Для відбудови Донецької області потрібна насамперед безпека, а також гроші. Таку думку вислова архітекторка Олена Іванова. Фахівчиня 10 років обстежує прифронтові населені пункти, протягом двох років повномасштабного вторгнення оцінює руйнування у громадах Донеччини: Святогірську та Сіверську. Чому оцінка руйнування міст за допомогою супутникових знімків неточна, що робити з будинками, які зазнали вибухової хвилі та що треба відновлювати у першу чергу, дивіться в інтерв’ю з Оленою Івановою.
Ви знаєте, перш за все, треба розуміти, що коли почнеться справжня відбудова Донеччини, то на Донеччину мають приїжджати багато спеціалістів різних: від розмінування до планування, до опитування громад до роз’яснення громадам, що потрібно, де потрібно. Коротше, треба елементарні речі: де жити, де харчуватися, як вивозити сміття. І це, до речі, для Донеччини теж шанс економічного розвитку, тому що всіх цих людей, спеціалістів, їм треба не просто заплатити кошти, щоб вони приїхали, треба десь жити. От у мене, скільки з 22-го року, було питання, де зупинятись Сіверськ, Святогірськ, Краматорськ. Тут не має інфраструктури, тут багато військових підрозділів, все зрозуміло. Але питання, де зупинитись і як працювати. Для цього потрібно своя інфраструктура, тобто для того, щоб розробити і починати відновлення потрібно для цього створити середовище, щоб ті, хто приїжджав, тому що не можна розробляти відновлення Донеччини сидячи в Києві, в Римі, там не знаю де завгодно. Треба бути на місці, треба бути от тут, тобто інакше це ти або в, або повз. А робити якусь фігню – вона і буде фігнею. Все.
Ой, ні, те, що я говорила, безпека. Особливо для Донецької області треба безпека, тому що кордони близько. Бізнес, до речі, я от читала в тому році був бізнес-проєкт по Донецькій області, чим краще всього займатись бізнесу. І коли написали бджолярство, багато хто сміявся, тому що звикли, що Донецька область – тяжкий метал, великі заводи, фабрики, бла-бла-бла. Його немає, все, от все, що стосується Донецької області з точки зору от 22-й рік остаточно закрив питання минулого. Треба з нуля створювати майбутнє. І перше питання – це безпека, друге питання – це гроші. Так от бджолярство, до речі, тому що бджолам пофіг міни і таке інше. Їм головне, щоб були квіти, а тут це краса неймовірна є. І враховуючи необроблені поля, заміновані, які теж зустрічаються. Ну наприклад, я просто говорю про один з елементів. Тобто треба готуватись до того, що треба приймати людей, з цього і потрібно виходити: шукати місце, шукати землю. Міста мають розуміти, де вони будуть селити: дуже багато зруйнованих готелів і таке інше.
Ну слухайте, насправді це не настільки страшно, як говорять, як пишуть. Воно є, завтра його нема. Завтра можна сіяти хліб. Три місяці пройшло заправки не було, заправка є. Головне щоб був попит на це. А для цього, я ж говорю, не треба шукати великих якихось там красивих проєктів, треба, як цей диявол ховається в маленьких речах, і в оцих маленьких крок за кроком треба з маленького відбудовувати, а не з великого. Великі – це оце безпекове питання, його треба розробляти, а тут крок за кроком. Ви заїжджаєте, от два роки тому я заїхала в Святогірськ, деокупована територія, там 3-4 дні після звільнення. Ви не уявляєте, наскільки за цей рік місто змінилося, а за два роки взагалі. От заїжджаєш інше. І воно само спокійно потроху робиться, люди розуміють не треба згори, з Києва чи там відправляти, на місцях люди краще знають. Треба навчати, пояснювати, показувати, де можна заробити гроші, показувати. Тобто спеціалісти мають приїхати і допомогти і все. І тоді повернуться, буде нормальна демографія. Головне, щоб було щиро, без брехні і пафосу, от чесно.
Абсолютно неточно. Поясню чому. Для того, щоб навчитись оцінювати зруйнований або не зруйнований будинок, мені допоміг університет оборони, спеціалісти: сапери, інженери університету оборони. Тому що вибух – це така штука, яка може от поряд вибухає, будиночок підстрибує, всі частини стають назад і візуально він абсолютно цілий: дах, стіни, навіть вікна, ну трохи висипало скло, але це таке, знаєте, вибухова хвиля. Насправді його немає і через два-три роки людина, яка думає, що вона живе в будинку, вона насправді живе в такому складі цегли, тому що всі функції зовнішньої стіни, їх просто немає. І я вже говорила про те, що супутникові знімки, оцінка – це брехня. От просто брала за руку тих, хто це робив. Он у Святогірську третина будинків саме такі. Вони погоджуються, що це неправда. Але з іншого боку, в 22-му ми піднімали питання перед Кабінетом міністрів, що процедура, коли ти приїжджаєш і маєш сфотографувати зруйнований будинок – це теж фігня, тому що добре я вмію ходити там, де є міни. Окей, я 10 років на фронті, але є люди, які не вміють. Більше того, є такі руйнування, де навіть староста от Долини, він не знає, де починається один будинок, подвір’я, а закінчується інше, тому що там суцільний склад цегли. Такі міста і села потрібно повністю визнавати зруйнованими і видавати просто довідки, що ви от Долина повністю зруйноване, Богородичне повністю зруйноване. Там район такий-то там повністю зруйнований ,тому що будинок, який навіть вцілів, то поряд з ним був вибух, він 50 на 50. Я би не жила в такому будинку. Тому що за рік, два, три у вас буде там тече, там грибок, там ще якась. Ну це неправильно, це неповага до людей перш за все.
Я у Сіверську півтора року ми обійшли всі комунальні, також в Святогірську я обійшла кожну ОТГ – це два роки роботи, тому я відповідаю за те, що я підписую. Інакше, це неправильно: або, як я говорю, повністю визнавати територію зруйнованою, і тоді ми знаємо, що треба все це на смітник прибирати повністю цю територію, будувати заново, але це інший підхід. Але він теж правильний. І насправді він і є правильним, тому що ну скромно скажу, таких спеціалістів, як я «сумасшедших» не так багато, з досвідом. Ну так склалась моя доля, окей, я вмію, але навіщо наражати людей на небезпеку.
Повірте, військові можуть сказати. Сапери можуть сказати, навіть так проїхавши по місту, я можу вже сказати, що давайте не будемо гратися в… Розумієте, з точки зору економіки відновити будинок, це як архітектор-реставратор я вам говорю, в два рази дорожче, ніж побудувати новий. Тобто це викинути гроші. Краще все змінити, зробити новий проєкт і побудувати нову інженерію, нові от все просто і знати де, що закладено, до речі, вже з безпековою ситуацією. Тому що в Києві, питання великих міст, де бомбосховище – підвали з одним входом. Це не бомбосховище. Мінімум два виходи, а краще три. І так по всій країні. Те, що у нас говорять, а от у нас є бомбосховище – це не завжди правда. Є шанс, що ви виживаєте, але вас треба знайти, відкопати, ви не вийдете самі. Тому я вважаю, що Донецька область, оці міста, які потрапляли під міста-фортеці, давайте так: міста-фортеці мають стати містами фортецями в повному сенсі цього слова з правильними бомбосховищами, з правильними безпековими питаннями, з правильною інфраструктурою, з правильним інженерією і все. Для нас це шанс.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
