Марина Чернобаєва — директорка музичної школи у Святогірську, що на Донеччині. Вона змушена була пережити майже весь час окупації в рідному місті, а коли все ж таки виїхала — вивезла найважливіші документи та врятувала кілька музичних інструментів. Нині будівлі освітнього закладу вже немає. Однак школа продовжує працювати у дистанційному форматі, а директорка додатково займається з дітьми, які живуть у громаді, і робить це на волонтерських засадах.
«Ми не могли поїхати та кинути все»
До початку повномасштабної війни родина Чернобаєвих жила у мирному Святогірську. Марина працювала директором музичної школи та викладала гру на скрипці. Крім того, допомагала чоловікові з бізнесом — подружжя мало теплиці, де вирощувало огірки.
У 2022 році, на початку активних бойових дій, вирішили залишитись у Святогірську. А коли у місто зайшли окупанти, зрозуміли, що не можуть покинути все напризволяще. Перш за все, директорка потурбувалась про документи, більшість з яких (статут, особові справи працівників, трудові книжки, печатку тощо) забрала у підвал власного будинку на зберігання, а що не змогла — заховала у сейф.
«Тут просто тягнули все, що потрапляло на очі, і було зрозуміло, що поки ми на місці, вони не зможуть нічого зробити. А у мене, окрім будинку та теплиць, була ще й школа, а отже — відповідальність. Так мене виховували батьки. Тож поки могли, намагались все зберегти. Навіть чергували у школі», — згадує Марина Чернобаєва.
Музичної школи у Святогірську вже немає, але дещо вдалось зберегти
Допоки дозволяла ситуація, намагались навіть підтримати дітей та проводили музичні заняття.
Коли 20 травня зникли електроенергія та зв’язок, уроки припинились, однак вчителі регулярно відвідували заклад, тримали все під контролем. Одного разу чоловік навіть запропонував заночувати там, але Марина не погодилась. А о п’ятій ранку туди прилетів снаряд.
«На щастя, він зруйнував лише частину будівлі, і це дало нам можливість забрати та вивезти деякі інструменти, які кілька років тому нам подарувала Японія. Коли почалася війна, ми заховали їх у безпечному, як нам здавалося, куточку, щоб їх не вкрали. Тож щойно змогли підібратися до школи, вивезли електрофортепіано, дві гітари, баян, акордеон, апаратуру, колонки тощо. Все це завантажили у «четвірку» (ВАЗ 2104 -ред.) та перевезли у підвал знову ж таки. У нас він дуже добротний бетонний, тож не хвилювались щодо збереження. А от сейф, в якому ще залишались деякі речі та документи, не пережив прямого удару», — розповіла директорка.
Підвал дійсно виявився дуже міцним, бо витримав потрапляння снаряду вже безпосередньо в будинок. Родина дивом врятувалась, адже чоловік «щось відчув» і сказав, що зараз треба бігти на вулицю. Вже за кілька хвилин будівлі не стало. А потім вигоріла вщент.
Якийсь час разом із собакою прожили у недобудованому підвалі собору, що знаходився поряд. А потім вже і там неможливо стало ховатися. Тоді вирішили все ж таки спробувати виїхати на вільну територію України. Навіть попри те, що окупанти не випускали чоловіків, яким не виповнилось 60 років, а чоловіку Марини за три місяці мало бути 60. Ризикнули! Проїхали 11 блокпостів з документами, двома скрипками та прихованою у кишені картою пам’яті, на якій збереглися фотографії, зроблені під час окупації.
Жити далеко від рідного краю довго не змогла — разом із чоловіком та 8-річним онуком повернулись до Святогірська. Нині живуть у садибі друга родини, який евакуювався та передав їм ключі.
Якщо нічого не робити, можна зійти з розуму
Марина Чернобаєва продовжує працювати зі своїми учнями у дистанційному форматі та виконувати обов’язки директорки. Однак цього не вистачає для повноцінного життя і спілкування.
Якраз у той час переселенка з Донецька Валерія Костюшко, яка знайшла прихисток у Святогірську, організовувала музичні тури для дітей у місті та навколишніх селах. Ініціативу підтримували Катерина Гаврилова з Полтави (яка проводила заняття) та композиторка та засновниця БО «Voice for Ukraine UK» Ірина Гоулд, яка привезла з Лондона музичні інструменти. Вони вирішили, що такі виїзди дарують свято та хороший настрій, але діти прагнули навчатися. Тоді Валерія і запропонувала проводити музичні заняття для дітей безпосередньо у Святогірську.
«Я одразу погодилась. По-перше, це моє покликання. Просто не могла відмовитись від того, щоб проводити уроки наживо з тими, хто дійсно хоче навчатися. Я бачу, як горять ці очі й скільки в них жаги до навчання. По-друге, це живе спілкування, емоції… Музика!», — каже жінка.
Попри те, що у музичній школі вчителька викладала гру на скрипці, зараз навчає грі на гітарі. І тут якраз стали у пригоді ті інструменти, які вона врятувала під час активних боїв та зберегла від окупантів.
Заняття проводяться наразі у приміщенні історико-архітектурного заповідника, що розташований на території Лаври. Тепер сюди регулярно приходять діти зі Святогірська та сусіднього села Тетянівка.
«Ви навіть не уявляєте, скільки радості у цих дітей від занять, досягнень. Вони із задоволенням займаються на уроках, потім повторюють все вдома і записують відео, які присилають мені, щоб подивилась та пораділа за них. А днями я купила для кожної дівчинки по медіатору і подарувала. Це було таким щастям для них, ніби якийсь дуже коштовний подарунок отримали. От це дуже надихає та додає сил», — говорить вчителька.
За словами Марини Чернобаєвої, найбільша мрія сьогодні — скоріша перемога і мир, а після цього відбудова. Найперше музичної школи у Святогірську, яка допоможе і дітям, і дорослим відновитися та знову радіти кожному дню з музикою.
Читайте також: Святогірська громада дуже зацікавлена в відновленні, тому там стартував Всеукраїнський проєкт
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
Прегелянути коментарі (1)
Дякую вам за статтю, яка допомогла дітям та їхнім батькам дізнатися про заняття з музики. Завдяки вашій статті вони почали приходити на заняття, та вчитися грі на музичних інструментах. Ваш внесок у розвиток музичної культури величезний та неоцінний. Дякуємо за вашу роботу та натхнення.