Українські захисники знищили ворожі зенітні комплекси на Донеччині (відео)

Українські військові та спецслужби провели спільну операцію в окупованому Маріуполі. У результаті удару пошкоджені об’єкти критичної інфраструктури торговельного порту, який російські війська використовують для логістики.

Про це повідомляють на офіційному каналі 1 корпусу НГУ «Азов».

Підрозділи 1-го корпусу НГУ «Азов», Служби безпеки України та Сил безпілотних систем провели спільну операцію в тимчасово окупованому Маріуполі Донецької області.

Під час удару українські сили уразили об’єкти критичної інфраструктури Маріупольського торговельного порту, який російські окупаційні війська використовують для забезпечення своїх потреб.

За інформацією учасників операції, під удар потрапили електропідстанції, радіолокаційне обладнання, ремонтна інфраструктура та башта управління порту.

Також пошкоджені ємності з паливно-мастильними матеріалами.

Окрім цього, українські сили уразили суховантаж «Lady Augusta», який, за даними військових, входить до так званого тіньового флоту росії.

У «Азові» заявили, що метою операції стало ускладнення використання Маріупольського порту російськими військами та окупаційною адміністрацією.

Маріупольський порт після окупації міста росіяни використовують для військової логістики та перевезення вантажів.

Генеральний штаб ЗСУ підтвердив ураження об’єктів у порту тимчасово окупованого Маріуполя. За даними військових, українські сили знищили вісім резервуарів із пальним та пошкодили ще дев’ять.

Про це повідомляють у Маріупольській міській раді.

Генеральний штаб Збройних сил України підтвердив удар по території порту в тимчасово окупованому Маріуполі.

За офіційною інформацією, 5 червня 2026 року українські Сили оборони знищили вісім резервуарів для зберігання пального та пошкодили ще дев’ять.

У Генштабі зазначили, що резервуари розташовувалися на території Маріупольського порту, який російські війська використовують для військової логістики та забезпечення армії рф.

Маріуполь залишається одним із ключових логістичних вузлів окупаційних сил на півдні України. Через порт російська армія перевозить паливо, техніку та військові вантажі.

У ЗСУ наголосили, що українські Сили оборони продовжать завдавати ударів по об’єктах, які забезпечують ведення війни проти України.

Протягом доби російські війська десятки разів атакували позиції українських захисників на Донеччині. Найбільше штурмів зафіксували на Покровському напрямку, де окупанти здійснили 40 атак.

Про це повідомляють у Генеральному штабі ЗСУ.

Російська армія продовжує активні штурмові дії на Донеччині. Найскладнішою ситуація залишається на Покровському напрямку, де українські військові за добу зупинили 40 атак окупантів.

Бої тривали поблизу Шахового, Золотого Колодязя, Вільного, Білицького, Родинського, Шевченка, Гришиного, Сергіївки, Котлиного, Удачного, Новопавлівки, Нового Донбасу, Никанорівки, Новоолександрівки та Покровська.

На Лиманському напрямку російські війська 14 разів намагалися прорвати українську оборону. Штурми зафіксували у районах Борової, Червоного Ставу, Новоселівки, Дробишевого, Озерного, Лимана та Діброви.

Ще 13 атак українські захисники відбили на Слов’янському напрямку. Російські підрозділи штурмували позиції Сил оборони поблизу Закітного, Різниківки, а також у напрямку Кривої Луки та Рай-Олександрівки.

На Костянтинівському напрямку окупанти здійснили 16 атак біля Іванопілля, Іллінівки, Русиного Яру, Костянтинівки, Плещіївки, Миколайпілля та Торецького.

Водночас на Краматорському напрямку російські війська наступальних дій не проводили.

Донеччина залишається однією з найгарячіших ділянок фронту, де російська армія щодня намагається прорвати українську оборону.

Чотири роки тому Вікторія була впевнена, що їде з Краматорська ненадовго. Сьогодні вона вже подала документи на п’ятирічну візу в Чехії, її син завершує навчання, а повернення додому залишається радше мрією, ніж планом. Війна забрала не лише звичне життя, а й бізнес, у який родина вкладала роки праці та заощаджень. Натомість з’явилися нова країна, нова мова і нова реальність, до якої довелося пристосовуватися. Свою історію Вікторія Савченко розповіла журналістці «Антикризового медіа-центру».

