейний лікар, коли скеровує пацієнта до вузькопрофільного спеціаліста – хірурга, кардіолога тощо. Нещодавно сама перевірила зручність цього сервісу.

Зоя ЛУК’ЯНОВА, пенсіонерка за інвалідністю, 38 років:

– У мене немає претензій щодо професійності лікарів, але є багато питань до організації їхньої роботи. Наприклад, у грудні минулого року колишній сімейний лікар забув мене повідомити про те, що до кінця року потрібно поновити декларацію. Користуюся інтернетом, але навіть там такої інформації не бачила. Тож, коли у січні звернулася до лікаря, він повідомив, що через переукладення декларації я маю шукати іншого «сімейника», бо у нього вже перевищений ліміт. Довелося звертатися до амбулаторії у селі Дачному і укладати декларацію там. Село знаходиться за 8 кілометрів від Курахового, але доїхати туди на автобусі я не можу, бо маю серйозні проблеми зі спиною. Аби потрапити до лікаря, мені потрібно просити родичів з авто або замовляти таксі. Знаю чимало людей, які не змогли укласти декларацію у Кураховому, то їм теж довелося шукати лікаря у найближчих селах.

Кожен сьомий мешканець Бахмутської ОТГ знаходиться на обліку з серцево-судинних захворювань. Зараз Україна переживає епідемію саме цієї недуги. Наслідком захворювання  є низька тривалість життя: 58 років для чоловіків і 67 – для жінок. Як зберегти себе і близьких, та які передові методи для допомоги пацієнтам використовують у Бахмуті.

Раннє виявлення та профілактика

«Згідно з рекомендаціями ВООЗ, стратегія профілактики ССЗ включає популяційний напрямок, раннє виявлення пацієнтів високого ризику і вторинну профілактику. Гарний ефект дають законодавчо закріплені популяційні заходи, які дозволяють контролювати споживання тютюну  та алкогольної продукції. Це відбувається через збільшення податків від продажу тютюну і алкоголю, заборони на рекламу, заборони куріння і споживання алкоголю в громадських місцях. У деяких державах вживаються заходи щодо корекції харчування: зниження  споживання солі з їжею, заміщення насичених жирів ненасиченими», – пояснює заступниця головного лікаря КНП «Центр первинної допомоги м.Бахмута» Олена Сологуб.

Корекція способу життя охоплює оптимізацію харчування, нормалізацію маси тіла, підвищення фізичної активності, відмову від тютюнопаління та зловживання алкоголем, за необхідності зміну умов праці.

У «Центрі первинної допомоги Бахмута» під динамічним спостереженням лікарів знаходиться 12682 особи з серцево-судинним захворюванням. Тобто кожний сьомий мешканець Бахмутської ОТГ живе із захворюваннями судин або серця.

Загалом понад мільйон смертей у рік в Україні приходиться на хвороби серця і судин: мозковий інсульт, інфаркт міокарда, раптову смерть і серцеву недостатність. Тому вкрай необхідна ефективна профілактика й лікування ССЗ на ранніх стадіях.

Як у Бахмуті діагностують захворювання серця?

Окрім профілактики на зниження смертності від ССЗ також впливає рання діагностика інфарктів. Зміни в роботі серця можна побачити на кардіограмі, та існують випадки, коли цього недостатньо, бо треба бачити, як серце працює протягом дня. Для цього пацієнту ставлять спеціальний апарат – холтер. Він фіксує роботу серця по 3-м, 7-ми або 12-ти каналам. Дані записуються, потім їх можна розшифрувати і зрозуміти в чому причина нездужання.

«Коли ми робимо кардіограму, вона показує 12-ть відведень, кожне з них відповідає за якусь локалізацію ішемічних процесів у серці. Є дві артерії – ліва і права, які діляться на гілочки. Ми дивимося, де саме затромбована артерія, у результаті чого кров не доходить до якоїсь ділянки серця. Коли ми мали холтер на три або сім каналів, то бачили тільки частину з цих 12-ти відведень, тепер є можливість побачити все відведення. Такий найсучасніший холтер наша лікарня придбала пів року тому», – пояснює кардіологиня «Багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування м.Бахмута» Ірина Андрєєва.

Апарат придбали за кошти лікарні, що отримали за платні послуги. Сама процедура теж платна – для пацієнта це коштує 470 гривень. Людина протягом доби ходить з апаратом. Він маленький, легкий, не заважає рухатись. Саме в динаміці у людини виникають ішемічні зміни схожі на інфаркт.

