У Сєвєродонецьку жителі ризикують втратити житло через “безхазяйний” статус і заселення переселенців з рф

Окупаційна влада вчергове відклала будівництво сміттєзвалища в Сіверськодонецьку. Причин дві:

• Брак фінансування – грошей вистачило лише на розробку проєкту. Як і в Антрациті, тепер пропонують шукати інвесторів, оскільки росія фінансувати об’єкт не планує.
• Проблеми з безпекою – так зване «міністерство природних ресурсів і екології лнр» заявило, що проєкт реалізують лише після забезпечення стабільної ситуації в регіоні.

За планом, полігон мав би щорічно приймати 175 тисяч кубометрів сміття, проте його будівництво відкладається вже третій рік поспіль.

Чи буде реалізований цей проєкт? Ситуація залишається невизначеною, а Сіверськодонецьк продовжує потерпати від екологічних проблем.

Читайте також Окупанти пропонують жителям донбасу використовувати шахтну воду

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Враховували пропозиції від мешканців та представників підприємств. У Сєвєродонецькій громаді розробили план відновлення. Водночас документ не є остаточним і у майбутньому може бути скоригований під запити та потреби. Більше про це дивіться у відео. #СхідВідновлення

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Сєвєродонецька громада, за попередніми оцінками, була зруйнована на 95%. У міській адміністрації вже складають плани післявоєнного відновлення. Зокрема мають проєкти відбудови різних підприємств, які запропонували міжнародним партнерам. Які це плани і чи вдалося залучитися міжнародною підтримкою для їхньої реалізації, про це та інше спілкуємося з директором комунального підприємства «Сєвєродонецьккомунсервис» Ігорем Глущенком

• Раніш Ви казали, що подавали більш новітні проєкти. Можливо, що це за проекти? І які загалом проєкти могли зацікавити міжнародних партнерів і чи знайшли, наприклад, таких?
• Питання про «Азот» у Сєвєродонецьку. Це було таке містоутворююче підприємство. Що з ним буде: чи буде якийсь новий завод будуватися, не «Азот», а іншого спрямування? Бо я так розумію, все одно мають бути робочі місця, аби в місто повернулися люди. #східвідновлення

Перша частина – Всі комунальні підприємства для обслуговування Сєвєродонецька потрібно створювати заново

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Підтримка сімей з дітьми, які вимушено перемістилися з Луганщини у більш безпечні регіони, облаштування шелтерів, впровадження психосоціальних програм допомоги, реалізація масштабного проєкту «СПІЛЬНО – соціальні послуги для дітей у громаді» – такі нині основні напрямки роботи ГО «Всеукраїнська організація «Клас».

Внаслідок російської агресії, яка почалася у 2014 році, організація мусила переїхати з тимчасово окупованого Алчевська Луганської області до Сєвєродонецька. Однак після повномасштабного вторгнення довелося знов евакуюватися, щоб врятуватись від російської навали. Наразі «Клас» активно працює у Полтаві та Полтавській області, а також в Ізмаїлі Одеської області. Як і до війни, так і зараз у фокусі уваги організації є сім’ї з дітьми та діти, позбавлені батьківського піклування.

Як вдається втілювати у життя всі задуми, які актуальні проєкти наразі реалізуються, як вдається налагодити співпрацю з вітчизняними та міжнародними партнерами – про це розповів керівник проєктів ГО «Всеукраїнська організація «Клас» Сергій Зуєв (на фото).

Дитяча організація розв’язує недитячі проблеми

Громадська організація «Клас» була заснована в Алчевську ще у 1998 році як дитяче об’єднання. Після першого переміщення до Сєвєродонецька спілку було перереєстровано як ГО «Всеукраїнська організація «Клас», але цільовою аудиторією, як і раніше, залишилися діти.

Організація здійснювала підготовку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до самостійного життя, створювала дитячі креативні простори для проведення змістовного дозвілля для дітей, підлітків та молоді в містах Луганської області, особливо в прифронтових містах, селах та селищах.

Сергій Зуєв, один із засновників організації, на певний час залишив рідну Луганщину та переселився у Пирятин Полтавської області, але вже у 2015 році повернувся до Сєвєродонецька та очолив ГО «Клас».

