Уночі росіяни атакували Краматорськ дронами «Герань-2»
Вночі 13 жовтня російські війська здійснили чергову атаку на Краматорськ. Окупанти застосували дрони-камікадзе «Герань-2», завдавши чотири удари по місту.
Про це повідомляють у пресслужбі Краматорської міської ради, пише Антикризовий медіа-центр.
О 01:25 ночі 13 жовтня Краматорськ зазнав чергової атаки з боку російських військ. Для удару було використано чотири безпілотники типу «Герань-2».
Внаслідок обстрілу пошкоджено адміністративні будівлі та магазини. За попередньою інформацією, постраждалих немає.
На місці працюють правоохоронці та рятувальники. Встановлюються остаточні наслідки чергового акту російського терору.
Краматорська громада за добу пережила дев’ять атак дронів: пошкоджені будинки, авто та інфраструктура (фото)
Протягом 11 червня російські війська дев’ять разів атакували Краматорську громаду безпілотниками різних типів. Унаслідок ударів пошкоджено житлові будинки, автомобілі, заклад освіти, об’єкт критичної інфраструктури та лінію електропередач.
Про це повідомив Олександр Гончаренко, начальник Краматорської міської військової адміністрації.
Минулої доби, 11 червня, російські війська здійснили дев’ять дронових атак по території Краматорської громади.
Перший удар FPV-дроном окупанти завдали близько 00:30 по житловому будинку в приватному секторі. Через пів години безпілотник типу «Молнія-2» атакував ще один район приватної забудови, пошкодивши два будинки.
О 05:30 FPV-дрон на оптоволокні влучив в автомобіль у багатоквартирному секторі. Уже за сорок хвилин ще один безпілотник атакував один із мікрорайонів міста. Внаслідок удару пошкоджено автомобіль медиків та багатоповерховий будинок.
Опівдні російський дрон вдарив по автомобілю у спальному районі Краматорська. О 17:30 під удар потрапив заклад освіти.
Увечері атаки продовжилися. О 19:42 FPV-дрон пошкодив автомобіль у приватному секторі. О 22:20 безпілотник «Молнія-2» влучив у житловий квартал, пошкодивши будинок і вуличну лінію електропередач.
Останній удар зафіксували о 23:40. Безпілотник атакував об’єкт критичної інфраструктури. Також пошкоджень зазнала багатоповерхівка.
На щастя, внаслідок усіх атак ніхто не постраждав.
Наразі аварійні бригади відновлюють пошкоджені комунікації, а профільні служби документують наслідки чергових російських обстрілів.
У Краматорській громаді на обліку перебувають 465 родин загиблих Захисників і Захисниць України
У Краматорській міській територіальній громаді продовжують підтримувати родини загиблих українських військових. Наразі на обліку перебувають 465 членів сімей полеглих Захисників і Захисниць, серед них – 86 дітей.
Про це повідомляють у Краматорській міській раді.
У Краматорській міській територіальній громаді на обліку перебувають 465 членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України. Серед них – 86 дітей.
Міська влада продовжує надавати родинам комплексну підтримку. Зокрема, сім’ї можуть отримати матеріальну допомогу, соціальні послуги, консультації з актуальних питань та психологічний супровід.
У громаді зазначають, що підтримка родин полеглих військовослужбовців залишається одним із важливих напрямків соціальної роботи. Особливу увагу приділяють сім’ям, які виховують дітей і потребують додаткової допомоги.
Фахівці також надають консультаційну підтримку щодо оформлення пільг, соціальних гарантій та інших видів державної допомоги, передбачених для родин загиблих Захисників і Захисниць України.
У Краматорську судитимуть групу наркоторговців: за три місяці вони збули канабісу на три млн грн (фото)
У Краматорську перед судом постануть троє учасників організованої групи, яких обвинувачують у вирощуванні та збуті канабісу. За даними слідства, щомісяця вони заробляли близько 1 млн грн на продажі наркотиків.
Про це повідомляють у Донецькій обласній прокуратурі.
Прокурори Донецької обласної прокуратури передали до суду обвинувальний акт стосовно трьох жителів Краматорська, яких підозрюють у вирощуванні та збуті канабісу в особливо великих розмірах.
За даними слідства, на початку 2026 року один із фігурантів облаштував удома місце для вирощування конопель. Після збору врожаю він сушив рослини, фасував готовий канабіс у пакети та готував його до продажу.
До незаконної діяльності чоловік залучив знайому, яка приймала замовлення через інтернет, а також сусіда, відповідального за збут наркотиків.
Слідчі встановили, що кожна угода приносила учасникам схеми від 5 до 15 тисяч гривень. За три місяці обіг наркобізнесу сягнув близько 3 млн грн.
У квітні правоохоронці викрили діяльність групи. Під час обшуків у Краматорську та Балаклії, куди переїхали організатор і його спільниця, вилучили підготовлений до продажу канабіс.
Крім наркотиків, правоохоронці знайшли 35 мішків із ґрунтом для вирощування конопель, грошові кошти, мобільні телефони та банківські картки.
