Мозаїки Алли Горської на Донеччині можуть бути втрачені через війну

Кабмін вніс 13 об’єктів культурної спадщини національного значення в Донецькій області до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Серед них монастир у Святогірську та церква у Дружківці.

Про це повідомили у пресслужбі Кабінету Міністрів України.

До Державного реєстру нерухомих пам’яток України внесли комплекс пам’яток Святогірського Успенського монастиря (Святогірської Свято-Успенської лаври), а також Свято-Миколаївська церква у Дружківці.

Що відомо про Свято-Миколаївську церкву

Свято-Миколаївська церква у Дружківці стала елементом формування архітектурного образу міста. Вона є акцентом центральної вулиці та домінантою навколишньої забудови.

Що відомо про Святогірський Успенський монастир

У Святогірському Успенському монастирі, за переказами, ще у IX столітті проповідували святі Кирило і Мефодій. У Іпатіївському літописі згадується, що у 1111 році місцеві християни зустрічали тут князя Володимира Мономаха.

Перша письмова згадка про монастир датується 1526 роком, хоча дослідники вважають, що печерний монастир існував значно раніше — ще до Хрещення Русі. Спочатку він розміщувався у печерах, які утворювали складний багаторівневий комплекс. Згодом з’явилися наземні храми, зокрема Свято-Успенська соборна церква та Петропавлівська церква.

Сьогодні монастирський комплекс розташований вздовж берега річки біля підніжжя крейдяної гори, яку пронизують печери та келії. Окремо на уступі гори стоїть Свято-Миколаївська церква.

Переселенка зі Слов’янська Злата Анацька відтворила 26 писанок, які є копіями втрачених експонатів Маріупольського краєзнавчого музею.

Про це повідомили у пресслужбі Маріупольської міської ради.

Майстриня Злата Анацька візерунки написала за цифровими копіями замальовок з фондів музею, які знайшла у відкритих джерелах. Писанки представлять на всеукраїнській виставці декоративно-прикладного мистецтва “Нас Великдень єднає”, яку презентують у Будинку мистецтв в Дніпрі з середи, 9 квітня.

Раніше Антикризовий медіа-центр писав про орнамент писанок “Іканича”, який має коріння в традиціях греків Приазов’я. У 1904 році колекція налічувала близько 500 писанок, а до початку повномасштабного вторгнення залишалося 18. У березні 2022 року внаслідок обстрілів унікальна колекція була знищена.

В Україні через війну росіяни зруйнували та пошкодили понад півтори тисячі пам’яток культурної спадщини та понад дві тисячі об’єктів культурної інфраструктури. На Донеччині ворог знищив такі пам’ятки у 46 громадах.

Про це повідомили у пресслужбі Донецької обласної військової адміністрації, пише Антикризовий медіа-центр.

За час війни росіяни зруйнували та пошкодили у 46 громадах Донеччини 195 пам’яток культури. Загалом в Україні таких об’єктів – 4168:

• 1685 пам’яток культурної спадщини;
• 2483 об’єкти культурної інфраструктури.

Серед пошкоджених об’єктів культурної спадщини: 155 мають статус національного значення, 1370 – місцевого. Загалом пошкодження зафіксували у 18 областях. Найбільших руйнувань зазнали пам’ятки у Харківській області – 349, Херсонській – 298, Донецькій – 195, Одеській – 184.

Мешканці Лиманської громади, а також всі зацікавлені особи можуть ознайомитися з новим електронним ресурсом — Онлайн-архівом культурної спадщини Лиманщини. Це відкритий електронний ресурс, який містить оцифровані історичні матеріали територіальної громади.

Про це повідомили у пресслужбі Лиманської МВА, пише Антикризовий медіа-центр.

Проєкт, який називається “Цифрова Лиманщина: оцифрування архівних документів культурної спадщини”, створено для того, щоб зберегти унікальні свідчення місцевої історії та зробити їх максимально доступними.

У результаті цієї ініціативи досягнуто наступних цілей:

• збереження архівних документів у цифровому форматі;
• забезпечення відкритого доступу для громади, науковців, освітян і краєзнавців;
• підтримка розвитку локальної ідентичності та культурних традицій;
• створення підґрунтя для реалізації туристичних і просвітницьких проєктів.

“Оцифровані матеріали вже стали важливою базою для проведення досліджень та освітніх програм, сприяючи відродженню культурного життя громади навіть у цей складний час”, — ідеться в повідомленні.

Проєкт реалізований відділом культури і туризму Лиманської міської ради за підтримки Українського культурного фонду.

Сергій Ковалевський завжди знав, що походить з козацького роду, проте вивчати історію своєї родини та складати генеалогічне дерево почав у 1990-х роках. Найдавніше, що вдалося дізнатися про предків по батьковій лінії, пов’язано із XVII сторіччям. Тоді Семен Ковалевський разом із сотнею козаків Богдана Хмельницького приїхав на Слобожанщину.

