Спорт на лінії зіткнення у Світлодарській громаді
Плавати в басейні, грати в футбол чи займатись боротьбою мають можливість жителі прифронтової Світлодарської громади. Попри близькість до лінії розмежування та всупереч військовим діям, тут продовжує розвиватись спорт.
Басейн у маленькому місті
Діти та дорослі, які живуть у прифронтовому Світлодарську, мають змогу відвідувати місцевий басейн. Тут плавають для власного здоров’я та вчаться плавати ті, хто не може. Для дітей проходять змагання. Басейн відкрили у 2000 році.
Басейн у Світлодарську – це підрозділ Вуглегірської ТЕС. Це повністю соціальна відповідальність містотвірного підприємства, бо мати заробіток від функціонування басейну нема можливості. Утримання басейну становить 3,5 млн грн на рік, – розповідає директор спорткомплексу Андрій Олександров.
Читайте також: Як у Світлодарській громаді змогли відновити роботу пошкодженої лікарні
За 12 занять на місяць абонплата складає 400 грн для дорослих та 300 грн для дітей. До початку поточного року для працівників Вуглегірської ТЕС діяла 50% знижка. Половину вартості сплачувала ТЕС. З січня 2022 року цю пільгу прибрали.
Дві басейнові чаші – для дітей та дорослих. Найбільша глибина – 2,5 метри. Малий басейн має об’єм 60 кубічних метрів, великий – 420.
Олена Гутник – інструкторка в басейні, вона вчить плавати дітей з першого класу. Серед старших школярів проводить змагання. Наразі плаванню вчаться 50 дітей. Місячного абонемента тут нема, разове відвідування коштує 45 грн.
Якщо дитина молодше шести років, то в басейн її має водити хтось з батьків, пояснює Олена Іванівна. У такому разі діє «сімейний» абонемент – дорослий сплачує за своє відвідування, а мала дитина йде безкоштовно.
До спорткомплексу Вуглегірської ТЕС також входить спортивна та тренажерна зали, розташовані в сусідній з басейном будівлі. Тут не встигли добудувати ще один корпус – бійцівську залу. Призупинилось й будівництво стадіону, ще за радянських часів.
Басейн працює увесь рік, окрім липня та серпня. На ці два місяці робітники мають відпустки, а басейн проходить профілактику, щоб з вересня розпочати роботу. Але плавання на цей час не зупиняється для місцевих жителів. Позаду спорткомплексу розташований міський пляж великого Вуглегірського водосховища. Тут купаються увесь час, поки тепло.
Басейн постраждав під час обстрілів, тут частково побились вітражні вікна, які були прикрасою спортивної будівлі. Довелось замінити на звичайні, згадують працівники басейну.
Оновлений спортзал у селищі Миронівське
Спортивна зала після капремонту відкрилась у селищі Миронівське влітку 2019 року. На той час селище було в складі Бахмутського району, тепер – у складі Світлодарської громади.
У Миронівському дітей вчать боротьбі дзюдо вже 20 років, з того часу як тут відкрилось відділення з дзюдо обласної ДЮСШ олімпійського резерву з видів боротьби. Спочатку це відділення знаходилось у місцевому будинку культури, а з 2014 року переїхало до покинутого приміщення школи-інтернату.
Джерело: Донецька ОДА
«У будинку культури ми тренувались у колишній більярдній, взагалі без жодних умов, але діти привозили перемоги з чемпіонатів Європи, – згадує тренер Олександр Житюк, на ентузіазмі якого й розвивалось дзюдо в селищі. Коли розпочалась війна, будівля інтернату стала порожньою, саме там і вирішили займатись у спортивній залі».
Джерело: Фейсбук Олександра Житюка
Своїми силами, разом з батьками та дітьми, тренер робив спортзал придатним до занять, проводили каналізацію та воду, робили ремонт приміщення, самі збудували туалет. Так тривало з 2014 до 2019 років.
