Луганщина стає інклюзивнішою

Мандрівна виставка охоплює дві країни: Німеччину та Україну. Експозиція поділяється на три тематичні розділи: приватного життя, публічного простору та соціального буття й руху людей з інвалідністю за свої права.

Після інтенсивних пошуків, досліджень та численних інтерв’ю було створено документоване зібрання історій, яке нараховує близько 30 інтерв’ю та артефактів. Автори досліджували «видимість» людей з інвалідністю за останні 70 років на основі їх біографій.

Мандрівна інклюзивна виставка “Вірити можна: історії людей з інвалідністю” проходить у межах міжнародної програми “INKuLtur – за інклюзію в культурі”, яка реалізується німецькою організацією DRA e.V. у партнерстві з Благодійним фондом Всеукраїнський фонд «Крок за кроком», Платформа Ініціатив “Теплиця“, Мистецько-терапевтичним центром «Непротоптана стежина» та німецькою організацією ABiD-Institut Behinderung & Partizipation за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

На Дніпропетровщині розробляють обласну програму розвитку безбар’єрності. Нині вона знаходиться на громадському обговоренні. У документі йтиметься не лише про безбар’єрність в інфраструктурі, а й про доступність у працевлаштуванні, отриманні послуг, розвитку технологій та стосуватиметься людей різного віку.

Завдяки обласній програмі розвитку безбар’єрності на Дніпропетровщині хочуть подолати перешкоди в інфраструктурі, повідомляють у пресслужбі облдержадміністрації. Спершу планують зробити доступними входи до громадських будівель, розмістити тактильну плитку на пішохідних переходах та сходинках, встановити світлофори зі звуковим сповіщенням.

 «Плануємо до 2025 року зробити доступними 70% інфраструктурних об’єктів. Уже сьогодні в усіх будівельних проєктах передбачаємо пандуси та підйомники у школах, лікарнях, дитсадках, ЦНАПах», – розповіла заступниця голови Дніпропетровської облдержадміністрації Ольга Горб.

Крім цього, планують долати бар’єри в освіті. Для цього збільшать кількість шкільних автобусів для віддалених сіл. Також зроблять доступними і заклади культури: назви експонатів у музеях дублюватимуть шрифтом Брайля, а біля архітектурних пам’яток розмісять макети їхніх копій, аби люди з порушенням зору могли доторкнутися до будівлі та уявити, який вигляд вона має.

Ірина Мартинова

Їзда на конях – корисний та дієвий метод реабілітації дітей. Особливо це допомагає дітям з інвалідністю. Безкоштовні курси реабілітаціі на іподромі організувала громадська організація «Мама діє» у Сєверодонецьку. Деталі розкаже Ксенія Довженко.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Пів року Тетяна Височина обходить лікарів, щоб отримати групу інвалідності. У жінки – атрофія мозочку. Ситуацію ускладнило те, що тривалий час вона жила без паспорта та свідоцтва про народження. Немає також коштів на лікування, бо працювати Тетяна не може через стан здоров’я, каже її чоловік.

Як родина долає труднощі, та про що мріє – дивіться у відео.

Мешканці Краматорська Тетяні 38 років, у неї атрофований мозочок і вона може пересуватися лише на візку. Нині жінка хоче оформити групу інвалідності, аби мати засоби до існування. Цей процес триває вже пів року. До того Тетяна майже два роки отримувала свій паспорт.

Без документів

Через атрофований мозочок у Тетяни порушена координація. 38-річна жінка нині може пересуватися лише на візку, а колись, згадує, могла трохи й ходити. Тетяна розповідає, що рано залишилася сиротою, жила з бабусею та дідусем, а після їхньої смерті потрапила до інтернату. Там вона закінчила лише 8 класів. У жінки нема ані роботи, ані соціального забезпечення, оскільки лише нещодавно вона отримала паспорт. Сам процес оформлення тривав два роки й був вкрай нелегким, оскільки жінка не мала жодних потрібних документів. Зокрема, її свідоцтво про народження згоріло при пожежі. Нині ж Тетяна мешкає зі своїм чоловіком Сергієм Ісаєвим. Вона сподівається отримати групу інвалідності, бо потрібен електричний візок, а ще хоч якісь кошти на життя.

«У мене немає ані копійки. З родичів у мене була тітка, яка продала будинок і померла. Я з інтернату, куди мені йти? Ані кімнати у гуртожитку, ані квартири не дають. Треба якось просити. А кого? Нікому це не потрібно. Хоч іди на вокзал і там живи під парканом. Візок мені сестра чоловіка дала. Вона людина з інвалідністю, їй дають візки», – зазначає жінка.

Аби отримати групу, Тетяні треба зробити знімки голови та куприка, здати аналізи, 10 днів пролежати у лікарні, а потім 4 місяці відвідувати невропатолога та виконувати його приписи, аби пройти медико-соціальну експертизу, яка й усе вирішить.

Однак, для ліків потрібні значні кошти, яких в Тетяни немає. За допомогою жінка звернулася до благодійного фонду «Карітас Краматорськ». Торік їй там дали зимовий одяг, а до Великодня – продукти.

Вийти з будинку без бар’єрів

Зі своїм теперішнім чоловіком Тетяна познайомилася 5 років тому, коли жінка тяжко захворіла та лягла в лікарню. Після виписки Сергій вирішив забрати її до себе та облаштував будинок до потреб, зокрема натягнув мотузки попід стінами, аби жінка могла пересуватися будинком. Сам чоловік служив у Афганістані в 1982-1984 роках, там отримав поранення та дві контузії й потребує щороку реабілітації. Перед своїм від’їздом купує продукти для Тетяни, оскільки жінка не зможе без його допомоги вийти з дому.

«Тетяна не працює, вона людина з інвалідністю. Хто її візьме на роботу? У неї не лише порушена координація при ходьбі, а й в руках. Я з нею чотири роки живу, то бачу. Іноді вона може себе почесати і подряпати випадково. Завтра нам знову в лікарню. Ми цей шлях проходимо, бо це треба швидко зробити: я не вічний, а їй буде шматок хліба», – розповідає Сергій.

Тетяна сподівається, що отримає групу інвалідності, аби їй дали електричний візок. А ще мріє, аби на вулиці, де вони нині мешкають з чоловіком, зробили асфальт, аби жінка могла пересуватися сама, оскільки, окрім лікарні, нікуди з оселі не виходить.

Ініціатива реалізується в рамках конкурсу міні-грантів для розвитку громадських ініціатив в рамках проекту «Створення багатофункціональних соціальних центрів для нарощення потенціалу осіб та громад, які постраждали внаслідок конфлікту в Україні, у сфері подолання труднощів та самозахисту» за фінансової підтримки уряду Німеччини