«Треба спершу звільнити територію, проаналізувати пошкодження, а потім планувати відновлення», – фахівчиня з міського планування

17 Лютого 2024 в 10:49

187510

коментарі відсутні

Нині в Україні існують різні думки щодо відновлення країни після війни. Одні вважають, що планувати відбудову необхідно вже зараз, інші – тільки після перемоги. Про те, яким бачить цей процес на Донеччині і в країні, думками ділиться фахівчиня з міського планування Анна Павленко.

Що важливо враховувати при відбудові зруйнованих територій?

По-перше, треба враховувати, чи звільнили територію тому, що, на жаль, я сьогодні багато чую, про відбудова Бахмута, Маріуполя. Не зрозуміло, коли цю територію звільнять, скільки часу знадобиться, аби її зробити до відбудови. Бо треба відновити ґрунти, розмінувати територію. Тому треба спершу звільнити територію, зробити аналіз усіх пошкоджень, а потім вже планувати відновлення.

Якщо звільнена територія, то що спершу треба зробити?

Якщо звільнена територія, наша влада робить. Я входжу до Координаційної групи з кризового реагування, вона не дуже працює. Торік у нас були засідання. Ми зробили план, там були групи, силові структури, які заходять на територію громади, які деокуповані, і починають вони з того, що аналізують, розміновують, працюють з населенням, аби там було безпечно працювати іншим фахівцям. Це нормальна практика, на мій погляд, і це адекватне рішення, яке було прийняте.

Ми торкнулися теми того, що вже зараз починають планувати відновлення. Чи потрібно вже зараз мати план тимчасово окупованих територій відновлення, чи потрібно після перемоги, після їхнього визволення його робити? І чому треба вчинити так чи інакше?

Якби ви мені задали це питання рік тому, коли у нас було швидке звільнення Харківської області. Тоді у мене було стійке відчуття, що громадам потрібно складати план відновлення, щоб коли їх відновлять, можна одразу приступати до роботи. Громади, які мають плани вони більш вигідно виглядають перед інвестором, які бачать, що громади хочуть щось робити і заходять. І сьогодні, коли ми бачимо, що звільнення територій так швидко не виходить, у мене є відчуття, що таких швидких успіхів не буде. Ми не знаю, коли їх звільнять і в якому стані вони будуть. А на Донеччині у нас є прифронтові території: Краматорськ, Дружківка, Добропілля тощо. І треба працювати з цими громадами, бо там також є руйнування внаслідок війни і треба працювати саме з цими громадами.

Якщо населений пункт звільнений, то з чого починати відбудову? Це мають бути будинки житлові, школи, лікарні, комунікації?

Я думаю, треба починати з планування і до цього планування долучати мешканців, фахівців. Треба аналізувати, скільки людей проживає, скільки готово повернутися, планувати, скільки на цій території у майбутньому проживало людей. І відповідно до цього планувати, що треба відновлювати. Я впевнена, що нам не потрібно відновлювати школи у тому вигляді, які вони були. Це – радянська спадщина, величезні приміщення, які треба багато опалювати. Це неекономічно. Школи треба робити більш компактними, аби їх можна було модернізувати у разі потреби. Треба використовувати такі підходи, щоб було усе функціональне. На мій погляд, спершу треба відновлювати житло, аби людям було, куди повертатися. Разом з тим, треба розуміти, що треба закривати потреби людей, які повертаються. Робити це треба поступово відповідно до кількості тих, хто повертається. Тобто у нас є така кількість, і ми робимо на цю кількість людей. Потім далі збільшується кількість населення, збільшуємо далі кількість соціальних послуг.

Торкнулись теми, що є прифронтові міста і в них є руйнування будинків, лікарень та інших громадських будівель. Як визначити доцільність відновлення тієї чи іншої будівлі, хто має її визначати? Що має бути на її місці і хто має це визначати?

Я маю глибоке впевнення в тому, що відновлюючи території, ми повинні питати людей, що їм потрібно. Треба долучати експертів, фахівців і зробити обґрунтований аналіз ідей, аби це не просто те, що люди хочуть, бо можуть захотіти великі будівлі, але буде необґрунтовано. Треба питати людей, яку громаду вони хочуть, щоб вони там хотіли жити. Так і потрібно відновлювати. Потрібні фахівці, які аналізують, що найбільше потрібно громади, в залежності, яке населення: дорослі, молоді, старі. І відповідно до цього відновлювати. Це моя думка, на мій погляд повинно бути саме так.

Зараз багато пишуть і говорять про досвід інших країн після воєнних дій, після природних катастроф. Чи повинна України враховувати досвід інших країн, чи іти своїм шляхом?

Дійсно є досвід інших країн, але мені здається, що в деяких випадках український досвід відрізняється, бо в жодних країнах не було таких великих руйнувань. Тут не тільки функціональні питання, а й етичні. Я чула, що дружини загиблих військових, не хочуть, щоб там було місто, аби там був ліс, щоб їхні чоловіки могли там тихо спочивати. Що хочуть мешканці Бахмута? Теж усе відрізняється в залежності від того, коли вони виїхали. Як пережили там жахіття, то вони не дуже хочуть повертатися. Ті, хто поїхали на початку, хочуть повернутися і відбудувати. Тут буде дуже складна і велика дискусія. Ми повинні використовувати досвід інших країн дивитися найкращі практики, брати і використовувати, але не копіювати, аби це була калька. Ми щось можемо взяти в одних, щось в інших, подумати, як це можна адаптувати до нас і вже використовувати у такому вигляді.

Ви долучалися до процесів планування відновлення. Чи плануєте надалі долучатися до таких процесів і як саме?

Я б дуже хотіла долучатися до цих процесів. Для мене це важливо, особливо у рідні громаді – у Дружківській. Та й на Донеччині, і по всій Україні я готова долучитися. Наразі є деякі плани, як у ГО. Ми хочемо спробувати розробити якийсь план для Дружківки, протестувати, як це працює. І в майбутньому, якщо все це спрацює, то можна імплементувати все це на інші громади.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!