ПТСР та тривожність у дітей через війну: що потрібно знати та як допомогти у перші дні й тижні
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це, мабуть, один з найвідоміших і найпопулярніших психічних розладів у медіа-просторі, про який часто говорять протягом останніх років. При цьому найчастіше цей синдром поєднують з військовими, які повернулися з війни. Те, що відбувається в Україні останній місяць, викликає психічні розлади різного ступеню важкості у дорослих людей майже в усіх регіонах країни. Психіка дітей і підлітків іще більш тендітна і вразлива. Більш того, вони можуть вважати себе винними, що не запобігли будь-яким травматичним подіям та відчувати бажання помсти…
Відразу хочеться зазначити, що на ненормальні (саме так, оскільки все, що відбувається зараз, далеко від норм звичного життя й сприйняття мозком) події та травми будь-яка реакція є природньою. Деякі реакції частково зникають з часом, особливо у дітей, які мають достатньо гнучку психіку. Але це буде потім. І пройде не все. Тож варто знати про найпоширеніші реакції дітей різного віку та розуміти, що з цим робити саме зараз, особливо якщо немає можливості звернутися за допомогою до фахівців.
Допомога своїй дитині в перші дні чи тижні після трагедії
Перш за все потрібно забезпечити максимально безпечні умови за можливості. Дорослі мають зберігати спокій, оскільки реакція дітей часто залежить від реакції дорослих на травму. Потрібно спілкуватися з дитиною, піклуватися про неї та бути чуйними, водночас проявляючи повагу та розуміння до її реакцій.
Пам’ятайте, що тільки в спокої можна починати будь-яку розмову, а дитина має відчувати вашу впевненість. Розкажіть що сталося. Наголосіть на тому, що любите, що її вини у цих подіях немає, а ви завжди будете поруч і продовжите піклуватися про неї.
- Намагайтеся, за можливості, зберігати звичний розпорядок, наприклад, читайте казку перед сном, вечеряйте разом або грайте в ігри. Якщо на даний час це неможливо, то створіть новий розпорядок, який буде нагадувати про мирне життя, що було до травматичних подій.
- Дозвольте дитині будь-які емоції – вона може сумувати або плакати стільки, скільки потрібно. Приділить їй додаткову увагу, особливо, якщо такі сплески доволі часті та з’явилися проблеми зі сном (у такому випадку дозвольте спати поряд або зі світлом).
- Дайте можливість розповісти про свої почуття або намалювати те, що вона відчуває.
- Створіть такі умови, щоб дитина відчувала контроль над своїм життям. За можливості, дозволяйте самостійно приймати якісь прості рішення (вибирати їжу чи одяг тощо).
Допомога дитині, яка з вами тимчасово
Може скластися ситуація, коли з вами знаходиться дитина, що потребує допомоги й про неї потрібно тимчасово дбати. Створіть максимально безпечні умови, зберігайте спокій, доброзичливість та спілкуйтесь із нею якомога частіше. Важливо піклуватися та бути чуйними, але при цьому проявляти повагу й розуміння до будь-яких реакцій.
Однак перш за все потрібно знайти безпечне місце та забезпечити їжею. Вже після цього можна почати говорити про щось, що допоможе відволіктись, погладити по голові, обійняти… А також спробувати знайти та забезпечити контакт з рідними та друзями дитини.
У жодному разі не можна:
- Тиснути на дитину та змушувати її розповідати свою історію.
- Намагатися зменшити та знецінити її почуття.
- Говорити: «принаймні ти вижив/-ла», «заспокойся», «все буде добре» тощо.
- Обіцяти те, що неможливо виконати, особливо на даний час або у ситуації, яка від вас не залежить, наприклад, «вже все закінчується» (якщо ви все ще у небезпечному місці»), «скоро поїдеш додому» (якщо не знаєте що з домом або місто окуповане), «скоро повернешся до рідних» (якщо не знаєте про їхню долю) тощо.
- Очікувати, що дитина буде сміливою чи сильною.
Коли потрібно звернутися до психолога (психотерапевта)
Якщо відверто, то звернутися до фахівців варто дорослим і дітям, якщо були свідками травматичних подій, пережили втрату, різко змінили звичне життя та місцеперебування через війну.
Проте є речі, які потребують однозначного рішення, особливо, якщо й через деякий час (кілька тижнів) дитина все ще не може прийти до тями та виконувати звичні їй активності.
Звернутися до лікаря потрібно, якщо у дитини з’явилися нові поведінкові або емоційні проблеми, які тривають більше 2 тижнів, особливо якщо:
- з’являються постійні спогади та переживання травматичної події;
- підвищене серцебиття та пітливість;
- дитина легко лякається;
- є емоційне заціпеніння;
- дитина дуже сумна або пригнічена
- з’явилися раптові зміни в поведінці, мовленні, використанні слів або сильні емоції.
Пам’ятайте, що зцілення вимагає часу. І тільки спокійні дорослі та професійні психологи (за необхідності) можуть допомогти дитині впоратися.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