Капітальний ремонт спортивної зали вдалось зробити за донорські гроші від УВКБ ООН. У рамках реалізації «Проєкту мирного співіснування» міжнародники виділили понад 20 тис. доларів. Навесні-влітку 2019 року у залі замінили вікна та двері, відремонтували ганок та сходи, тренажерну залу, роздягальню, душові та туалетні кімнати.
Читайте також: Як діє Центр надання соціальних послуг у Світлодарській ВЦА
Під час урочистого відкриття оновленої спортивної зали дзюдоїсти отримали також подарунки від обласного управління спорту, нові кімоно для всеукраїнських змагань – від обласної ДЮСШ.
Джерело: Донецька ОДА
Тренер Олександр Житюк виховує переможців змагань різних рівнів. Вони прославляють не тільки Донеччину, але й усю Україну. Він – викладач обласної ДЮСШ олімпійського резерву, працював і в Донецьку, і в Миронівському, звідки сам родом. З початком війни основним місцем роботи стало Миронівське.
У Олександра Житюка тренуються 150 дітей та підлітків віком від 5 до 20 років. Окрім місцевих миронівських, на заняття їздять зі Світлодарська та Луганки. Тренуються щоденно, окрім неділі. Вихованці тренера привозять медалі з обласних, всеукраїнських та чемпіонатів Європи.
Футбол для дорослих
У спортзалі Миронівської школи № 2 займатись футболом можуть не тільки діти з обох навчальних закладів селища, а навіть і дорослі.
Товаришувати на спортивній ниві з дорослим населенням прифронтового селища школа почала з початку військових дій. Коли на сусідній вулиці були прильоти та прямі попадання, страждала й школа. Усі гуртом прибирали уламки та скло. Саме тоді чоловіки й попросились до шкільної спортзали займатись футболом, згадує директорка школи Олена Толстікова.
Джерело: Миронівська школа №2
Спортивна зала в миронівській школі – це окрема будівля з 12-метровою стелею. Її збудувала Миронівська ТЕС, наразі ця будівля – частина навчального закладу. У школі працює гурток футболу для дітей, увечері приходять грати дорослі.
Джерело: Миронівська школа №2
«На День захисників України ми влаштовуємо великий матч з поліцією, – ділиться директорка школи. – Ми не тільки граємо у футбол, але й разом садимо дерева, проводимо благоустрій території».
Джерело: Миронівська школа №2
Свого часу на базі школи відкрили також відділення спортивної школи Бахмутського району. Коли райони пройшли реорганізацію, це відділення перестало функціонувати, залишились лише шкільні спортивні гуртки.
Також на базі школи ще до війни було відділення з легкої атлетики Дебальцевської спортивної школи. Коли Дебальцеве стало окупованим, це відділення було розформоване.
Мала спортивна зала у 2020 році була відремонтована за гроші Бахмутського районного бюджету. Цей ремонт коштував близько 2 млн грн.
Джерело: Миронівська школа №2
Покрівля великої спортивної зали також потребує ремонту. Разом з військовими у 2015 році перекрили дах рубероїдом, зараз він знов потребує відновлення. Завдяки підтримці ЮНІСЕФ у спортзалі зробили косметичний ремонт. Аби його зберегти, треба знову взятися за покрівлю.
За останніми даними на ремонт спортзалу треба 4,5 млн грн. А враховуючи потребу коригування проєктно-кошторисної документації, і того більше.
«Наша зала – справжній центр спортивного життя селища Миронівське, тут варто привести усе до ладу та проводити змагання обласного рівня», – каже Олена Толстікова.
Ольга Нікуліна «ЗмІнИ. Схід»
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
А ще є Миронівська ЗОШ 1, в якій виховують юних легкоатлетів. У 2021-2022 роках 2 учнів стали чемпіонами області. Чому були тільки в одній школі? Щось центр спортивного життя не дає спортивних результатів!