Будують мости: що спільного між Донеччиною та Івано-Франківщиною
Між Донеччиною та Івано-Франківщиною відстань у понад тисячу кілометрів. З Краматорська потягом їхати майже 20 годин. Цю відстань подолали журналісти Донецької області у рамках проєкту «Івано-Франківщина та Донеччина будують мости для співпраці». Вони побачили, що є унікального та водночас спільного між двома регіонами.
Донецька сіль зі сходу на захід
ТОВ «Карпатнафтохім» розташовується у місті Калуш. Це близько 1,5 години їзди від Івано-Франківська. Підприємство спеціалізується на виготовленні каустичної соди та полівінілхлориду, який використовують для виробництва профілів для вікон та дверей. Як сировину використовують сіль з ДП «Артемсіль».
Із Соледару сіль вагонами доставляють у Калуш, на «Карпатнафтохім». На підприємстві її розвантажують. Склад може вміщувати до 20 тис. тонн. Це велика біла гора, до якої з міркувань безпеки на підприємстві не радять підходити близько. Використовують сіль з Донеччини, бо вона харчова та чиста.
«Карпатнафтохім» є містоутворюючим підприємством у Калуші. На ньому працюють 2500 робітників. Це не лише містяни, а й мешканці навколишніх сіл. 80% продукції підприємства йде на експорт до близько 20 країн світу.
Керамісти Івано-Франківщини
На Донеччині пишаються керамікою зі Слов’янська, а от на Івано-Франківщині – гончарними виробами з Косова. Зокрема, косівська кераміка у 2019 році була внесена до Репрезентативного списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини. Як виготовляли глечики, тарілки, кахлі та інші предмети побуту з глини розкажуть у Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини. У закладі працює перший в Україні музейний простір, присвячений кераміці. Тут можна побачити кожен етап створення виробу з глини і доторкнутися до нього, відчути фактуру орнаменту та помилуватися поєднанням кольорів: жовтого, зеленого та коричневого.
Сам Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини відкрився понад пів століття тому. Заклад заснований на приватній колекції, яка належала художнику Євгену Сагайдачному. Народився митець у Херсоні, а у 20-их роках працював у Києві. Вперше зіткнувся з гуцулами на Луганщині. У 1939 році художник навчав дітей в місцевому будинку піонерів і у той час туди привезли гуцульський ансамбль. Кажуть, що митець, настільки захопився ними, що переїхав до Косова та почав збирати колекцію. Тут і гуцульські знаряддя праці, предмети побуту, прикраси, одяг тощо. Побачити все це приїжджають з різних куточків України.
Вуличками Косова
«До нас приїжджають дуже багато з Дніпра, з Одеси. З Донецького регіону – небагато людей, але бувають теж. Ми запрошуємо гостей відвідати наші міста та побачити нашу культуру, наше мистецтво», – завідувач сектору обліку Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини Юрій Джуранюк.
Юрій Джуранюк проводить екскурсію музеєм
Щодо керамістів з Івано-Франківщини, то у 2018 році відбувся перший гончарний симпозіум у Слов’янську. Тоді майстри з двох куточків країни показували свої роботи та розповідали про традиції гончарства у своїм регіонах.
Писанкарство
Для Донеччини стало вже традицією проведення майстер-класів з розпису яєць перед Великоднем. Зокрема, торік майстерку в Краматорську організовували «Український розмовний клуб «Файно». Більше про писанкарство, які символи та кольори використовували для розпису розкажуть у Коломиї у музеї Писанка. Він розташований у 13,5-метровій писанці, зовні розмальованій традиційними символами. У фондах близько 12 тисяч розписаних яєць, але у експозиції можна побачити лише третину від усього.
На карті «Від Сяну до Дону» можна побачити писанки за регіонами України. Її авторка Тетяна Коновал з Луганщини. Також у музеї можуть провести майстер-клас. Зокрема, відвідувачам пропонують спробувати розмалювати яйце спеціальним інструментом – писачком.
Такими локаціями не вичерпується перелік того, що є спільного між Донеччиною та Івано-Франківщиною. Аби знайти ці риси, варто самому відвідати західний регіон та дослідити зв’язок. А ще на Івано-Франківщині можна дізнатися більше про культурні традиції мальовничого краю, відчути гостинність місцевих та посмакувати традиційними стравами такими, як банош, бриндзя, гуцульські голубці та багато іншого.
Ірина Мартинова
