Майстерня «Оберіг» з Бахмуту зберігає та відтворює національні строї
Творча майстерня «Оберіг» з Бахмуту відтворює українські строї з 2015 року. Однак, самі майстри почали гуртуватися ще з 2005 року. Тоді ділилися знаннями одне з одним. Згодом прийшли і до відтворення українського одягу. Як це сталося та що ще нині роблять – читайте у матеріалі.
Обмін знаннями
Творча майстерня «Оберіг» почала об’єднувати майстрів у 2005 році. Тоді вони гуртувалися, аби ділитися одне з одним своїми знаннями. Зокрема, навчалися шити, в’язати, вишивати. Поступово зацікавилися народними ляльками. У 2008 році презентували колекцію у Бахмутському краєзнавчому музеї. В експозиції представили до 300 ляльок. А от до строїв у творчій майстерні «Оберіг» перейшли випадково, розповідає її засновниця та керівниця Світлана Кравченко.
Усе почалося у серпні 2015 році, коли допомагали українським військовим у селі Парасковіївка. Тоді один зі службовців подарував сорочку однієї з родин, яка жила там. Світлана зізнається, що тоді й виникла божевільна ідея влаштувати показ старовинного одягу на День вишиванки 2016-ого. Спершу планували зібрати 7 строїв. У підсумку національне вбрання, сучасний одяг за старовинними мотивами, головні убори, торбинки та інші аксесуари продемонстрували 52 людини. Моделями були пересічні мешканці Бахмуту.
Таких показів творча майстерня «Оберіг» влаштувала 19 по всій Україні. Найбільше колекцію демонстрували у Львові – 6 разів, а найменше – на Донеччині. Тоді показ старовинного одягу отримав несхвальну критику від фахівців. Нині бахмутські майстрині, створюючи строї, консультуються зі знавцями.
Старий новий одяг
Натепер у майстерні «Оберіг» зібрали 30 строїв для дорослих. Відтворювали їх, зокрема, за старовинними світлинами з різних музеїв Донеччини. За фото підбирають схожі сорочки, спідниці та керсетки. Наразі у майстерні хочуть працювати над дитячими костюмами. Світлана Кравченко каже, що елементи одягу малечі знайти важко, оскільки така одежа зношувалася внівець.
Відтворені майстринями строї зібрані не лише з території Донеччини. Старовинних елементів одягу в області зберіглося мало.
«По-перше, тому, що бути українцем тоді було небезпечно для життя. Це правда. Ти не міг отримати кар’єрного росту та впевненості у майбутньому. По-друге, люди на Донеччині часто переїжджали з одного місця на інше. По-третє, речі зношувалися вщент. По-четверте, під час Голодомору, а у нас була потужна хвиля голоду в селах, люди вимінювали вишиті сорочки на їжу. Це мало досліджено, але таке явище було. По-п’яте, вишивали не багато і прості речі, бо на нашій території не було вдосталь ниток. По-шосте, в наші музеї в індустріальних містах, в Бахмуті, Костянтинівці, речі народного вжитку потрапляли дуже пізно. До того народні речі збирали великі музеї, наприклад, Харківський», – зазначає керівниця творчої майстерні «Оберіг» Світлана Кравченко.
Для відтворення строїв у творчій майстерні одяг не лише збирають, а й шиють, наприклад, спідниці. Для цього купують старі нитки та тканини, зокрема, 30-их років минулого сторіччя, а також використовують технологію того часу. Купують матеріали за власні кошті. Таку одежу Світлана жартівливо називає «старий новий одяг».
Джерело: «Бахмутський «Оберіг» творча майстерня
Аби зберегти українське від знищення, вишиті сорочки декілька разів передавали з тимчасово окупованих територій.
«Нам передали сорочку для демонстрації того, що Макіївка – це українська територія, що там живуть люди, які зберігають культуру та очікують визволення. Я тільки знаю ім’я тієї жінки. Її звуть, як і мене, Світлана. Ще передали комплект: сукня (для дорослого – ред.) вишита, дитяча сукня у такому ж колориті і спідні сорочки дитячі, дуже красиві, мереживні. Також одна жінка, яка проросійсько налаштована, сказала, що вона не поділяє наших поглядів, але її сестра привезла з окупованої території сорочку та кептарик. Та додала, що розуміє, що ми ці речі збережемо краще», – каже Світлана.
Крім строїв, у колекції майстерні «Оберіг» є ляльки, рушники, декоративні подушечки, простирадла. Також можна побачити і подарунки: косівську кераміку та петриківський розпис. А от для Світлани з цієї колекції найціннішими є її родинні реліквії.
«У нас у родині зберігалися шматочки тканини від українських сорочок і рушників. І я зробила таку добірку: в рамках все це оформила. Є чоловічі та жіночі сорочки моєї родини, а також рушники. Мені вважається, що це найцінніші речі», – зазначає жінка.
Центр культурно-історичної спадщини
Крім відтворення строїв, майстрині з «Оберегу» влаштовують майстер-класи. Найактивнішими вони були з 2014 по 2016 роки. Майстерки проводили у шпиталях для військових.
«Ми тоді ще не знали, що таке арт-терапія, реабілітація для військових і так далі, але це дійсно були такі моменти психологічної реабілітації. Військові дуже відрізнялися, коли до нас приходили і коли йшли. Тоді й обличчя інше було, й відчуття. Вони ніби вдихнули ковток свіжого повітря і вдома побували», – розповідає Світлана Кравченко.
Джерело: «Бахмутський «Оберіг» творча майстерня
Нещодавно для 5 населених пунктів поблизу лінії розмежування разом з гуманітарною місією «Проліска» бахмутські майстрині проводили серію майстерок. На них робили ляльок.
Нині керівниця творчої майстерні «Оберіг» Світлана Кравченко мріє створити центр культурно-історичної спадщини Бахмуту, в якому можна було б показувати найяскравіші речі з їхньої колекції. Жінка вже має проєкт будівлі в центрі міста та вірить, що найближчим часом її плани втіляться в життя.
Фото на обкладинці джерело: «Бахмутський «Оберіг» творча майстерня
Ірина Мартинова
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
Пишаюся знайомством з пані Світланою!