Не думала про бізнес – рятувала дітей

Наприкінці лютого 2022 року я сказала, що нікуди не поїду з дому. Ми облаштували підвал і прожили в ньому місяць. Зі мною був 13-річний син, а 20-річна донька – у Києві. Та коли я прочитала про Бучу, мене охопив страх. Чоловік наполягав на виїзді, тож зрештою погодилася. Тоді була впевнена, що ми їдемо лише на два-три місяці, як у 2014 році.

У Краматорську понад 20 років мала бізнес – канцелярський магазин. Буквально перед пандемією ми відкрили другий. Вклали в нього всі гроші – і раптом локдаун, зачинені магазини. У 2021 бізнес тільки почав відновлюватися, а за рік почалося повномасштабне вторгнення.

Магазин у Краматорську. Фото героїні

Власної справи зараз уже немає. Канцтовари, що залишилися, вдалося вивезти й продати майже за безцінь. Але у 2022 році я не думала про бізнес – рятувала дітей.

За кордон ми виїхали автівкою: я та діти. З собою взяли дві валізи. Обрали Чехію, бо тут жив далекий родич, який знайшов волонтера, аби нас прихистили. У невеликому містечку в Моравії надали місце в гуртожитку для матерів із дітьми. Допомогли оформити документи, за два тижні влаштували сина до школи, знайшли лікарів, а перший час навіть привозили їжу.

Згодом я перевезла сюди й батьків. Вони досі живуть у Моравії та отримують допомогу, оскільки вже не можуть працювати.

Перші два роки ми жили безоплатно. Без такої підтримки я навряд чи впоралася б самотужки: тут діє обов’язкове медичне страхування. Батькам його оплачують досі, як і синові, адже він ще неповнолітній.

Зроду не тримала інструментів у руках

За місяць після приїзду мене влаштували на завод. Я ніколи не тримала інструментів у руках. Але з’ясувалося, що маю технічний хист. Я швидко навчалася і вже змінила чотири заводи. Тут дуже розвинене автовиробництво, і донька жартує: «Ще два заводи – і сама машину збиратимеш».

На першому підприємстві виготовляли дорогі дизайнерські меблі ручної роботи: стільці та крісла. Заводу понад 150 років, сюди навіть туристи приходили.

Я готувала меблі до фарбування і щовечора поверталася додому зі сльозами. Це була важка восьмигодинна фізична праця. Водночас зарплата була хорошою, а я мала всі соціальні гарантії нарівні з чехами: оплачувані лікарняні, премії тощо. Там пропрацювала рік і чотири місяці, поки через економічні труднощі на підприємстві не почали скорочувати робітників.

Я потрапила під третю хвилю звільнень. Того дня скоротили близько ста працівників: на завод приїхали представники Уряду праці. Ми заповнили необхідні документи, а вже наступного дня почали отримувати допомогу з безробіття – приблизно половину попередньої зарплати.

Фото героїні

Через півтора місяця я знайшла найкращу роботу за весь час перебування в Чехії – на заводі з виробництва автомобільних фар. Працювала в чистих умовах і займалася складанням дрібних деталей. Мені дуже подобалося, але заради цієї роботи довелося переїхати в інше місто.

Батьки залишилися із сином, який саме закінчував дев’ятий клас. Згодом він вступив до технікуму на спеціальність, пов’язану з інформаційними технологіями. Ще в Україні він захоплювався робототехнікою.

Донька прожила зі мною рік, потім повернулася до Києва, але через обстріли та блекаути знову приїжджала до Чехії на півроку. Зараз у неї в Києві наречений, тому фактично вона живе між двома країнами.

Нині я переїхала ближче до Острави, майже на польський кордон, і працюю на невеликому підприємстві, де всі колеги чехи. Можливо, саме тому, що вже добре володію мовою, це перше місце роботи, де в мене з’явилися подруги.

Хоча я б хотіла працювати у великій торговельній мережі на кшталт «Lidl», де вищі зарплати. Вже намагалася туди влаштуватися, але тоді ще недостатньо добре знала чеську.

Сумніви щодо бізнесу

Я помітила, що в Чехії досить слабкий сервіс. Перукарні, манікюрні салони чи автомайстерні значно поступаються українським. Щоб просто поміняти колеса на авто, іноді доводиться чекати два місяці. А на стрижки багато чехів записуються саме до українських майстрів.