Досудове розслідування проводили слідчі та співробітники управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП у Донецькій області.
У разі доведення вини обвинуваченим загрожує від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
У Краматорську продовжує працювати дитяче реабілітаційне відділення (відео)
Попри близькість фронту у Краматорську продовжує працювати дитяча локація реабілітаційного відділення. Тут допомагають дітям із різними захворюваннями та планують майже втричі збільшити кількість ліжко-місць.
У Краматорську на Донеччині продовжує працювати дитяча локація реабілітаційного відділення, де допомагають дітям із різними патологіями та порушеннями розвитку.
Попри постійні російські обстріли та близькість фронту, відділення не припиняє приймати пацієнтів. За словами медиків, кількість послуг тут лише зростає.
Завідувачка реабілітаційного відділення Юліана Соколова розповіла, що завдяки підтримці місцевого бюджету та партнерів заклад отримав сучасне обладнання для реабілітації дітей.
У відділенні також використовують матеріали для розвитку дрібної моторики, пам’яті та уваги маленьких пацієнтів.
Заступниця медичного директора з охорони материнства і дитинства Тетяна Велігура зазначила, що допомогу дітям надає команда фахівців. Із пацієнтами працюють фізичний терапевт, лікар-реабілітолог, фізіотерапевт, масажисти, психолог, логопед та ерготерапевт.
Послуги у відділенні надають у межах пакета медичних послуг «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах».
У майбутньому у Краматорську планують збільшити кількість ліжко-місць із нинішніх показників до 20–30. Реалізувати це хочуть після покращення безпекової ситуації та настання миру.
Хотіла б повернутися додому, але дому вже немає: історія українки, яка знайшла нове життя за кордоном
Чотири роки тому Вікторія була впевнена, що їде з Краматорська ненадовго. Сьогодні вона вже подала документи на п’ятирічну візу в Чехії, її син завершує навчання, а повернення додому залишається радше мрією, ніж планом. Війна забрала не лише звичне життя, а й бізнес, у який родина вкладала роки праці та заощаджень. Натомість з’явилися нова країна, нова мова і нова реальність, до якої довелося пристосовуватися. Свою історію Вікторія Савченко розповіла журналістці «Антикризового медіа-центру».
Не думала про бізнес – рятувала дітей
Наприкінці лютого 2022 року я сказала, що нікуди не поїду з дому. Ми облаштували підвал і прожили в ньому місяць. Зі мною був 13-річний син, а 20-річна донька – у Києві. Та коли я прочитала про Бучу, мене охопив страх. Чоловік наполягав на виїзді, тож зрештою погодилася. Тоді була впевнена, що ми їдемо лише на два-три місяці, як у 2014 році.
У Краматорську понад 20 років мала бізнес – канцелярський магазин. Буквально перед пандемією ми відкрили другий. Вклали в нього всі гроші – і раптом локдаун, зачинені магазини. У 2021 бізнес тільки почав відновлюватися, а за рік почалося повномасштабне вторгнення.
Магазин у Краматорську. Фото героїні
Власної справи зараз уже немає. Канцтовари, що залишилися, вдалося вивезти й продати майже за безцінь. Але у 2022 році я не думала про бізнес – рятувала дітей.
За кордон ми виїхали автівкою: я та діти. З собою взяли дві валізи. Обрали Чехію, бо тут жив далекий родич, який знайшов волонтера, аби нас прихистили. У невеликому містечку в Моравії надали місце в гуртожитку для матерів із дітьми. Допомогли оформити документи, за два тижні влаштували сина до школи, знайшли лікарів, а перший час навіть привозили їжу.
Згодом я перевезла сюди й батьків. Вони досі живуть у Моравії та отримують допомогу, оскільки вже не можуть працювати.
Перші два роки ми жили безоплатно. Без такої підтримки я навряд чи впоралася б самотужки: тут діє обов’язкове медичне страхування. Батькам його оплачують досі, як і синові, адже він ще неповнолітній.
Зроду не тримала інструментів у руках
За місяць після приїзду мене влаштували на завод. Я ніколи не тримала інструментів у руках. Але з’ясувалося, що маю технічний хист. Я швидко навчалася і вже змінила чотири заводи. Тут дуже розвинене автовиробництво, і донька жартує: «Ще два заводи – і сама машину збиратимеш».
На першому підприємстві виготовляли дорогі дизайнерські меблі ручної роботи: стільці та крісла. Заводу понад 150 років, сюди навіть туристи приходили.
Я готувала меблі до фарбування і щовечора поверталася додому зі сльозами. Це була важка восьмигодинна фізична праця. Водночас зарплата була хорошою, а я мала всі соціальні гарантії нарівні з чехами: оплачувані лікарняні, премії тощо. Там пропрацювала рік і чотири місяці, поки через економічні труднощі на підприємстві не почали скорочувати робітників.
