Головне завдання – вислухати людину, бути поруч в цей важкий момент
Гуманітарний волонтерський Хаб “Доброго ранку, ми з Маріуполя” у Дніпрі за останні місяці став потужним центром допомоги переселенцям з Донеччини, Луганщини, Харківщини та Запорізької області. В першу чергу, тут зосереджувалися на наданні гуманітарної допомоги.
90% волонтерів – це переселенці з Маріуполя. Вони готують тисячі наборів з продуктами, засобами гігієни, речами. Від 300 сімей щодня можуть отримати допомогу у цій організації.
«До справи долучаються люди з України та з-закордону. Наприклад, Данська рада у справах біженців виділяла кошти для придбання продуктів харчування, засобів гігієни. Допомагають як організації, так і окремі люди.
Підтримки потребують переселенці не лише з Маріуполя. Останнім часом багато людей виїжджає з Донецької і Луганської областей, де йдуть бойові дії», – розповідає Марина Перетятько, керівниця регіонального осередку «Елеос-Донецьк».
Окрім гуманітарної допомоги, переселенці можуть отримати медичну допомогу.
«Лікарі, які виїхали з Маріуполя, надають консультації. У організації є базовий набір медикаментів – жарознижуючі засоби, від застуди дітям», каже Марина.
Є серед волонтерів декілька юристів, які можуть допомогти.
Це найбільший хаб в Україні, який опікується справами біженців. Приймає від трьох до трьох з половиною тисяч людей на день. На початку було 5-7 волонтерів. Зараз – 30-35. Волонтери розподілили між собою обов’язки. Кожен відповідає за певний сегмент і чітко розуміє свої обов’язки.
«Разом з православною церквою в Маріуполі 2 роки створювали культурні та соціальні проекти, були прозорими. Ми створювали свою репутацію і тепер репутація працює на нас. Нам довіряють.
Ми намагаємося донести до людей, що кожен українець з будь якого куточка країни не покинутий. Основне завдання хабу показати людям, які постраждали від війни, що вони важливі саме в Україні», – каже Кирило Долімбаєв, співзасновник волонтерського хабу.
Окрім гуманітарної допомоги, люди можуть отримати й психологічну підтримку. Роман Перетятько, військовий капелан працює як кризовий психолог.
«Головне завдання – вислухати людину, бути поруч в цей важкий момент, максимально відволікти від важких думок», – зазначає він.
Щоденна фізична праця, турботи один про одного допомагають людям жити сьогоднішнім днем і поступово наближати нашу перемогу.
Ті, кому у Маріуполі довелося тижнями жити у підвалах, приїжджають у важкому моральному стані. Траплялися випадки, коли люди залишалися у квартирі багатоповерхівки і не могли вийти на вулицю тому, що після бомбардування обрушилися прольоти сходів. Заблоковані у власних домівках, вимушені були помирати від голоду і спраги. Відчай штовхав їх на самогубство – просто викидалися з вікон верхніх поверхів.
Ті, кому пощастило вибратися з пекла, не можуть спочатку звикнути до відносно нормального життя. Переживають «синдром вцілілого» і відчувають провину перед друзями, знайомими, які залишилися у Маріуполі.
«Це звичайний психологічний стан. Він буває у всіх, і з часом проходить. Цей момент треба пережити і робити все, що вмієш», – каже Роман.
Священник Сергій відгукнувся на прохання Романа, чоловік мешкає у Дніпрі, але сам з Донеччини. З першого дня роботи хабу працює з волонтерами, розвантажує фури, розфасовує речі, продукти.
«І фізично, і морально, і духовно ми завжди з волонтерами. Допомагаємо людям. Я впевнений, що все буде Україна. Найголовніше, щоб люди були живі».
Матьозова Ольга евакуювалася двічі. Перший раз у 2014 році з окупованої території на Донеччині. Вдруге – у березні 2022 року з Маріуполя. Після двох тижнів життя у підвалі Ольга на власному автомобілі разом із сім’єю під обстрілами вибиралася з міста.
«Виїжджали дуже складно і страшно. У розбитій машині по зруйнованим вулицям з почуттями, які не передати словами. Було дуже страшно… Найстрашніше було бачити людей, які виходили з міста пішки. Вони несли на руках дітей. Молоді хлопці везли на будівельних тачках стареньких бабусь, які не могли рухатися самостійно. На це неможливо було спокійно дивитися…»
Ольга дуже вдячна всім людям, які допомагали їй у Маріуполі і у Дніпрі. Вдячна друзям, які прихистили її у своїй квартирі. Жителі будинку у Дніпрі турбуються про Ольгу та її сім’ю. Пропонують будь-яку допомогу і матеріальну, і моральну.
«Нам завжди в житті трапляються дуже хороші люди. Це здорово…»
Волонтери щодня, крім неділі, починаючи з дев’ятої ранку і до вечора розфасовують продукти, роздають набори тим, хто потребує допомоги.
Настя разом з чоловіком і двома малими дітьми вибиралася з Маріуполя самостійно.
«Дітям довелося побачити те, що не повинні бачити. Пощастило вибратися неушкодженими, хоча потрапляли під обстріли. Їхали через декілька міст спочатку до Запоріжжя. Потім потрапили у Дніпро».
Зараз Ольга працює волонтером у Хабі. Дітей швидко і без проблем зареєстрували у місцевій школі. Навчання дистанційне. Гуманітарний волонтерський хаб став прихистком для багатьох тисяч українців з різних куточків України.
Ріта Карпенко
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
