Сімейний бізнес з Луганщини: від дитячих курток до військової амуніції

28 Липня 2022 в 16:12

4432

коментарі відсутні

Родина переселенців з Лисичанська Дмитро та Марія Косілкини через повномасштабне вторгнення росії були змушені перевезти свій бізнес з Луганщини до Дніпра. Виробники дитячого одягу під брендом Be easy та Larox розширили асортимент та переформатували бізнес під потреби фронту.

Брендований дитячий одяг

Швейним виробництвом подружжя Косілкиних зайнялось у 2014 році. Розпочинали самотужки з трьох швейних машинок. Саме так почався розвиток бренду Be easy та Larox.

Коли вже було 7 швачок та 15 швейних машин, отримали перший грант від донорів. Допомогу спрямували на автоматизацію виробничого процесу. Придбали лазерний плотер, автоматичні швейні машини, що дозволило підвищити виробничу потужність.

Ще один грант отримали у 2021 році, також на автоматизацію та модернізацію процесів. Нове обладнання дозволило мінімізувати людську працю та покласти процеси на автомати. До початку великої війни у виробничому процесі були задіяні 10 швачок, а разом з аутсорсингом до команди входили 17 людей.

Якщо спочатку родинний бізнес з Луганщини був спрямований на український ринок, то згодом вийшли на іноземних замовників. Продавали через власну сторінку магазину в інтернеті та через маркетплейси.

Бізнес з Луганщини – релокація до Дніпра

Усі плани змінились 24 лютого 2022 року, з початком широкомасштабного вторгнення росії на територію України. Виробництво довелось призупинити, аби убезпечити працівників. Цілий місяць родина Косілкиних прожила в Лисичанську, поки наважилась на переїзд до Дніпра.

Читайте також: Кравці з Лисичанська релокували свій бізнес до Дніпра

Дізнавшись про програму релокації підприємств, Дмитро запропонував швачкам виїхати разом з виробництвом та спробувати розпочати заново в більш безпечному регіоні. Ніхто не забажав виїжджати, бо на той час думали, що це усе ненадовго.

Спочатку родина переїхала до Дніпра, а вже після Великодня перевезли обладнання. Допомогла державна програма з релокації. Допомогли знайомі, які вже пройшли цей нелегкий шлях. Компенсацію транспортних витрат провела Укрпошта. На усю процедуру пішло багато часу, але компенсація отримана. З житлом та виробничим майданчиком у Дніпрі допомоги партнери, з ким разом волонтерили. Наразі родина Косілкиних живе в хостелі разом з трьома іншими родинами, які змушені були рятуватись від війни.

Вивезли не все обладнання. Деяке устаткування треба було вантажити за допомогою кранів, такої можливості вже не було в Лисичанську. Погодилась на переїзд лише одна швачка, яка працювала на виробництві.

На потреби фронту

Своє виробництво переорієнтували на потреби часу, стали шити для військових водонепроникні пончо та іншу амуніцію. У асортименті з’явились також патріотичні футболки.

“Наші постійні клієнтки – мами з дітьми, виїхали здебільшого закордон, нема того обсягу замовлень, які були раніше. Замовляли спеціальний матеріал, аби шити дитячі комбінезони. Тепер цей матеріал прінтуємо в піксель та виготовляємо пончо для військових”, – розповідає Дмитро.

Бізнес з Луганщини відроджує виробництво у Дніпрі

Рухатись уперед складно. Весь час родина реінвестувала 90% прибутку у виробництво, уже зараз Дмитро розуміє, наскільки це було безтурботним – не мати вільних фінансів, проте ніхто й гадки не мав, що росія почне широкомасштабне вторгнення.

Зараз на виробництві працює три швачки, деякі новачки проходять навчання. Перевагу надають переселенцям, але готові брати на роботу й місцевих, тим більше в Дніпрі позакривались деякі місцеві швейні виробництва. З підбором персоналу допомагає місцевий Центр зайнятості.

Певний час, поки підприємство не було перевезене в Дніпро, родина Косілкиних активно допомагала цивільним Лисичанська та військовим.

Наразі постала задача максимального відновлення бізнесу, а Дмитро повністю залучений до операційних задач, передоручити їх нема кому. Саме тому родина зосередилась на виробництві, продовжуючи таким чином підтримувати фронт.