У селі Самчики Старокостянтинівської громади на Хмельниччині переселенці зі сходу долучились до готування смаколиків для військових. Вони підтримали ініціативу місцевих жінок створити пиріжковий фронт і годувати тих, хто боронить Україну.
Пиріжковий фронт хмельниччанок
Ініціювала «пиріжковий фронт» місцева жителька Валентина Клепач. До неї доєднались інші сільські жінки, а згодом і переселенки зі Слов’янська, Маріуполя, Сєвєродонецька, Миколаєва, Херсона.
Спочатку куховарила на домашній кухні разом з матусею. Коли до справи забажали долучитись інші жінки, вдалось знайти приміщення на місцевому підприємстві, де готують їсти для робітників господарства. Починали готувати з власних продуктів, потім харчі стали приносити жителі села. Перераховували також гроші, аби купити усе необхідне для смаження пиріжків. Олія – найзатратніша складова, її треба дуже багато.
Щодня жінки смажать 500 пиріжків, розподіляючи обов’язки між собою. Смаколики передають до Старокостянтинова, потім волонтери везуть пиріжки військовим. Частина потрапляє навіть на схід.
Прихисток у селі Самчики
Анна Главатських разом з родиною приїхала до села Самчики в березні, рятуючись від обстрілів на Донеччині. До цього села на Хмельниччині потрапили випадково. Просили знайомих ,які знайшли прихисток в одному з сусідніх сіл, підшукати й для них житло. Так знайшовся вільний будинок у селі Самчики, господарі використовували його під дачу. ‘
Коли приїхали до Самчиків, нікого тут не знали, навіть хазяїв хати, які пустили їх пожити. Місцеві жителі тепло зустріли переселенців, допомагали хто чи міг, згадує Анна.
Посвята в пиріжкове військо
Одного дня жінці запропонували відвідати інформаційний захід для переселенців у адмінцентрі Старокостянтинівської громади. Там Анна познайомилась з іншою переселенкою зі свого ж села, Оля приїхала з Миколаєва.
Саме вона й розповіла про смаження пиріжків для військових та можливість долучитись до того «війська». Зустріч була доречною. Анна довго шукала можливість допомагати військовим за повної відсутності матеріальних ресурсів. І ось нарешті вона прийшла допомагати на кухні.
Спочатку Анні доручили виконувати підсобну роботу, щось чистити, робити начинку. Згодом вона стала до пательні, з тих пір майже два місяці смажить пиріжки.
Про своє залучення до пиріжкової справи Анна Главатських каже так:
«По-перше це чудовий приклад для інших громад не тільки у тому як допомагати армії, а й у тому, як налагоджувати стосунки з переселенцями. По-друге, це гарний привід всім ВПО вийти в люди, бути корисними, зустріти інших зі спільним горем, просто говорити».
Ппиріжковий фронт готує півтисячі пиріжків щодня
«Ми працюємо кожного дня по буднях, з 9-ї до 11-ї ранку, – розповідає Анна.- Найчастіше збирається шість жінок. Моя задача – смажити. На чотирьох пательнях управляємось удвох, моя колежанка – переселенка з Запорізької області»
Справжнім чаклунством називає Анна забезпечення усіма необхідними продуктами для щоденної роботи волонтерської кухні. Вимішування тіста – то взагалі священне дійство. До цього Анну долучили лише один раз.
«Кажеш: Боже, поможи! та опускаєш руки в тісто» – так вчили Анну досвідчені господарки.
Щоденно жінки смажать пиріжки з різними начинками: горохом, капустою, яйцем з цибулею, найчастіше військові просять солодкі, тому в асортименті пиріжки з варенням та повидлом.
Під час роботи співають, ведуть розмови, підтримують один одного. Щоденна праця на волонтерській кухні дисциплінує, відволікає від сумів.
«Бачиш очі, що загубились – такі вони в переселенців, намагаєшся розпочати розмову, підтримати словом», – каже Анна.
Пиріжки для тата
Приходить до роботи й інша родина зі Слов’янська. У маленької дівчини Уляни добре виходить ліпити пиріжки. Її батько військовий, дитина вірить, що колись її пиріжки скуштує й батько, за яким дівчинка дуже сумує.
«Організували все місцеві дівчата-енерджайзери. Ніхто не знає, коли вони сплять, і чи взагалі відпочивають. Продукти купують за свої гроші, або приносять односельчани. Від нас тільки руки, – пишається своїми колежанками Анна. – Поряд із ними неможливо втратити надію чи впасти у відчай. Там така енергія, там така сила духа… хто хто, а вони точно не сумніваються в нашій перемозі! Я всім бажаю зараз зустріти таких людей!
Фото: Анна Главатських
Ольга Нікуліна, «ЗмІнИ.Схід»
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
Прегелянути коментарі (1)
Пишаюсь нашими людьми!