«Проєкт, у якому я працював, був багатогранний. Ми розробляли безпечні дитячі простори, запровадили групи наставництва для дітей-сиріт, організовували навчальні настільні ігри та групову роботу для психосоціальної підтримки. Ми сконцентрували свою роботу в населених пунктах на лінії розмежування та в інших містах Луганської області. Близько 16 тисяч дітей мали можливість скористатися нашими послугами. Напередодні великої війни у співпраці з ГО «Слов’янське серце» я впроваджував проєкти у місті Попасна Луганської області», – розповів Сергій.

 

Облаштування побуту для переселенців

Від самого початку повномасштабного вторгнення ГО «Клас» не залишилася осторонь та продовжувала допомагати сім’ям з дітьми. Зокрема, допомогли евакуюватись домам сімейного типу з Лисичанська – вдалося врятувати 33 дитини. А в тих регіонах, куди люди бігли від війни, створювали шелтери – місця компактного проживання переселенців.

«Ніхто не був готовий до такої кількості людей, тож на початку переселенців розселяли у непристосованих приміщеннях, без належних умов проживання. Ми пішли іншим шляхом: підшукували для сімей з дітьми більш комфортні варіанти. Так були облаштовані шелтери у Пирятині, в Ізмаїлі та Полтаві», – зазначив Сергій Зуєв.

Гуртожиток Полтавського педагогічного університету став прихистком для близько трьох сотень переселенців, у тому числі – студентів Донецького обласного спеціалізованого коледжу спортивного профілю ім. С. Бубки. У партнерстві з керівництвом університету та разом з ГО «Будуємо Україну разом» в одному з корпусів наразі створюється молодіжний простір. Також був відремонтований житловий блок та кухня.

Так після ремонту виглядає кухня у гуртожитку Полтавського педагогічного університету

Таким раніше було кухонне приміщення

У гуртожитку Ізмаїльського державного гуманітарного університету у різні періоди війни проживали до 280 переселенців. Зараз їх теж багато, для них створені належні побутові умови.

Облаштування кухні у гуртожитку Ізмаїльського державного гуманітарного університету

У комунальному готелі у Пирятині на Полтавщині проживають понад 50 внутрішньо переміщених осіб. Тут за сприяння місцевої влади облаштували санітарні приміщення, дві кімнати переобладнали під кухні, зробили ремонт у кімнатах. Обладнання харчоблоків необхідною побутовою технікою здійснила ГО «Клас», закупивши мікрохвильові печі, мультиварки, електрочайники, пральну машину. 

Облаштування житлових кімнат

Психосоціальна підтримка переселенців

Не менш важливим напрямком роботи є психосоціальна підтримка переселенців – як дітей, так і дорослих. Люди, які на собі відчули жахіття війни, стрес вимушеного переміщення, облаштування життя та побуту на новому місці, потребують фахової допомоги.

Психологи, які працюють в громадській організації «Клас», проводять групові заняття та індивідуальні консультації. Влаштовують для малечі чемпіонати з настільних ігор, танцювальну терапію, для дітей та дорослих – творчі майстер-класи. Для реалізації цього напрямку залучаються волонтери та фахівці за відповідними профілями. 

Малеча майструє, поки з батьками проводять заняття на тему спілкування з дітьми під час війни

Проєкт СПІЛЬНО для громад

Головне завдання проєкту «СПІЛЬНО – соціальні послуги для дітей у громаді» полягає у підсиленні спроможності громад надавати соціальні послуги для батьків та дітей. Проєкт впроваджується у Полтаві та у Пирятині за експертної підтримки з боку ЮНІСЕФ. 

«Ми обрали дві громади, в яких проводимо моніторинг наявних послуг. Далі пропонуємо варіанти, як можна підсилити цей напрямок – покращити якість послуги чи спростити доступ до неї. Або мотивуємо працівників органів місцевого самоврядування додати нові послуги, яких потребує суспільство. В рамках проєкту ми навчимо необхідних фахівців», – пояснив Сергій Зуєв.

Фото Клас7 Підпис: Психологиня проєкту СПІЛЬНО проводить групове заняття з дорослими

Друга частина проєкту «СПІЛЬНО» – картування соціальних послуг для дітей. Тобто накладання на інтерактивну мапу точок розміщення установ-надавачів послуг у громаді. Така візуалізація дозволить місцевій владі побачити, де не вистачає тієї чи іншої послуги, де її варто впровадити, а може – створити мобільні групи для обслуговування віддалених населених пунктів громад.