«Холтер прекрасний тим, що людина прямо під час фізичного навантаження знімає кардіограму, тобто фіксуються ті інфарктні зміни, які можуть тривати частки секунди. Буквально місяць тому молодий чоловік, звернувся зі скаргами, ми поставили холтер, вночі о пів на п’яту ранку у нього виник напад інфаркту, закупорка судини, яка постачає кров’ю певну частину серця. Під час інфаркту потрібно вводити або спеціальну речовину, що розчиняє бляшку, або робити стентування – вводити металеву пружину, яка розширює судину і відновлює кровотік, або робити шунтування, коли замінюється частина закупореної судини з серця на ділянку судини з ноги. Ми в терміновому порядку відправили його в Краматорськ і йому зробили стентування», – розказує кардіологиня.

Завдання лікаря визначити, кому треба ставити холтер, потім розшифрувати показання, за необхідності направити до кардіохірурга, призначити лікування. Ірина Андрєєва каже: «Задля того, щоб кожний етап був успішним, щоб орієнтуватися в нових препаратах, засобах діагностики, програмному забезпеченні, потрібно постійно підвищувати свій рівень кваліфікації».

Безумовно, фармакологія постійно розвиваються, що дає можливість людям продовжити життя та зробити його якісним, але лікарі кажуть, що багато залежить від способу життя, і то є особиста відповідальність кожної людини.

Джерело

Мета поки невідома.

ДОПОВНЕННЯ

На запит “ОбщеЖития” Головне управління ДСНС України в Донецькй області повідомило, на виконання розпорядження заступника Міністра охорони здоров’я України – керівника робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, пов’язаної із поширенням коронавірусної хвороби COVІD-19 Віктора Ляшка від 29.03.2020 року № 9, станом на 20:00 29.03.2020 Головним управлінням ДСНС України у Донецькій області на території закладів охорони здоров’я, передбачених для госпіталізації пацієнтів з коронавірусною хворобою COVІD-19 на території Донецької області, облаштовано 12 тимчасових пунктів прийому та сортування можливих хворих (пневмокаркасні модулі та намети УСБ-56).

У загальному переліку дислокації таких наметів, наводяться і території комунальних неприбуткових підприємств (КНП) №1 та № 3 Краматорська.

Фото АКМЦ

Щодня ми чуємо цифри з новими підтвердженнями зараження людей на COVID-19 по всіх областях. На жаль, зафіксовані летальні випадки. Яких заходів для непоширення вірусу вживає Донеччина?
Чи має обласна медицина все необхідне та як живуть в умовах карантину бізнес, освіта та населення – про це і не тільки говоритимемо у програмі.

Запрошені учасники:

• Олександр Педенко, начальник відділу Департаменту охорони здоров’я Донецької облдержадміністрації;
• Ольга Куницька, лікар-інфекціоніст, асистент кафедри інфекційних захворювань ДНМУ;
  
• Олександр Солонтай, експерт з політики;
  
• Олександр Акіншин, заступник директора Краматорського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
  
• Анна Хатмулліна

❓Чи забезпеченні лікарні засобами виявлення вірусу, чи проводяться експрес-тести?
❓Які заклади будуть приймати хворих. Чи готові вони до цього?
алгоритм дій у раз критичного стану
❓Про особливості дії трудового законодавства під час карантину
На ці та інші питання відповіді у сюжеті 

Починаючи з 1 квітня в Україні стартує другий етап медичної реформи, який торкнеться вторинної (спеціалізованої) ланки медичної допомоги. Нові правила фінансування «гроші йдуть за пацієнтами» запрацюють для лікування у стаціонарах.

• Як краматорські лікарні готуються до другого етапу медреформи?
• Яку участь у підготовці приймає місцева влада?
• Які запобіжні заходи зроблено для безболісного проходження перехідного періоду?

На ці питання відповідає Валерія Мельник, начальник відділу охорони здоров’я Краматорської міськради.

Раніше ми розповідали про змІнИ у медицині регіону:

• Як реформуватимуть систему крові
• У медичному коледжі Костянтинівки готуватимуть медтехніків
• Слов’янськ придбав новий апарат штучної вентиляції легень для новонароджених
• Завершити ремонтні роботи у пологовому будинку Костянтинівки до Нового року не встигнуть
• Зміни у програмі “Доступні ліки”: чи досягається те, що планується

Підписуйтесь на наші сторінки та отримуйте ще більше корисних матеріалів: YouTube або Facebook або Twitter