Історією своєї родини, а також про зв’язки із сучасним реєстровим козацтвом розповів журналістці Антикризового медіа-центру завідувач катедри технології і управління виробництвом Донбаської державної машинобудівної академії Сергій Ковалевський.

«Ой, за гаєм, гаєм»

Інформацію про свій рід Сергій Ковалевський збирав з різних джерел. Дізнавався про пращурів і з літератури, і зі спогадів родичів. Зокрема знайшов факти про двох братів Ковалевських. Один із них, Іван, був скарбничим Богдана Хмельницького. Іншого, Семена, у 1650-х роках гетьман відправив на Слобожанщину. Під час подорожі через Київ козак захворів та два місяці лікувався у Києво-Печерській лаврі. Також згадки про своїх предків Сергій Ковалевський бачив у спогадах Володимира Вернадського та інших вчених. 

«Якщо згадати Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, то заклад з’явився з курсів. А ці курси, хто створив? Каразін та Ковалевський. З таких спогадів, порівнянь, інформації дізнавався подробиці свого роду», – розповів Сергій Ковалевський. 

• Previous
• Next

Close Full

Keyboard Shortcuts Dismiss

• SSlideshow
• MMaximize
•  Previous
•  Next
• escClose

Родовідна хроніка роду Ковалевських 

По лінії матері науковець зібрав інформацію з 1800-х років. Його предки пов’язані з козацькою фортецею Кодак.  

Сергій Ковалевський розповідає, що його батько після закінчення Дніпропетровського інституту автомобільного транспорту за розподілом потрапив до Уфи (Башкортостан) разом із дружиною. Там і народився майбутній науковець. Дитиною Сергій Ковалевський на літо приїжджав до Дніпра або Краматорська, де жили його родичі. Одна з бабусь була вчителькою початкових класів краматорської школи й завжди розмовляла з онуком українською. 

«Українська музика ще з дитинства була у моєму серці. У три з половиною роки бабуся прислала мені гармоніку. Пам’ятаю, як підібрав на ній «Ой, за гаєм, гаєм», виходив на вулицю і грав. Потім це згадували та сусіди. Також моя тітка навчала мене гри на фортепіано в п’ять з половиною років. А потім я закінчив і музичну школу, і училище мистецтв за класом фортепіано, але це зовсім інша історія», – згадує Сергій Ковалевський.

Петро Миколайович Ковалевський (в центрі) серед учнів Краматорська

Вже у дорослому віці вчений переїхав у Краматорськ. Згодом допоміг переїхати й своїм батькам. 

«Тато завжди згадував Україну. Він думав, коли повернеться. І був радий знову переїхати у Краматорськ. Він легко говорив українською, не забув її. Він був викладачем, а потім і завідувачем катедри економіки тоді в Краматорському індустріальному інституті. На мою думку, ті, хто народився в Україні, ніколи не забувають українську мову», – зазначив науковець. 

Полковник реєстрового козацтва

Зацікавитися історією свого роду та загалом козацтвом завідувача катедри технології і управління виробництвом Донбаської державної машинобудівної академії надихнуло знайомство з доктором технічних наук, членом-кореспондентом Академії наук України Анатолієм Шевченком. На той час він був гетьманом всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво». Тоді у ній, за словами науковця, налічувалося близько 75 тисяч людей.  

«Дуже важлива основа козацтва – доброчесність. Це те, до чого сьогодні схиляється напрямок виховання молоді. Що там було: людяність, Бог, родина і Батьківщина. Оце основа і база козацтва та й загалом – української ідентичності», – зазначив Сергій Ковалевський.

Родовий герб Ковалевських

У 2018 році науковець у Краматорську організував конференцію, яка була присвячена першій українській Конституції Пилипа Орлика. За словами Сергія Ковалевського, на той час мало хто цією темою займався. На заході була молодь, дорослі, історики з Краматорська, Слов’янська та Бахмута, представники громадськості, реєстрового козацтва. Під час конференції гетьман Анатолій Шевченко присвоїв звання полковника Сергію Ковалевському. 

«Конституція Пилипа Орлика свідчить про Україну як самостійну державу. У кожної країни має бути Конституція. Наша з’явилася, коли Пилип Орлик жив в еміграції, але документ визначав, що Україна існує як держава», – розповів Сергій Ковалевський.

До початку повномасштабного вторгнення у Краматорську діяв козацький полк ім. Сагайдачного. Осередок охоплював декілька шкіл міста. Зокрема у полку опікувалися патріотичним та спортивним вихованням дітей. За рік до початку повномасштабного вторгнення завідувач катедри технології і управління виробництвом Донбаської державної машинобудівної академії Сергій Ковалевський разом з іншими відомими жителями Краматорська долучився до проєкту «Спадщина». Під час нього учасники фотографувалися у стародавніх вишиванках з фонду Музею історії міста. За словами вченого, для нього ця подія стала знаковою та важливою, оскільки підкреслила його зв’язок з українським козацьким корінням. 

Ірина Мартинова

Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.