Світлана Денисенко

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Більш ніж півтисячі цивільних досі переховуються у підвалах Сєвєродонецького заводу «Азот» на Луганщині. Попри те, що військові, поліція та місцева влада заздалегідь надавала їм можливість евакуюватись, люди відмовились і тепер опинилися у пастці.

Як виживають у підвалах мешканці міста, звідки беруть їжу, воду та у разі необхідності ліки, в ефірі Всеукраїнського телемарафону розповів голова Сєвєродонецької військово-цивільної адміністрації Олександр Стрюк. Також він повідомив, як українським військовим вдається утримувати стратегічно важливе місто.

Життя людей підтримують військові

За даними Луганської обладміністрації, наразі в укриттях «Азоту» переховуються 568 місцевих мешканців. Переважно це жінки, люди похилого віку та діти – їх 38. Вони знаходяться у різних сховищах, яких декілька на території заводу.

Фото Сєвєродонецьк1 Промзону заводу «Азот» цілодобово обстрілюють з важкої зброї

На початку гарячої фази в укриття «Азоту» сховалися біль ніж тисяча осіб. Багато разів їм пропонували покинути територію заводу, поки це було більш-менш безпечно. Навіть за день до руйнування першого мосту представник ОДА спілкувався з людьми. Загалом приблизно половина людей зголосилася на евакуацію. Решта залишилися. Вони виживають виключно завдяки підтримці українських військових.

«Зараз ситуація настільки напружена, що організувати туди доставлення гуманітарних вантажів неможливо. Тому життєзабезпечення людей, що переховуються в укриттях «Азоту», залежить тільки від наших військових. Українські бійці передають їм їжу, воду та деякі медикаменти. Ніякого іншого шляху постачання немає», – повідомив Олександр Стрюк.

Чому люди обрали такий шлях для себе та своїх діточок, не зголосившись евакуюватись і залишившись у сховищах – питання складне. Адже навіть останніми днями здійснювалися поодинокі спроби евакуації, які були вдалими. Зараз це вкрай складно зробити, оскільки бої точаться на самій території заводу та навколо нього.

«Можливо, це таке внутрішнє переконання та сліпе небажання кудись рухатись. Можливо, люди просто бояться виходити з укриття на поверхню. Насправді зараз ситуація є такою, що безпечніше залишатись на місці», – зазначив Олександр Стрюк.

Якщо воєнна ситуація не покращиться, то врятувати людей можливо лише за умов, що буде досягнуто домовленість на вищому рівні про гуманітарний коридор. Має бути оголошений «режим тиші» та чітко прописаний маршрут. Але ж ми знаємо, що росіяни у подібних випадках дозволяють цивільним виїжджати тільки на свою сторону.

Чому Сєвєродонецьк такий важливий?

Понад 70 діб Сєвєродонецьк залишається гарячою точкою на мапі на тільки Луганщини, а й всієї України. За даними військової розвідки, російській армії поставлено задачу до 26 червня взяти під контроль всю територію міста. А за ним стоїть Лисичанськ – друге велике місто. Захопивши його, росіяни вийдуть на границю Луганської області, оголосивши це своєю перемогою.

Ось чому Головнокомандувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний назвав Сєвєродонецьк ключовою точкою в системі оборони Луганської області. Захоплення всієї Луганщини дозволило б росіянам заявити про прогрес у досягненні мети щодо «звільнення» Донбасу. А ще це дасть можливість окупантам взяти паузу, щоб поповнити свої сили на цьому й інших напрямках. Потім вони почнуть просуватися на захід у бік Краматорська – адміністративного центру Донецької області.

Наразі  російські війська контролюють майже весь Сєвєродонецьк, окрім промзони підприємства «Азот», де точаться запеклі бої. Йдуть безперервні масовані штурми як самої промзони, так і прилеглих районів – ворог намагається здійснити свій намір. На жаль, частково це вдається – за рахунок переваги у чисельності та озброєнні.

«Вони сунуть як лавина. За таких обставин нашим хлопцям дуже важко стримувати атаки та залишатись на своїх позиціях. Їх давлять з декількох сторін. Те, що й досі вдається утримувати місто, цілком завдяки героїчним зусиллям наших бійців, їх воєнній підготовці, хоробрості та впевненості у тому, що Сєвєродонецьк – це українська земля, яку треба захищати та відстоювати», – наголосив Олександр Стрюк.

Світлана Денисенко, «ЗмІнИ. Схід»

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!