Колись я замислювалася про власну справу. Ще задовго до того, як стала підприємницею, отримала диплом перукаря. Давно стрижу всю родину, а після переїзду навіть навчилася стригти наших собак – тоді доводилося економити буквально на всьому.

Ідеї бізнесу були різні. Але починати все з нуля у 50 років непросто. До того ж після втрати двох магазинів я більше не хочу вкладати гроші в обладнання чи приміщення. Тому серйозно про відкриття власної справи вже не думаю.

Загалом, якщо працювати, на життя тут вистачає. Можна навіть повезти дітей влітку на море або взимку гірськолижний курорт.

Втім, якщо порівнювати з Україною, то живу я значно скромніше. У Краматорську належала до людей із достатком вище середнього. Могла дозволити собі значно більше, ніж зараз. Нині живу лише на зарплату, хоча вона й вища за українську.

Хотіла б повернутися у своє минуле життя

Моя найбільша мрія – повернутися додому, у своє колишнє життя. Мене все влаштовувало. Я не хотіла нічого змінювати й нікуди їхати.

Перші два роки в Чехії я ніби не жила. Працювала, поверталася додому, читала новини, плакала, спала і знову йшла на роботу. Потім усе повторювалося. Не знаю, як взагалі пережила той період.

Лише через два роки поступово повернувся інтерес до життя. Захотілося поїхати на море, почала помічати світ навколо, усвідомила, що потрібно серйозно вивчати чеську мову.

Фото героїні

Я давно приїхала б в Україну, але сину скоро виповниться 18 років. Він і сам хотів би жити вдома, але я пояснила йому, що після повернення його можливості будуть обмежені. Та й повертатися нам фактично нікуди. Хіба що до доньки в Київ.

Тому ми домовилися, що він продовжить навчання в Чехії. За ці роки ми багато вклали в адаптацію, соціалізувалися. Я подала документи на п’ятирічну візу. Якщо не отримаю її, через півроку подаватиму документи на громадянство.

Це дуже складне рішення. Я не відкидаю можливості повернення. Але поки що не знаю, коли саме це може статися.

Що забрала б в Україну

Перше, що впадає в око, – дороги: настільки звикла до їхньої якості. Мене також вразила робота Уряду праці. Це певною мірою аналог українського Центру зайнятості, але система працює швидко й зрозуміло. Якщо людина втрачає роботу, їй допомагають оформити виплати та знайти нове місце праці. Хоча й чехам є чому повчитися в України. Наприклад, цифровізація через «Дію» та інші електронні сервіси в нас з’явилися значно раніше.

У Чехії непросто знайти сімейного лікаря, з яким можна укласти договір. Але якщо вже маєш такого, то отримуєш дуже якісне обслуговування. В одному кабінеті можуть зробити аналізи, обстеження та необхідні процедури на сучасному обладнанні.

Водночас людина сама несе відповідальність за своє здоров’я. Потрібно регулярно проходити профілактичні огляди. Якщо цього не робити, можуть виникнути проблеми навіть зі страховою компанією чи лікарем.

Мабуть, тому люди тут більше дбають про себе. Багато хто бігає, їздить на велосипеді, ходить у гори. Популярні басейни, сауни, джакузі. Майже кожен має якесь хобі. Я теж почала більше рухатися: їжджу на велосипеді, взимку ходжу до басейну і навіть зацікавилася мотоциклами.

Авторка тексту – Олена Костенко

Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.

Українські прикордонники на Лиманському напрямку взяли в полон іноземного найманця, який воював у складі російських військ.

Про це розповів боєць підрозділу «Страж» бригади «Помста» Державної прикордонної служби України.

За словами військового, під час бойових дій українські захисники захопили громадянина Бурунді, який воював на боці росії.

Обставини полонення та подробиці участі іноземця у війні проти України наразі не розголошують.

Лиманський напрямок на Донеччині залишається однією з найгарячіших ділянок фронту. Російські війська регулярно проводять штурми та намагаються прорвати українську оборону.

Українські військові неодноразово повідомляли про участь у війні проти України іноземних найманців, яких росія залучає до бойових дій на різних напрямках фронту.