Я потрапила під третю хвилю звільнень. Того дня скоротили близько ста працівників: на завод приїхали представники Уряду праці. Ми заповнили необхідні документи, а вже наступного дня почали отримувати допомогу з безробіття – приблизно половину попередньої зарплати.
Фото героїні
Через півтора місяця я знайшла найкращу роботу за весь час перебування в Чехії – на заводі з виробництва автомобільних фар. Працювала в чистих умовах і займалася складанням дрібних деталей. Мені дуже подобалося, але заради цієї роботи довелося переїхати в інше місто.
Батьки залишилися із сином, який саме закінчував дев’ятий клас. Згодом він вступив до технікуму на спеціальність, пов’язану з інформаційними технологіями. Ще в Україні він захоплювався робототехнікою.
Донька прожила зі мною рік, потім повернулася до Києва, але через обстріли та блекаути знову приїжджала до Чехії на півроку. Зараз у неї в Києві наречений, тому фактично вона живе між двома країнами.
Нині я переїхала ближче до Острави, майже на польський кордон, і працюю на невеликому підприємстві, де всі колеги чехи. Можливо, саме тому, що вже добре володію мовою, це перше місце роботи, де в мене з’явилися подруги.
Хоча я б хотіла працювати у великій торговельній мережі на кшталт «Lidl», де вищі зарплати. Вже намагалася туди влаштуватися, але тоді ще недостатньо добре знала чеську.
Сумніви щодо бізнесу
Я помітила, що в Чехії досить слабкий сервіс. Перукарні, манікюрні салони чи автомайстерні значно поступаються українським. Щоб просто поміняти колеса на авто, іноді доводиться чекати два місяці. А на стрижки багато чехів записуються саме до українських майстрів.
Колись я замислювалася про власну справу. Ще задовго до того, як стала підприємницею, отримала диплом перукаря. Давно стрижу всю родину, а після переїзду навіть навчилася стригти наших собак – тоді доводилося економити буквально на всьому.
Ідеї бізнесу були різні. Але починати все з нуля у 50 років непросто. До того ж після втрати двох магазинів я більше не хочу вкладати гроші в обладнання чи приміщення. Тому серйозно про відкриття власної справи вже не думаю.
Загалом, якщо працювати, на життя тут вистачає. Можна навіть повезти дітей влітку на море або взимку гірськолижний курорт.
Втім, якщо порівнювати з Україною, то живу я значно скромніше. У Краматорську належала до людей із достатком вище середнього. Могла дозволити собі значно більше, ніж зараз. Нині живу лише на зарплату, хоча вона й вища за українську.
Хотіла б повернутися у своє минуле життя
Моя найбільша мрія – повернутися додому, у своє колишнє життя. Мене все влаштовувало. Я не хотіла нічого змінювати й нікуди їхати.
Перші два роки в Чехії я ніби не жила. Працювала, поверталася додому, читала новини, плакала, спала і знову йшла на роботу. Потім усе повторювалося. Не знаю, як взагалі пережила той період.
Лише через два роки поступово повернувся інтерес до життя. Захотілося поїхати на море, почала помічати світ навколо, усвідомила, що потрібно серйозно вивчати чеську мову.
Фото героїні
Я давно приїхала б в Україну, але сину скоро виповниться 18 років. Він і сам хотів би жити вдома, але я пояснила йому, що після повернення його можливості будуть обмежені. Та й повертатися нам фактично нікуди. Хіба що до доньки в Київ.
Тому ми домовилися, що він продовжить навчання в Чехії. За ці роки ми багато вклали в адаптацію, соціалізувалися. Я подала документи на п’ятирічну візу. Якщо не отримаю її, через півроку подаватиму документи на громадянство.
Це дуже складне рішення. Я не відкидаю можливості повернення. Але поки що не знаю, коли саме це може статися.
Що забрала б в Україну
Перше, що впадає в око, – дороги: настільки звикла до їхньої якості. Мене також вразила робота Уряду праці. Це певною мірою аналог українського Центру зайнятості, але система працює швидко й зрозуміло. Якщо людина втрачає роботу, їй допомагають оформити виплати та знайти нове місце праці. Хоча й чехам є чому повчитися в України. Наприклад, цифровізація через «Дію» та інші електронні сервіси в нас з’явилися значно раніше.
У Чехії непросто знайти сімейного лікаря, з яким можна укласти договір. Але якщо вже маєш такого, то отримуєш дуже якісне обслуговування. В одному кабінеті можуть зробити аналізи, обстеження та необхідні процедури на сучасному обладнанні.
Водночас людина сама несе відповідальність за своє здоров’я. Потрібно регулярно проходити профілактичні огляди. Якщо цього не робити, можуть виникнути проблеми навіть зі страховою компанією чи лікарем.
Мабуть, тому люди тут більше дбають про себе. Багато хто бігає, їздить на велосипеді, ходить у гори. Популярні басейни, сауни, джакузі. Майже кожен має якесь хобі. Я теж почала більше рухатися: їжджу на велосипеді, взимку ходжу до басейну і навіть зацікавилася мотоциклами.
Авторка тексту – Олена Костенко
Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.
